Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Января 2015 в 19:57, реферат
Величезні соціальні перетворення, які відбуваються в нашій країні, бурхливий науково-технічний прогрес вимагають від сучасної людини значного вміння орієнтуватися в навколишньому світі, вимагають нового бачення себе у змінених реаліях буття. Людина в усі часи свого існування завжди прагнула бути творцем свого життя, ініціювати і здійснювати практичні дії, процеси пізнання, спостереження, прогнозування та інші види специфічної людської активності та їх творчого осмислення.
Вступ 3
Теорії мислення
1.1 Мислення 4
1.2 Процес мислення 7
1.3 Класифікація теорій мислення 9
Висновок 13
Література 14
Представники гештальтпсихології розглядали у якості механізму творчого мислення переструктурування проблемної ситуації у свідомості суб’єкта, здійснюване не поелементно, а цілісно, у вигляді цілісної форми, “гештальта”.
У результаті такого переструктурування виявляються нові, до того приховані у вихідній ситуації відносини і властивості, які слугують основою для інтуїтивних прозрінь, творчих рішень та нових ідей. Процес цей не може бути виведеним з попереднього досвіду й асоціацій, він є результатом внутрішньої самодетермінуючої активності мислення [6, 20].
Близьким до викладеного вище розуміння є інтуїтивістські теорії (представлені філософськи орієнтованими мислителями – Шеллінгом, А.Бергсоном та ін.). А.Бергсон протиставить інтуїцію логічному мисленню, вбачаючи її сутність у безпосередньому і цілісному розумінні об’єкта без попереднього навчання й логічного аналізу, шляхом “переплигування”через стадію дослідно-експериментального вивчення.
Різко антиасоціаністською є теорія так званих “бісоціацій” (Кестлер, Роменець), у рамках якої розглядається механізм утворення нових ідей з ідей, які не пов’язані очевидною спільністю.
О. В. Губенко пропонує наступну класифікацію теорій мислення, в основу якої покладене джерело енергії утворення продуктів інтелектуальної діяльності – нових понять, ідей та гіпотез. Згідно цієї ознаки теорії мислення
поділяються на епіфеноменолістичні та інтродетерміністичні [6, 20].
Класифікація теорій мислення.
ЕПІФЕНОМЕНОЛІСТСЬКІ | |
Асоціанізм(Г.Спенсер, И.Ф.Гербарт, В.Вундт, Тен, О.Бен) |
Верцбюргська школа (Н.Ах, О. Кюльпе, А.Мессер) |
Вульгарний матеріалізм (Бюхнер, Фохт К.,Молешот Я |
Гештальтпсихологія (М.Вертгеймер, В.Келер, К.Коффка, К.Левін, Дункер) |
Рефлексологія (І.Сеченов, І.Павлов, В.Бехтєрєв) |
Інтуїтивізм (А.Бергсон) |
Біхевіоризм (Е.Торндайк, Д.Уотсон) |
Теорія бісоціацій (Кестлер, Роменець) |
Фрейдизм (З.Фрейд та учні) |
|
Марксизм (К.Маркс, Ф.Енгельс та ін.) |
|
Епіфеномен – філософський та психологічний термін, що означає явище, яке супроводжує у якості побічного продукту інше, фундаментальне явище, але не впливає на нього [6, 20]. До епіфеноменалістів належать усі психологічні теорії, які зводять інтелектуальну діяльність до процесів, що пасивно визначаються фізичними, матеріальними, поведінковими та іншими детермінантами. З числа розглянутих, до них належать асоціаністські, біхевіористські, фрейдистські, марксистські та рефлексологічні концепції.
Інтродетермінації – це самодетермінація, самоактивність [6, 20]. До інтродетермінованих О. В. Губенко відносить ті психологічні концепції, які визнають активну роль внутрішніх джерел самодетермінації мислення у процесах утворення нових ідей, понять та гіпотез. Сюди відносяться вірцбюргерська школа, гештальтпсихологія, інтуїтивізм і теорія бісоціацій
[6, 21].
Висновок
Отже, мислення – це передусім психічний процес самостійного пошуку й відкриття суттєво нового, тобто процес опосередкування та узагальнення відображення дійсності під час її аналізу й синтезу, що виникає на основі практичної діяльності й досвіду. Інакше кажучи, це узагальнене та опосередковане пізнання світу в процесі практичної і теоретичної діяльності індивіда, засіб творчості особистості.
Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує саме за допомогою мислення – вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності.
Мислення, емоції та поведінка тісно переплітаються між собою, взаємовпливають одне на одне, змінюючи наше життя. Тому наші думки, індивідуальний спосіб сприйняття дійсності, характер мислення іноді допомагають нам, а іноді пригнічують.
Перспективною є така модель мислення, в основі якої перспективні емоції, прийняття життя таким, яким воно є, з усім спектром бажаних і небажаних його проявів.
Література