Зародження і розвиток мережі інтернет

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

 

1. ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Інтернет — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових, оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.

В повсякденній мові слово  Інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної  в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна  мережа чи навіть одне слово Мережа, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́трі  або Не́трі. Все частіше Інтернет вживається і з малої літери, що можна пояснити паралелями з термінами  «радіо», «телебачення», які пишуть з малої.

Історія Інтернету сягає  досліджень 1960-х років, які проводилися  на замовлення уряду США і мали на меті створення надійних розподілених комп'ютерних мереж, стійких до пошкоджень. Попередницею Інтернету стала мережа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network), яка  почавши функціонувати в кінці 1960-х, в кінці 1970-х об'єднувала близько 200 вузлів.

Урядове фінансування магістральної  мережі Національного наукового  фонду США в 1980-х, а також приватне фінансування для інших комерційних  магістральних мереж в усьому світі призвело до участі в розробці нових мережевих технологій і  злиття багатьох мереж. Комерціалізація  в 1990-х міжнародної мережі привела  до її популяризації та впровадження в практично кожен аспект сучасного  життя людини. З 2011 року більше 2,1 мільярда людей користуються послугами Інтернету.

Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Централізовано визначаються правила використання адресного  простору Інтернет-протоколу та Системи  доменних імен. Керує цим Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, або ICANN), міжнародна некомерційна організація  з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і стандартизацію основних протоколів (IPv4 та IPv6) проводить Internet Engineering Task Force (IETF), некомерційна організація, відкрите міжнародне співтовариство проектувальників, учених, мережевих операторів і постачальників послуг.

Мережа побудована на використанні протоколу IP і маршрутизації пакетів  даних. В наш час Інтернет відіграє важливе значення у створенні  інформаційного простору глобального  суспільства, слугує фізичною основою  доступу до веб-сайтів і багатьох систем (протоколів) передачі даних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ЗАРОДЖЕННЯ І РОЗВИТОК МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

 

У 1962 році Джозеф Ліклайдер (1915-1990), керівник Агентства передових  оборонних дослідницьких проектів США (англ. Defense Advanced Research Projects Agency) висловив ідею Всесвітньої комп'ютерної мережі. У 1969 році Міністерство оборони США  започаткувало розробку проекту, котрий мав на меті створення надійної системи  передачі інформації на випадок війни. Агентство (англ. DARPA) запропонувало  розробити для цього комп'ютерну мережу. Розробка була доручена Каліфорнійському університету Лос-Анджелеса, Стенфордському дослідному центрові, Університету штату  Юта та Університету штату Каліфорнія в Санта-Барбарі. Ця мережа була названа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network —  Мережа Агентства передових досліджень). В рамках проекту мережа об'єднала названі заклади. Всі роботи фінансувались  за рахунок Міністерства оборони. ARPANET почала активно рости й розвиватись; її дедалі ширше почали використовувати  вчені із різних галузей науки.

Перший сервер ARPANET було встановлено 1 вересня 1969 року у Каліфорнійському університеті в Лос-Анжелесі. Комп'ютер «Honeywell 516» мав 12 кілобайт оперативної  пам'яті.

До 1971 року була розроблена перша програма для відправки  електронної пошти мережею, котра  відразу стала дуже популярною.

У 1973 році до мережі через  трансатлантичний кабель були підключені перші іноземні організації з  Великобританії та Норвегії — мережа стала міжнародною.

У 1970-х роках мережа загалом  використовувалась для пересилки  електронної пошти, тоді ж появились  перші списки поштових розсилок, групи  новин та дошки оголошень. Але  в ті часи мережа ще не могла легко  взаємодіяти з іншими мережами, котрі  були побудовані на інших технічних  стандартах. До кінця 1970-х років почали активно розвиватись протоколи  передачі даних, що були стандартизовані  у 1982—1983 роках.

1 січня 1983 року мережа ARPANET перейшла з протоколу NCP на  протокол TCP/IP, який досі успішно  використовується для об'єднання  мереж. Саме у 1983 році за  мережею ARPANET закріпився термін  «Інтернет».

У 1984 році була розроблена система  доменних назв (англ. Domain Name System, DNS). Тоді ж у мережі ARPANET з’явився серйозний  суперник — Національний науковий фонд США (NSF) заснував міжуніверситетську мережу NSFNet (англ. National Science Foundation Network), котра була сформована з дрібніших  мереж, включаючи відомі на той час Usenet та Bitnet і мала значно більшу пропускну  здатність, аніж ARPANET. До цієї мережі за рік під'єдналось близько 10 тисяч  комп'ютерів; звання «Інтернет» почало плавно переходити до NSFNet.

У 1988 році було винайдено  протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки якому  в Інтернеті стало можливим спілкування  в реальному часі (чат).

У 1989 році в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень (франц. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN) народилась концепція тенет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв  протокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI.

У 1990 році мережа ARPANET припинила  своє існування, програвши конкуренцію NSFNet. Тоді ж було зафіксовано перше  підключення до Інтернету телефонною лінією (так зване «дозво́нювання»  англ. Dial-up access).

У 1991 році тенета стали доступні в Інтернеті, а в 1993 році з'явився знаменитий Веб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня павутина ставала  дедалі популярнішою.

У 1995 році NSFNet повернулась  до ролі дослідницької мережі; маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер  займались мережеві провайдери (постачальники  послуг), а не суперкомп'ютери Національного  наукового фонду.

В тому ж році тенета стали  основним постачальником інформації в  Інтернеті, обігнавши за обсягом  трафіку протокол передачі файлів FTP; було сформовано Консорціум всесвітньої павутини (англ. WWW Consorcium, W3C). Можна сказати, що тенета перетворили Інтернет і створили його сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собою поняття «Інтернет».

Протягом 1990-х років Інтернет об'єднав у собі більшість існуючих на той час мереж (хоча деякі, як, наприклад, Фідонет, залишились відособленими). Завдяки відсутності єдиного  керуючого центру, а також завдяки  відкритості технічних стандартів Інтернету, що автоматично робило мережі незалежними від бізнесу чи уряду, об'єднання виглядало неймовірно привабливим. До 1997 року в Інтернеті  нараховувалось близько 10 мільйонів  комп'ютерів і було зареєстровано  більше мільйона доменних назв. Інтернет став дуже популярним засобом обміну інформацією.

У 1998 році Папа Римський Іоанн  Павло II заснував Міжнародний день Інтернету, який щорічно святкується 4 квітня, в Україні з 2001 року «День  Інтернету» відмічається щорічно 14 грудня.

У наш час Інтернет став доступним не лише через комп'ютерні мережі, але й через супутники  зв'язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії, мережі стільникового  зв'язку, спеціальні оптико-волоконні  лінії і електропроводи. Всесвітня  мережа стала невід'ємною часткою  життя у розвинутих країнах, та країнах, котрі розвиваються.

Мораторій на оподаткування  інтернет-комерції було запроваджено у США 18 травня 2000 року. У травні 2000 року створено об'єднання провідних  світових фінансових організацій та виробників стільникових телефонів "Mobey Forum". У липні 2000 року компанія "France Telecom" презентувала систему мобільних  платежів "Paiement CB sur mobile". Для оплати використовувався мобільний телефон  разом з пластиковою карткою.

У 2000 р. нараховувалося близько 327 млн користувачів, з них тільки в США чисельність перевищувала 100 млн чоловік.

У 2004 р. Інтернет нараховував 700 млн користувачів, і найближчим часом їхня кількість зросте до 1 млрд. Число сайтів, що становило  в 1993 р. 26 тис., сьогодні перевищує 5млн.

На початку 2004 року 22 млн. чоловік  використовували он-лайновий банкинг  десяти найбільших банків США.

У 2006 році за допомогою Інтернету  здійснював покупки кожний десятий  житель планети. Найпопулярнішим товаром  були книги, DVD, відеоігри, авіаквитки, одяг та взуття.

5 січня 2011 року кількість  інтернет-користувачів у світі  сягнула 2 мільярдів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Сьогодні Інтернет - це об'єднання  великої кількості мереж. Кожна  мережа складається з десятків і  сотень серверів. Сервери сполучені  між собою різноманітними лініями  зв'язку: кабельними, наземним радіозв'язком, супутниковим радіозв'язком. До кожного  серверу підключається велика кількість  комп'ютерів і локальних комп'ютерних  мереж, що є клієнтами мережі. Клієнти  можуть з'єднуватися із сервером не тільки прямими лініями, але і завдяки  звичайним телефонним каналам.

"Інтернет" стрімко  розвивається у всьому світі.  Для його  функціонування необхідні  новітні технології  НТР і його  поширення та формування в  сучасних умовах визначається  деякими показниками: ступенем  комп'ютеризації країни;  рівнем  телефонізації країни; розвиненістю, якістю і величиною тарифів  систем електрозв'язку країни; наявністю  в країні досить великої кількості  загальнодоступних баз даних,  різних довідкових служб і  т.д. Також поширення "Інтернету"  залежить від наявності потрібної  кількості "провайдерів" у  країні та тарифів, які вони  встановлюють за послуги мережі. Він заполонив усі сфери діяльності  людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.   Мелешко К.Б. "Інтернет".   2007 р.

2.   Пітер Кент „Інтернет” 2004р.

3.   Савчук, Н. В.  Зародження  і розвиток інтернет-послуг .  2008.

4.   Теорія Інтернета  // http://www.rolded.narod.ru/