Техніка публічного виступу

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Юридичний факультет

Кафедра адміністративного  і кримінального права

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни: «Основи юридичної  та клінічної практики»

На тему:

«Техніка публічного виступу»

 

 

Виконала:

студентка групи ЮП-11-2

Грань М.А.

Перевірила:

к.ю.н., доц.  Литвин О.П.

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ

2011 р.

План

Вступ

 

    1. Підготовка до публічного виступу

    2. Основні складові техніки публічного виступу

 

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

   Публічний виступ — це різновид усного спілкування. Жанровий різновид публічного виступу — це доповідь (звітна, ділова, політична), промова (агітаційна, мітингова, повілейна), бесіда, лекція, репортаж.

Здавна відомо, що найяскравіше особисті якості людини виявляються  в процесі її мовлення. «Заговори, щоб я тебе побачив», - пропонував незнайомцеві давньогрецький філософ Сократ, який вважав, що найважливішим у людини є духовна сутність, а не зовнішність. Так само мислить і наш народ «По одягу зустрічають, а по розуму проводжають», - говорить прислів‘я. Ситуацій, в яких доводиться виступати перед публікою, велика сила, і розповісти про специфічні особливості кожної з них практично нереально. Проте уміння грамотно підносити наявний матеріал - задача майже універсальна.

   З плином часу ви зрозумієте, що мова подібна до музичного інструмента, на якому треба навчитися грати. Ви відчуєте і мелодійність, вишуканість і ніжність, побачите, які багатющі можливості дає вона для спілкування й зближення з людьми, що вас оточують. І, можливо, ви переконаєтесь, що досі ставилися до неї не так, як вона того заслуговує. Приділивши їй більше уваги, ви навчитеся краще вправлятися зі словами і тоді вона не відштовхуватиме від вас людей, а навпаки – робитиме їх вашими друзями. Ви зрозумієте, що раніше не використовували всіх можливостей мови як засобу спілкування для точного вираження думок з їх найменшими відтінками. Отже, давайте більш детально розглянемо, що саме являє собою публічний виступ та визначимо, яку саме техніку потрібно використовувати під час нього.

 

 

 

 

 

 

 

1. Підготовка до публічного виступу

   Підготовка до будь-якого ораторського монологу починається з визначення його теми і мети. Назва виступу повинна бути ясною, чіткою, по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу слухачів. Приступаючи до розробки тексту, необхідно визначити мету виступу. Виступаючий повинен ясно представляти, якої реакції він домагається. Основні цілі публічного монологу - повідомлення і вплив. Оратор може поставити задачу інформувати слухачів, дати певні відомості. Або він розраховує схвилювати аудиторію, сформувати у людей переконання, уявлення, що стануть мотивами їх поведінки, тобто призиває до будь-яких дій. Часто ці цілі перехрещуються, сполучаються в одному виступі. Свої цілі і задачі варто повідомити слухачам. 

   Важливо оцінити  склад майбутньої аудиторії, заздалегідь  настроїтися на своїх слухачів, з огляду на такі фактори:  освітній рівень, напрямок освіти (гуманітарна, технічна...), пізнавальні  інтереси, стать, вік, ставлення  до теми і до оратора. Завжди легше говорити, звертаючись до однорідного (гомогенного) складу (дилетанти, фахівці, колеги, студенти, люди однакових політичних поглядів і т. д.). Звертаючись до молоді, не можна загравати, лестити, повчати, дорікати в незнанні, некомпетентності, підкреслювати свою перевагу, ухилятися від гострих проблем і питань. Перед слухачами з високим рівнем професійної чи наукової підготовки не можна виступати, якщо немає нових поглядів, підходів до рішення проблеми, не можна допускати повтори, тривіальні судження, демонструвати свою перевагу, зловживати цифрами, цитатами, ухилятися від суті проблеми. У неоднорідній (гетерогенній) аудиторії виголошувати промову сутужніше. Якщо публіка різна по складу, треба, по можливості, адресувати який-небудь фрагмент кожній групі.

   Варто заздалегідь подумати про те, що сказати окремим, особливо авторитетним, важливим персонам, якщо ви знаєте, що вони прийдуть. Необхідно також з'ясувати чисельність аудиторії. Великою кількістю слухачів складніше керувати. У величезній масі людині легковірний, схильний до знеособлювання, не здатний до критики, бачить усе в чорно-білих фарбах, реагує на емоції. Чим більше аудиторія, тим простіше, наочніше, образніше варто говорити.

Знання своїх слухачів, "прицільна" підготовка промови  набувають особливе значення під  час обговорення якого-небудь важкого  питання у вузькому колі фахівців, ділових людей. Варто довідатися, у якій обстановці буде проходити  виступ - у залі, у кабінеті, чи є там кафедра, стіл, мікрофон.                                                   Матеріал публічного виступу може бути теоретичним і фактичним. Насиченість промови тим або іншим типом матеріалу залежить від жанру. Систематизуючи матеріал, оратор створює план, продумує композицію, логіку викладу, складає і редагує текст. Підготовка письмового тексту має багато переваг. Написану промову можна перевіряти, виправляти; вона легше запам'ятовується і довше утримується в пам'яті. Писати слід на окремих аркушах, на одній стороні. Досвідчений оратор може обмежитися складанням тез, конспекту або розгорнутого плану виступу.

 Досвід показує, що на кожну хвилину виступу приходиться 20 - 25 хвилин підготовки. Якщо виступ ретельний розроблено, то в момент зустрічі зі слухачами виступаючий буде триматися впевнено.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Основні  складові техніки публічного  виступу.

 

   Людина, яка має  за мету справити враження  на аудиторію своїм виступом, повинна знати основні складові  техніки публічного виступу. Насамперед  треба почати з промови, а  точніше з того, що ж у ній  повинно міститись. Римські оратори  говорили, що промова містить:

Екзордіум - кілька вступних зауважень щодо теми виступу;

Експозиціо - визначення поняття, характеристика обсягу і важливості теми;

Каузу - логічні аргументи, що підтверджують правильність судження, прямі дедуктивні докази;

Сміле - подібні явища в інших сферах, аналогії;

Екземплюм - приклади з історії і повсякденного життя, індуктивні докази;

Тестимоніум - висловлювання славетних людей, прислів'я, авторитетні судження;

Конклюзіо - резюме, висновки, їх використання.

 

1. Дихання та голос:

-  виголошуючи промову, дихайте рівномірно, вдихаючи перед тим, як почати говорити, а також після кожної паузи;

-  пристосовуйте свій голос до середовища, в якому говорите;

-  найзручніший спосіб тренування голосу — читання вголос, під час якого постійно контролюється правильність вимови. Тренуйтеся тричі на день по 15 хв з перервами після кожних 5 хв;

-  голос підвищують тоді, коли ставлять запитання; якщо ж треба висловити рішучість, довір'я, переконати в необхідності зробити якусь справу чи відповісти на запитання, то голос понижують.

2. Вибір слів:

-  для збагачення словникового запасу читайте твори авторитетних людей, слухайте виступи знаменитих ораторів і записуйте слова та вирази, які ви хотіли б вживати у своїй мові;

-  виявіть, які слова ви вживаєте надто часто, і намагайтеся їх замінити іншими словами та виразами;

-  навчіться точно висловлюватися, вибирайте точні й однозначні слова;

-  пам'ятайте: часте вживання абстрактних понять вимагає від слухачів великого напруження (наприклад, афоризми не можна вживати без пауз).

3. Конструкція речень:

-  чергуйте довгі речення з короткими; довгі речення важко сприймати і розуміти, велика кількість коротких речень робить мову монотонною;

-  основну думку завжди треба висловлювати головним реченням, а не підрядним;

-  розповідь ведіть від простого до складного, від невідомого до відомого.

4. Жести:

-  жести мають доповнювати і супроводжувати усне слово;

5. Уміння переконувати:

     -  для того щоб переконати когось, треба знайти необхідні аргументи. їх слід впорядкувати і сформулювати;

     - якщо промовець сповнений натхнення, він неодмінно викличе інтерес у слухачів;

     - добираючи аргументи, потрібно враховувати освітній рівень слухачів, їхню поінформованість з теми, можливі контраргументи;

     - промовець має справляти враження переконаної і впевненої у своїх силах людини, яка добре знає свій предмет.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

  Вміння успішно проводити публічний виступ дуже важливо для кожної людини, особливо якщо сфера її діяльності пов’язана саме з цим. У своїй роботі я розглянула, як саме потрібно готуватись до публічного виступу, та яку потрібно використати техніку щодо нього.

 Я визначила,  що основними складовими промови  є:

• Екзордіум
• Експозиціо
• Каузу
• Сміле
• Екземплюм
• Тестимоніум
• Конклюзіо

А основними  складовими техніки публічного виступи  є опрацювання таких проблем, як:

• Дихання та голос
• Вибір слів
• Конструкція речень
• Жести
• Уміння переконувати

Якщо ми будемо працювати над собою використовуючи цю техніку, кожен наш наступний  публічний виступ стане краще, ніж  попередній. Тобто потрібно не тільки дотримуватись цих правил, але  й просто якомога частіше виступати  перед аудиторією і у цьому  випадку ти будеш покращувати  своє ораторське мистецтво, адже, як сказав Цицерон, ораторами не народжуються – ораторами стають.

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

 

1. http://osvita.ua/vnz/reports/dilovodstvo/24370
2. http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B2%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF
3. http://pidruchniki.ws/17160512/menedzhment/publichni_vistupi 
4. Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1998.
5. Історія красномовства. – к., 2000.