Теорії старіння

Іншим підходом до вивчення старіння є дослідження популяційної динаміки старіння. Всі математичні  моделі старіння можна приблизно  розбити на два головних типи: моделі даних і системні моделі. Моделі даних — це моделі, які не використовують і не намагаються пояснити будь-яких гіпотез про фізичні процеси в системах, для яких ці дані отримані. До моделей даних відносяться, зокрема, і всі моделі математичної статистики. На відміну від них, системні моделі будуються переважно на базі фізичних законів і гіпотез про структуру системи, головним в них є перевірка запропонованого механізму.

Першим законом старіння є закон Ґомпертца, що пропонує просту кількісну модель старіння. Цей закон  надає можливість відокремити два  типа параметрів процесу старіння. Дослідження відхилення закону старіння від кривої Ґомпертца можуть надати додаткову інформацію щодо конкретних механізмів старіння даного організму. Найвідоміший ефект такого відхилення — вихід смертності на плато у  пізньому віці замість експоненціального  зростання, спостережений у багатьох організмах. Для пояснення цього ефекти було запропоновано кілька моделей, серед яких варіації моделі Стрелера-Мілдвана та теорії надійності.

Системні моделі загалом  розглядають багато окремих факторів, подій і явищ, що безпосередньо  впливають на виживання організмів і породження потомства. Ці моделі загалом  розглядають старіння як баланс і  перерозподіл ресурсів як в фізіологічному (впродовж життя одного організму), так і в еволюційному аспектах. Зазвичай, особливо в останньому випадку, мова йде про розподіл ресурсів між  безпосередніми витратами на породження потомства і витратами на виживання батьків.

Висновок

Всі ці гіпотези мають право  на існування, хоч, можливо, декотрі  й помилкові, а можливо і всі  мають рацію. Зараз це важко сказати. Але як би там не було, є низка  правил, яких слід дотримуватися, щоб  принаймні запобігти передчасному старінню. Слід систематично займатися  фізичними вправами; періодично перебувати в горах, адже це підвищує активність кісткового мозку; харчуватися висококалорійною, повноцінною їжею; не переїдати; слідкувати за вагою тіла; не курити; після 40 років  вживати алкоголь в помірній кількості, а в молоді роки не вживати зовсім; не вживати занадто холодну і  занадто гарячу їжу; не вживати надмірну кількість цукру; слідкувати за чистотою свого тіла; користуватися милом, що не подразнює шкіру; багато читати, розмовляти, вчитися, розвивати і  тренувати свій інтелект, оскільки мозок, як і м’язи, постійно тренуючись і розвиваючись стає сильнішим; намагатися завжди бачити перед собою позитивну  ціль, щоб завтрашній день не здавався похмурим і нікчемним; користуватися  кожною можливістю радіти і сміятися, адже веселий настрій продовжує  життя, робить його яскравішим.

Вже довгий час вчені намагаються  дослідити фізіологію старіння, але  ще й досі ніхто не дав конкретних відповідей на запитання, які цікавлять  людство. І тим більше, ніхто не знайшов панацеї – еліксиру молодості. Сподіваємося, все ще попереду…

Список використаної літератури

1. Анисимов В.Н. Молекулярные и физиологические механизмы старения СПб.: Наука, 2003.
2. Воронич Г., Щипанська Н. Вічне життя – міф чи реальність? /Інтернет-журнал «Станіславівський натураліст», 2009. - www.naturalist.if.ua
3. Геронтопсихология: учебное пособие. – СПб.: Издательство Санкт-Петербургского университета, 2007. – 392 с.
4. Голубев А.Г. Взаимная совместимость представлений о старении и продолжительности жизни, их механизмах и проявлениях на уровне организма и популяции, и их эволюция. //Успехи геронтологии. – 1997. - №1. С. 25-33.
5. www. uk.wikipedia.org