Розробка програмного засобу для спілкування з клієнтами та віддаленого керування робочими станціями

 

 

4 МЕТОДИКА РОБОТИ КОРИСТУВАЧА З СИСТЕМОЮ

 

 

Методика  розробки програмного додатку повинна  складатися з декількох частин в  яких повинно бути визначено основні  дії та умови щодо створення програмного  додатку, середовища його роботи, призначення  та умов використання. Також ми описуємо всі елементи програми які є на формі та пов’язані з ними процедури.

 

4.1 Керівництво програміста. Призначення і умови використання програми

 

Програма  призначена для спілкування в мережі, віддаленого керування робочими станціями а саме:відкриття директорій та сайтів, запуск програм та вимикання робочих станцій.

Програма створена в середовищі програмування Borland Delphi 7 Enterprise. Призначена для роботи в середовищі ОС Windows 2000 і вище.

Для роботи програми необхідно мати IBM-сумісний ПК з мікропроцесором Intel Pentium 1 ГHz та вище, оперативна пам’ять 256Мб і вище, вільного простору на жорсткому диску 15 Мб, SVGA-монітор, клавіатура та маніпулятор типу “миша”.

 

4.1.2 Характеристики  програми

 

Додаток було створено за допомогою середовища Borland Delphi, з використанням технології Socket.

Розроблений проект складається двох частин: сервера та клієнта. В свою чергу сервер складається з 2 Units(юнітів):

Main –  модуль виконує роль головного вікна програми. ;

Settings – модуль в якому описується процес збереження налаштувань сокету та кнопок швидких команд.

В серверній частині були використані наступні процедури:

Main:

1. procedure TForm1.FormCreate – задає параметри форми при запуску програми, проводить зчитування налаштувань з файлу settings.ini;
2. procedure TForm1.UpdateUserList – проводить процес оновлення списку користувачів;
3. procedure TForm1.UpdateUserMas – опитує користувачів про їх нік;
4. procedure TForm1.ServerBtnClick – активує компонент TServerSocket;
5. procedure TForm1.ServerSocketClientConnect – описує процес під’єднання клієнта до сервера та виводить відповідне повідомлення;
6. procedure TForm1.ServerSocketClientDisconnect – описує процес від’єднання клієнта від сервера та виводить відповідне повідомлення;
7. procedure TForm1.SendBtnClick – описує процес передачі інформації через з’єднання;
8. procedure TForm1.ServerTimerTimer – надає можливість встановити час оновлення списку клієнтів;
9. procedure TForm1.SendDirClick – описує процедуру передачі команди на відкриття переданої адреси файлу або директорії;
10. procedure TForm1.SendWebClick– описує процедуру передачі команди на відкриття адреси в веб переглядачі;
11. procedure TForm1.UserListViewClick – надає можливість відсилання повідомлення або команди лише вибраному користувачу;
12. procedure TForm1.CloseConectionBtnClick – надає можливість примусово закрити з’єднання з обраним клієнтом;
13. procedure TForm1.TextEditKeyDown – дає можливість відсилати повідомлення натисканням клавіші Enter;
14. procedure TForm1.PowerOffClick – відсилає команду на вимкнення ПК клієнта;
15. procedure TForm1.FormCloseQuery – описує процедуру збереження налаштувань при закритті програми;
16. procedure TForm1.Button10Click – перехід до вікна налаштувань;
17. procedure TForm1.btnedit2Click – описує процес надсилання команди збереженої кнопки швидких команд. Для кнопок  btnedit3 до btnedit10 процедура має такеж значення;
18. procedure TForm1.updateClick – надає можливість оновлення налаштувань з файлу settings.ini;
19. procedure TForm1.FormActivate(Sender: TObject) описує процес оновлення налаштувань після закриття вікна налаштувань;
20. procedure TForm1.FormShow(Sender: TObject) – викликає оновлення налаштувань програми після передачі їй керування;
21. procedure TForm1.SaveLogClick(Sender: TObject) – надає можливість зберегти в текстовий файл переписки чату.

Settings:

1. procedure SaveSettingsClick – надає можливість збереження налаштувань в файл settings.ini;
2. procedure FormClose – описує процес передачі керування головній формі;
3. procedure FormShow – описує процес завантаження налаштувань з файлу settings.ini.

Клієнтська  частина складається також з  двох юнітів:

- Main – модуль виконує роль головного вікна програми клієнта;

- Connect – в цьому вікні вводяться налаштування (нікнейм, ip-адреса та порт серверу) при підключенні до серверу.

В клієнтській частині   були використані наступні процедури:

Main:

1. procedure TForm1.FormCreate – задає параметри форми при запуску програми, проводить зчитування налаштувань з файлу settings.ini;
2. procedure TForm1.UpdateUserList – проводить процес оновлення списку користувачів;
3. procedure TForm1.UpdateUserMas – оновлює та заповнює інформацію про список користувачів;
4. procedure ClientBtnClick – описує процес активації ТClientSocket а завантаження його параметрів. Викликає вікно підключення (Connect unit);
5. procedure SendBtnClick – описує процес відправлення повідомлення;
6. procedure ClientSocketRead – проводить зчитування інформації від серверу та відповідає за виконання надісланих команд;
7. procedure ClientSocketDisconnect – виводить повідомлення про відключення від серверу;
8. procedure ClientSocketConnect – виводить повідомлення про встановлення з’єднання з сервером.

Connect:

1. procedure Button1Click – визначення налаштувань та передача керування основній формі;
2. procedure FormShow – завантаження налаштувань та відображення їх у відповідних полях.

Повний  лістинг програми знадодиться в  Додатку А та Б.

 

4.1.3 Звертання  до програми та вихідні данні

 

Завантажувальний  файл програми сервера має назву Server.exe. клієнтська частина має відповідно назву – Client.exe.

Кожна частина  проекту має файл налаштувань  яких створюється при першому  запуску програми і зберігається в каталозі програми.

Файл  налаштувань settings.ini може змінюватися як з програми так і за допомогою тестового редактора Блокнот. При завантаженні програми в оперативні пам'ять вона автоматично проводить зчитування налаштувань з файлу. Якщо файлу налаштувань не виявлено то він автоматично створюється. При зміні налаштувань проходить процес автоматичного збереження налаштувань.

Серверна  частина має більш ширший список налаштувань, а саме:

1. налаштування кнопок швидкого доступу( ім’я, команда та її тип);
2. налаштування порту утворення серверу;
3. параметр авто розгортання серверу після запуску програми.

Клієнт  серед налаштувань має лише параметри необхідні для утворення з’єднання з сервером:

• ip-адреса серверу;
• порт серверу;
• ім’я користувача.

Серверна  частина програми здатна зберігати перепис в чаті в тексів файл. Файл має назву log.txt і зберігається в директоріє програми.

 

4.2 Керівництво  оператора

 

Програма  призначена для спілкування в  мережі, віддаленого керування робочими станціями а саме:відкриття директорій та сайтів, запуск програм та вимикання  робочих станцій.

Для роботи програми необхідно мати IBM-сумісний ПК з мікропроцесором Intel Pentium 1 ГHz та вище, оперативна пам’ять 256Мб і вище, вільного простору на жорсткому диску 15 Мб, SVGA-монітор, клавіатура та маніпулятор  типу “миша.

Для запуску  серверної частини потрібно відкрити файл Server.exe а для клієнта відповідно Client.exe. За замовчуванням для активації  серверу потрібно натиснути кнопку «Запустить сервер», але в налаштуваннях  можна встановити автоматичний запуск після чого при завантаженні додатку  активація серверу відбудеться  автоматично.

Для підключення  клієнта до серверу потрібно в  клієнті натиснупи кнопку «Подключится»  після чого з’явиться вікно в  якому потрібно ввести параметри  підключення а саме: ip-адреса серверу; порт серверу, ім’я користувача, після чого натиснути кнопку «Подключится».

 

 

4.2.1 Виконання програми

 

Головне вікно серверу при запуску  має зменшений вигляд. Для розгортання  потрібно натиснути кнопку ‘‘>’’. Після того як вікно програми збільшиться, в головному вікні стане видно  крім чату й елементи керування віддаленим ПК. На рисунку 4.1 та 4.2 зображено відповідно головне вікно серверної частини в згорненому та розгорненому вигляді відповідно.

 

Рисунок 4.1 – Згорнений вигляд серверної частини

 

Рисунок 4.2 – Розгорнене вікно серверної частини

Головне вікно серверної сатини можна  умовно розділити на декілька частин:

• перша частина – чат. В цій частині відбувається сам процес обміну текстовими повідомленнями, в цій сатині знаходяться елементи керування сервером, відображується хронологія переписки, поле вводу повідомлення та список користувачів;
• другій частині відображено елементи керування: кнопки швидких команд, поле вводу команд, хронологія команд та перехід в вікно налаштувань.

У вікні  налаштувань містять поля налаштувань  дев’яти швидких кнопок, параметр автозапуску та кнопка зберегти зміни. На рисунку 4.3 зображено вікно налаштувань серверного додатку.

 

Рисунок 4.3 – Меню налаштувань серверного додатку

 

Клієнтська  частина проекту має спрощений  вигляд сервера. Крім чату в ній міститься  поле в якому відображені всі  команди які приходять на виконання  від сервера. На рисунку 4 зображено  програму клієнт. 

Система забезпечена різними поясненнями  і повідомленнями користувачеві. Повідомлення про помилки виводяться на червоному  або бузковому тлі і в деяких випадках, для того щоб звернути увагу користувача, супроводжуються  звуковим сигналом.

При спробі введення в будь-яке поле даних  неприпустимого формату - система їх не сприйме. Після цього користувачеві  буде надана можливість знову ввести інформацію. При виконанні багатьох дій користувача система запитує  їхнє підтвердження, виключаючи таким  чином помилки.

 

Рисунок 4.4 –  Вікно підключення програми.

 

У програми клієнта є ще одне вікно яке  відкривається при підключенні  до серверу. В даному вікні програма показує налаштування за якими в  подальшому вона буде намагатися підключитися до сервера. На рисунку 4.5 зображено  вікно підключення програми клієнта. Рисунки всіх вікон програми винесено на формат а1 дп 5.05010201.12.01 інтерфейс  програмного засобу.

 

 

Рисунок 4.5 –  Вікно підключення програми.

 

4.3 Програмування компонентів програми

 

Основним  компонентом програми є компонент  вкладки Internet – TserverSocket та TClientSocket. За допомогою  цього компоненту можна організувати передачу даних, наприклад текстових повідомлень, від сервера до клієнта і навпаки.  На рисунку 4.6 схематично зображено передачу чанних між клієнтом та сервером . Повну блок схему взаємодії клієнтської частини з серверною винесено на формат А1.

 

Рисунок 4.6 – Передача даних через мережу за допомогою сокетів

 

Текст який передається через сокети компонується відповідно шаблонів.  Для передачі текстового повідомлення використовується шаблон який складається з чотирьох частин.

Перша частина  – ідентифікатор – для текстового повідомлення це «0». Клієнт при отриманні повідомлення виділяє перший символ надісланого тексту і відповідно до нього виконує дію зазначену програмою

Другою  частиною шаблону є додання часу відправлення повідомлення. Час відправлення повідомлення додається за допомогою  функції «TimeToStr(Time)». Вона перетворює поточний час на ПК в рядок даних який можливо додати в текст повідомлення.

Для ідентифікації  користувача в чаті програма в  текст повідомлення додає нікнейм (ім’я користувача). В кінці повідомлення розміщується  сам текст який потрібно відправити.

Для того щоб сервер отримав нікнейми вік  клієнтських програм сервер надсилає пусте повідомлення з ідентифікатором  «1». У відповідь з клієнтських  програм на сервер надходять повідомлення які містять окрім ідентифікатора «1», ім’я користувача. Сервер зберігає нікнейми в масиві. Після того як сервер оновив вміст масиву користувачів він групує всі імена в один рядок розділяючи їх між собою  символом кінця рядку «Chr(152)» та відправляє це повідомлення всім під’єднаним клієнтам. Блок схема відправки всім клієнтам зображена на рисунку 4.7.

 

Рисунок 4.7 – Схема відправлення повідомлення всім клієнтам.

 

При отриманні  повідомлення від сервера клієнт проводить порівняння ідентифікатора з можливими рішеннями і виконує  відповідні діі. На  рисунку 4.8 зображено блок схему визначення типу надісланої команди.

Рисунок 4.8 – Блок схема розпізнавання типу повідомлення

На рисунку 4.9 показано блок схему роботи всіх модулів серверного додатка. Блок схему  структури клієнта та сервера винесено на формат А1, ДП 5.05010201.12.02 «Блок схема програми сервера» та ДП 5.05010201.12.03 «Блок схема роботи програми клієнта».

 

Рисунок 4.9 – Блок схема сервера

 

 

 

5  ОБГРУНТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ДОЦІЛЬНОСТІ РОЗРОБКИ ПРОГРАМНОГО ЗАСТОСУНКУ

 

 

Основна мета економічної частини дипломного проекту  – розрахувати необхідну  кількість виробничого персоналу  для розробки програмного забезпечення, спланувати витрати на  розробку програмного забезпечення, а також  обґрунтувати економічну доцільність  наданих організаційно-технічних  пропозицій.

В якості вихідних даних використовуються нормативи  створення програмного забезпечення (за місцем проходження практики).

При плануванні розробки програмного продукту необхідно  врахувати витрати робочого часу на виконання основних етапів роботи, що включають планування й аналіз вимог (предметної області), проектування й іспит програмного продукту.

 

5.1 Визначення трудомісткості робіт

 

Встановлення  нового обладнання, монтаж нових комп’ютерних мереж,

налагодження  нових ПЕОМ та розробка і встановлення програмного забеспечення потребують певних витрат часу та праці. Показником, який узагальнює ці витрати є – трудомісткість.