Допоміжні підрозділи професійної аварійно-рятувальної служби

Рятування людей при надзвичайній ситуації є найважливішим видом  аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт і являє собою сукупність заходів щодо переміщення людей  із зони впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації та їхніх вторинних проявів або захисту людей від впливу цих факторів, у тому числі з використанням засобів індивідуального захисту та захисних споруд (укриттів).

Основними способами  рятування людей і майна є:

переміщення їх у безпечне місце, у тому числі з використанням  спеціальних технічних засобів;

захист від впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації.

Для рятування людей  вибираються найбільш безпечні шляхи  і способи. Переміщення постраждалих у безпечне місце здійснюється з урахуванням умов ліквідації надзвичайної ситуації та їх стану.

• Під час локалізації надзвичайної ситуації проведення заходів щодо запобігання поширенню та зменшення впливу небезпечних факторів надзвичайної ситуації, вибір способу локалізації визначаються

поставленим завданням, характером надзвичайної ситуації, способом проведення ліквідації надзвичайної ситуації, фізико-хімічними властивостями  речовин та іншими обставинами.

Застосування обраного способу здійснюється відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують дії сил, призначених для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідації різних видів надзвичайних ситуацій з урахуванням наявності і стану матеріальних, культурних та інших цінностей, конструктивних особливостей будинків (споруд), поводження будівельних конструкцій і необхідності забезпечення безпеки людей, що перебувають у зоні надзвичайної ситуації, у тому числі особового складу формувань (підрозділів), що проводять аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи.

Технологія виконання  аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт вибраними способами визначається керівниками підрозділів (груп рятувальників) безпосередньо на місці робіт  на основі детального вивчення обстановки, положення та стану уражених об'єктів, наявності та характеру небезпечних факторів надзвичайної ситуації і можливостей підрозділу (групи).

Основними способами  локалізації надзвичайної ситуації є:

ізоляція небезпечних  факторів надзвичайної ситуації за допомогою  використання відповідних речовин або інших засобів;

переміщення або інші дії з предметами, що мають ознаки небезпечних

факторів надзвичайної ситуації;

хімічна нейтралізація, гальмування дії небезпечних  факторів надзвичайної ситуації за допомогою  відповідних речовин або інших засобів;

припинення технологічного процесу.

Способи ведення аварійно-рятувальних  та інших невідкладних робіт повинні  відповідати таким основним вимогам:

максимальна раціональність проведення робіт;

здійснення робіт у  найкоротший строк;

забезпечення безпеки постраждалих та рятувальників.

• Збір сил і засобів на місці ліквідації надзвичайної ситуації передбачає:

перевірку наявності  особового складу;

збір і перевірку  комплектності спеціальної техніки  і устаткування відповідно до табеля належності;

розміщення і кріплення  спеціальної техніки та устаткування на спеціальних автомобілях;

вживання заходів щодо приведення в безпечний стан засобів  ліквідації надзвичайної ситуації;

збирання (відкачку) використаних при ліквідації надзвичайної ситуації речовин.

Про завершення збору сил і засобів на місці ліквідації надзвичайної ситуації

та їхньої готовності до повернення у підрозділи керівник рятувального підрозділу доповідає керівнику з ліквідації надзвичайної ситуації і (або) оперативному черговому (черговому диспетчеру).

Повернення сил і засобів на місце постійної дислокації проводиться з дозволу керівника з ліквідації надзвичайної ситуації.

При поверненні на місце  постійної дислокації керівник підрозділу оформляє і направляє керівнику  з ліквідації надзвичайної ситуації у встановленому порядку документальний звіт про проведені роботи.

 

 

 

Висновок

Отже, професiйна аварiйно-рятувальна служба – це аварiйно-рятувальна служба, працiвники якої працюють за трудовим договором, а рятувальники, крiм того, проходять професiйну, спеціальну фізичну, медичну та психологічну підготовку.

До складу аварійно-рятувальних  служб і формувань входять  органи управління, аварійно-рятувальні формування (підрозділи) та допоміжні  підрозділи.

Допоміжний підрозділ аварійно-рятувальної служби – це структурний підрозділ аварійно-рятувальної служби, призначений для забезпечення діяльності з виконання покладених на неї завдань.

Аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціалізованими або неспеціалізованими, створеними на професійній або на непрофесійній основі. Відповідно до специфіки діяльності професійні аварійно-рятувальні служби можуть бути спеціальними (воєнізованими).

Спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба-професійна аварійно –рятувальна служба, яка заснована на принципах єдиноначальності, централізації управління, статутної дисципліни та особистої відповідальності.

Аварійно-рятувальні служби поділяються на державні, комунальні, аварійно-рятувальні служби громадських  організацій та аварійно-рятувальні служби підприємств, установ, організацій

Забезпечення дій сил  та засобів в районах ведення  робіт організовується з метою  створення умов для успішного  виконання поставлених завдань. Безпосереднє керівництво забезпеченням  дій формувань (підрозділів) здійснюють начальники відповідних служб та посадові особи органу управління відповідно до їх обов'язків. Основні види забезпечення - це розвідка, інженерне, радіаційне, хімічне, біологічне, гідрометеорологічне, матеріально-технічне та медичне забезпечення.

 

Список використаних джерел

1.Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14 грудня 1999 року № 1281-ХIV;

2.Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навч. посібник. – 3 видання – Л.: Банк. Коледж; К.: Т-во «Знання», КОО, 2004;

3.Джигирей В.С. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Навч. Посібник. – Львів, 2003;

4.Желібо Є.П., Чмир А.І., Троян  В.С., Савінов Є.О. Безпека життєдіяльності:  Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001;

5.Мастрюков,Б.С. Безпека в надзвичайні  ситуації: підручник для студентів ВНЗ /Б.С.Мастрюков. – М.: Академія, 2008;

6.http://zakon.rada.gov.ua;