Троицкий собор в г. Сумы

План

1. Вступ
2. Архітектурний опис Троїцького собору
3. Історія Троїцького собору
4. Початок будівництва собору
5. Внутрішнє архітектурне оформлення
6. Встановлення дзвонів
7. Раптова смерть мецената
8. Собор за часів Великої Відчизняної війни
9. Троїцький собор в наш час
10. Висновок
11. Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Свято-Троїцький собор (датування  – поч. XX ст., місцезнаходження –  вул. Троїцька, 32)— православний храм Сум. Одна з найвідоміших споруд міста.

В Сумах-дореволюційних усі центральні вулиці міста вели до храмів. Архітектурною  перлиною колишньої Троїцької, а  після жовтневого перевороту 17-ого  року - вулиці імені Дзержинського, безперечно став собор Трійці Святої і Неподільної. Будівництво собору - коштом цукрозаводчика й мецената Павла Івановича Харитоненка -розпочалося  в першому році двадцятого століття.

 

Архітектурний опис Троїцького собору

Храм — одноярусний, чотиристовпний, квадратний в плані, має чотири каплиці, проте вони мають більше не релігійний, а світський характер. До західної частини храму примикає чотириярусна дзвіниця. Пілястри та портики дзвіниці коринфського ордеру, в деяких елементах  оформлення можна прослідкувати  стиль бароко. Та й взагалі, архітектура  Троїцького собору поєднує елементи різних стилів.

Цікавим фактом є те, що зразком  для створення Троїцького храму  стали такі відомі пам'ятки архітектури  Санкт-Петербурга як Ісаакіївський  та Троїцький собори.

По периметру церкви міститься  карниз, який зроблено в класичному стилі. Каплиці ж збудовані в  бароковому стилі. Майстерно виконані рослинні орнаменти, пілястри, карнизи  та картуші.

Привертають увагу точні пропорції  архітектурної перлини: 33 метри в  ширину та довжину і стільки ж - заввишки.

Іконостас собору виконав видатний російський художник Михайло Нестеров. Проте його церковного живопису, який Михайло Васильович вважав однім  зі своїх найкращих творінь, не залишилося. Також брав участь у розписі храму  художник І. І. Нівінський, котрий виконав  художнє оформлення чотирьох стінових розписів у підстави куполу.

 

Історія Троїцького собору

Троїцький собор у Сумах —  це вже третій в історії міста  храм, освячений в честь Святої Трійці.

Про перший, дерев’яний, найраніше  згадка належить до 1730 року. Поряд із старим містом, виниклим на Берлицькому  городищі, почало розростатися нове. Поселенці  за річкою Сумкою відчули гостру потребу  в своєму храмі. І він з’явився. Про його місцезнаходження довго  нагадувала капличка, що знаходилася  за рогом вулиці Троїцької і Чугуївського провулка. При церкві, — то, можна  сказати, було правилом для козацької  України, — існували початкова школа  і притулок для немічних та хворих.

До революції у Сумах заслуженою шаною користувався рід Линтварьових. 1827 року двоє з родини Линтварьових — Михайло Лаврентійович і  його небіж Павло Михайлович неподалік  нинішнього красеня-собора звели муровану двопрестольну церкву (головний престол  — в ім’я Святої Трійці, а приділ — в ім’я святих благовірного князя  Михайла і боярина його Федора — чернігівських чудотворців).

Після реформи 1861 року помітний імпульс  розвитку Сум дав засновник відомої  династії цукровиків І. Г. Харитоненко. На початку XX віку Троїцька церква мала понад півтори тисячі парафіян, і  постало питання: або розширити  приміщення церкви, або збудувати  поруч новий храм. Зійшлися на думці  про нову споруду. Усі матеріальні  витрати по її будівництву взяв на себе спадкоємець Івана Герасимовича — його син Павло.

 

Початок будівництва собору

Церемонію закладання храму приурочили до дня народження останнього з роду Романових, царя Миколи ІІ — 6 травня 1901 року. Меценат мріяв звести в Сумах  собор, подібний до величних храмів Петербурга — Ісакіївського та Троїцького.

Усі роботи на будівництві Троїцького храму доручили талановитому сумському  архітектору Г.К. Шольцу. До цього  Шольц уже звів ряд будов у  місті. У нас досі немає достовірних  даних про те, чи брав він безпосередню участь в створенні проекту, чи ні. Безперечно одне, Шольц творчо переробив  проект і здійснив цей величний задум. Проект Троїцького храму було розглянуто і затверджено на засіданні Харківського губернського правління 23 березня 1901 року губернським архітектором О.С. Комарницьким та інженером Ф. І. Шустером.

Чітка організація роботи і значні фінансові вклади Харитоненка дали можливість вести будівництво досить швидкими темпами. Тільки за період з  травня по жовтень 1901 року в споруду  лягло майже 3 мільйони цеглин (частково використали цеглу з розібраної прибудови старої Троїцької церкви). За перший сезон кладку довели до рівня  карнизу. При будівельних роботах  в основному використовували  цеглу Асмоловського заводу та портландцемент Новоросійського та Лисичанського заводів.

Протягом другого будівельного сезону (травень — жовтень 1902 року) всі цегляні роботи в основному  завершили. Восени приступили до крівлі. Наступний будівельний сезон  розпочався на місяць раніше — у  квітні. Приступили до опоряджувальних  робіт, покриття залізом головного  купола і чотирьох малих бань.

Та економічна криза на початку XX століття охопила і цукрову  промисловість. Харитоненко був  змушений призупинити будівництво.

 

Внутрішнє архітектурне оформлення

1911 року (майже через шість років)  відновлюється будівництво Троїцького  храму. Відомо, що Харитоненко  мріяв у внутрішньому архітектурному  оформленні собору відтворити  диво, створене В.М.Васнецовим та  М.В.Нестеровим в Києві — зробити  розпис стін храму подібно  до розпису Володимирського собору. Проте Нестеров навідріз відмовився  від цієї пропозиції, дав згоду  лише на написання образів  для іконостасу. Ікони для сумського  храму — остання творча робота  Нестерова як церковного живописця.  Мистецтвознавець С.М. Дурилін,  близький друг художника, згадує, що ікони Троїцького собору  були «в глазах самого художника  лучшее, что он сделал в области  церковной живописи». Нестеров  написав для Троїцького храму  шість ікон: Христос, Богоматір,  Трійця, Святий Миколай, архангели  Гавриїл і Михаїл.

У центральному куполі в нішах під  вікнами було розміщено 16 образів, написаних  московським художником І.І. Нивинським 1913 року. Зберігся автограф автора на одному з них. Ряд ікон для храму створив  художник Кузьма Петров-Водкін.

Для проекту іконостасу Нестеров рекомендував відомого московського архітектора  О.В. Щусєва. Величний мармуровий іконостас  був виготовлений в Петербурзі за проектом Щусєва художником-скульптором  В. В. Кузнецовим. Окрім проекту іконостасу, Щусєв створив оригінальний малюнок  мозаїчної підлоги в огорожі  навколо храму.

 

Встановлення дзвонів

Славетний архітектор працював також  і над ескізами внутрішнього оформлення собору та дзвонів. Було вирішено встановити 15 дзвонів. 12 із них відлили в Москві на заводі Самгіних і привезли до Сум  у червні 1913 року.

Про встановлення дзвонів на святому  храмі інформувала читачів місцева  газета „Сумский вестник”. У номері від 14 червня 1913 року редакція надрукувала  оголошення: „Строительный комитет  по постройке нового Сумского Троицкого  храма доводит да сведения жителей  г. Сумы, что 16 июня после торжественной  литургии имеет быть поднятие на колокольню нового храма 11 колоколов верхнего звона, до 500 пудов весом, а 23 июня, в  воскресенье, после Божественной литургии предстоит поднятие на колокольню главного большого колокола 760 пудов весом, и просит пожаловать в указанные дни всех желающих: принять участие в поднятии колоколов”.

Харитоненко забажав увічнити в  новій церкві імена всіх членів своєї  сім’ї. На найбільшому дзвоні в 760 пудів  значився напис „О здравии и спасений рабов божьих Павла, Веры, Іоанна, Елены  и Наталии” (маються на увазі, окрім  Павла—дружина і діти), а на меншому, 330-пудовому, „Упокой, Господи, усопших  рабов божьих Иоанна и Наталию” (батьки П. І. Харитоненка).

Для встановлення таких розмірів і  ваги дзвонів завод Самгіних відрядив до Сум майстра Д.С. Калашникова. Під його безпосереднім керівництвом і відбулось підняття в неділю 16 червня 1913 року 11 дзвонів на дзвіницю. На це видовище, як писала газета, зібралось  не менше 5 тисяч сумчан.

Через тиждень були завершені всі  роботи на дзвіниці, і ввечері 22 червня під час всеношної задзвонили 11 дзвонів. А другого дня встановили 12-й, останній головний дзвін. Таким  чином, на Троїцькому соборі, ще не освяченому, дзвонили 12 дзвонів. Щоб закріпити головний дзвін на висоті - довелося навіть розтісувати проріз кам'яниці. „Його дзвін було чути навіть у Токарях, Чернеччині та інших селах, що навколо Сум", - розповідає Маргарита Сергієчко. Планувалося встановити ще три. Один із них, вагою 150 пудів, відливали на заводі, а два невеликих, вагою 25 і 5 пудів, вирішили зняти із дзвіниці старої Троїцької церкви.

Свого часу Троїцький собор славився хором і вправним регентом.Для організації хору в храмі запросили оперного співака І. В. Матчинського.

 

Раптова смерть мецената

 Освячення собору призначили  на 26 вересня 1914 року , однак воно було перенесене через смерть мецената церкви Павла Івановича Харитоненка, а пізніше вже так і не відбулося, бо Російська Імперія сильно зав'язла в Першій світовій війні і владі вже було не до духовних святинь.Архітектор Г.К. Шольц (німець за походженням) виїхав із Сум. Син Павла — студент Московського університету Іван Павлович Харитоненко — в Сумах після смерті батька бував зрідка і спорудою храму майже не цікавився.

Будівництво храму по суті було завершено. Однак з півдня залишились штраби в фундаменті для добудови східців. Непофарбованими зостались куполи собору, в проекті намічалося на голубому фоні — золоті зірки. Іконостас  встановили одноярусний, дерев’яний. Дорогоцінні церковні речі (паникадило, купіль для хрещення і т.д.), що замовив  Харитоненко в столицях, так і  не отримали.

 

Собор за часів Великої  Відчизняної війни

Після революції храм майже не змінився. Однак, під час Великої Вітчизняної  війни, снарядом пошкодило центральний  купол. А під час випадкової пожежі згоріла більша половина перекриття. 1945 року на кошти релігійної громади  відремонтували пошкоджений пожежею  верх, а 1949 року відновили купол. 1950 року в храмі провели незначний  ремонт підвальних приміщень.

 

Троїцький собор в наш  час

Тільки 1976 року науково-дослідний відділ інституту «Укрреставрація» підготував проектну документацію для повної реставрації  Троїцького собору. Реставрація тривала  більше десяти років, і закінчилося 1988 року. Його було пристосовано під зал органної музики, було встановлено орган, а сама церква представляла з себе музей. 1996 року більшу частину собору передали парафіянам, але в храмі ще залишався орган. І тільки тепер, коли орган у 2007-2008 роках перенесли до Сумської філармонії, сумчани і гості нашого міста по-справжньому можуть оцінити велич і красу Троїцького собору.

 

Висновок

Троїцький собор сам митець вважав своїми найкращими творіннями. Художник-петербуржець Петров-Водкін виконав вітраж "Трійця". Щедре оздоблення колись пишного храму, на жаль, безповоротно зникло у вирі громадянської війни. З дещиці, що збереглась, належить пензлю столичного митця Нівінського. Троїцький собор пережив дві війни і зазіхання войовничих атеїстів. Його, як і сто років тому, називають окрасою міста і ... лебединою піснею почесного громадянина Сум Павла Харитоненка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література