Атмосфера як елемент біосфери та фактор здоров’я(структура, склад, властивості, можливі зрушення у стані здоров’я та захворювання).Способ

Важливим показником є ступінь очищення викидів від  шкідливих речовин Коч:

Коч = Мв / Мзаг,

де Мв - маса шкідливих  речовин, які вловлюються в очисному пристрої; Мзаг - загальна маса шкідливих  речовин у викидах.

Ступінь очищення повинен визначатися за кожною забруднюючою речовиною. Ступінь очищення поділяється на проектний та фактичний, а за рівнем - на максимальний та експлуатаційний.

Для оцінки забезпеченості підприємств очищенням в часі використовується коефіцієнт забезпеченості технологічних процесів газоочищенням:

Кзо = Тг / Тто,

де Тто - час роботи технологічного обладнання; Тг - час  роботи газоочисних установок.

За несприятливих метеорологічних  умов, коли викиди із забрудненнями  можуть бути шкідливими для здоров'я  населення, підприємства повинні знизити викиди шкідливих речовин за рахунок технічних засобів або повної (часткової) зупинки джерел забруднення.

Сучасні вимоги до якості та ступеня очищення викидів досить високі. Для їх дотримання необхідно  використовувати технологічні процеси та обладнання, котрі знижують або повністю виключають викид шкідливих речовин в атмосферу, а також забезпечують нейтралізацію утворених шкідливих речовин; експлуатувати виробниче та енергетичне обладнання, котре виділяє мінімальну кількість шкідливих речовин; закрити невеликі котельні та підключити споживачів до ТЕЦ; застосовувати антитоксичні присадки, перевести теплоенергетичні установки з твердого палива на газ.

Способи очищення викидів  в атмосферу від шкідливих  речовин можна об'єднати в наступні групи:

§ очищення викидів від  пилу та аерозолів шкідливих речовин;

§ очищення викидів від  газоподібних шкідливих речовин;

§ зниження забруднення  атмосфери вихлопними газами від двигунів внутрішнього згорання транспортних засобів та стаціонарних установок;

§ зниження забруднення  атмосфери при транспортуванні  навантаженні і вивантаженні сипких вантажів.

Для очищення викидів  від шкідливих речовин використовуються механічні, фізичні, хімічні, фізико-хімічні та комбіновані методи. Механічні методи базуються на використанні сил ваги (гравітації), сил інерції, відцентрових сил, на використанні сепарації, дифузії, захоплювання тощо. Фізичні методи базуються на використанні електричних та електростатичних полів, охолодження, конденсації, кристалізації, поглинання. В хімічних методах використовуються реакції окислення, нейтралізації, відновлення, каталізації, термоокислення. Фізико-хімічні методи базуються на принципах сорбції, (абсорбції, адсорбції, хемосорбції), коагуляції та флотації.

 

 

 

7. Висновок

Які ж фактори призводять до погіршення стану однієї з найважливіших складових біосфери - атмосфери. Людина забруднює атмосферу вже тисячоліттями, однак наслідки вживання вогню, яким він користувався весь цей період, були незначні. Доводилося миритися з тим, що дим заважав диханню і що сажа лягала чорним покривом на стелі і стінах житла.

Одержуване тепло було для людини важливіше, ніж чисте  повітря й незакінчені стіни  печери. Це початкове забруднення повітря не представляло проблеми, тому що люди жили тоді невеликими групами, займаючи незмірно велике недоторкане природне середовище. І навіть значне зосередження людей на порівняно невеликій території, як це було в класичній стародавності, не супроводжувалося ще серйозними наслідками.

Так було аж до початку  дев'ятнадцятого століття. Лише за останні  сто років розвиток промисловості "обдарував" нас такими виробничими процесами, наслідки яких спочатку людина ще не могла собі уявити. Виникли міста-мільйонери, ріст яких зупинити не можна. Все це результат великих винаходів і завоювань людини.

В основному існують  три основних джерела забруднення атмосфери: промисловість, побутові котельні, транспорт. Частка кожного з цих джерел у загальному забрудненні повітря сильно різниться залежно від місця.  
Зараз загальновизнано, що найбільш сильно забруднює повітря промислове виробництво. Джерела забруднень - теплоелектростанції, які разом з димом викидають у повітря сірчистий і вуглекислий газ; металургійні підприємства, особливо кольорової металургії, які викидають у повітря оксиди азоту, сірководень, хлор, фтор, аміак, сполуки фосфору, частинки й сполуки ртуті й миш'яку; хімічні і цементні заводи. Шкідливі гази потрапляють в повітря в результаті спалювання палива для потреб промисловості, опалення осель, роботи транспорту, спалювання і переробки побутових і промислових відходів.

Атмосферні забруднювачі поділяють на первинні, вступники безпосередньо в атмосферу, і вторинні, що є результатом перетворення останніх. Так, що надходить в атмосферу сірчистий газ окислюється до сірчаного ангідриду, який взаємодіє з парами води й утворює крапельки сірчаної кислоти. При взаємодії сірчаного ангідриду з аміаком утворюються кристали сульфату амонію.

Подібним чином, у результаті хімічних, фотохімічних, фізико-хімічних реакцій між забруднюючими речовинами й компонентами атмосфери, утворяться інші побічні ознаки. Основним джерелом пірогенного забруднення на планеті є теплові електростанції, металургійні і хімічні підприємства, котельні установки, що споживають більше 70% щорічно видобувається твердого та рідкого палива.

Охорона атмосферного повітря  має величезне значення, оскільки саме він найчастіше є джерелом безлічі  екологічних протиріч. Найбільш гостро вони виникають у великих містах з високою концентрацією промислових підприємств, транспорту, населення. Забруднення атмосферного повітря таких міст має особливо високий рівень. Звичайні забруднювачі повітря міст - пил, сірчистий газ, окис вуглецю, двоокис азоту, сірководень та ін

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Список використаної літератури

1. Балашенко С. А., Демічев  Д. М.. Екологічне право. М., 1999.  
2. Вронський В.А. Прикладна екологія. М. 1994.

3. Захист атмосфери від промислових забруднень. / Под ред. С. Калверта і Г. Інглунда. - М.: «Металургія», 1991.

4. Корміліцин В.І. та ін Основи екології - М.: ІНТЕРСТИЛЬ, 1997.  
5. Міркін Б.М., Наумова Л.Г. Екологія Росії. - М.: АТ «МДС», 1996.

6. Мороз Л. М. Основи екологічного права. М. 1998.

7. Радзевич М.М., Пашканг  К.В. Охорона і перетворення  природи. - М.: Просвещение, 1992.

8. Снакін В.В. Екологія та охорона природа: Словник-довідник. - М.: AKADEMIA, 2000.

9. Чуйкова Л.Ю. Загальна  Екологія - М.: Астрахань, 1996.

10. Шилов І. А. Екологія. М. 1997.

11. Екологічні проблеми: що відбувається, хто винен, що робити? / Под ред. В.І. Данилова-Данильяна. - М.: Видавництво МНЕПУ, 1997.