Охрана труда

 

План

Вступ

1. Загальні відомості про гігієну  праці і виробничу санітарію

2. Мікроклімат і його вплив  на людину

3. Перша допомога при нещасних  випадках

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Робітникові часто доводиться працювати у несприятливих умовах при високій або надто низькій  температурі повітря, підвищеній вологості, на протягах, у приміщеннях з підвищеною кількістю пилу або пари отруйних речовин. Усі ці фактори можуть призвести  до професійних захворювань дихальних  органів, очей, шкіри та й усього організму. Постійні струси (вібрація) і шуми, що виникають у приміщеннях, де працюють робітники, також спричинюють  до деяких видів захворювань. Щоб  запобігти тимчасовим або хронічним  професійним захворюванням, слід додержуватись  правил гігієни праці на виробництві[1:69].

Підвищення і зниження температури в приміщенні, а також  протяги викликають захворювання верхніх  дихальних шляхів і легенів, а  тривала робота при низькій температурі  може призвести до обморожування. Тому можливе коливання температури  — в закритих приміщеннях для  нормальних умов праці від 10 до 20 °С. При важкій фізичній праці можна  працювати при більш низькій  температурі. Відносна вологість повітря  за цих же умов має бути не більше 60 %, а швидкість руху повітря —  не більше 0,3 м/с. Працюючи на відкритому повітрі при низьких температурах, робітник повинен тепло вдягнутися у шерстяний, ватний або хутряний одяг, але так, щоб він не стримував  рухів. Аби не допустити переохолодження  організму, слід робити перерви для  обігрівання. При температурі повітря  нижче — 20 °С роблять десятихвилинні перерви після кожної години роботи. Під час перерви робітники  повинні заходити у тепле приміщення з температурою 10—20 °С.

У будинках, які споруджують, не завжди можна забезпечити достатню вентиляцію для видалення пилу і  парів отруйних речовин. Тому, крім влаштування природної вентиляції (відкриті вікна), під час роботи треба користуватись різними  захисними пристроями і спецодягом, призначеним тільки для роботи.

 

 

1. Загальні відомості  про гігієну праці і виробничу  санітарію

Більшість опоряджувальних машин  і механізмів під час роботи не створюють таких шумів, які б  негативно впливали на організм робітника. Значно погіршують здоров'я робітника  шум і безпосередня вібрація інструмента, що перебуває в його руках. Частота  коливань інструмента (більше ніж 1500 хв-1) негативно впливає на нервову  систему робітника, а при великій  амплітуді коливання інструмента  він може захворіти на вібраційну хворобу. Тому працювати слід у рукавицях, оскільки вони частково амортизують  удари і лише справним інструментом з допустимою амплітудою коливання.

Робочі місця на будівельному об'єкті повинні бути достатньо освітлені  природним або штучним світлом. Для забезпечення природного світла необхідно слідкувати за тим, щоб  приміщення, в якому виконують  опоряджувальні роботи, було очищене  від зайвих матеріалів і пристроїв, шибки вікон і зовнішніх дверей очищені від пилу і бруду. Якщо природного світла недостатньо, то обладнують штучне освітлення. Електричні лампи  повинні освітлювати робоче місце  рівномірно так, щоб не створювались різкі тіні від предметів і  пучки променів не потрапляли на очі  робітника, який працює.

Для захисту робітників від шкідливих  виробничих факторів застосовують спеціальні індивідуальні захисні пристрої. Для захисту тіла людини, наприклад, використовують спеціальні одяг (комбінезон або штани і куртку) і взуття, придбані за рахунок будівельної  організації. Для захисту органів  зору застосовують спеціальні окуляри (ПО-1, № 5, ОЗ-Н тощо) з гумовою або  шкіряною оправою, яка щільно прилягає до обличчя. Узимку внутрішню поверхню скла окулярів обробляють спеціальними сумішами, щоб воно не запотівало [3:22].

Для захисту органів дихання  застосовують респіратори і протигази. Широко використовують респіратори  ШБ-1, ПРБ-1, ПРБ-1К, РМП-62, Ф-46 тощо (рис. 1), які очищають повітря від пилу і бризок фарби. Респіратор РУ-60М  обладнаний патроном із активованим  вугіллям, тому він здатен очищати  повітря від пилу і парів летких розчинників. Якщо в повітрі е  високі концентрації отруйних парів і пилу, то слід застосовувати фільтрувальні протигази типу БКФ, ПШ-1 або ПШ-2.

Рис. 1. Респіратори: а —ПРБ-І, б —  Ф-46

2. Мікроклімат і його  вплив на людину

Мікроклімат характеризується наступними параметрами: температура, вологість, швидкість повітря, атмосферний  тиск.

Температура навколишнього середовища впливає на працездатність людини, може викликати погіршення здоров'я  і професійні захворювання. Комфортні  температурні умови залежать від  часу року і виду виконуваної роботи. В умовах комфорту в людини не виникає  турбуючих температурних відчуттів охолодження чи перегріву організму. Наприклад, у літній період часу оптимальними є такі температури:

20,2 – 23,4°С – без навантаження;

18,2 – 21,9°С – легке навантаження;

17 – 18,9°С – важку працю.

З ростом температури навколишнього  середовища частка випару вологи з  поверхні шкіри зростає, а інші зменшуються, а при температурі понад 35°С віддача  теплоти конвекцією і випромінюванням  припиняється. При більш високих  температурах теплообмін йде у зворотному напрямку, що створює небезпеку для  людини. Знаходитися протягом тривалого  часу поруч із сильно розігрітим устаткуванням  небезпечно для здоров'я людини.

Температура внутрішніх органів людини за рахунок терморегуляції залишається  постійною і складає 36,6°С. При  впливі високої температури повітря, інтенсивного теплового випромінювання можливий перегрів організму. Такий  вплив на людину характеризується підвищенням  температури тіла, рясним потовиділенням, частішанням пульсу і частоти дихання, різкою слабкістю, запамороченням, а у важких випадках – появою судорог і виникненням теплового удару. При температурі внутрішніх органів понад 41°С в організмі людини починають відбуватися необоротні процеси, змінюється структура білків, крові, шкіри тощо. Оскільки організм людини самотерморегулюється, безпечною температурою навколишнього середовища при сухому повітрі (менше 60% вологості) вважається 100°С, а при вологому (понад 75% вологості) – 50°С. Наявність одягу знижує небезпечний вплив підвищеної температури, а наявність спеціальних засобів захисту (тепловідбивний костюм) може збільшити припустимі параметри температури в 3-4 рази. При тривалому й інтенсивному потовиділенні з організму виводяться вода і солі, що призводить до згущення крові і порушень діяльності серцево-судинної системи. Зневоднювання організму на 6% викликає порушення розумових здібностей людини, знижує гостроту зору, а зневоднювання на 15-20% призводить до смерті. Кількість поту, виділюваного організмом, залежить від температури навколишнього середовища й інтенсивності фізичного навантаження. У спокійному стані організму при температурі повітря 15°С потовиділення є незначним і складає приблизно ЗО мл за 1 год. При високій температурі (30°С та вище), особливо при виконанні важкої фізичної роботи, потовиділення може збільшуватися в десятки разів [5:11].

Несприятливий вплив на організм справляє не тільки висока, але і низька температура  повітря. Тривалий та інтенсивний вплив  холоду може викликати низку змін найважливіших фізіологічних процесів, що впливають на працездатність і  захворюваність людей. Тривале охолодження  часто призводить до розладу діяльності капілярів і дрібних артерій (обмороження  пальців рук, ніг, кінчиків вух). У  результаті відбувається і переохолодження  всього організму.

Найбільший відсоток обморожень і  навіть смертей від переохолодження  спостерігається при сполученні низької температури, високої вологості  повітря і великої його рухливості. Це пояснюється тим, що вологе повітря краще проводить тепло, а його рухливість збільшує тепловіддачу конвекцією.

Існує ряд правил при виконанні  службових обов'язків працівниками ОВС при впливі на них високих  і низьких температур:

– найкращим захистом від екстремальних  температур є ефективний одяг (за розміром, сезоном, виготовлений з природних  матеріалів);

– раціональна їжа і питво, мати запас води;

– пити невеликими ковтками;

– при тривалому несенні служби при низькій температурі необхідно  дихати носом;

– при низькій температурі стежити  за станом кінцівок, щоб вони не переохолоджувалися (пальці, ніс, вуха);

– у жаркий період часу не можна  хвилюватися, перенапружуватися (руки не стискати в кулаки);

– при високій температурі необхідно  завжди одягати головний убір.

Основним правилом для збереження тепла у приміщенні є його герметизація. У холодну погоду температурний  режим у приміщеннях підтримується  за рахунок опалення. Опалення поділяється  на місцеве і центральне. До місцевого  опалення відносяться: грубне, повітряне  і місцеві (переносне) газові й електричні пристрої. До центрального відносяться: водяне, парове, панельне, повітряне  і комбіноване.

У теплий час року температурний  режим у приміщеннях підтримується  за рахунок вентиляції. Вентиляцією  називається організований і  регульований повітрообмін, що забезпечує видалення повітря (теплого, вологого, забрудненого) з приміщення і подачу замість нього чистого повітря. За способом переміщення повітря  розрізняють два системні види вентиляції:

– природна (аерація через вікна  і двері, а також вентиляція за допомогою дефлекторів на даху будинків);

– примусова (витяжна, приточна, приточно-витяжна).

Аерація відбувається через аераційні  ліхтарі, відкриті фрамуги, вікна. Системи  примусової механічної вентиляції поділяють  на загальнобмінну, місцеву, змішану і аварійну.

Загальнобмінна вентиляція здійснюється по всьому обсягу приміщення. За допомогою місцевої вентиляції необхідні параметри підтримуються на окремих робочих місцях (приточно-витяжні системи). Аварійна вентиляція передбачається в тих приміщеннях, де можливе раптове надходження шкідливих і вибухонебезпечних речовин.

Функціонально близьким, але відмінним  від вентиляції за способом повітрообміну  є кондиціонування. Кондиціонуванням повітря називається його автоматична обробка з метою підтримки в приміщенні комфортних умов незалежно від зовнішніх умов (визначеної температури, вологості, чистоти повітря і швидкості повітряних потоків).

Вологість повітря помітно впливає  на терморегуляцію організму. Підвищена  вологість (понад 85%) утруднює терморегуляцію через зменшення випарів поту, а занадто низька вологість (нижче 20%) викликає пересихання слизових оболонок дихальних шляхів. Оптимальні величини відносної вологості складають 60-75%.

Вологість буває абсолютною (А) і  відносною (φ). Вимірюють вологість  за допомогою аспираційного психрометра (психрометр Ассмана). Для визначення раціональної вологості треба визначити відносну вологість за методикою, наведеною в Додатку 7, п.1.3.

Способи корекції вологості в приміщеннях:

– вентилювання і кондиціонування;

– проведення вологих збирань;

– естетичні заходи (акваріуми, фонтанчики води, басейни, бочки з водою).

Існують захворювання, які дуже сильно залежать від змін вологості, насамперед хронічний бронхіт, астма і т.д.

Комфортні умови за швидкістю вітру  залежать від часу року і виду виконуваної  роботи. Організм людини починає відчувати  повітряні потоки при швидкості близько 0,15 м/с. У зимовий час року швидкість руху повітря не повинна перевищувати 0,5 м/с, а влітку – 1 м/с, при дуже тяжких умовах праці допускається збільшення швидкості повітря до 3 м/с.

Швидкість і напрямок вітру необхідно  знати для оцінки обстановки при  пожежі, аварії з викидом шкідливих  речовин в атмосферу, при проведенні евакуації населення з небезпечної  зони і для безпечного розміщення особового складу при виконанні  службових обов'язків (розслідування  злочину, оточення, охорона громадського порядку і т.д.), під час стрільб  з вогнепальної зброї. Рух повітря  в жаркий час року сприяє збільшенню виділення теплоти організмом і  поліпшує його стан, але справляє несприятливий  вплив при низькій температурі  повітря [2:41].

Швидкість повітряних потоків вимірюють  у приміщеннях (від 0,4 до 10 м/с) за допомогою  крильчастого анемометра, а для швидкостей повітря від 1 до 35 м/с – чашкового  анемометра.

Способи корекції швидкості повітряних потоків у приміщеннях:

– вентилювання (природне і штучне);

– кондиціонування.

Діяльність людей на поверхні землі  протікає звичайно при постійно діючому  атмосферному тиску, близькому до тиску  над рівнем моря, рівному 101,3 кПа чи 760 мм рт. ст.

Організм людини може зустрічатися з умовами підвищеного і зниженого  тиску (у горах, авіація). Падіння  парціального тиску призводить до виникнення фізіологічних порушень в організмі  і розвитку "гірської" хвороби, обумовленої кисневим голодуванням, що у окремих осіб відзначається  на висоті понад 2500-3000 м, а на більшості  людей помітно позначається на висоті 4500 м.

При підвищеному тиску кров і  тканева рідина насичуються азотом у тим більшій мірі, чим вищим є тиск повітря і довшим час його впливу. Різке зниження тиску викликає стрімке виділення азоту з крові і тканевих рідин у вигляді пухирців (які викликають газову емболію), що розносяться кров'ю по всьому організму, в результаті чого виникають розриви дрібних кровоносних судин. Порушується харчування тканин, відбувається їх здавлювання і подразнення нервових закінчень. Найчастіше ці явища відбуваються в центральній нервовій системі, особливо у спинному мозку, а також у підшкірній клітковині. При різкому зменшенні атмосферного тиску в людини підіймається артеріальний тиск, при цьому знижується працездатність, з'являються головні болі і т.д.