З історії радіомовлення

    Зміст

 

    Вступ…………………………………………………………………………..2

 

1. З історії радіомовлення…………………………………………….......3

 

2. Характеристика радіомовлення у системі ЗМІ……………………….5

 

3. Новітні технології у сфері радіомовлення…………………………….8

 

4. Львівські радіостанції в епоху комп’ютеризації. Інтернет-радіо…….11

 

Висновок………………………………………………………………………. 14

Список використаної літератури……………………………………………. .15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

На межі XXI століття склалася струнка і ефективна структура  радіомовлення, яка проявилася у  виникненні нового для нашої країни комерційного радіо, конкурентної боротьби за слухача і формування радіоринку.  
Процеси трансформації радіомовлення були зумовлені новою спрямованістю діяльності радіостанцій - задоволення потреб аудиторії, відповідність її інтересам. У радіоефірі також з'являються нові тематичні програми, відкриті дискусії на найактуальніші теми, виробляються підходи до висвітлення гострих проблем і подій. Сучасні інформаційні технології значно змінили радіомовлення. Освоєння цифрового запису і комп'ютерного монтажу, можливостей Інтернету і стільникового зв'язку, нових способів передачі та отримання радіосигналу через супутники дозволило радіо з одного боку зберегти пальму першості в масовості та оперативності повідомлення інформації, з іншого - істотно розширити творчий діапазон радіожурналістики, тому що істотно зросла якість передачі звуку, мовлення стало стереофонічним. Виникли мережеві радіостанції, а значить, істотно змінились такі показники, як обсяг аудиторії і територія мовлення. Стрімкий   науковий розвиток не міг не внести свої поправки і зміни в роботу радіомовлення, що  сприяло переходу з аналогового радіомовлення на цифрове.

Тому, можна говорити, що тема роботи, а саме дослідження  радіомовлення в сучасних технологічних  умовах, є актуальною і потребує детальнішого вивчення. Отже, мета роботи – дослідити стан радіомовлення на сучасному етапі, визначити як вплинула на нього ера комп’ютеризації.  Для цього ми коротко звернемось до історії радіомовлення, розглянемо особливості радіомовлення у системі ЗМІ, дослідимо новітні технології у сфері радіомовлення, вивчимо інтернет-радіо, а також оцінимо як вплинула науково-технічна революція на стан радіостанцій у Львові. 
Об'єкт дослідження – стан і система радіомовлення на сучасному етапі.  
Предмет дослідження – використання новітньої техніки у сфері радіомовлення.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. З історії радіомовлення

 

"Радіо" сьогодні є досить  звичною і поширеним словом. У  сучасному світі всі знають, що  для передачі інформації «без  дротів» використовуються радіохвилі. Але якихось 100 років тому ніхто  і уявити подібного не міг.  Історія створення радіо, насправді,  дуже цікава. Адже досі історики  сперечаються, хто ж є істинним  його винахідником — Попов  або Марконі.

У всі часи двигуном процесу була зв’язок. Ще в 1864 р. існування електромагнітних хвиль теоретично передбачив Дж. Максвелл. Менш ніж через 25 років створенням подібних хвиль зайнявся Г. Герц. В  процесі ряду експериментів він  підтвердив теорію Максвела і продовжив  роботу, яку почав його попередник. Результатом цього стало створення  пристрою, який було здатне передавати і приймати ті самі електромагнітні  хвилі. Такий приймач був малочутливим і працював тільки на відстані пари метрів. Це був початок прогресу, але для реального зв’язку  було потрібно щось інше — більш  досконалий, потужний передавач. На жаль, Герц помер від сильного зараження  крові, але історія радіо на цьому  не закінчується.

Вчений світова громадськість  була зацікавлена в дослідах Герца. І дуже скоро знову відкрився  шлях до створення нового чутливого  приймача. Зайнялися цим англієць О. Лодж і француз Е.Бранлі. Вони виявили, що наповнена якимсь металевим порошком трубка добре реагує на хвилі. Коли на передавачі проскакувала перша іскра, вона брала конкретний сигнал і проводила струм. Але для прийому наступного сигналу когерер (трубку) треба було трохи струснути, повертаючи її, таким чином, у вихідне положення.

Даними дослідами зацікавився  російський інженер А.С. Попов, відмінно розуміє необхідність існування  бездротового зв’язку. Він почав  свої пошуки застосування на практиці «хвиль Герца». Треба було налаштувати  апарат таким чином, щоб когерер  сам «сіпався» після кожного  сигналу, маючи можливість відразу  прийняти наступний.

Тут починається історія радіо  російського розробника. Знайдене Поповим  рішення вражає своєю чистою простотою. До трубки підключили електричний дзвінок. При появі сигналу молоточок  дзвінка злегка вдаряв по когереру, тим самим повертаючи його у вихідне  положення. По звуку можна було без  проблем приймати сигнали популярної тоді азбукою Морзе. Ще до апарату  підключали перо, щоб на рухомій  стрічці реєструвати сигнали. Цей  прийом радіосигналів і їх передачу (на відстань 60 метрів) Попов продемонстрував  у 1895 році. Так почалася публічна історія  радіо. Потім він створив прилад, що приносить користь — «грозоотметчик», реєструючий грозові розряди на стрічці. З часом зв’язок працювала на 250 м. Справа йшла успішно, але до остаточного результату потрібно ще багато роботи і часу.

В цей же час Г. Марконі, молодий італієць, активно працював над аналогічним проектом, але іншими методами. До речі, схеми його приймачів майже нічим не відрізнялися від варіантів Попова. Зв’язок також передавалася тільки на невеликі відстані. Але італійський розробник був більш впевненим і хотів якнайшвидше знайти застосування даної системи. Він звертався в різні державні органи, але скрізь отримував відмову. І лише в 1897 р. у Великобританії він отримав патент. Історія радіо, створеного італійцем, дійшла і до Росії, на що Попов цілком адекватно зреагував, вважаючи, що Марконі перший наважився стати на прокладену практичний грунт і досяг у своїх дослідах відмінних результатів.

І Попов, і Марконі активно працювали над удосконаленням бездротового зв’язку. Це дозволило поліпшити її якість і домогтися збільшення відстані між приймачами. На цьому історія розвитку радіо не закінчується, адже з часом воно ставало все практичніше і надійніше, видозмінювалася і вдосконалювалося.

Якщо коротко оглянути історію функціонування та розвитку радіомовлення в Україні від  першого виходу в ефір передачі у  Харкові в 1924 році, то наймасовішим засобом інформування було проводове мовлення. Це аналоговий спосіб передачі звуку з допомогою дротів, якими в час радянського періоду була поснована вся територія держави й приймачі були практично в кожній оселі. В останні десятиріччя технічний стан проводового мовлення значно погіршився, дротові мережі вийшли з ладу й цим ЗМІ один за другим перестають послуговуватися цілі населені пункти, аудиторія слухачів значно зменшилась. Кількість радіоточок за час незалежності України, з початку 1990-х років (за даними РНБОУ) скоротилася з 19 до 4 мільйонів. За даними Рівненської філії ВАТ «Укртелеком», на Рівненщині щороку зникає по сто тисяч радіоточок. У найбільшому на Рівненщині, Сарненському районі, було близько двадцяти тисяч радіоточок, залишилось трохи більше двох.

Наразі українське радіомовлення  складається вже не лише з ефірних  та проводових станцій. Активно використовуються супутникові канали зв'язку, які зробили можливим створення великих мережевих радіокомпаній, з'явилися інтернет-радіостанції. Йде також процес "розподілу праці": окрім станцій, що ведуть власне мовлення, з'явилися в Україні також синдикейшн-компанії, які спеціалізуються на виробництві програм для радіомовних станцій. Однак, і про коріння ніхто не забуває: щороку 16-го листопада Україна святкує День працівників радіо, телебачення та зв'язку. Не забуто й радіостанцію "Lwowska Fala" - її ім'ям (але вже українською мовою) названо одну з сучасних львівських радіокомпаній - радіо "Львівська хвиля".

Загалом, історики визначають чотири етапи розвитку світового  радіомовлення . Перший етап розпочинається зі становленням у 1920 році першої комерційної радіостанції й подальшим формуванням у світі комерційного радіомовлення, коли радіо використовували переважно як можливість передачі інформації за допомогою електромагнітних хвиль. В ефірі переважно звучала класична музика, читалися історичні драми, що взагалі не приносило сподіваних фінансових дивідендів і не могло бути достатньо прибутковим. Золота ера радіо була відкрита в 1928 році, коли воно почало розважати слухачів, тобто актори озвучували пригодницькі оповідання, готували скетчі та аудіокомікси, що дозволило говорити про радіомовлення як про певний вид бізнесу, – цим і позначило якісно другий етап розвитку світового радіомовлення. Третій етап розпочався наприкінці 40-х років із появою телебачення, коли комерційну модель радіо було доповнено великою кількістю програм, його доступністю та більш спеціалізованою наближеністю до споживача, бо, як зазначали тогочасні оглядачі, «радіо з віталень перейшло до спальні чи ванної кімнати, з'явилося в автомобілі чи на пляжі». Початок четвертого періоду якраз і пов'язують із появою цифрового радіомовлення, коли на радіобізнес впливають нові технології, що перебувають на стадії пошуку оптимальних форматів і стандартів мовлення.

 

 

 

 

2. Характеристика радіомовлення у системі ЗМІ.

 

Радіомовлення є однією із систем ЗМІ, але в, то, же час виступає як самостійна галузь, вона має ті, ж ознаками і якостями, що і система ЗМІ. Радіо, як і всі місцеві ЗМІ, бере участь у створенні єдиного інформаційного простору країни. В останні роки місцеві ЗМІ починають все більше мислити загальнонаціональними категоріями.  
Радіомовлення - поліфункціональне, так як воно здійснює різні функції. Тому згрупуємо його численні функції наступним чином: 

 

1. Інформаційні (власне інформаційна функція, рекламна); 

 
           Всі засоби масової інформації отримали свою назву тому, що першим і головним їх якістю - була здатність задовольнити інформаційні потреби особистості, суспільства і держави. Радіо поширює інформацію повніше, швидше, достовірніше і емоційніше інших ЗМІ. 

а) власне інформаційна функція. 

Потрапляючи в контекст радіопрограми, будь-яка передача знаходить додаткову  інформаційну забарвлення завдяки  взаємозв'язку з іншими елементами програми і подіями дня. Регулярне  отримання соціальної інформації стало  для людини необхідною умовою повноцінної  участі його в сучасному житті. Попит  на певну інформацію диктується, перш за все, загальною політичною ситуацією  в країні. Активізується процес споживання інформації, її використання та переробки. І тут специфічні можливості радіо  виявляються незамінними: оперативність, аж до синхронного висвітлення події; доступність з точки зору і  технічної, і смисловий (інформаційні випуски це передачі «для всіх»); сприятливий  режим споживання - можливість поєднувати прослуховування з іншими заняттями (на чому ґрунтуються , наприклад, отримали розвиток передачі для автомобілістів); можливість передавати звукову картину подій. 

б) Рекламна функція радіо. 

Близька до власне інформаційної, але містить у собі стільки  специфічних особливостей, що її справедливо  виділяють як самостійну. Реклама  потрібна: вона допомагає орієнтуватися  слухачеві у швидко мінливому  складному світі товарів, послуг, ідей, цінностей, дає можливість корисного  вибору, прийняття розумних рішень. Реклама, особливо в нинішньому її обсяг  і вид, і видається явищем принципово новим. Кошти, отримані від реклами, допомагають функціонуванню мовних редакцій (станцій, програм, рубрик). Для  багатьох недержавних станцій вона є головним джерелом доходу.

 

2. Забезпечуючі соціальне управління суспільством; 

 
Радіо, яке володіє унікальними  можливостями впливу на населення країни, цілком природно використовується досить активно як інструмент соціального  управління суспільством. 

а) Інтегративна (консолідуюча, яка об'єднує) функція. 

Вже сам факт регулярного  і одночасного прослуховування  програми різними людьми свідчить про  їх певної спільності, але мовник повинен  свідомо працювати на її зміцнення. Інтегративна функція радіо вирішується всіма розділами мовлення (публіцистика, мистецтво, спорт, розваги). Вона як би накладається на інші функції, частково збігаючись з інформаційної, культурно-просвітницької, організаційної, освітньої та іншими функціями. 

б) Функція вираження і формування громадської думки. 

Її роль визначена зростанням значення громадської думки в  житті суспільства і самою  природою мовлення, органічно пов'язаної з цим феноменом. Відомо, що громадська думка формується тоді, коли суспільство  добре поінформоване. Необхідно  забезпечувати суспільство достатнім  обсягом інформації, доступній та зрозумілій масовій свідомості, представляти набір фактів, аргументів і контраргументів. 

в) Функція спілкування. 

Можливість радіомовлення  здійснювати соціальне мовленнєвий  опосередковане спілкування завжди високо оцінювалася слухачами. Постійна рубрика «Концерти за заявками» (музика плюс спілкування в ефірі  знайомих, близьких людей), до якої стають причетними, співпереживали сотні тисяч  радіослухачів, сприяє реалізації функції  спілкування. Для сучасного радіомовлення  в його функції спілкування характерні дві взаємопов'язані риси: посилення  особистісного начала та прямий ефір. Відома і така форма спілкування, як обмін думками, інформацією, враженнями різних груп, розділених величезними  відстанями.

г) Виховна функція радіо реалізується при здійсненні ряду інших;