Влияние семьи на формирование вредных привычек у детей

ВПЛИВ СІМ’Ї НА ФОРМУВАННЯ

ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК У ДІТЕЙ

Особливості способу та стилю життя  сімей, існуючі в сім’ях традиції щодо дотримання принципів здорового  способу життя, погляди батьків  щодо виховання дітей, практика їх виховних технологій та ставлення до здоров’я дітей належать до дієвих чинників мікросоціуму сім’ї, що значною мірою впливають на формування дитячого здоров’я.

Сім’я є і залишається природним  середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення  належних умов для цього.

Вона має виступати основним джерелом виховання дитини, матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних цінностей  прийдешнім поколінням. Саме сім’я  повинна передусім залучати дітей  до освіти, культури і прищеплювати навички здорового способу життя, загальнолюдські духовні цінності, норми суспільного життя.

Основними методами збереження та зміцнення  здоров’я в умовах сім’ї мають  стати формування культу здорового  способу життя, профілактика захворювань  та дотримання гігієнічних правил, в тому числі психогігієни, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.

Серед найважливіших факторів, що мають вплив на здоров’я, - особливості  стилю та способу життя, психоемоційний мікроклімат в родині, де виховується  дитина, характер стосунків батьків  з нею.

Залежно від того, хто і як доглядає дитину, якими є стосунки між дорослими, серед яких виховується дитина, розвиток її може бути нормальним, прискореним  або уповільненим.

У сім’ях, які мають дітей шкільного  віку (за даними дослідження, проведеного  Українським інститутом соціальних досліджень у 2003 р.), батьки вважають, що найактуальнішими проблемами є низькі прибутки та побутові труднощі, а проблеми морального порядку, як стосунки між  дорослими членами сім’ї та взаємини між батьками і дітьми, відходять  на другий план.

Причинами такого становища дорослі  вважають передусім відсутність  вільного часу; завантаженість батьків  вирішенням питань матеріального утримання  сім’ї, що призводить до скорочення до мінімуму часу для спілкування з  дитиною, заняття з нею спільними  справами, проведення сімейного дозвілля, а це в свою чергу послуговує віддаленню дітей від батьків, психологічному розриву єдності між ними, що має  свої наслідки у погіршенні здоров’я дітей.

Це в свою чергу зумовлює те, що дитина більше піддається впливу позадомашнього оточення (однолітки, друзі, старші товариші), які можуть спонукати дитину до вживання алкоголю та тютюну. Часто підлітки бажають здаватися дорослішими або "бути як усі". Формування негативних звичок також спричиняє агресивна повсюдна реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів. До того ж батьки вважають вживання алкоголю та тютюнопаління соціально допустимими явищами.

Значна частина батьків має  недостатні знання щодо шкідливості  цих звичок в сім’ях та байдуже  ставиться до дозволеності дітям перебувати у задимлених сигаретами приміщеннях. Крім безпосереднього негативного впливу цих факторів на здоров’я дітей, це є чинником раннього призвичаювання дітей до алкогольних напоїв та тютюну. За даними проведеного соціологічного опитування батьків, значна частина дітей дошкільного віку (29,0%) перебуває в приміщеннях, в яких палять дорослі члени родини як у робочі, так і у вихідні дні. У вихідні дні під вплив середовищного паління підпадає значно більше дітей, ніж в будні. Привертає до себе увагу те, що серед дітей, які виховуються в дитячих дошкільних закладах (ДДЗ), більша частка перебуває в приміщеннях, в яких палять, порівняно з дітьми, які виховуються вдома (31,3 та 27, 1%, відповідно). Зважаючи на те, що в першій названій когорті діти значний час знаходяться в ДДЗ, їх перебування вдома в умовах частого впливу середовищного паління свідчить про байдуже ставлення батьків до негативного впливу тютюнового диму на організм дитини та їх необізнаність з цього питання. В ході дослідження виявлено ще одне надзвичайно негативне явище: майже кожна п’ята дитина (18,2%) в умовах сім’ї, в присутності своїх батьків вже до трирічного віку куштувала ті чи інші алкогольні напої, тобто вже мала "алкогольний" досвід.

Деякі батьки (1,5-2,0% батьків) самі пригощають цими напоями своїх дітей та регулярно  дають їм випити певну кількість  алкогольних напоїв. За їх міркуваннями, це робиться для поліпшення апетиту  у дітей. З дорослішанням дітей  частка дітей, які отримували алкогольні напої від своїх батьків, збільшується. Вищенаведені факти свідчать, що в  умовах сім’ї дітям прищеплюється  думка про дозволеність та допустимість вищеназваних звичок, що є одним з чинників залучення їх ще в шкільному віці до вживання алкоголю та тютюнопаління.

Протидією формування негативних звичок може бути формування свідомої позитивної установки на збереження свого здоров’я, формування ставлення до здоров’я як однієї з найзначніших загальнолюдських цінностей. Зважаючи на те що батьки не завжди приділяють цьому увагу та не всі батьки мають достатні знання з цього питання, виховну функцію, спрямовану на формування позитивно  свідомого ставлення до свого  здоров’я, має взяти на себе школа.

На теперішній час, в період проведення шкільної реформи, є дуже слушна нагода для включення компоненту охорони  здоров’я загалом та охорони репродуктивного  здоров’я зокрема до шкільної програми.

ПОКАЗНИКИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ, МОЖЛИВОСТЕЙ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАСОБІВ  ВПЛИВУ НА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

Рухова активність. Одним із найважливіших  показників здорового способу життя  є обсяг фізичних навантажень. Як безпосередні показники рухової  активності, що впливають на визначення здорового способу життя (чи нездорового), використано індикатори про наявність (чи відсутність), характер і обсяг  фізичних навантажень, які дають  чіткі підстави для розподілу  респондентів стосовно цього аспекту  здорового способу життя.

Харчування. Показовим чинником здорового  способу життя є структура (якісний  склад) продуктів харчування, що вживаються в повсякденному режимі. Уявлення про ці показники дають відповідні індикатори, структуровані за кількістю  вживання продуктів в часі і ступенем їх користі для організму.

Шкідливі звички. Питома вага шкідливих  звичок (паління, вживання алкоголю, наркотиків, інших хімічних речовин) у комплексі  впливів, що визначають спосіб життя, надзвичайно  суттєва. Саме тому цей аспект опитування містить велику кількість індикаторів, які досить повно відбивають спектр проблеми - причини не паління, віковий  і кількісний зріз тих, хто палить, паління в оточенні, віковий, кількісний і якісний ознаки вживання алкоголю, віковий і структурний аналіз наркотизації, ступінь поінформованості і усвідомлення шкоди подібних звичок.

Безпечна сексуальна поведінка, чинник розповсюдження ВІЛ/СНІДу. Статистика поширення в Україні в останні роки захворювань, що передаються статевим шляхом і ВІЛ/СНІДу, дані щодо погіршення репродуктивного здоров‘я молоді потребують ретельного вивчення цих явищ у вітчизняному молодіжному середовищі. З огляду на це, опитування містить такі індикатори, що достатньо повно і різноманітно відбивають основні аспекти проблеми: інформацію про початок статевого життя, характеристики статевих контактів молоді, ступінь обізнаності щодо засобів запобігання статевим захворюванням і засобів контрацепції, сексуальну орієнтацію, ступінь задоволення статевим життям, обізнаність з проблеми ВІЛ/СНІДу, ставлення до груп ризику і хворих. РЕКОМЕНДАЦІЇ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ

ЩОДО ПРОФІЛАКТИТКИ ШКІДЛИВИХ  ЗВИЧОК У ШКОЛЯРІВ

Особливості соціально-економічних, політичних труднощів, які переживає  наша держава сьогодні, протиріччя розвитку нашого суспільства, деформованість ринкових стосунків гостро вплинули і на школу.

В учнів втрачається інтерес  до навчання, погіршується дисципліна, знижується антидевіантний імунітет. Відхилення від морально-етичних, правових, гігієнічних, екологічних, психологічних норм життєдіяльності та життєтворчості особистості вимагає від школи застосування запобіжної системи виховання (превентивне), яке забезпечить реалізацію заходів, спрямованих на попередження і подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальності, аморальності поведінки: правопорушень, поганих звичок (алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, токсикоманії, статевих порушень та їх наслідків - статевої розпусти, венеричних хвороб та СНІДу). Гуманізація школи несе з собою також ідею захисту дитини. Цю функцію має взяти на себе педагог, який найближче стоїть до дитини, а саме - класний керівник.

Навчання здорового способу  життя передбачає систематичний  комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення здорового способу життя як цінності шкільного колективу, що сприятиме  гармонійному розвиткові психофізичних  здібностей учнів. Школа має забезпечувати  засвоєння учнями комплексу конкретних знань про здоровий спосіб життя, зокрема, про прості та дійові заходи протидії організму інфекціям; значення гігієни, дотримання чистоти, правильного  харчування для здоров'я людини; необхідність вакцинації для профілактики хвороб. Турбота про правильну  поставу учнів, гігієну їх опорно-рухового апарату, органів слуху та зору має  бути предметом особливої уваги  педагогів. Важливим напрямом педагогічної діяльності має бути також і навчання учнів гігієни розумової праці  з метою уникнення перевантажень. Актуальними залишаються заходи щодо запобігання та протидії з боку школи шкідливим звичкам учнів - курінню, алкоголізму, вживанню наркотиків.

У процесі формування навичок здорового  способу життя рекомендуємо керуватися такими пріоритетами:

вірити в цінність кожної дитини;

дотримуватись конфіденційності;

надавати позитивну інформацію;

бути порадником, а не моралістом;

поважати думку й позицію  дитини;

акцентувати увагу дитини на власних  позитивних рисах, характеристиках  і здобутках.

Рекомендуємо дотримуватися таких  принципів профілактичної роботи:

відповідність змісту роботи потребам особистості: вивчення існуючих потреб та орієнтація змісту, форм роботи на їх задоволення; своєчасне виявлення  підлітків "групи ризику" та надання  їм допомоги;

активізація зворотного зв'язку: надавати можливість учням висловлювати свої думки та почуття;

добровільність: мотивувати та пропонувати, а не примушувати та диктувати;

позитивна спрямованість: зміцнення  позитивної позиції особистості  щодо власної спроможності підтримання  оптимального стану здоров'я; опертя на позитивні моменти - не стільки  залякувати наслідками шкідливих звичок, скільки привертати увагу й посилювати симпатію до людей, які дотримуються здорового способу життя; розвінчувати створювані рекламними кампаніями стереотипи "героїв з цигаркою", які асоціюються з активністю та процвітанням;

об'єктивність: інформація не повинна  зводитись до залякування або  формальних гасел; слід пам'ятати, що некваліфікована, необережна інформація може створити атмосферу таємничості та загадковості, спровокувати реакцію на "заборонений  плід"; доцільно уникати мілітаризованої  термінології;

залучення батьків, медичних працівників, психологів, соціологів, юристів до пропаганди та сприяння утвердженню  у свідомості учнівської молоді принципів  здорового способу життя;

систематичність: вся профілактична  робота з превентивного виховання  має передбачати комплекс заходів, спрямованих на формування свідомого  ставлення до власного здоров'я;

врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Дослідники виявили, що в ході лекції учнями засвоюється 5% наданої їм інформації, бесіди - 10%, перегляду телепередач - 30%, щотижневої виховної роботи - 45%, рольової гри - 60%. Доцільно враховувати, що найбільш ефективними у процесі формування культури здоров'я особистості є  інтерактивні методи роботи із застосуванням  елементів тренінгів, гри та оздоровчих вправ.

Згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.03 №272 2003-2004 навчальний рік оголошено  роком здорового способу життя  та фізкультурно-оздоровчої роботи. З  метою реалізації завдання формування навичок у дітей та підлітків  здорового способу життя у  практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів рекомендуємо впроваджувати  такі форми організації превентивного  виховання:

- уроки валеології, охорони та  безпеки життєдіяльності;

- гурткові, клубні та факультативні  заняття;

- анкетування, тестування;

- облік учнів, схильних до  правопорушень, куріння, вживання  алкогольних та наркотичних речовин;

- тематичні лекції, колективні  та індивідуальні бесіди;

- дні, тижні здоров'я та профілактики  шкідливих звичок;

- шкільні спартакіади, естафети, спортивні та туристичні змагання;

- колективні творчі справи;

- родинні свята та свята здоров'я;

- рольові ігри, вікторини, ігрові  програми;

- екскурсії та походи по рідному  краю;

- години спілкування на свіжому  повітрі;

- психологічні тренінги;

- валеологічні тренінги;

- суди над шкідливими звичками;

- диспути, дискусії, круглі столи;

- служба довіри;

- профілактичні консультації;

- регулярний випуск радіогазет  та настінної інформації;

- презентація матеріалів періодичної  преси;

- перегляд та обговорення кінофільмів;

- використання елементів народної  системи духовно-фізичного розвитку  особистості (прислів'я, приказки, рухливі ігри, фізична культура  козаків) під час проведення  навчальних занять;

- співпраця з батьками (з проблеми  формування культури здоров'я  учнів), підвищення їх педагогічної  культури шляхом організації  лекцій, круглих столів, бесід, консультацій, розробки пам'яток тощо.

Завданням кожного навчального  закладу освіти має бути забезпечення здорового способу життя всьому шкільному колективу завдяки  створенню такого навколишнього  середовища, яке сприяло б зміцненню  здоров'я.