Типологія аварій на потенційно небезпечних об’єктах (ПНО)

1. Типологія аварій на потенційно небезпечних об’єктах (ПНО)

У  якості  ознаки  розподілу  потенційно  небезпечних  об'єктів  на  класи  використаний  основний вид  небезпеки  об'єкта (радіаційна, хімічна і т.д.).  Основні  потенційно  небезпечні  об'єкти  з  погрозою виникнення ЧС розподілені на наступні класи:

1.1. Радиационно небезпечні об'єкти

1.2. Хімічно небезпечні об'єкти 

1.3. Пожаровзрывоопасные й пожароопасные об'єкти

1.4. Небезпечні транспортні засоби 

1.5. Небезпечні технічні спорудження.

Серед  радиационно  небезпечних  об'єктів  найбільшу  групу  становлять  ядерні  реактори, які  фахівцями  класифікуються по декільком ознакам.

По  призначенню  реактори  класифікуються  на  енергетичні,  дослідницькі, транспортні, промислові, багатоцільові. По енергетичному спектру нейтронів розрізняють реактори на тих-

пловых, швидких і проміжних нейтронах. Найбільш освоєні  зараз реактори  на  теплових  нейтронах.  Реактори  на  швидких  нейтронах  перебувають  у  стадії  промислового  освоєння.  Реактори  на  проміжних нейтронах використовуються в дослідницьких установках.

По  виду  сповільнювача  реактори  на  теплових  нейтронах  підрозділяються  на  легководные,  важководні  й  графітові. Найкращою  сповільнюваною здатністю має звичайна вода, найгіршої - графить.

Теплоносієві  реактори  класифікуються  на  водоохлаждаемые,  газоохолоджувальні  й  рідкометалеві.  Найпоширеніший теплоносій - звичайна вода.

По конструктивнім виконанню реактори підрозділяються на кор-пусные й канальні. Корпусні реактори створюються в основному з водним теплоносієм під  тиском,  канальні (переважно  з  киплячої

водою).

По  паливу  реактори  класифікуються  досить  різноманітно: по збагаченню (на природному й збагаченому урані), по агрегатному стану палива (на керамічнім паливі, металевому природному урані, легованому урані).

Принципово можливі численні типи реакторів. Але практичне поширення одержали реактори декількох конструкцій. У якості енергетичних реакторів використовуються: водо-водяники на теплових нейтронах корпусного  типу з водою киплячої (ВК-500, АСТ-500) або

під  тиском (ВВЭР-440, ВПБЭР-600, ВВЭР-1000),  графітові  на  теплових нейтронах з водним теплоносієм киплячим (РБМК-1000, РБМК-1500), на швидких нейтронах  з натрієвим  теплоносієм (БН-600, БН-800, БН-1600).

З  обліком  викладеного  здійснена  класифікація радиационно

небезпечних об'єктів і редакція класу має такий вигляд:

100  Радиационно небезпечні об'єкти

101 -113АЕС

114  Заводи ядерної енергетики  інші 

Перелік підлягаючих класифікації хімічно небезпечних об'єктів визначається  тими  токсичними  речовинами, які  проводяться, транспортуються, зберігаються або використовуються на цих об'єктах. З урахуванням інгаляційної небезпеки  й  розмірів  запасів, що визначають  масштаби можливого хімічного зараження при аваріях, фахівцями був проведен аналіз більш 700 токсичних речовин, що одержали найбільш широке поширення в народнім господарстві . На підставі цього аналізу  було  виділено кілька десятків  сильнодіючих отруйних речовин (СДЯВ),  імовірність  поразки  якими  населення при  аваріях

буде найбільшою. У  результаті  поширення  вилитого  або  викинутого  в  атмосферу СДЯВ на місцевості утворюються зони хімічного зараження (або хімічної  поразки). У  зону  хімічного  зараження  входить  ділянка розливу  й  територія,  на  яку по  вітру  поширюються  домішки

З урахуванням наведених пояснень розроблена наступна структура

класу хімічно небезпечних об'єктів:

200  Хімічно небезпечні об'єкти 

201  Заводи нафтопереробні 

202  Заводи нефтеоргсинтеза

203  Заводи нафтохімічні 

і тд.

Пожаровзрывоопасносными є об'єкти з наявністю легкозаймистих рідин,  горючих  газів,  пилів. Критеріями  їх  пожаровзрывоопасности  є  температура спалаху,  самовоспламене-

ния й концентраційні межі запалення.

Класифікація багатьох пожаровзрывоопасных об'єктів визначається прийнятим на практиці категорированием приміщень.

До категорії "А" відносять приміщення, у яких перебувають горючі гази, ЛВЖ  із  температурою  спалаху  не  більш 28 гр.С  у  такій  кількості, що можуть  утворювати  вибухонебезпечні  газо-  або  пароповітряні  суміші, при  запаленні  яких  розвивається  розрахунковий  надлишковий  тиск

вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кпа. До категорії "Б" відносять приміщення, у яких перебувають горючі

пили  або  волокна, ЛВЖ  із  температурою  спалаху  більш 28 ос,  горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні запалі-  або  пароповітряні  суміші, при  запаленні  яких  розвивається розрахунковий  надлишковий  тиск  вибуху  в  приміщенні, що перевищує 5 кпа.

Залежно від категорій приміщень, що входять у будинки, визначаються  категорії  будинків.  Будинок належить до категорії "А",  якщо  в  ньому сумарна  площа  приміщень  категорії "А"  перевищує 5 %  площі всіх приміщень або 200 м2

 Будинок належить  до категорії "Б", якщо воно не належить до категорії "А"  і  сумарна  площа  приміщень  категорій "А" і "Б" перевищує 5 % сумарної площі всіх приміщень або 200 м2.

До пожаровзрывоопасным відносять промислові об'єкти, на  території  яких  є  хоча  б  один  будинок  категорії "А"  або  два  й більш будинків категорії "Б".

Крім  промислових  об'єктів, що мають  будинку, до пожаровзрывоопасным  об'єктам слід віднести  стаціонарні  й рухливі  цистерни  й  суду для  перевезення  ЛВЖ  і  зріджених  ГГ, морські  нафтосховища,  танкери  із  ЛВЖ,  нафтопроводи,  газопроводи, морські  нафтовидобувні  платформи,  нафтові  й  газові  шпари, вугільні шахти й інші об'єкти.

З  обліком  викладеного  здійснена  класифікація  пожарозрыво-

небезпечних і пожароопасных об'єктів:

300  Пожарозрывоопасные й пожароопасные об'єкти 

301-304  Підприємства сланцевої  промисловості 

305  Газові й нафтові свердловини 

і тд.

При розгляді промислових аварій і катастроф виділяють:

1. Хімічні аварії, обумовлені висновком  з-під контролю тих або інших  хімічних процесів.

2. Пожежі й вибухи, викликані  внутрішніми факторами (порушення  технологічних режимів виробництва, аварії в системах э лектро- і газопостачання й т.п.).

3. Руйнування будинків і споруджень  через дефекти проектування або  будівництва, а також внаслідок  пожеж, вибухів або впливу зовнішніх  факторів (землетрусу, урагани та  ін.).

4. Ядерні аварії на АЕС.

При аналізі масштабів аварій і катастроф техногенного типу, їх класифікації, оцінки рівня людських втрат і матеріального збитку виникають серйозні утруднення через відсутність загальної науково обґрунтованої методики. Це обумовлене в першу чергу складністю вибору й визначення для різних надзвичайних подій на виробництві найголовніших аналізованих даних, їхньої пріоритетності, порівнянності й т.п.

Відповідно одному з варіантів подібної оцінної методики для аварій, катастроф і стихійних лих пропонується взяти за основу наступні показники:

1. Число загиблих безпосереднє  при катастрофі.

2. Число загиблих у наступний  період через травми й захворювань.

3. Число травмованих ( до рівня  інвалідності).

4. Загальне число травмованих.

5. Характер нанесених морально-психичес

ких травм.

6. Порушення сложившегося рівня життя населення.

7. Характер збитку, нанесеного навколишньому  середовищу.

8. Фінансові втрати, пов'язані із  втратою майна, матеріальних цінностей  і ін.

2.Техногенни небезпеки  та їх наслідки.

2.1Механічні небезбеки

Під механічними небезпеками розуміють такі небажані впливи на людину, походження яких обумовлене силами гравітації або кінетичною енергією тіл.

Механічні небезпеки створюються об’єктами природного та штучного походження, що падають, рухаються та обертаються. Наприклад, механічними небезпеками природної властивості є обвали та каменепади в горах, снігові лавини, селі, град та ін. Носіями механічних небезпек штучного походження є машини та механізми, різне обладнання, транспорт, будівлі та споруди та багато інших об’єктів, що діють в силу різних обставин на людину своєю масою, кінетичною енергією або іншими властивостями.

Об’єкти, що являють механічну небезпеку, можна поділити за наявністю енергії на два класи: енергетичні та потенційні. Енергетичні об’єкти діють на людину, тому що мають той чи інший енергетичний потенціал. Потенційні механічні небезпеки позбавлені енергії. Травмування у цьому випадку може статися за рахунок енергії самої людини. Наприклад, колючі, ріжучі предмети (цвяхи, що стирчат, задирки, леза тощо) являють собою небезпеку при випадковому контакті людини з ними.

Механічні небезпеки поширені у всіх видах діяльності людей усіх вікових груп: серед дітей, школярів, домогосподарок, людей старшого віку в спортивних іграх, побутовій та виробничій діяльності.

Захист від механічних небезпек здійснюється різними способами, характер яких залежить від конкретних умов діяльності. Добре розроблені також способи надання до лікарняної допомоги та лікування наслідків механічних небезпек.

2.2Механічні коливаня

До механічних коливань відносяться вібрація, шум, інфразвук, ультразвук, гіперзвук.

Загальною властивістю цих фізичних процесів є те, що вони пов’язані з перенесенням енергії. За певної величини та частоти ця енергія може справляти несприятливу дію на людину: викликати різні захворювання, створювати додаткові небезпеки. Тому необхідно вивчити властивості цих небезпечних явищ, вміти вимірювати параметри коливань і знати методи захисту від них.

Вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс.

Вібрація впливає на:

·  центральну нервову систему

·   шлунково-кишковий тракт

·   вестибулярний апарат

·   викликає запаморочення, оніміння кінцівок

·   захворювання суглобів

Тривалий вплив вібрації викликає фахове захворювання – вібраційну хворобу.

Розрізняють загальну і локальну (місцеву)  вібрації. Локальна вібрація зумовлена коливаннями інструмента й устаткування, що передаються до окремих частин тіла.

Загальна вібрація викликає струс всього організму, місцева впливає на окремі частини тіла. Інколи працюючий може одночасно піддаватися загальній та місцевій вібрації (комбінована вібрація). Вібрація порушує діяльність серцево-судинної та нервової систем, викликає вібраційну хворобу. Особливо небезпечна вібрація на резонансних та навколо резонансних частотах (6-9 Гц), оскільки вона збігається з власною частотою коливань внутрішніх органів людини.

Шум. Будь-який небажаний звук називають шумом. Шум шкідливий для здоров’я, зменшує працездатність, підвищує рівень небезпеки. Тому необхідно передбачати заходи захисту від шуму. А для цього потрібно володіти відповідними знаннями.

Шум — це сукупність звуків різноманітної частоти та інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних).

Розрізняють такі види шуму:

·  ударний (штампування, кування);

·  механічний (тертя, биття);

· аеродинамічний (в апаратах і трубопроводах при великих швидкостях руху повітря).

Фізичні характеристики шуму. Шум - це механічні коливання, що поширюються у твердому, рідкому та газоподібному середовищі. Частки середовища при цьому коливаються відносно положення рівноваги. Звук поширюється у повітрі зі швидкістю 344 м/с.

2.4 Іонізуючі випромінювання

Іонізуючим випромінюванням називається випромінювання, взаємодія якого з речовиною призводить до утворення у цій речовині іонів різного знаку. Іонізуюче випромінювання складається із заряджених та незаряджених частинок, до яких відносяться також фотони. Енергію частинок іонізуючого випромінювання вимірюють у позасистемних одиницях – електрон-вольтах, еВ. 1 еВ = 1,6×10-19 Дж.

Розрізняють корпускулярне та фотонне іонізуюче випромінювання.

Біологічна дія іонізуючих випромінювань

 Під дією іонізуючого випромінювання  на організм людини у тканинах  можуть відбуватися складні фізичні  та біологічні процеси. В результаті  іонізації живої тканини відбувається  розрив молекулярних зв’язків  і зміна хімічної структури  різних сполук, що в свою чергу  призводить до загибелі клітин.

Розрізняють дві форми променевої хвороби  – гостру та хронічну.

Г о с т р а форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий інтервал часу.

Х р о н і ч н і    у р а ж е н н я  розвиваються в результаті систематичного опромінення дозами, що перевищують гранично допустимі (ГДД).

Джерела забруднення

 Розрізняють природні і створені  людиною джерела випромінювання. Основну частину випромінювання  населення Землі отримує від  природних джерел. Природні джерела  космічного та земного походження  створюють природний радіаційний фон (ПРФ). На території України природний фон створює потужність експозиційної дози від 40-200 мбер/рік.

Нормування радіаційної безпеки

 Питання радіаційної безпеки  регламентуються законом «Про  радіаційну безпеку населення», нормами радіаційної безпеки (НРБ-96) та іншими правилами та постановами.

Захист від випромінювань

Захист часом полягає в тому, щоб обмежити час t перебування в умовах опромінення та не допустити перевищення допустимої дози.

Захист відстанню грунтується на наступних фізичних засадах. Випромінювання точкового або локалізованого джерела поширюється у всі сторони рівномірно, тобто є ізотропним. Звідси випливає, що інтенсивність випромінювання зменшується із збільшенням відстані R до джерела за законом обернених квадратів.

Принцип екранування або поглинання грунтується на використанні процесів взаємодії фотонів із речовиною.

2.3 Електромагнитні поля (ЕМП)

Природними джерелами електромагнітних полів та випромінювань є передусім: атмосферна електрика, радіовипромінювання сонця та галактик, електричне та магнітне поле Землі. Всі промислові та побутові електричні та радіоустановки є джерелами штучних полів та випромінювань, але різної інтенсивності.