Увага, її природа та роль у навчальній і трудовій діяльності

5. Увага як особлива  активна здатність духу. Прихильники даної теорії вважають увагу первинною і активною здатністю, походження якої не можна пояснити.

6. Увага як підсилення  нервової подразливості. Згідно  з цією теорією, увага зумовлена  збільшенням місцевої подразливості  центральної нервової системи.

7. Теорія нервового пригнічення. Прихильники цієї теорії намагаються  пояснити переважання одного  уявлення над іншим тим, що  один фізіологічний нервовий  процес затримує або пригнічує  інші фізіологічні процеси, результатом  чого є особлива концентрація  свідомості.

8. Французький психолог  Т. Рібо та російський психолог  М.М. Ланге вважаються основоположниками  моторної теорії уваги. Дана теорія  надає надзвичайно великого значення  зовнішнім виявам уваги, розглядаючи  рухи як основу її виникнення. Рух, як зазначали вчені, фізіологічно підтримує та посилює акт уваги, налаштовуючи органи чуття на відвернення уваги. Довільно регулюючи рухи, пов'язані з чимось значущим, можна відповідно активізувати й спрямовувати увагу. Якщо, підкреслювали прихильники цієї теорії, усунути рухи, то від уваги нічого не залишиться, тобто неможливою стане сама увага [2, 151 с.].

9. Рефлекторна теорія  уваги (І.М. Сєченов, І.П. Павлов, О.О. Ухтомський  пов'язує причини, що викликають  увагу та її розвиток, із впливом  середовища. Предмети та явища оточуючого світу, діючи через рецептори на мозок людини, викликають у неї орієнтувальні рефлекси та пристосувальні рухові реакції, які в процесі розвитку досягають тонких диференціацій та досконалості. Орієнтувальні реакції змінюють перебіг мозкових процесів у корі великих півкуль головного мозку, створюють оптимальний осередок збудження (за І.П. Павловим) або домінанту (за О.О. Ухтомським). У цих зонах легко утворюються тимчасові нервові зв'язки, вирішуються нові проблеми. Виникнення домінанти викликає гальмування в сусідніх ділянках кори головного мозку, блокує інші реакції організму, підпорядковує собі побічні імпульси-подразнення, посилюючи завдяки їм увагу до основної діяльності. Інші дії в цей час можуть виконуватися переважно в автоматизованому режимі, обмежуючись менш активними ділянками кори мозку [2, 152 с.].

7. РОЗВИТОК УВАГИ

Історію розвитку уваги, як і багатьох інших психічних функцій, намагався простежити Л.С. у річищі культурно-історичної концепції їх формування. На його думку, історія уваги дитини є історією розвитку організованості її поведінки, і ключ до генетичного розуміння уваги слід шукати не всередині, а поза особистістю дитини.

За даними спостережень і експериментальних досліджень, послідовність розвитку дитячої уваги виглядає так [2, 165 с.].

1. Перші тижні-місяці життя. Поява орієнтувального рефлексу як об'єктивної, вродженої ознаки мимовільної уваги дитини. Дитина спочатку реагує тільки на зовнішні подразники, причому тільки у випадку їх різкої зміни (несподівані голосні звуки, перехід із темряви до яскравого світла тощо). Починаючи з третього місяця, дитина все більше цікавиться об'єктами, які пов'язані з її життям. У п'ять-сім місяців дитина може довго розглядати певний предмет, обмацувати його. Особливий інтерес виявляє дитина до яскравих, блискучих речей. Це дає змогу говорити про достатній рівень розвитку в дитини мимовільної уваги.

2. Кінець першого року  життя. Виникає орієнтувально-дослідницька  діяльність як засіб майбутнього  розвитку довільної уваги.

3. Початок другого року  життя. З'являються зачатки довільної  уваги, що пов'язано з процесами виховання дитини. Дорослі поступово привчають дитину виконувати не те, що вона хоче, а те, що їй потрібно робити. Починає виявлятися свідомість, хоча ще в примітивній формі.

4. Другий-третій рік життя. Велике значення для розвитку  довільної уваги має гра. У ході гри дитина вчиться координувати свої дії відповідно до завдань гри та її правил. Паралельно з довільною увагою на основі чуттєвого досвіду розвивається і мимовільна увага [2, 166 с.].

5. Чотири з половиною - п'ять років. З'являється здатність  спрямовувати свою увагу під впливом складної інструкції дорослого. Дитина знайомиться з усе більшою кількістю предметів і явищ, постійні бесіди з батьками, ігри, у яких діти наслідують поведінку дорослих, маніпулювання предметами - усе це збагачує досвід дитини, розвиває її інтереси та увагу.

6. П'ять-шість років. Основною  особливістю цього етапу є  нестійкість довільної уваги. Дитина  легко відволікається на сторонні  подразники, увага є досить емоційною - дитина все ще погано володіє  своїми почуттями. На відміну від довільної уваги мимовільна увага є досить стійкою, тривалою і зосередженою. Поступово шляхом вправ та вольових зусиль розвивається здатність керувати своєю увагою.

7. Шкільний вік. Подальший  розвиток і вдосконалення довільної  уваги відбувається за рахунок дисциплінованості, що сприяє формуванню контролю за власного поведінкою . У початкових класах у дитини переважає мимовільна увага і вона ще не може повністю контролювати своєї поведінки на уроках. Тому вчитель повинен прагнути зробити свої уроки яскравими, емоційними, часто змінювати форму подання навчального матеріалу. Це також зумовлено переважанням у цьому віці наочно-образного мислення [2, 167 с.].

У старших класах довільна увага досягає досить високого рівня розвитку. Старшокласник може досить довго зосереджуватися на певних видах діяльності, контролювати свою поведінку. У цьому віці на якість уваги впливають не тільки умови виховання, але й вікові особливості, пов'язані з фізіологічними змінами, що відбуваються в цей період. Це супроводжується підвищеною втомлюваністю, дратівливістю, зниженням працездатності.

Таким чином, у розвитку уваги можна виокремити два головні етапи. Перший етап - дошкільний період, протягом якого переважає зовні опосередкована увага (увага, викликана чинниками зовнішнього середовища). Другий - етап шкільного розвитку, у ході якого відбувається бурхливий розвиток уваги і вона опосередковується внутрішніми установками дитини.

Увага відіграє важливу роль у різних професіях, пов'язаних із сприйманням та засвоєнням великої кількості інформації і спілкуванням. Саме тому важливо створити умови, необхідні дія її прояву, збереження і розвитку [2, 168 с.].

ВИСНОВОК

Навколишнє середовище постійно впливає на органи чуття людини, проте не всі подразники вона відображає однаково чітко. Захоплений своєю працею, робітник не помічає, що довкола нього відбувається, хоч на виробничій ділянці вирує життя: метушаться люди, гуркочуть механізми. З того, що залишається в полі його зору, одне сприймається чітко, а інше відступає на задній план і тільки в міру потреби включається в зону ясного бачення.

Свідомість індивіда не спроможна відобразити все, що робиться навколо нього, не може з'ясувати водночас усі питання складного завдання. Для їх чіткого усвідомлення потрібне виділення окремих предметів і явищ дійсності та послідовне їх відображення. Можливості ясного бачення дорослої людини обмежуються 4-6 об'єктами одночасно. Тому вона завжди спрямована на щось, уважна до одних предметів і явищ навколишнього середовища й неуважна до інших. Функцію уваги можна порівняти з лінзою, яка збирає у фокус сонячні промені й запалює дерево. Так і увага збирає у фокус розумові сили людини й спрямовує їх на розв'язування проблем, що постають перед нею.

Отже, під увагою розуміють спрямованість психічної діяльності людини, її зосередженість на об'єктах, що мають для особи певну значущість. Увага може бути направлена як на об'єкти зовнішнього світу, так і на власні думки і переживання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

увага особистість навчальний трудовий

1. Варій М.Й. Загальна психологія: підручник для студ. психол. і педагог. спеціальностей / Варій М. Й. - [2-ге вид., випр. і доп.]. - К.: «Центр учбової літератури», 2007. - 968 с.

2. Павелків Р.В. Загальна  психологія: підручник / Павелків Р.В. - К.: Кондор, 2009. - 576 с.

3. Русинка І.І. Психологія: навч. посіб. / Русинка І.І. - К.: Знання, 2007. - 367 с.

4. Цимбалюк І.М. Психологія: навч. посіб. / Цимбалюк І.М. - [2-ге  вид., випр. і доп.]. - К.: ВД «Професіонал», 2006. - 576 с.