Проблеми руйнування озонового шару

 

 

 

 

 

 

 

3. Кислотні дощі

Кислотні дощі не просте і не єдине за своєю природою явище. Кислотоутворюючі гази, а саме діоксид сірки (SO 2 ) І оксиди азоту (N0X) виділяються при спалюванні викопного палива. Неповне згоряння останнього призводить до викидання в атмосферу також вуглеводнів. Гази можуть діяти самі по собі або вимиватися з атмосфери водою, підкисляючи сніг і дощ. У найбільш промислово розвинених регіонах планети, наприклад на сході США, в Західній Європі, на північному сході Китаю і в Японії, регулярно випадають опади з рН помітно нижче 40.

Кислотні дощі (РН <5) часто призводять до серйозних змін екосистем і завдають шкоди будівлям. Нерідко це відбувається в країнах, сусідніх з тими, де знаходяться основні джерела газів-забруднювачів. Наприклад, у Норвегії та Швеції кислотні дощі обумовлені промисловими викидами у Великобританії і індустріальних центрах Європи, що зносяться пануючими вітрами в бік Скандинавії. У центральній частині Швеції і на півдні Норвегії ці опади знижують вилов сьомги і форелі, а також вражають лісу. Відмирання дерев через кислотного забруднення зараз широко поширене по всій Європі, а в Британії від нього страждають бук і тиса.

 

Кислотні дощі вимивають магній і кальцій з ґрунту і пошкодують листя. В кінцевому підсумку з пониженням рН в грунтовий розчин переходять алюміній, марганець і такі важкі метали, як залізо і кадмій, концентрації яких можуть досягати токсичних значень, приводячи до поразки коренів. І цьому допомогти може тільки зниження викидів забруднювачів в атмосферу. Зараз основна увага приділяється боротьбі з діоксидом сірки, оскільки неважко виявити її промислові джерела, серед яких основними є працюючі на кам'яному вугіллі електростанції. Крім того, існують ефективні, хоча і дорогі технології очистки від сірки газових викидів. Однак у довгостроковій перспективі не менш важливо скоротити надходження в атмосферу вуглеводнів та оксидів азоту.

 

4. Шляхи вирішення проблеми

Озоновий шар у верхніх  шарах атмосфери захищає людину та інші організми від ультрафіолетового (УФ) випромінювання. У 1970-х роках  вчені виявили, що деякі штучні хімічні  речовини руйнують озоновий шар, що призводить до підвищення рівня ультрафіолетового  випромінювання, яке  досягає Землі.

Для захисту озонового  шару міжнародне співтовариство в 1987 році уклало Монреальський протокол по речовинах, що руйнують озоновий шар. Європейський союз та його держави-члени утримують передові позиції по захисту озонового шару зі ведуть політику в цьому напрямку, яка часто виходить за рамки вимог Монреальського протоколу.

Так, до 2010 року ЄС скоротило  своє споживання основних озоноруйнуючих речовин до нуля, і це відбулось на 10 років раніше від своїх зобов'язань в рамках Монреальського протоколу. Крім того, ЄС ввів в дію контроль використання озоноруйнуючих речовин, які не розглядаються як споживання в рамках Монреальського протоколу, такі як використання ОРР в якості сировини у хімічній промисловості. ЄС також вийшов за рамки вимог Протоколу про заборону використання токсичних бромистого метилу хімічні для різного виду фумігації. Законодавство ЄС не тільки  ефективне в боротьбі з озоноруйнівними  речовинами, але також виступає в якості драйвера для розвитку інноваційних технологій. Вони включають в себе альтернативу бромистому метилу, нові піноутворювачі для ізоляції, дозовані інгалятори без ХФУ для лікування астми, а також створення інноваційних безгалонових  систем пожежогасіння, як наприклад, на кораблях і літаках.

Глобальне споживання ОРР(речовин) було скорочено на близько 98%, тому що країни почали вживати заходів згідно з Монреальським протоколом. В результаті спаду концентрації  найагресивніших видів ОРВ в атмосфері озоновий шар показує перші ознаки відновлення. Тим не менш,  не слід очікувати повного відновлення раніше другої половини цього століття.

Багато чого ще належить зробити для забезпечення продовження  відновлення озонового шару і  зменшення впливу ОРР на зміну  клімату.

Основними необхідними діями  є:

• Впевненість в тому, що існуючі обмеження на ОРВ належним чином впроваджуються і використання ОРР продовжує скорочуватися по всьому світу;

• Впевненість в тому, що ОРВ замінені на екологічно безпечні альтернативи;

• Відновлення ОРВ на  існуючому обладнанні та будівлях;

• Запобігання незаконній торгівлі ОРВ;

• Скорочення використання ОРР в додатках, які не розглядаються в якості споживання в рамках Монреальського протоколу.

 

Україна є учасницею багатьох міжнародних договорів у сфері  охорони навколишнього середовища і конкретно з охорони атмосферного повітря та озонового шару.

Завдання регулювання  відносин у галузі атмосферного повітря, відвернення і зменшення шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливу на атмосферне повітря, забезпечення його раціонального використання для виробничих потреб покликаний вирішувати Закон України “Про охорону атмосферного повітря” від 16 жовтня 1992 р.

Порядок розробки і затвердження нормативів гранично допустимих викидів  забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами  затверджено наказом Міністерства екобезпеки України від 18 липня 1996 р. №75.

Кабінет Міністрів України  своєю постановою від 17.10.1996 № 1274 затвердив  програму припинення виробництва і  використання озоноруйнуючих речовин на 2004 - 2030 роки.

Згідно з документом, першочерговій  заміні підлягає холодильне устаткування і устаткування для кондиціонерів  в таких секторах як побут, торгівля, промисловість, переробка і зберігання продуктів харчування, транспорт.

Результати аналізу свідчать, що це стосується в першу чергу  підприємств торгівлі і промисловості, на долю яких припадає майже 70% об'єму  річних потреб в ОРР.

В процесі забезпечення переходу підприємств на використання озонобезпечних замінників і технологій передбачено до 2006 року скоротити на 35% використання хлорфторвуглеводнів до 2008 року -- на 65%, до 2010 -- на 85%, до 2014 -- на 100%.

До 2005 року на 5% передбачено  знизити використання галонів, до 2008 -- на 20%, до 2010 -- на 30%, до 2015 -- до 55%, до 2020 -- на 80%, до 2030 -- на 100%.

Україна також ратифікувала Конвенцію про транскордонне  забруднення повітря на великі відстані у 1980 році, і для неї Конвенція  набула чинності в березні 1983 року. Для підготовки звіту України  про виконання Конвенції щорічно  надається інформація про викиди сполук сірки, оксидів азоту, аміаку, летких органічних сполук, вуглеводнів  і важких металів в цілому, а  також з деталізацією по квадратам  сітки ЕМЕП і оцінки переносу забруднювачів  повітря на великі відстані.

Конвенція про охорону  озонового шару ратифікована Україною в 1986 році, Монреальський протокол - в 1988 році. Для виконання цієї Конвенції постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 року № 1274 затверджена програма призупинення в Україні виробництва і використання ОРР. Термін переходу України на озонобезпечні технології був перенесений на її прохання з 1996 року на 1999.

Ввіз в Україну і  вивіз ОРР здійснюється в особливих  випадках. З метою забезпечення виконання  Віденської конвенції 1985 року і Монреальського протоколу Кабінет Міністрів України встановив, що ввіз в Україну і вивіз з України озоноруйнуючих речовин здійснюється винятково:

- в особливих випадках їх використання, згідно з відповідними рішеннями, прийнятими на нарадах сторін Монреальського протоколу;

- у випадку їх використання як сировини для виробництва інших хімічних речовин;

- у випадку здійснення через територію України транзитних перевезень з держав і в держави, які є сторонами Монреальського протоколу.

Україна відслідковує ОРР  через систему регіональних органів  контролю за користувачами ОРР. Імпортно-експортні  операції ОРР і товарів, що вміщують ОРР, підлягають ліцензуванню. В 1998 р. була створена Всеукраїнська Асоціація  користувачів холодильних агентів. Ця Асоціація сприяє поширенню інформації про міжнародні стандарти і технології.

Україна також здійснює регіональне  співробітництво в межах цього  співробітництва і делегація  України взяла участь у роботі 4-ої Міністерської Конференції "Довкілля для Європи" (Орхус, червень 1998 р.), на якій було підписано важливі для України документи такі як Протокол про стійкі органічні забруднювачі та Протокол про важкі метали до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на значні відстані, Стратегію вилучення використання етилованого бензину в 2005 р.

На універсальному та регіональному  рівні ведеться постійна робота з  попередження забруднення атмосферного повітря та руйнування озонового  шару, але що стосується практичного  вирішення, то певні успіхи, яких досягнули  в основному європейські країни в скороченні викидів деяких забруднюючих речовин в навколишнє середовище, та укладені на сьогоднішній день міжнародні угоди забезпечили лише часткове зниження рівня забруднення атмосфери  наприклад, стосовно забруднення сіркою у Європі і розмірів шкоди, яка  ним завдається. Руйнування озонового  шару продовжується і надалі, хоча темпи такого руйнування, завдяки  міжнародно-правовому співробітництву, значно зменшились.

 

 

Висновок

 

Можливості впливу людини на природу постійно ростуть і  вже досягли такого рівня, коли людина може зруйнувати планету, знишити все живе, повністю змінити кліматичні умови інш. Вже не в перший раз речовина, який довгий час вважався абсолютно нешкідливою, виявляється насправді надто небезпечною.

Років двадцять назад навряд чи хто-небудь міг передбачити що звичайний аерозольний балончик може представляти серйозну загрозу  для планети загалом. На нещастя, далеко не завжди вдається вчасно передбачити, як та або інша сполука буде впливати на біосферу. Однак у випадку з  хлорфторвуглецем (ХФВ) така можливість була: всі хімічні реакції, що описують процес руйнування озону ХФВ надто прості і давно відомі. Але навіть після того, як проблема ХФВ була в 1974 р. сформульована, лише США вжили які-небудь заходів по скороченню виробництва ХФВ хоча заходи ці були абсолютно недостатні. Була потрібна досить серйозна демонстрація небезпеки ХФВ для того, щоб були прийняті серйозні заходи в світовому масштабі.

Потрібно помітити, що навіть після виявлення озонової “дірки”, ратифікування Монреальської конвенції якийсь час знаходилося під загрозою. Може проблема ХФВ навчить з великою увагою і з застереженням ставитись до всіх речовин, що попадають в біосферу внаслідок діяльності людства.

Хочеться сподіватися, що проблема озонового шару навчить  із більшою увагою й побоюванням  ставитися до всіх речовин, що потрапляють  в атмосферу в результаті антропогенної  діяльності.

 

 

 

Література

 

• Екологічні знання - Добровольський В.В.

 

• Екологія  та охорона навколишнього середовища - Джигирей B.C.

 

 

• Екологія - Юрченко Л.І.

 

• Екологія і організація природоохоронної діяльності – Шматько В.Г.