Екологічна оцінка забруднення питної води хлорвмісними сполуками на КП "Житомирводоканал"

25. На етикетці питної води фасованої зазначаються: "Вода питна", її назва, вид (оброблена, необроблена (природна), штучно-мінералізована, штучно-фторована, штучно-йодована, з оптимальним вмістом мінеральних речовин, газована (сильно-, середньо-, слабо-) чи негазована тощо), склад ("вода питна" та перелік уведених речовин, зокрема консервантів, макро- та мікроелементів), фактичні значення показників фізіологічної повноцінності мінерального складу питної води, умови зберігання, дата виготовлення та дата закінчення строку придатності до споживання, найменування, місцезнаходження та телефони виробника і місце її виготовлення, вид вихідної води, місцезнаходження підземного джерела питного водопостачання та номер і глибина свердловини, номер партії виробництва, назва нормативного документа, який визначає вимоги щодо якості питної води.

Назви питних вод, що свідчать про їх походження або створюють враження про певне місце походження, можна зазначати виключно для необроблених фасованих питних вод.

На етикетці питної води фасованої забороняється розміщувати інформацію та графічні зображення:

що можуть призвести до хибного розуміння споживачами походження, природи, складу чи властивостей питної води фасованої;

що можуть збігатися з назвами вітчизняних та закордонних мінеральних вод;

щодо наявності лікувальних властивостей питної води фасованої.

26. Забороняється фасувати питні води на лініях розливу, що застосовуються також для розливу безалкогольних та алкогольних напоїв.

27. Питну воду фасовану можна споживати дітям з перших днів їх життя і до 3 років для фізіологічних, санітарно-гігієнічних та господарсько-побутових потреб у тому разі, якщо вона відповідає таким вимогам:

не обробляється реагентами, не містить консервантів та не є штучно мінералізованою;

фасується в скляну тару із зазначенням на етикетці строку її придатності та умов зберігання після розгерметизації тари згідно з результатами державної санітарно-епідеміологічної експертизи цієї води.

28. В пунктах розливу питної води повинен бути інформаційний листок із зазначенням інформації щодо її виду (оброблена, необроблена (природна), штучно-мінералізована, штучно-фторована, штучно-йодована, з оптимальним вмістом мінеральних речовин, газована чи негазована тощо), складу ("вода питна" та перелік уведених речовин, зокрема консервантів, макро- та мікроелементів), умов зберігання, дати виготовлення, найменування, адреси та телефону виробника і місця її виготовлення, виду вихідної води, місцезнаходження підземного джерела питного водопостачання та номера і глибини свердловини, посилання на нормативний документ, згідно з яким виготовлено питну воду.

29. Місце реалізації питної води з пунктів розливу слід розташовувати на території з твердим покриттям, що упорядкована та благоустроєна і знаходиться на відстані не менше ніж 50 м від місць забруднення (сміттєзбірники, вбиральні, магістралі з інтенсивним рухом транспорту, автостоянки тощо), має прилавок, до якого підведено трубопровід з металевим краном длярозливу питної води (кран слід розташовувати над прилавком на висоті не менше ніж 0,5 м).

Заборонено прокладати обвідний трубопровід від мережі питного водопостачання до крана відпуску питної води споживачам.

 

 

 

II.Розділ: «Об’єкт дослідження»

1.Коротка природно-кліматична  характеристика району розташування  об’єкта дослідження.

Житомир відноситься до Полісся. Це зона змішаних лісів; вона займає північну частину України. Південна межа між поліссям та лісостепом проходить по лінії Володимир-Волинський-Луцьк-Рівне-Корець-Шепетівка-Полонне-Чуднів-Троянів-Житомир-Крнин-Київ-Ніжин-Батурин-Кролевець-Глухів. На захід від Шепетівки до Рави-Руської тягнеться між Волинською височиною на півночі і Подільською на півдні смуга так званого Малого полісся.

Загальна площа Полісся становить 113 500 кв. км або близько 19 % всієї території України. Характерною рисою природних умов цієї зони є здебільшого мозаїчний характер природних комплексів з низинним рельєфом, якому притаманні широкі та здебільшого заболочені низини.

Клімат Полісся континентальний з теплими і вологими літами та м’якими зимами. Середня температура повітря в липні становить +17 – +19°C, у січні вона знижується до -4.5 – -7.8°C. Період вегетації триває з другої декади квітня до третьої декади жовтня. Період із середньодобовими температурами понад +15°C триває приблизно 95-125 діб. Річна сума температур, які перевищують +10°C, становить близько 2 600. Період без легких заморозків на поверхні ґрунту складає 160-180 днів. Рельєф – рівний, середньорічний рівень опадів становить 550-650 мм. Найбільша кількість опадів, на рівні 400-450 мм, випадає в зоні торф’яно–підзолистих ґрунтів, домінуючих у верхніх шарах ґрунту, які займають десь 75 % території Полісся. Середній рівень лісистості зони становить 30 %. Рілля займає 33 % всієї території зони, що становить понад 4 мільйони га, сінокоси – 1,2 мільйони га та пасовиська – 0,7 мільйонів га. Ця територія є широкою просторовою базою для виробництва зернових (жита, вівса і гречки), технічних культур, льону, хмелю, цукрового буряка та картоплі, а також для переробки льону, м’яса і молочних продуктів.

2.Технологія очистки  води на комунальному підприємстві "Житомирводоканал".

      Процес  очистки починається з водоприйомних споруд, де вода, проходячи через сітки, очищається від грубих забруднень: водоростей, риби, гілок, листя. Після цього на водоприйомних спорудах вода обробляється реагентом вітчизняного виробництва «Валеус» , що в перекладі означає – життя. «Валеус» - це знезаражуючий реагент, який знищує усі віруси (в залежності від дози) і не утворює шкідливих з’єднань на відміну від хлора.

     Далі вода  очищується на напорних високошвидкісних  фільтрах, які являють собою  закриті  споруди, виконані з нержавіючої  сталі з пакетом мікронних сіток. Після  очищення вода хлорується. Хлораторна на першому підйомі за технічними, технологічними показниками відповідає кращим європейським зразкам. Після попередньої очистки та первинного знезарження вода зі станції першого підйому транспортується по двох водоводах – 1200 мм та 600 мм - на станцію другогопідйому.

     Тут застосувуються  дві технології очистки.

     Перша двохступенева  схема очистки, називаєтться класичною. За цією схемою вода напочатку  змішується з хлором, коагулянтом  і флокулянтом. Далі вода поступає  у камери реакції, де утворюються  пластівці, які захоплюють дрібні частинки і  бактерії. У відстійнику усі важкі частинки, які утворювались за допомогою коагуляції випадають в осад.

    Освітлена, після попередньої очистки  вода,  іде на швидкісні фільтри, завантажені сучасним фільтруючим матеріалом – цеолітом. Цеоліт – мінерал, який поглинає усі шкідливі речовини, які можуть бути у воді. радіонукліди, важкі метали, марганець, хлорні з’єднання тощо.   Відфільтрована вода, яка відповідає усім нормативним вимогам,  іде в резервуар – накопичувач і насосами під  певним тиском подається в розподільчу мережу водпроводу  аби   дійти до  споживача.

     Друга технологічна  схема, яка застосовується напідприємстві, – одноступенева. За цією технологією  вода одразу подається на контактні освітлювачі без попереднього   використання відстійників.

Після проведених реконструкцій в одноступеневу схему очистки спеціалістами підприємства було  включено ще один ступінь фільтрації -  швидкі фільтри, які завантажені цеолітом різної фракції, з висотою завантаження – 1 метр 80 сантиметрів.

Контроль за якістю вихідної води, а також питної води у резервуарах,  контролюється цілодобово.

Щогодини здійснюються аналізи на наявність залишкового хлору.

3.Якість води  на КП "Житомирводоканал".

Вода, яка виходить з очисних споруд водопроводного комплексу станції другого підйому  Комунального підприємства "Житомирводоканал" відповідає діючим санітарним нормам.

 Питна вода надходить  в розподільчу водопровідну мережу  м.Житомира від комплексу очисних водопровідних споруд та насосної станції 2-ого підйому, які розташовані за адресою: м.Житомир, вул.Черняхівського,120.

 Якість питної води  контролюється відомчою контрольно-вимірювальною  лабораторією з додержання санітарно-гігієнчних  норм водопостачання (Свідоцтво про атестацію №68/1, видано 03 квітня 2009 р. Чинне до 20 жовтня 2013 р.)

Контроль якості води ведеться цілодобово за програмою лабораторно-виробничого контролю відовідно до чинних Державних санітрних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСаНПіН 2.2.4-171-10).

Якість питної води контролюється за мікробіологічними, паразитологічними та радіологічними, санітарно-хімічними та радіологічними показниками.

Якість питної води за мікробіологічними  паразитологічними та радіологічними, санітарно-хімічними та радіологічними показниками відповідає встановленим ДСаНПіН та погоджним Житомирською міськсес нормативам.

  Відомчаконтрольно-вимірювальна лабораторія КП"Житомирводоканал" є базовою в Україні  по  проведенню  науково-дослідної роботи щодо випробування нових реагентів та підбору оптимльних доз при їх використанні для одержання води нормативної якості.

4.Розрахунок сумарної  ГДК хлорвмісних сполук.

ГДК хлорвмісних речовин у пробі води з КП "Житомирводоканал"

Хлориди:

 

 

Хлороформ:

 

 

 

Сумарна ГДК хлорвмісних речовин у пробі води з КП "Житомирводоканал"

 

 

 

0,15+0,75=0,91

III.Розділ: «Пропозиції щодо покращення  якості питної води»

1.Очищення питної  води водоканалами.

Повна схема очищення питної води муніципальними водоканалами в Україні виглядає наступним чином: відстоювання води, коагуляція (зв'язування та осадження домішок) сульфатом алюмінію або іншими коагулянтами, пропускання через пісок із зворотною промивкою, обробка ультрафіолетовими лампами для знищення мікроорганізмів, хлорування для запобігання подальшого мікробіологічного зараження води, яка по трубах проходить від станцій водоочищення до наших квартир. Деякі станції очистки води використовують скорочену схему - або без відстоювання, або без коагуляції, або без піщаних фільтрів, або без ультрафіолету. Але при цьому хлорують воду завжди!

Хлорування води вбиває мікроби, але призводить до забруднення залишковим хлором і хлороорганікой. Наявність хлору у воді сприяє утворенню хлорамінів, що викликають проблеми запаху і смаку. За нормативами СанПиН, концентрації хлору у водопровідній воді не є небезпечними для здорового людини. Проте встановлено, що для людей, які страждають астматичними і алергічними захворюваннями, присутність хлору навіть у дуже малих концентраціях істотно погіршує самопочуття.

Але небезпека хлорованої води, як з'ясовується, полягає ще і в іншому. У середині 70-х років учені виявили, що хлорування води може призвести до утворення у воді канцерогенів. Ряд сполук хлору є небезпечними канцерогенами - речовинами, що викликають розвиток ракових пухлин. Хлор, взаємодіючи з органічними сполуками, що перебувають у водопровідній воді, може утворювати хлорорганічні сполуки, такі, наприклад, як тріхлорметан. Тріхлорметан - це хлороформ, який викликає рак у лабораторних тварин. Не варто забувати, що хлор застосовувався як бойова отруйна речовина, а значить, - це все-таки отрута. Якщо запустити рибок уводу, набрану з-під крана, то вони загинуть. А ми вважаємо цю воду питною.

Ефективно очистити воду, взяту із забруднених джерел, за вищевказаною схемою дуже важко. Відзначимо, що вода вважається питною, що відповідає вимогам СанПіН, якщо вміст у ній тих чи інших забруднень не перевищує встановлених гранично допустимих концентрацій (ГДК).

Багато експертів вважають, що вимоги СанПіН занижені і підігнані під той рівень очищення, який технічно досяжний водоканалами. Але і при цьому до 80% води в України не відповідає навіть таким вимогам.

Осадження домішок сульфатом алюмінію, роблячи воду більш прозорою, неминуче призводить до забруднення води залишковим алюмінієм. А він, у свою чергу, заміщає у кістках людини кальцій. Крім того, залишковий алюміній надає водопровідній воді специфічний металевий присмак.

Навіть якщо допустити, що вода, що пройшла обробку на очисних підприємствах, відповідає вимогам СанПіН і придатна для пиття, то, як тільки вона вступає у розподільну водопровідну мережу, вона піддається вторинного забруднення: зваженими частинками - звідси каламутність, колоїдними седіненіямі заліза - звідси кольоровість, хлором, хлорорганікою, хлораміну, залізоокисний бактеріями - звідси запах і присмак. Крім того, у водопровідних трубах виявлений біоокислений розчинений органічний вуглець (БРОУ), який атакує імунну систему людини. А ослаблений імунітет робить нас сприйнятливими до будь-якої зарази, від застуди до більш серйозних захворювань. Саме тому водопровідну мережу називають «раковою пухлиною системи питного водопостачання».

У будь-якому великому місті сотні і тисячі кілометрів труб. За цим комунальним артеріях вода приходить до нас у дім. Але поки вона добирається до крана, відбувається те, що фахівці якраз і називають «вторинним забрудненням». Один з аспектів вторинного забруднення - різниця між денним і нічним водоспоживання. Вночі вода застоюється в трубах, оскільки водоспоживання істотно нижче. Це призводить до того, що окрім корозії і виділення іржі у воді відбувається ще й мікробіологічне забруднення.