Соціально-психологічний клімат у колективі

Соціально-психологічний  клімат у колективі

Одним із показників успішної діяльності керівника організації (фірми, колективу) є рівень сформованості соціально-психологічного клімату. Так, Б. Д. Паригін зазначає, що соціально-психологічний клімат — "один із вирішальних чинників успішної діяльності людини в усіх сферах життя суспільства" . 
Соціально-психологічний клімат будь-якої установи породжується міжособистісною взаємодією, яка опосередковує не тільки між-особистісні впливи, а й вплив навколишнього фізичного середовища: речей, предметів, явищ природи тощо. Настрій однієї людини впливає на настрій іншої, позначається на різноманітних актах поведінки, діяльності, життя людини. 
Р. X. Шакуров пропонує розглядати соціально-психологічний клімат з урахуванням трьох особливостей: психологічної, соціальної 
та соціально-психологічної. "Психологічна форма клімату, — пише Р. X. Шакуров, — розкривається в емоційних, вольових та інтелектуальних станах і властивостях групи (так, можна говорити про атмосферу оптимізму, страху, цілеспрямованості або вольової розслабленості, творчого пошуку та інтелектуальної активності людини тощо)". На його думку, якщо в інтелекті, емоціях, волі фіксувати їхній соціальний зміст, то тут виявлятиметься соціальний аспект, соціально-психологічний аспект виявляється в єдності, згоді, задоволенні, дружбі, згуртованості. 
Соціально-психологічний клімат — якісний бік стосунків, що виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності та всебічному розвитку особистості в групі. Такий клімат може бути сприятливим, несприятливим, нейтральним, позитивно чи негативно впливати на самопочуття людини. 
Найважливіші ознаки сприятливого соціально-психологічного клімату групи (колективу): 
Суб'єктивні ознаки:* 
довіра та взємовимогливість членів групи один до одного;* 
доброзичливість і ділові претензії;* 
вільне висловлювання думок щодо справ колективу чи поведінки окремих осіб;* 
відсутність тиску з боку керівництва на підлеглих і визнання за ними права приймати рішення, значущі для справ колективу;* 
достатня поінформованість членів колективу про завдання та стан справ у колективі;* 
високий ступінь емоційного включення та взаємодопомоги у ситуаціях, якщо є у цьому потреба;* 
усвідомлення і взяття відповідальності на себе за стан справ у групі кожним із її членів. 
Об'єктивні ознаки:* 
високі показники результатів діяльності;* 
низька плинність кадрів;* 
високий рівень трудової дисципліни;* 
відсутність напруженості й конфліктності в колективі тощо. 
І хоча кожен колектив має своє, неповторне обличчя, стиль, інтереси, згадані ознаки майже універсальні для будь-якого колективу. 
Загальні фактори формування соціально-психологічного клімату:* 
характер виробничих відносин того суспільства, складовою частиною якого є група;* 
організація й умови трудової діяльності;* 
специфіка й особливості роботи органів управління та самоврядування;* 
стиль і характерологічні форми керівництва;* 
соціально-психологічні, тендерні та демографічні особливості групи;* 
чисельність групи тощо. 
Вирізняють такі основні фактори формування соціально-психологічного клімату:* 
фактори макросередовища;* 
фактори мікросередовища. 
Говорячи про фактори макросередовища, які впливають на психологічний клімат ззовні, необхідно враховувати те, що жодна група не може існувати, а тим більше розвиватися ізольовано від навколишнього світу. До таких факторів належать:* 
соціально-психологічні тенденції науково-технічного прогресу;* 
особливості суспільно-економічної формації на конкретному етапі розвитку суспільства;* 
особливості діяльності органів управління, вищих за рівнем;* 
соціально-психологічні особливості територіального району, в якому функціонує організація, тощо. 
Значно більше впливають на соціально-психологічний клімат колективу фактори мікросередовища; основні з них такі:* 
особливості матеріально-економічних, технологічних та організаційно-управлінських умов праці в колективі та ступінь задоволення людей цими факторами;* 
особливості формальної структури в колективі та її співвідношення з неформальною;* 
стиль керівництва керівника колективу;* 
рівень психологічної культури керівника та співробітників тощо. Отже, основними факторами, які впливають на стан соціально-психологічного клімату в колективі, є зміст праці та ступінь задоволення людей роботою; умови праці та побуту, задоволеність ними; ступінь задоволення характером міжособистісних стосунків зі співробітниками; стиль керівництва, особистість керівника, а також те, чи задоволений він співробітниками. 
Український психолог Н. Л. Коломінський розробив схему, де враховано основні чинники, що зумовлюють задоволеність людей ви-конуваною роботою, а також взаємний вплив різних компонентів. Така схема цікава для керівника, бо допомагає запобігати конфлік-тності в колективі. 
Аби керівник сприяв згуртованості колективу, він має володіти такими особистісними характеристиками: визначеність, усвідомленість, цілеспрямованість, вибірковість, тактовність, дієвість, вимогливість, критичність, відповідальність. 
Доброзичливими, комфортними будуть стосунки людей в колективі, коли члени колективу ставитимуться з повагою, симпатією один до одного. Це дуже важливо. М. М. Обозов, Г. В. Щокін систематизували основні чинники, які визначають характер міжособистісних стосунків [13]. 
З метою формування та поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі (фірмі) бажано проводити тренінги, з допомогою яких психологи навчали б членів колективу і керівників високій культурі взаємодії та спілкування. Найбільш ефективними є такі форми тренінгів, як тренінг поведінковий, тренінг чутливості, тренінг рольовий, відеотренінг та ін. 
Пропонуємо для розмірковувань модель діяльності психолога з метою поліпшення соціально-психологічного клімату в колективі (організації будь-якої сфери діяльності). 
Модель діяльності психолога в організації сфери щодо оптимізації соціально-психологічного клімату колективу 
 
 
Список використаної літератури: 
Коваль А. П. Ділове спілкування: Навч. посіб. — К., 1992. 
Коломінський Н. Л. Психологія педагогічного менеджменту: Навч. посіб. — К., 1996. 
Леви В. Л. Искусство быть другим. — М., 1980. 
Леви В. Л. Искусство быть собой. — М., 1991. 
Лукашевич Н. П., Сингаевская И. В., Бондарчук Е. И. Психология труда: Учеб.-метод, пособие. — К., 1997. 
Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посіб.— К., 2000. 
Моченое Г. В., Ночевник А. М. Конфліктні ситуації й організаційні структури колективу. — Тернопіль, 1993. 
Обозов Н. Н., Щёкин Г. В. Психология работы с людьми: Советы руководителю. — К., 1990. 
Парыгин Б. Д. Социально-психологический климат коллектива: пути и методы изучения. — Л., 1981. 
Платонов Ю. П. Психология коллективной деятельности. -М., 1998. 
Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: Учеб. пособие / В. Д. Балин, В. К. Гайда, В. К. Гербачевский и др. // Под общей ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. — СПб., 2000. 
Практикум по психодиагностике. Психодиагностика мотивации и саморегуляции. — М., 1990; Любимов А. Ю. Мастерство коммуникации. — М., 1999. 
18. РеанА. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология.—СПб., 1999. 
Регуляция социально-психологического климата трудового коллектива / Под ред. Б. Д. Парыгина. — Л.: Наука, 1986; Райгород-ский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методы и тесты. Учеб. пособие.— Самара, 2000. 
Сухарев В. А., Сухарев М. В. Психология народов и наций. — Д.: Сталкер, 1997. 
Тарханов П. С. Анатомия мудрости: 120 философов. — В 20 т. — Симферополь, 1997. 
Щёкин Г. В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности и поведению. — Монография. — К., 1995.