Структура фонематичних процесів та їх формування в онтогенезі

Міністерство освіти і  науки України

НПУ імені М.П.Драгоманова

Інститут корекційної  педагогіки та психології

 

Кафедра логопедії

 

Реферат на тему:

“Структура фонематичних процесів та їх формування в онтогенезі”

 

 

 

 

 

Виконала

Студентка 3 курсу

Групи 3л2

Романюк Анна А.

 

Київ-2013 рік

План

1.Поняття “фонематині процеси”

2.

3.

4. Ієрархія фонематичних процесів в онтогенезі дитячого мовлення

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Ієрархія фонематичних процесів в онтогенезі дитячого мовлення

Формування фонематичних процесів нерозривно пов’язане з функціонуванням слухового аналізатора, який передусім забезпечує формування у дітей слухового відчуття та слухового сприймання різних акустичних явищ: звуків та шумів як ізольовано, так і в найрізноманітніших поєднаннях (акорди, мелодії, голоси тварин, мовні звукокомплекси (склади, слова, словосполучення, речення, зв’язні вислови тощо).

Сенсорний рівень є сприймання мовлення першим рівнем мовленнєвого слуху. І це не лише тому, що він першим з’являється в онтогенезі, але й тому, що є найбільш простим та елементарним рівнем обробки фонематичної інформації. Це пов’язано, зокрема, із тим, що в основі розрізнення звуків мови на сенсорному рівні лежить сукупність усіх (або практично всіх) розрізнюваних на слух акустичних ознак звука: амплітуди звукової хвилі або сили голосу, частоти звукової хвилі або висоти голосу, тембрального забарвлення (залежить від особливостей будови артикуляційного апарату та резонансних порожнин, статі, віку мовця тощо). На сенсорному рівні кожна із названих ознак є значимою, а тому сприймаючи на сенсорному рівні одні й ті самі мовні звуки, які вимовили різні люди, ми ідентифікуємо їх як різні звуки.

Результатом такої  клопіткої роботи мовно-рухового та мовно-слухового аналізаторів є  формування у дитини другого рівня  мовленнєвого слуху – перцептивного (або гностичного), що в логопедії  традиційно називається фонематичним слухом.

Звичайно, що процес його формування займає не один місяць. Про його початок, який пов’язують з віком 10 міс., свідчить орієнтування дитини на мовленнєві звуки в процесі  сприймання та розуміння мовлення оточуючих. До 10 міс. у вислові семантично значимими  для дитини є лише інтонація та ритм. Малюк досить тонко реагує на настрій дорослого комуніканта, на ритмічну організацію його висловів. Саме за інтонацією та ритмом дитина легко  впізнає знайомі забавлянки диференційовано виконуючи завчені рухи для їхньої „інсценізації”. Однак слова та їхнє звукове оформлення для дитини цього віку є малозначимими (Ф. І. Фрадкіна ).

І лише з 10 місяців  дитина поступово починає зважати  на звукове оформлення слів як на засіб  кодування певної семантичної інформації.

Цікаво, але саме з початком формування перцептивного  рівня слухового сприймання у  дитини з’являються і перші слова, тобто стабільні звукокомплекси, що пов’язані з певним значенням. Річ у тому, що засвоєння фонемного  складу мови забезпечує стабілізацію слухового сприймання та створює  можливість засвоювати звукові оболонки слів значно продуктивніше. А стабільні  звучання дитина значно легше співвідносить  з певними значеннями.

Як зазначає Є. Ф. Соботович, саме у віці 2 років перцептивний рівень слухового сприймання (або фонематичний слух) є практично повністю сформованим, що проявляється у вмінні дитини розрізнювати на слух усі фонеми рідної мови, стабілізації її слухового сприймання, і як наслідок –поступовому нарощуванні обсягів імпресивної та експресивної лексики, якою володіє дитина.

Наступним процесом, який цікавить нас у плані формування фонематичної сторони мовлення, є слухова увага.

Увага як загальнофункціональний механізм мовленнєвої діяльності створює  необхідний рівень зосередження і спрямованості  свідомості, що забезпечує підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної  та ін. активності індивіда. У цій  ролі увага виступає як засіб протікання всіх пізнавальних процесів пам’яті, мислення, сприймання, і завдяки  цьому зумовлює розвиток і функціонування як мовленнєвої діяльності в цілому, так і окремих її складових  зокрема.

Рівень сформованості  уваги в цілому та слухової уваги  зокрема визначається специфікою нейродинаміки  індивіда. При переважанні збудження  дитині досить складно сконцентрувати свою увагу на об’єктах пізнання, при  цьому передусім страждатимуть  довільні форми уваги. При переважанні  процесів гальмування, концентрація уваги  має короткочасний характер, що пов’язане  зі швидкою виснажливістю нервово-психічної діяльності дитини. При незбалансованості процесів збудження та гальмування мають місце труднощі переключення уваги, її нестійкість тощо.

У мовленнєвій  діяльності структура контролю має свої особливості. Так, еталонна складова контролю може бути як внутрішньою (засвоєні індивідом практичні мовні знання), так і зовнішньою (еталонне мовлення оточуючих). На етапі засвоєння мови, коли внутрішні еталони дитини ще не повноцінні, важливим механізмом їхнього вдосконалення є контроль дитини за власним мовленням на основі його порівняння з мовленням дорослих, що сприяє "пристосуванню" висловлювань дітей до мовних норм і практичного засвоєнню мови в цілому (В. Бєльтюков [1], Є. Соботович [7]).

Зміст контрольної (перевірочної) дії також може змінюватися  залежно від форми та виду мовленнєвої  діяльності. Так, при сприйманні усних  висловлювань його основу складають  сенсорний, перцептивний і смисловий  рівень слухового сприймання, операції мовного аналізу.

Етап порівняння і прийняття рішення про помилку  є досить універсальним і не має  вираженої залежності від виду діяльності, тим часом як реалізація програми корекції помилок припускає повне  оволодіння структурою мовленнєвої  діяльності, починаючи від засвоєння  мовних знань і закінчуючи усіма  діями і операціями, що зумовлюють їх використання.

Як бачимо, дія  контролю – це результат взаємодії  різних пізнавальних процесів:

− пам’яті, що забезпечує збереження еталонів контролю та їх швидку актуалізацію;

− мислення, що передусім представлене в структурі контролю операцією порівняння та механізмами вибору і створення програм корекції помилок;

− уваги, що створює необхідне (довільне) зосередження свідомості на об’єктах контролю тощо.

Перцептивний  рівень слухового сприймання (фонематичний слух) в нормі формується приблизно  в 2 роки. Правильна звуковимова, згідно з нормативними показниками розвитку дитячого мовлення, формується до 4–5 років. Отже, впродовж досить тривалого часу (з 2 років до 4–5 років) два основні  аналізатори, які забезпечують засвоєння  дитиною звукової сторони мовлення, перебувають у стаді функціонального  дисбалансу: мовно-слуховий досягнув своєї зрілості, а формування та удосконалення мовно-рухового ще продовжується. Саме цей період є найбільш критичним у формування фонологічної системи мовлення дитини (В. Бєльтюков [1], Є. Соботович [7]). І саме дія контролю в цей період визначає, яким шляхом буде проходити формування у дитини фонологічної сторони мовлення: патологічно чи непатологічно.

Таким чином, дослідники окреслили як найважливіші фонематичні процеси,так і їх ієрархію в процесі онтогенезу дитячого мовлення(див. табл.1) У структурі фонематичних процесів фонематичне сприймання за своєю значимістю, безумовно, посідає перше місце як основний (первинний) процес у засвоєнні фонематичної сторони мови. Саме порушення фонематичного сприймання унеможливлюють наступний спонтанний розвиток звукової сторони мовлення.

Водночас слухова  увага і слуховий контроль є свого  роду обслуговуючими процесами, що визначають якість діяльності засвоєння та використання мови. Тим часом між ними теж  є певна ієрархічна взаємодія, оскільки порушення уваги неминуче призводять до зниження контролю.

А фонематичні  уявлення як результат діяльності засвоєння  фонематичної сторони мовлення в  системі ієрархічних зв’язків посідають  останнє місце, що, не применшуючи  їхнього значення в системі фонематичних процесів, підкреслює їхню надзвичайну  залежність від стану сформованості  фонематичних процесів ієрархічно більш  високого рівня..

 

Таблиця 1

Ієрархія  фонематичних процесів в онтогенезі дитячого мовлення

Рівень  ієрархії	Фонематичний  процес
I	Фонематичне сприймання
II	Слухова (фонематична) увага
III	Слуховий (фонематичний) контроль
IV	Фонематичні уявлення

 

 

Виявлення ієрархічної  взаємодії фонематичних процесів в  онтогенезі дитячого мовлення має суттєву  практичну значимість для діагностики, корекції, попередження порушень фонетико-фонематичної сторони мовлення у дітей дошкільного  і молодшого шкільного віку.

Література

1. Бельтюков В. И. Об усвоении детьми звуков речи. – М.: Просвещение, 1964. – С. 91.

2. Зиндер Л. Р, Бондаренко Л. В. Исследование фонетики // Основы теории речевой деятельности – М.: Наука, 1974.  – С. 145–160.

3. Лында А. С. Дидактические основы формирования самоконтроля в процессе самостоятельной учебной работы учащихся. М.: Высшая школа, 1979. – 155 с.