Головна мета та основні завдання Національної програми інформатизації

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Октября 2013 в 03:17, доклад

Описание работы

Націона́льна програ́ма інформатиза́ції (НПІ) — комплекс взаємопов'язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації.

Файлы: 1 файл

інформатизації.doc

— 57.50 Кб (Скачать файл)
  1. Головна мета та основні завдання Національної програми інформатизації.

Націона́льна  програ́ма інформатиза́ції (НПІ) —  комплекс взаємопов'язаних окремих  завдань (проектів) інформатизації, спрямованих  на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення сучасної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і громадян у сфері інформатизації.

Метою НПІ є  створення умов для:

забезпечення  громадян та суспільства своєчасною, достовірною та повною інформацією  шляхом широкого використання інформаційних технологій,

забезпечення  інформаційної безпеки держави.

Програма спрямована на вирішення  основних завдань:

формування  правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних та гуманітарних передумов розвитку інформатизації;

застосування  та розвиток сучасних інформаційних  технологій у відповідних сферах суспільного життя України;

формування  системи національних інформаційних  ресурсів;

створення загальнодержавної  мережі інформаційного забезпечення науки, освіти, культури, охорони здоров'я тощо;

створення загальнодержавних  систем інформаційно-аналітичної підтримки  діяльності органів державної влади  та органів місцевого самоврядування;

підвищення  ефективності вітчизняного виробництва  на основі широкого використання інформаційних технологій;

формування  та підтримка ринку інформаційних  продуктів і послуг;

інтеграція  України у світовий інформаційний  простір.

 

  1. Державна інформаційна політика.

Державна  інформаційна політика - це сукупність основних напрямів і способів

діяльності  держави з отримання, використання, поширення та зберігання інформації.

Головними напрямами  і способами державної інформаційної  політики є:

􀂄 забезпечення доступу громадян до інформації;

􀂄 створення  національних систем і мереж інформації;

􀂄 зміцнення  матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної  діяльності;

􀂄 забезпечення ефективного використання інформації;

􀂄 сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів;

􀂄 створення  загальної системи охорони інформації;

􀂄 сприяння міжнародному співробітництву в галузі інформації і гарантування інформаційного суверенітету України;

􀂄 сприяння задоволенню  інформаційних потреб закордонних  українців

 

  1. Доступ до інформації. Інформація з обмеженим доступом.

Інформа́ція з  обме́женим до́ступом — інформація, доступ до якої має лише обмежене коло осіб і оприлюднення якої заборонено законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється виключно в інтересах  національної безпеки або охорони прав людини. До інформації з обмеженим доступом належить конфіденційна, службова та таємна інформація, будь-яка інша інформація вважається відкритою і отримати доступ до неї мають право всі громадяни України, незалежно від того стосується їх ця інформація безпосередньо чи ні.

 

  1. Призначення електронного цифрового підпису.

Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для  ідентифікації автора та/або підписувача  електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується утворення електронного документа.

Електронний цифровий підпис призначений для використання фізичними та юридичними особами  електронного документообігу:

  • для ідентифікації підписувача;
  • для підтвердження цілісності даних в електронній формі.

 

  1. Визначення електронного документа й електронного цифрового підпису.

Електро́нний  докуме́нт — документ, інформація в якому зафіксована у вигляді  електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Електронний цифровий підпис (ЕЦП) (англ. digital signature) — вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

 

  1. Оригінал електронного документа.

Оригіналом  електронного документа вважається електронний примірник документа  з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. У разі надсилання електронного документа кільком  адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу.

 

  1. Електронний документообіг.

Електронний документообіг (обіг електронних документів) —  сукупність процесів створення, оброблення, правлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних  документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

Порядок електронного документообігу визначається державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності згідно з законодавством.

 

  1. Умови обробки інформації в інформаційно-телекомунікаційній системі.

Умови обробки  інформації  в  системі  визначаються  власником системи  відповідно до договору з власником інформації,  якщо інше не передбачено законодавством.

     Інформація, яка  є  власністю  держави,  або   інформація   з обмеженим  доступом,  вимога щодо захисту  якої встановлена законом, повинна  оброблятися в системі із застосуванням комплексної системи захисту  інформації  з підтвердженою відповідністю.  Підтвердження відповідності здійснюється за результатами державної експертизи  в порядку, встановленому законодавством.

     Для  створення  комплексної системи захисту інформації,  яка є власністю держави,  або інформації з  обмеженим  доступом,  вимога щодо  захисту  якої  встановлена законом,  використовуються засоби захисту  інформації,  які  мають  сертифікат   відповідності   або позитивний   експертний   висновок   за   результатами   державної експертизи у  сфері  технічного  та/або  криптографічного  захисту інформації.  Підтвердження  відповідності  та проведення державної експертизи  цих  засобів  здійснюються  в  порядку,  встановленому законодавством.

 

  1. Інформація, яка підлягає захисту в інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідальність  за забезпечення захисту інформації в системі покладається на власника системи.

     Власник  системи,  в  якій  обробляється  інформація,  яка   є  власністю   держави,  або   інформація з обмеженим доступом,  вимога щодо захисту якої  встановлена  законом,  утворює  службу  захисту інформації  або призначає осіб,  на яких покладається забезпечення захисту інформації та контролю за ним.

 

     Про  спроби та/або факти несанкціонованих дій у  системі  щодо інформації,  яка  є власністю держави,  або інформації з обмеженим доступом,  вимога щодо захисту якої встановлена  законом,  власник системи повідомляє відповідно спеціально уповноважений центральний орган  виконавчої  влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації або підпорядкований йому регіональний орган.

 

  1. Обмеження працівників органів виконавчої влади стосовно використання комп’ютерних програм. ????

4. Вимоги до  комп’ютерних програм, що використовуються в органах виконавчої влади, визначаються виходячи з необхідності забезпечення виконання покладених на ці органи завдань та з урахуванням технічних параметрів наявних комп’ютерів, навичок роботи працівників з такими програмами та можливих витрат у разі переходу на інші комп’ютерні програми аналогічного призначення. Додатково можуть висуватися вимоги до забезпечення захисту інформації з обмеженим доступом, що є власністю держави, або інформації, необхідність охорони якої визначено законодавством, а також відповідності комп’ютерних програм державним стандартам чи галузевим нормам.

 

5. Потреба органів  виконавчої влади в комп’ютерних  програмах визначається виходячи  з необхідності забезпечення  виконання існуючих і нових  завдань, покладених на ці органи, створення або модернізації інформаційних чи телекомунікаційних систем, заміни старих версій програм або компонентів комп’ютерів та/або їх периферійного обладнання, а також у разі висунення додаткових вимог до комп’ютерних програм, що вже використовуються.

 

6. Придбання  органами виконавчої влади комп’ютерних  програм здійснюється з урахуванням  потреби. При цьому придбаваються  виключно ліцензійні примірники  таких програм або примірники  програм вільного використання, які повинні бути забезпечені  документацією, що підтверджує правомірність їх використання згідно з ліцензією або належність до комп’ютерних програм вільного використання

 

11. Працівники  органів виконавчої влади,  що  використовують у своїй  діяльності  комп'ютерні програми,  зобов'язані  дотримуватися законодавства з питань правової охорони  комп'ютерних  програм  та виконувати  умови їх використання.  При цьому зазначені працівники не мають право:

     установлювати  комп'ютерні програми та використовувати  їх  без дозволу працівника  підрозділу інформаційних технологій;

     відтворювати  і   розповсюджувати   комп'ютерні   програми  та надавати доступ  до них третім особам без   дозволу  особи,  що  має виключне   право  видавати  дозвіл  на  використання  комп'ютерних програм; 

     використовувати на робочому місці  комп'ютерні  програми,  не зазначені в картці обліку.

 

     12. Працівники органів виконавчої  влади,  за якими закріплено  комп'ютери,  зобов'язані  надавати  доступ  до   них   працівникам  підрозділу     інформаційних     технологій    для    встановлення (переустановлення)  комп'ютерних   програм   або   проведення   їх

інвентаризації.

 

     13. Під   час  прийняття  працівників   на  роботу  до  органу виконавчої  влади проводиться для  них   інструктаж  щодо  виконання вимог  цього Порядку.

 

  1. Види інформації, визначені Законом України "Про інформацію".

За змістом  інформація поділяється на такі види:  інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація);

інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація;      правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

 

  1. Поняття статистичної інформації.

Статистична інформація це офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику масових подій, явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя України.

Статистичне спостереження  може бути первинним або вторинним. Первинне спостереження – це реєстрація даних, що надходять безпосередньо від об’єкта спостереження. Вторинне спостереження – це збирання раніше зареєстрованих та оброблених даних.

 

  1. Джерела статистичної інформації.

 Джерела статистичної інформації: звітність (вторинне спостереження); спеціально організоване статистичне спостереження – реєстрація даних, що надходять безпосередньо від об’єкта (первинне спостереження); реєстри – первинне постійне спостереження.

 

 


Информация о работе Головна мета та основні завдання Національної програми інформатизації