Безвідходні технології як основний важіль природокористування

 

4. Поняття про рециркуляційні, утилізаційні та регенераційні технології

 

Важливим елементом  екологізації виступає розробка технологій виділення та зменшення відходів. Перш за все, відходів повинно утворюватися якомога менше. Це досягається за рахунок рециклінгу відходів (рециркуляційної технології). Рециклінгом відходів називають їхнє повторне використання для отримання корисних продуктів.     Утилізація металічних відходів здійснюється за двома принципово відмінними методами: з переплавленням і без переплавлення. З точки зору зменшення забруднення навколишнього середовища, енергоємкості і трудоємкості, метод утилізації металічних відходів без переплавлення більш раціональний і економічно вигідний. Але основним шляхом сьогодні все-таки є переробка металічних відходів з переплавленням.       

Під регенерацією як технологічним процесом розуміють самостійні ціленаправленні операції, кінцева мета яких – відновлення вихідних властивостей матеріалу.

 

5. ТПК як приклад замкнутого безвідходного виробництва

 

Безвідходне виробництво  являє собою ряд взаємопов’язаних між собою технологічних процесів і операцій, при дотриманні (в ідеальному варіанті) таких умов, коли відходи відсутні, а саме, вся сировина використовується в замкненому циклі і переробляється в готову продукцію.   Оптимальним рішенням для цих умов, з точки зору максимального повного використання основних матеріалів, являється міжгалузева кооперація і комплексний зв’язок всіх технологічних циклів, а саме безвідходне поєднання процесів виробництва в рамках цілеспрямованого використання сировини і її продуктів. Другим етапом екологізації виробництва, а саме безконфліктного підключення господарської діяльності до природного механізму біосфери, є створення територіально-промислових комплексів (ТПК), взаємодія яких між собою здійснюється за моделлю природних екосистем.

 

 

Висновки

 

Безвідходна технологія являє собою такий метод виробництва  продукції (процес, підприємство, група  підприємств), при якому вся сировина і енергія використовуються найбільш раціонально і комплексно у циклі: “сировинні ресурси – виробництво – споживання – вторинні ресурси” і впливи на навколишнє середовище не порушують його нормальний стан.

Абсолютно безвідходне  виробництво створити неможливо. Його не існує навіть в природі. Але людство має прямувати до мінімізації обсягів відходів, забезпечувати їх комплексну переробку та безпечні для навколишнього середовища систему знешкодження або зберігання. Проміжними етапами до безвідходного виробництва є маловідходні технології.

Безвідходна модель виробництва  є певною ідеальною конструкцією, але окремі виробництва вже успішно  функціонують та впевнено почуваються  на ринку (наприклад, переробка ніфелину на глиноземних заводах Росії  та України). Однак, забезпечення безвідходності (маловідходності) потребує додаткових організаційних, економічних і технологічних заходів.

Зокрема одне з кращих визначень запропоновано ще у 1984 році Європейською економічною комісією ООН з маловідходних технологій.

При вирішенні проблеми безвідходності виробництва слід мати на увазі дві сторони єдиного процесу. Перше – це найбільш раціональних видобуток та повне використання ресурсів і як наслідок зменшення утворення відходів. Друге – це розширення використання відходів, що утворюються. Ці шляхи не виключають, а взаємно доповнюють один одного.

При цьому мається  на увазі можливість створення технологічних  систем, вплив яких на природу не буде перевищувати її відновлювального потенціалу.

В основі концепції безвідходних технологій лягли три основні положення, а саме:

• створення максимально замкнених систем, організованих за аналогією з природними екосистемами;
• раціональне використання всіх компонентів сировини;
• неминучі впливи на навколишнє середовище не повинні порушувати його функціонування.

Безвідходне виробництво  передбачає встановлення повного контролю над рухом матеріальних ресурсів на всіх стадіях: видобутку сировини, її виробничої переробки, споживання, утилізації відходів виробництва і  споживання. Безвідходні технології стають ефективними навіть у тих випадках, коли собівартість одержаної продукції стає більш високою. Проте необхідно, щоб перевитрати виробництва були меншими, ніж економія на зменшенні збитків від забруднення навколишнього середовища.

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1.Аксенов И.Я. Транспорт: история, современность, перспективы, проблемы. Отв. Ред. Хачатуров Т.С.- М.: Наука, 1995.

2. Бобровников Н.А. защита окружающей среды от пыли на транспорте.- М.: Транспорт, 1994.

3. Бойчук Юрій Дмитрович, Солошенко Ельвіра Миколаївна, Бугай Олег Вікторович Екологія і охорона навколишнього середовища.- Суми: Університетська книга, 2005. 

4. Борейко В.Е. Історія охорони  природи України. – К., 2007. – 301с.

5. Владимиров А.М., Ляхин Ю.И. Охорона навколишнього середовища – Л., 2001. – 423с.

6. Всемирная стратегия охраны природы //Природа и ресурсы. – 1992. – №4. – С.9.

7. Мусієнко, Микола Миколайович Екологія: Тлумачний словник/ М.М.Мусієнко, В.В.Серебряков, О.В.Брайон.- К.: Либідь, 2004.- 376с.- 19.71

8. Гильзин К.А. В мире транспорта.- М.: Транспорт, 1998.

9. Глуховский И.В. и др. Современные методы обезвреживания, утилизации и захоронения токсичных отходов промышленности: Учебное пособие. – К.: ГИПК Минэкобезопасности Украины, 2006. – 100с.

10. Голубев И.Р., Новиков Ю.В. Окружающая среда и транспорт.- М.:Транспорт, 1997.- 207 с.

11. Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности. – Л., 1997.– 129с.

12. Гутаревич Ю.Ф. Охрана окружающей среды от загрязнения выбросами двигателя.- К.: Урожай, 1989.

13. Дворкин Л.И., Пашков И.А. Строительные материалы из отходов промышленности: Учебное пособие. – К.: Высшая школа, 1999. – 208с.

14. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь. – Кишенев, 2000. – 406с.

15. Дорст фон Бернд. Устойчивое развитие: Охрана природы и развитие — две стороны одной медали //Курьер ЮНЕСКО. – 2007. – Ноябрь. С.5-8.