У чому полягають відмінності мислення людини від мислення твари

Міністерство освіти і  науки молоді та спорту України 

Чернігівський державний  технологічний університет

 

 

 

 

 

Доповідь з загальної  психології

На тему: «У чому полягають  відмінності мислення людини від  мислення тварини »

 

 

 

 

 

 

Виконали: студентки 208 групи

Кірій Сніжана Станіславівна

Трушина Юлія Станіславівна

Перевірила: Лещенко Марина Євгенівна

 

 

 

 

 

Чернігів 2011

Вступ

Мислення – це процес опосередкованого й узагальненого  й узагальненого відображення людиною  предметів і явищ в їх істотних зв’язках і відношеннях.

За допомогою мислення людина пізнає істотні ознаки, що виявляються  спільними для споріднених у  тому чи іншому аспекті предметів, і  осмислює їх узагальнено, оперуючи поняттями.

Мислення є підвалиною світової діяльності особистості, формування її розумових та інших властивостей. Рівень його розвитку визначає, якого  мірою людина здатна орієнтуватися  в навколишньому світі, як вона опановує обставини і себе.

Багатьох психологічних дослідників цікавило питання: «Мислення людини відрізняється від мислення тварини? Чи ні?». Тому проводилось багато експериментів щодо виявлення відмінностей між мисленням людини і мисленням тварини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Багатьма експериментами дослідників було показано, що вищим  тваринам властиво лише практичне мислення. Тільки в процесі орієнтовного маніпулювання  мавпа здатна вирішити ту чи іншу ситуативну задачу і навіть створити «знаряддя». Абстрактні способи мислення ще не спостерігав у мавп жоден дослідник, будь-коли вивчав психіку тварин. Тварина  може діяти тільки в межах наочно сприймається ситуації, воно не може вийти  за її межі, абстрагуватися від неї  і засвоїти абстрактний принцип. Тварина - раб безпосередньо сприймається ситуації.

Поведінка людини характеризується здатністю абстрагуватися (відволікатися) від даної конкретної ситуації та передбачати наслідки, які можуть виникнути у зв'язку з цією ситуацією. Так, моряки починають екстрено лагодити невелику пробоїну в судні, а льотчик  шукає найближчий аеродром, якщо в  нього залишилося мало пального. Люди аж ніяк не раби даній ситуації, вони здатні передбачати майбутнє.

Таким чином, конкретне, практичне  мислення тварин підпорядковує їх безпосередньому  враженню від даної ситуації, здатність  людини до абстрактного мислення усуває його безпосередню залежність від даної  ситуації. Людина здатна відбивати  не тільки безпосередні впливи середовища, а й ті, які його очікують.

Процес мислення тварин завжди предметно співставлений, крім того він суцільно обмежений біологічними закономірностями, що обумовлює його принципово якісну відмінність від мислення людини, нездатність навіть людиноподібних мавп до розуміння корінних причинно-наслідкових зв’язків.

Якщо для людини основним етапом розв’язку задачі є висування  гіпотези (з наступною перевіркою її на практиці) про що йшлося  раніше, то для тварини – накопичення  чуттєвого досвіду та закріплення  тих реакцій, які можуть привести до бажаних наслідків.

Прикладом  такого варіанту мислення при  розв’язанні задачі (звільнення з незручної клітки) може бути експеримент Торндайка, який провів дослідження на кішках з використанням так званих проблем скриньок. Суть експерименту полягав в наступному: кішку саджали у тісну скриню, відкрити яку можна було повернувши гачок зсередини. Піддослідними були 13 кішок віком від з до 11 місяців. Первісна реакція усіх тварин була однакова: кішка виявляла явні занепокоєння і намагання протиснутися через будь-який отвір, просовувала у найменші отвори лапи, навіть дряпала і кусала саму скриньку. Врешті-решт тварині вдалося зачепити гачок і звільнитися. Наступного ранку тварина вже скоріше знаходила гачок для виходу зі скрині. Після кількаразового повторення експерименту тварина чергового разу вже не застосовувала невпорядковані дій, а одразу ж смикала за гачок.

Таким  чином  кішці вдалося зрозуміти зв'язок між смиканням за гачок і відкриттям клітки.

Підсумовуючи все вищезазначене  можна зробити наступний висновок: принципові відмінності мислення тварин від мислення людини полягають по-перше  в тому, що мислення тварини завжди базується на попередньо накопиченому чуттєвому досвіді (людина ж здатна мислити абстрактно, тобто її мислення може базуватися не лише на особистому чуттєвому досвіді, але й на абстрактних  категоріях: ідеях, припущеннях, гіпотезах, попередніх умовиводах тощо); по-друге мислення тварини, як втім і вся їхня поведінка, завжди біологічно обумовлене, мислення проявляється як реакція на біологічну потребу(наприклад, потребу в їжі), досягнення якої в даному конкретному випадку потребує нестандартного, нестереотипного підходу (наприклад, добування їжі з вузької і довгої труби в штучно створених умовах експерименту); мислення ж людини спрямоване не тільки на біологічно значущі цілі, найбільш яскраво можливості розумової діяльності проявляються як раз в соціально значущих цілей.

Проілюструвати цей висновок можна на прикладі експериментального матеріалу, отриманого німецьким психологом Вольфгангом Келером. Дослід Келера наочніше ілюструє мислення тварин, ніж дослід Торндайка: у випадку з проблемними скринями йшлося, фактично, лише про закріплення умовного рефлексу (смикання за гачок призводить до відкриття скрині), самий же зв'язок між смиканням гачка і відкриттям клітки встановлювався випадково; експеримент же Келера показує мислення тварини саме як цілеспрямоване розв’язання задачі. Сутність експерименту полягала в наступному: неподалік від стіни будинку утворюється квадратна, обнесена парканом ділянка, так що одна сторона цієї ділянки знаходиться на певній відстані від стіни будинку (1м) і утворює імпровізований коридор довжиною 2м. Один кінець коридору зачиняють решіткою і вводять напрямку від А до В дорослого собаку. Їжу кладуть на місце С. спочатку собака пробує достати їжу, протиснувшись через прути решітки. При чому собака пробує різні ділянки решітки (довжина решітки, як і самого коридору – 1м), просовує скрізь прути лапи, кусає прути тощо. Впевнившись у тому, що решітку не можна подолати собака здається на якусь мить розгубленим, але потім, моментально розвертається на 180 і без зупинок біжить навколо паркану до їжі.

Аналогічний експеримент  був проведений Келером з дитиною (вік 1 рік 3 місяці). Маленька дівчинка, що всього декілька тижнів тому навчилася  ходити  вводиться по напрямку від  А до В. на місці С кладуть яскраву  іграшку. Дитина повільно оглядається, раптом весело сміється і швидко оббігає  паркан.

Експеримент наочно підтверджується  зроблений висновок. В аналогічних  умовах порівняно нескладної задачі тварині знадобилося певне накопичення  чуттєвого досвіду (спроби протиснутися через решітку) і тільки за результатами цього досвіду (решітка нездоланна) собака зміг прийняти осмислене рішення (знайти обхідний шлях до цілі).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Отже, мислення тварини відрізняється  від мислення тварини. Якщо для людини основним етапом розв’язку задачі є висування гіпотези (з наступною перевіркою її на практиці) про що йшлося  раніше, то для тварини – накопичення чуттєвого досвіду та закріплення тих реакцій, які можуть привести до бажаних наслідків.

Процес мислення тварин завжди предметно співставлений, крім того він суцільно обмежений біологічними закономірностями, що обумовлює його принципово якісну відмінність від  мислення людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела:

1  Вудвортс  Р.  Решение проблем животными /  Хрестоматия  по

общей психологии. – М., 1981. – С.229.

2 Келер В. Исследование интеллекта человекоподобных обезьян /

Хрестоматия по общей психологии. – М., 1981. – С.238.