Увага,творчість та фантазія в професійній діяльності

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Мая 2013 в 09:52, курсовая работа

Описание работы

Мета: визначити особливості уваги, творчості та фантазії та з’ясувати їх значення в професійній діяльності людини
Завдання:
1)здійснити аналіз психологічної літератури з проблеми уваги, творчості,фантазії в професійній діяльності
2)Обґрунтувати актуальність проблеми уваги, творчості та діяльності в професійній діяльності людини
3)Визначити значущість цих трьох факторів та вплив їх на професійну діяльність людини

Содержание работы

ВСТУП 3
1. АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ УВАГИ, ТВОРЧОСТІ ТАФАНТАЗІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ. 6
1.1.Аналіз психологічної літератури та обґрунтування проблеми уваги в професійній діяльності. 6
1.2. Аналіз психолого-педагогічної літератури та обгрунтування проблеми уяви в професійній діяльності. 10
1.3. Аналіз психологічної літератури та обґрунтування проблеми творчості в професійній діяльності. 17
2. ВИЗНАЧЕННЯ ЗНАЧУЩІСТІ ФАКТОРІВ УВАГИ ФАНТАЗІЇЇ І ТВОРЧОСТІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ. 20
2.1.Творчість та її вплив на професійну діяльність людини 20
2.2.Увага та її вплив на професійну діяльність людини. 24
2.3. Фантазія та її вплив на професійну діяльність людини. 30
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

Файлы: 1 файл

курсач.docx

— 73.94 Кб (Скачать файл)

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

1. АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ  ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ УВАГИ, ТВОРЧОСТІ ТАФАНТАЗІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ. 6

1.1.Аналіз психологічної літератури  та обґрунтування проблеми                уваги в професійній діяльності. 6

1.2. Аналіз психолого-педагогічної  літератури та  обгрунтування  проблеми уяви в  професійній діяльності. 10

1.3. Аналіз психологічної  літератури та обґрунтування  проблеми творчості в професійній діяльності. 17

2. ВИЗНАЧЕННЯ ЗНАЧУЩІСТІ ФАКТОРІВ УВАГИ ФАНТАЗІЇЇ І ТВОРЧОСТІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ. 20

2.1.Творчість та її вплив на професійну діяльність людини 20

2.2.Увага та її вплив на професійну діяльність людини. 24

2.3. Фантазія та її вплив на професійну діяльність людини. 30

ВИСНОВКИ 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Великий обсяг інформації, розширення людських контактів, розвиток різноманітних форм масової культури, ріст темпу життя призводять до збільшення обсягу знань, необхідних для життя сучасній людині. В наш час на людину постійно впливає безліч самих різноманітних подразників.

Свідомість людини не в  змозі охопити одночасно з  достатньою якістю всі ці об’єкти. Серед безлічі подразників, які  діють на людину, індивід обирає потрібні, важливіші, а інші гальмує, виробляє таким чином програми дій та зберігає зосередженість, контроль над їх перебігом.

Таким чином увага – це форма організації свідомості  та умова успішного перебігу психічних процесів та станів індивіда.

Увага переважно залежить від рівня розвитку основних процесів вищої нервової діяльності. Ці процеси  змінюються з віком, а отже і увага  піддається зміні. Одні і ті самі зовнішні подразники зовсім по-різному сприймаються людиною в залежності від віку і визивають у неї різноманітні реакції.

Тему уваги розглядали такі відомі українські й зарубіжні  дослідники дослідники: О.О. Барташніков, І.А.Барташнікова, П.Я. Гальперін, Ф.М. Гоноболін, Л.В. Долинська, О.М. Леонт’єв, Т.М. Лисянська, В.С. Мухіна, С.Л. Рубінштейн, О.В. Скрипченко та ін.

Розглядаючи творчість як джерело та засіб ефективної самореалізації та само актуалізації особистості, перспективним, на нашу думку, є дослідження основних рушійних сил творчості, що спонукають людину до здійснення творчої професійної  діяльності.

Зазначимо, що одиницею творчості  в психологічному вимірі професійної діяльності є творча активність особистості. Підтвердження цього факту знаходимо в наукових дослідженнях багатьох вітчизняних та російських дослідників, зокрема, Д.Б. Богоявленської , Н.В. Вишнякової, В.М. Дружиніна, В.П. Зінченка, С.Д. Максименка, Н.І. Непомнящої, Я.О. Пономарьова та ін.

У психології існує традиція розглядати уяву як окремий психічний  процесс поряд зі сприйняттям, пам’яттю, увагою.

Взаємодіючи з об'єктивним світом, людина не лише сприймає, запам'ятовує осмислює цей світ, а й створює  образи того, з чим вона безпосередньо  не зустрічається. Ці образи можуть відображати події, факти, явища, свідком  яких вона не була. Нерідко в житті їй доводиться створювати образи таких об'єктів, яких не існує в дійсності, над створюванням яких вона працює.

Відомо, що митці та учені  саме з глибин інтелекту та підсвідомості  найчастіше набирають своє натхнення  для злету власної, унікальної по суті – уяви. Відтак цілком закономірним бачиться увага багатьох дослідників до цього феномену (Г. Адлер, Р. Арнхейм, Р. Ассаджолі, А. Бергсон, А. Брушлинський, Л. Виготський, В. Вунд, Дж. Гілфорд, Я. Голосовкер, Р. Декарт, Р. Джонсон, А. Ейнштейн, Л. Єрмолаєва-Томіна, О. Запорожець, В. Зінченко, Є. Ігнат’єв, Л. Кар, Ц. Короленко, О. Левицький, А. Лурія, У. Нойман, Б. Паскаль, А. Петровський, Т. Рібо, І. Розет, В. Роменець, С. Рубінштейн, Б. Спіноза, З. Фрейд, Г. Фролова, Л. Шрагіна, К. Юнг, Б. Юсов та інші.

На нашу думку проблема творчості, фантазії та уваги в професійній діяльності людини є мало розробленою, що і зумовило вибір теми нашого дослідження.

Об’єкт дослідження: процеси психічної діяльності  людини.

Предмет дослідження: психологічні  особливості уваги, творчості, фантазії.

Мета дослідження:  визначити особливості уваги, творчості та фантазії та з’ясувати їх значення в професійній діяльності  людини

Завдання дослідження:

1) аналіз психологічної  літератури з проблеми уваги,  творчості,фантазії в професійній  діяльності

2) Обґрунтувати актуальність  проблеми  уваги, творчості та фантазії в професійній діяльності людини

3) Визначити значущість  уваги, творчості та фантазії та вплив їх на професійну діяльність людини.

Методи дослідження: теоретичні: історико-логічний аналіз, синтез, порівняння.

Структура роботи:

Робота містить вступ, два розділи, шість параграфів, висновок, список використаних джерел. Текст роботи викладений на 32 сторінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ  ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОБЛЕМИ УВАГИ, ТВОРЧОСТІ ТАФАНТАЗІЇ В ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ.

 

1.1.Аналіз психологічної літератури  та обґрунтування проблеми                уваги в професійній діяльності.

Оточуючі предмети і явища  діють через органи відчуття на мозок, викликаючи відчуття, сприймання та інші психічні процеси. Всі вони є відображенням оточуючого світу в свідомості. Проте це відображення в різних умовах являється різнобічним. Різнобічність в сприйманні зовнішніх факторів залежить від уваги. Її найчастіше визначають як направленість, зосередженість нашої свідомості на предметі або явищі [5]. Зосередженість – це, на думку багатьох вчених, відволікання від усього, що не має відношення до даного предмету чи до даної діяльності. Таким чином, можна зробити висновок, що увага – це зосередженість діяльності суб’єкта в певний момент часу на якомусь реальному чи ідеальному об’єкті – предметі, події, образі, міркуванні тощо [18].

Слово “увага”, подібно  слову “відчуття”, вживалось в  історії психології для визначення різних психічних процесів. Увага  розглядалась як особлива сила чи здатність, як можливість концентрувати свідомість, як особлива форма душевної діяльності, як протилежність пасивності, з якою сприймаються враження [13]. Традиційна психологія визначає увагу як таку діяльність, за допомогою якої особистостям вдається роздрібнити важкий склад вражень, які впливають на людей, виділити найбільш важливу частину, зосередити на ній всю силу нашої активності і тим самим полегшити її проникнення в свідомість [2].

Увага не є самостійним  психічним процесом, подібно відчуттю, прийманню, пам’яті, мисленню, емоціям. Вона не існує поза яких-небудь психічних  процесів. Ми можемо уважно думати, уважно сприймати, уважно запам’ятовувати, але  бути просто уважним незалежно від  відчуттів, сприймання, мислення – не можливо. Увага характеризує стан психічних процесів, є як би однією з сторін психічної діяльності особистості [18].

Увага - важлива сторона  усіх пізнавальних процесів, і при  цьому та, в якій вони виступають як діяльність, що вона спрямована на певний об'єкт. Увага  є формою психічної  діяльності людини, що виявляється  в спрямованості і зосередженості її свідомості на певних об'єктах, які  мають постійне або ситуативне значення. Це психічний стан особистості, що виявляється  в зосередженості на будь-чому. Цей  стан характеризує умови протікання будь-якого пізнавального процесу. Люди уважні, коли вони не тільки чують, але й слухають або навіть прислухаються, не тільки бачать, але й дивляться  або навіть вдивляються, тобто така підкреслена або підвищена активність нашої пізнавальної діяльності в процесі пізнання [5].

В кожному з психічних  процесів завжди є відношення особистості  до світу, суб’єкта до суб’єкта, свідомості до предмета. Це відношення знаходить  вираження в увазі.  За увагою завжди стоять інтереси та потреби, установки  та направленість особистості. Вони викликають зміну відношення до об’єкта. А зміна відношення до об’єкта  виражається в увазі – в  зміні образу цього об’єкта, в  його даності свідомості: він стає більш яскравим і точним. Таким  чином, хоча увага і не має свого  власного змісту, проявляючись в інших  психічних процесах, однак в ній  специфічним образом виявляється  взаємопов’язаність діяльності і образу. Зміна уваги виражається в  зміні ясності і чіткості змісту, на якому зосереджена пізнавальна  діяльність особистості [12].

Т.М. Лисянська виокремлює такі форми уваги [13]:

- сенсорна (перцептивна);

- інтелектуальна (розумова);

- моторна (рухова).

Основними функціями уваги  є :

- активізація необхідних  та гальмування непотрібних у  даний момент психічних і фізіологічних  процесів;

- цілеспрямований організований  відбір інформації, що надходить  (основна селективна функція уваги);

- утримання, збереження  образів певного предметного  змісту доти, доки не буде досягнуто  цілі;

- забезпечення тривалої  зосередженості, активності на одному  й тому самому об’єкті;

- регуляція і контроль  протікання діяльності.

Увага полягає в тому, що певне уявлення чи відчуття посідає  головне місце у свідомості, витісняючи інші. Ця значна міра усвідомленості враження є ефектом уваги. Як наслідок виникають  певні другорядні ефекти, а саме [6]:

- анатомічний ефект уваги  – це уявлення стає детальнішим,  у ньому ми помічаємо більше  подробиць;

- фіксуючий ефект –  уявлення стає стійкішим у  свідомості, не так легко зникає;

- підсилюючий ефект –  враження, принаймні в більшості  випадків, робиться сильнішим: завдяки  включенню уваги звук робиться  дещо голоснішим.

Потрібно відмітити, що проблемою  уваги займалось багато  психологів. Вчені по різному визначають місце  уваги серед інших психічних  явищ.

В роботах В. Вундта поняття  уваги, наприклад, було віднесено до процесів, завдяки яким відбувається розуміння змісту сприйнятого і  його інтеграція (включення, перебудова в цілісну структуру минулого досвіду) [11].

Н.Ф. Добринін провів ряд  теоретичних і експериментальних досліджень уваги. Його основна ідея заключається в тому, що увага розглядається як прояв активності особистості. Згідно з його теорією, увага у людей з’являється перш за все тоді, коли діють подразники, які зачіпають інтереси особистості [8].

П.Я. Гальперіним розроблена теорія уваги як функції внутрішнього контролю за відповідністю розумових  дій програм їх виконання [3]. Розвиток подібного контролю поліпшує результативність будь-якої діяльності, а саме планомірне її формування дозволяє побороти деякі дефекти уваги, наприклад, розсіяність.

Американський психолог Е.Б. Тітченер розумів увагу як сенсорну якість, яка визначає особливий стан відчуття у свідомості [5]. Найяскравіше відчуття панує над іншими й набуває самостійності, виокремлюється серед них, підпорядковує собі менш яскраві відчуття. Е.Б. Тітченер вважав, що яскравість відчуття зумовлюється особливостями нервової системи, але не розкривав, що являють собою ці її особливості.

Французький психолог Т. Рібо вважав, що уваги без її фізичного  вираження не буває [15]. Він висунув  теорію рухової уваги. Увага, стверджував  він, - це не духовний акт, що діє приховано, її механізм руховий, тобто такий, що діє на м’язи у формі затримки. На думку Т. Рібо, людина, яка не вміє керувати м’язами, не здатна до уваги.

 На людину одночасно  впливає величезний обсяг різноманітної  інформації, яку вона неспроможна  організовано сприймати, якщо  заздалегідь не здійснить відповідного  відбору найбільш суттєвої інформації. В результаті такого відбору  із усього об’єму інформації  виділяється лише основна, яка  повинна дійти до свідомості; до іншої ж інформації людина  ставиться як до другорядної,  що доповнює основну, або як  до зайвої, яка заважає сприймати  основну. Цей вибір найбільш  суттєвих подразників як вважає  професор А. Р. Лурія - є відгородження  від сторонніх подразників, - це  звуження поля дії подразників  на людину і складає основну  функцію уваги [14]. Оцінюючи роль  уваги в психічній діяльності, слід згадати слова К.Д. Ушинського  про те, що увага є тими дверима,  через які проходить все, що  входить у душу людини із зовнішнього світу [18].

 

1.2. Аналіз психолого-педагогічної літератури та  обгрунтування  проблеми уяви в професійній діяльності.

Визначенням змісту поняття  “уява” широке коло учених цікавиться вже понад дві тисячі років. Нерідко відносно творчої уяви ними використовується інша назва даного поняття – “фантазія”. При цьому, зазвичай, щодо уяви розуміється вміння на базі своїх знань та досвіду створювати нові об’єкти, ідеї, твори, а під фантазією – уміння, використовуючи інтелектуальний і творчий потенціал, вигадувати нові, але не завжди реальні, казкові, неймовірні ідеї, об’єкти, ситуації.

Разом з цим, на наш погляд, вартує уваги той факт, що слова  “уява” і “фантазія” у науково-понятійному апараті використовувалися раніше й вживаються досі як майже ідентичні.

Одними з найдавніших  дослідницьких підходів стосовно розуміння  феномену “уяви” (фантазії) вважаються погляди Лукреція Кара, який трактував  його як результат випадкового збігу  якихось образів і їхніх складових  у часі та просторі. Але разом з тим цей філософ-матеріаліст підкреслював, що насправді уява нічого принципово нового не створює, а лише поєднує незвичайним способом звичайні уявлення. І відтак, вивчаючи особливості уяви, вже тоді, хоча й опосередковано, він почав розробляти ідеї аналізу, синтезу і рекомбінації (перестановки).

Згодом деякі з послідовників  таких раціоналістично-філософських поглядів (Р. Декарт, Б. Паскаль, Б. Спіноза) називали уяву або фантазію джерелом помилкових міркувань, упевнено протиставляючи її раціональному мисленню та наполягаючи на тому, що між уявою і розумом, безумовно, існує антагонізм, але завдяки рекомбінації стає можливим перенесення акцентів із зовнішніх стимулів на явища, котрі виникають у психіці людини.

Информация о работе Увага,творчість та фантазія в професійній діяльності