Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Марта 2014 в 22:10, реферат
Перші вказівки на можливість реєстрації електричних сигналів на магнітному носії відносяться до 1887 р. (П. Жане) - 1888 р. (О. Сміт). Однак, перший діючий апарат для магнітного запису і відтворення звуку був створений датським інженером Вольдемаром Поульсеном.
Апарат був названий телеграфоном і був запатентований в 1898 році. В якості носія в апараті була використана сталевий дріт діаметром 0.5 - 1.0 мм, намотана на немагнітний циліндр, діаметр якого 120 мм і довжина 380 мм.
У процесі запису валик обертався і друкарська головка ковзала по витків дроту, намагнічуючись її. Сталева дріт володіла низькою коерцитивною силою, високою залишковою індукцією і великим діаметром, що дозволило здійснити магнітну запис без посилення сигналів. В якості джерела сигналів використовувався вугільний мікрофон, а при відтворенні головка з'єднувалася з телефоном.
Якщо в намагніченому тілі і постійні, то і (Тіло однорідне намагнічене), якщо не постійні, то втрачає сенс. Однорідне намагнічування можна реалізувати в тілах, що мають форму тороіда або еліпсоїда обертання.
Це - практично важливі випадки: форма муздрамтеатру головок магнітофонів близька до тороїдальної, частки магнітного порошку магнітних стрічок чи дисків мають форму, близьку до еліпсоїда.
Для еліпсоїда з відношенням осей 1: 8 коефіцієнт саморазмагнічіванія при намагнічуванні уздовж великої осі дорівнює 0.026, а вздовж малих осей - 0.487. Взагалі:
.
Тоді для кулі .
http://ua-referat.com