Рослинний світ та його правова охорона в Україні

За даними ООН, щорічно на планеті вирубується понад 3 млрд. м3 лісу, й ця цифра до 2000 р. зросте в 1,5 рази. Особливо тривожить доля Амазонських і Сибірських лісів, що відіграють найважливішу роль в очищенні атмосфери Землі.

лісів є такі: раціональне (з урахуванням  екологічної ситуації) обмежене їх вирубування; висаджування нового лісу на місці вирубаного; повна переробка деревини й супутньої сировини з метою збільшення виходу продукції з одиниці площі; раціональне збереження ягідних, кормових, лікарських, технічних рослин; проведення селекції та насіннєвих дослідів для створення видів лісової флори, продуктивніших і стійкіших до хвороб і забруднень середовища; створення лісозахисних і водоохоронних лісосмуг, рекреаційних і заповідних лісових і лісопаркових зон і масивів; боротьба з кислотними дощами; підвищення рівня екологічної освіти та виховання свідомого ставлення населення, особливо молоді, до лісу[8, c. 216-217].

Іншим важливим компонентом природи  України є степи. В нашій державі  вони майже на 100 % розорані (крім заповідників).

Колись високопродуктивні, багаті гумусом степові чорноземні ґрунти України в наш час значно виснажені через екстенсивне господарювання, інтенсивне випасання худоби, неправильну меліорацію, переущільнення важкою сільськогосподарською технікою, перехімізацію.

Велике значення в Україні мають болота — важливий гідрологічний і кліматичний регулятор Полісся, зона поширення багатьох рідкісних і цінних видів рослин (зокрема, реліктів льодовикового періоду). Масове науково не обґрунтоване осушення боліт, що розпочалося з 50-х років XX ст., викликало значне пониження рівня ґрунтових вод, всихання навколишніх лісових масивів, зникнення деяких цінних болотних трав. Нині, коли життя показало хибність політики масового осушення болотних масивів, змінюється оцінка ролі боліт. Розпочато роботи для їх збереження, охорони й відтворення. Кілька боліт оголошено заповідними — вони виконують функції еталонів болотних екосистем.

Охорона рослинного світу забезпечується:

1) встановленням правил і норм  охорони, використання та відтворення  об'єктів рослинного світу;

2) забороною та обмеженням використання  природних рослинних ресурсів  у разі необхідності;

3) проведенням екологічної експертизи  та інших заходів з метою  запобігання загибелі об'єктів  рослинного світу в результаті  господарської діяльності;

4) захистом земель, зайнятих об'єктами  рослинного світу, від ерозії, селей, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення,  ущільнення, засмічення, забруднення  промисловими і побутовими відходами  і стоками, хімічними й радіоактивними  речовинами та від іншого несприятливого впливу;

5) створенням та оголошенням  територій та об'єктів природно-заповідного  фонду; 

6) організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення  здійснення заходів щодо охорони  та відтворення об'єктів рослинного світу;

7) розвитком системи інформування  про об'єкти рослинного світу  та вихованням у громадян дбайливого  ставлення до них; 

8) створенням системи державного  обліку та здійсненням державного  контролю за охороною, використанням  та відтворенням рослинного світу;

9) занесенням рідкісних і таких,  що перебувають під загрозою  зникнення, видів рослин до  Червоної книги України, та  рідкісних і таких, що перебувають  під загрозою зникнення, та  типових природних рослинних  угруповань - до Зеленої книги  України; 

10) встановленням юридичної відповідальності  за порушення порядку охорони  та використання природних рослинних  ресурсів;

11) здійсненням інших заходів  і встановленням законодавством  інших вимог щодо охорони рослинного  світу.

Рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види рослин, що зростають в природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, підлягають особливій охороні і заносяться до Червоної книги України.

Види рослин, які не занесені до Червоної книги України, але є  рідкісними або такими, що перебувають  під загрозою зникнення на території  Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, можуть заноситися до Переліку видів рослин, що підлягають особливій охороні на цих територіях. Перелік та Положення про нього затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською та Севастопольською міськими радами[3, c. 248-250].

Підприємства, установи, організації  та громадяни, діяльність яких пов'язана з розміщенням, проектуванням, реконструкцією, забудовою населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, а також введенням їх в експлуатацію, повинні передбачати і здійснювати заходи щодо збереження умов місцезростання об'єктів рослинного світу.

Будівництво, введення в експлуатацію підприємств, споруд та інших об'єктів  і застосування технологій, що викликають порушення стану та умов місцезростання об'єктів рослинного світу, засмічення, а також забруднення хімічними та іншими токсичними речовинами територій, зайнятих ними, забороняється.

Випалювання сухої природної рослинності  або її залишків без дозволу органів  державного контролю у галузі охорони  навколишнього природного середовища забороняється.

З територій, відведених під забудову населених пунктів, підприємств, споруд та інших об'єктів, будівництво доріг, трубопроводів, ліній електропередачі і зв'язку, а також з тих земель, що підлягають затопленню, рідкісні рослини і такі, що перебувають під загрозою зникнення, повинні бути пересаджені на ділянки з однотипними умовами місцезростання. Пересаджувати такі рослини зобов'язані юридичні або фізичні особи, які здійснюють цю забудову.

В Україні є великі природні ресурси  цінних видів рослин, у тому числі  і лікарських. Однак ресурсний потенціал багатьох цінних видів обмежений, тому виявлення сировинних резервів та оцінка фіторесурсів, розробка наукового обґрунтування їх невиснажливого використання мають загальнонаціональне значення. Виснаження природних фіторесурсів багатьох цінних видів рослин, що зростають в Україні, значною мірою спричинене відсутністю координації між основними міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, у віданні яких знаходяться відповідні ресурси, заготівельними організаціями та фармацевтичною промисловістю. З 1075 видів судинних рослин, які мають визнану лікувальну дію, 386 видів органічно пов’язані з лісовими фітоценозами, хоча частка дерев тут незначна (56 видів). Близько 40 видів — чагарники та напівчагарники, решта — трав’янисті рослини. 312 видів є типовими представниками безлісих лучно-болотних, лучно-степових, лучних, прибережно-водних угруповань і 377 видів представляють лабільну групу синантропних видів, які активно проникають на порушені ділянки будь-яких фітоценозів, в тому числі й лісових. Заготівля дикорослих видів лікарських рослин здійснюється підрозділами Укоопспілки, ЗАТ «Ліктрави» та державним консорціумом «Укрфітотерапія».

Відсутність скоординованих дій цих  установ призводить до ускладнень в  процесі розробки та впровадження заходів по забезпеченню національного виробництва медичних препаратів з рослинної сировини, невиснажливого використання природних фіторесурсів, тим більше — їх відтворення. Результати дослідження флори судинних рослин України показують, що з 5,1 тис. видів рослин 535 видів підлягають охороні, 439 видів занесені до Червоної книги України, з них 73 види — цінні лікарські рослини. Близько 1,2 тисячі судинних рослин України мають лікувальні властивості.

Обмеженими є фіторесурси лікарських рослин, використання яких підлягає суворому контролю — для 21 видів. Це стосується лікарських рослин, ресурсний потенціал яких досить значний в Україні, однак великий попит на їх сировину може спричинити виснаження національної сировинної бази цих рослин (звіробою звичайного, цмину піскового, материнки звичайної, конвалії звичайної, крушини ламкої тощо). Сюди віднесені також види, ресурси яких значно зменшились внаслідок радіоактивного забруднення сировинних ареалів: багна звичайного, журавлини, мучниці, перстачу (калгану) та ін. Фіторесурси 23 видів лікарських рослин природної флори України, сировина яких до недавнього часу використовувалась практичною медициною, зараз на межі виснаження. Кризову ситуація природної сировинної бази цих видів викликано зміною екологічних умов зростання та надмірним використанням сировини. Це, в першу чергу, стосується аїру (лепехи звичайної), бобівнику трилистого, глечиків жовтих, латаття білого, сухоцвіту болотяного, золототисячника звичайного. Так аналіз динаміки заготівлі кореневищ аїру за останні 20 років свідчить, що валовий обсяг їх заготівлі в Україні зменшився більше, ніж у 90 разів. В цілому в 1998 р. заготовлено 3 т сировини аїру, тоді як середньорічна заготівля 1977—79 рр. становила 282 т, а в 1968 р. було заготовлено 806 т неочищених кореневищ аїру. Ресурси цих видів підлягають моніторинговим дослідженням для організації дійових заходів по попередженню виснаження їх запасів[5, c. 211-213].

Охороняти рослинні угруповання —  означає підтримувати в них природні процеси, допомагати відновленню порушеної рівноваги, усувати небажані фактори й наслідки нерозумного втручання людини в життя екосистем (біогеоценозів).

На жаль, багато хто з нас, буваючи  на природі, не зупиняється перед  красивою квіткою, щоб помилуватися нею, а, як правило, прагне зірвати її для букету. Часом, заради цікавості, зірвуть, покрутять у руках і викидають. Звичайно, природа безмежно різноманітна, прекрасна і щедра, але не можна допускати, щоб її щедрість оберталася для неї ж руйнуванням. Адже за останні 20—30 років із Землі зникало на рік по одній тварині, на день — по одній рослині. Над природою в результаті анти-екологічної діяльності людини нависла загроза зникнення багатьох видів, а це для біосфери — справжня катастрофа. Тому для охорони не тільки тваринного світу, але і рослинного що річно вносяться все нові й нові види зникаючих рослин у

Червону книгу. Так, у 1996 р. до неї було занесено понад 400 видів квіткових, 7 видів голонасінних, 6 видів плауноподібних, 8 видів папоротевих, 28 видів мохоподібних, 17 видів водоростей, більш ніж 30 видів грибів і 27 видів лишайників. Серед них знаменита сосна піцундська, сосна ликова, звичайний пролісок, півонія кримська, рябчик великий, ковила Лессинга, Венерин черевичок, тюльпан Шренка та багато інших.

Найбільш вагомий захід щодо збереження рослин—це охорона їхнього місцеперебування. Для цього створюють заповідники, заказники, природні (національні) парки. Основна відмінність заказників від заповідників полягає в тому, що на Їхніх територіях охороняється не весь природний комплекс, як у заповідниках, а лише та його частина, яка забезпечує Існування певних видів.

У країнах СНД розроблена програма, що передбачає створення широкої  мережі природоохоронних об'єктів. Відповідно до неї створюються заповідні  зони, національні парки, регіональні ландшафтні парки тощо.

Вагому роль в охороні рідкісних  рослин відіграють ботанічні сади, дослідницькі станції й інші установи. Ботанічний сад — це зосередження колекцій живих рослин — представників  місцевої, вітчизняної й іноземної флори — не тільки для вивчення, але і для створення нових, більш продуктивних рослинних форм. Найважливішою ланкою в роботі ботанічних садів є акліматизація рослин, тобто сприяння пристосуванню їх до нових умов існування, до нових біогеоценозів. Ботанічні сади збагачують місце ву флору новими представниками рослинного світу. Це не тільки науково-дослідні, але і просвітницькі установи, що пропагують передові ідеї і досягнення науки ботаніки.

У наш час, коли усім відома величезна  роль рослинного світу в житті людини, не можна допускати Зникнення з обличчя Землі жодного виду рослин, тому що це велика втрата насамперед для людини.

Зі зникненням виду рослин людина позбавляється однієї частки земного  життя, що була джерелом її здоров'я, прикрасою  ландшафту і надавала їй естетичну насолоду. Людина повинна дбайливо й уважно ставитися не тільки до тих рослин, що занесені до Червоної книги, але і до тих, що всюди оточують нас — і на природі, і в саду, і будинку.

Можна отримати велике задоволення  від спілкування з природою, не зірвавши ні єдиного листка чи квітки[2, c. 237-239].

Висновки

Під час здійснення діяльності, яка  впливає на стан охорони, використання та відтворення рослинного світу, необхідно  дотримуватися таких основних вимог:

• збереження природної просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності об'єктів рослинного світу;
• збереження умов місцезростання дикорослих рослин і природних рослинних угруповань;
• науково обґрунтованого, невиснажливого використання природних рослинних ресурсів;
• здійснення заходів щодо запобігання негативному впливу господарської діяльності на рослинний світ;
• охорони об'єктів рослинного світу від пожеж, захист від шкідників і хвороб;
• здійснення заходів щодо відтворення об'єктів рослинного світу;
• регулювання поширення та чисельності дикорослих рослин і використання їх запасів з врахуванням інтересів охорони здоров'я населення.

Охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих  на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об'єктів рослинного світу, охорону умов їх місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

Охорона рослинного світу здійснюється центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, власниками та користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, на яких знаходяться об'єкти рослинного світу, а також користувачами природних рослинних ресурсів.

Список використаної літератури

1.  Білявський Г. Основи екології: Підручник для студентів вищих  навчальних закладів/ Георгій Білявський, Ростислав Фурдуй, Ігор Костіков. - К.: Либідь, 2004. – 406 с.

2.  Заверуха Н. Основи екології: Навчальний посібник для вищих  навчальних закладів/ Нелі Заверуха, Валентин Серебряков, Юрій Скиба,. - К.: Каравела, 2006. - 365 с.

3.  Запольський А. Основи екології: Підручник для студентів техніко-технологічних  спеціальностей вищих навчальних  закладів/ Анатолій Запольський,  Анатолій Салюк,; Ред. К. М. Ситник. - К.: Вища школа, 2003. - 357 с.