Применение трубной мельницы в производстве портландцемента

Млини завантажують тілами на 28 - 35%, що мелють, їх об'єму. Масу і асортимент тіл, що мелють, підбирають шляхом випробувань млина, при яких перевіряють її продуктивність і тонкість помелу в окремих камерах. Знос тіл, що мелють, відшкодовують періодичним довантаженням їх через певні проміжки часу (не рідше ніж через 100 год. роботи). Через тривалий термін роботи (не рідше ніж через 1800 - 2000 год.) тіла, що мелють, повністю замінюють. Здібність матеріалів до подрібнення оцінюється коефіцієнтом розмоловластивостей, що є відношенням питомої витрати енергії при подрібненні еталонного матеріалу до питомої витрати енергії на подрібнення що зіставляється з ним матеріалу при однаковому ступені їх подрібнення.

Звичайно еталоном служить  цементний клінкер середньої  розмелюємо остюки, коефіцієнт розмоловластивості якого приймається за одиницю. Коефіцієнт раз-моловластивості для вапняку 1,2 - 1,8; для доменного шлаку (гранул) 0,8 - 1,1; для сухої глини 1,5 - 2.

 

3 ОПИС КОНСТРУКЦІЇ І ПРИНЦИПУ РОБОТИ МАШИНИ

Трубні млини в промисловості  будівельних матеріалів використовуються головним чином на цементних заводах.

На рис. 4 показано загальний вигляд млина . Барабан 6 млина зварений з листової сталі завтовшки 28 мм і закритий з двох боків торцевими днищами 1 і 10. Днища відлиті як одне ціле з порожнистими цапфами 4 і 13, за допомогою яких млин опирається на литі чавунні підшипники 2 і 19 з бабітовою заливкою. Підшипники мають сферичні опори, передбачено водяне охолодження і централізована система змащення підшипників. Усередині млин облицьований броньовими плитами з марганцевої сталі і поділений на дві камери перегородкою (на рисунку не показано). Конструкцією млина передбачена можливість встановлення до трьох перегородок. У корпусі млина над кожною камерою зроблені овальні отвори-люки, які закриваються кришками. Через люки млин завантажується молольними тілами. У перші камери звичайно завантажують металеві кулі (як молольні тіла), в інші – короткі металеві циліндри (цильпебс). Стальними кулями камери завантажують приблизно на 23–28 % їх об'єму.

Рис.4. Багатокамерний млин

До цапфи 4 жорстко  прикріплена груша 21 ( завантажувальний пристрій), на внутрішній стінці якої є лопаті 24. Останні подають матеріал у порожнисту цапфу. У цапфу вставлена втулка 22 з привареними до неї лопатками. Лопатки груші й цапфи забезпечують примусове надходження матеріалу у млин.

Між завантажувальною течкою 3 і грушею зроблено подвійне фетрове  ущільнення з притискним кільцем. Між кільцем і течкою нагнітається густе мастило.

Біля розвантажувального днища 10 встановлена діафрагма, що складається з дірчастої перегородки 8, порожнистого конуса 9 і приварених до нього радіально спрямованих лопаток 11. До цапфи 13, всередині якої вставлена втулка 12 з лопатками, прикріплені розвантажувальний патрубок 16 з вікнами 18 по периферії й каркас контрольного сита 15, охопленого кожухом 17.

Млин приводиться в  рух від електродвигуна через  двоступеневий редуктор і вал 20 центрального приводу, який має зубчасті муфти. Наявність центрального приводу дає змогу обходитись без важкого і дорогого зубчастого вінця, забезпечує спокійніший хід млина й можливість встановлення двигуна з редуктором в окремому приміщенні, захищеному від пилу.

Матеріал, що подрібнюється в млині, проходить через міжкамерні перегородки, потім через перегородку 8 діафрагми надходить на лопатки 11, піднімається ними і сповзає по їхній поверхні й поверхні конуса 9 у втулку 12, де підхоплюється лопатками і подається у розвантажувальний патрубок 16. Через вікна 18 розвантажувального патрубка матеріал переходить на контрольне сито 15.

Подрібнений матеріал, що пройшов через сито, надходить  в кожух 17, а з нього – в  транспортувальний пристрій. Частинки матеріалу і дрібні залишки спрацьованих молольних тіл, що не пройшли крізь сито, через порожнину 23 кожуха видаляються з млина.

Патрубок 14 призначений  для під'єднання млина до аспіраційної системи..

 

 

 

 

 

4 ПАРАМЕТРИЧНИЙ РОЗРАХУНОК МАШИНИ

Вихідні дані:

Варіант	матеріал			D0, м	L0, м	Кількість камер	Спосіб помелу	у,%
	E, МН/м2	σ, МН/м2	ρ, т/м3
2	2,5∙104	69	2,08	1,5	5,6	2	сухий	10

 

Частота обертання барабана, об./с:

                                                                                                    (1)

 

де = 0,34 – коефіцієнт заповнення млина кулями ( для співвідношення діаметра цапфи і діаметра барабана у світлі D_ц/ D₀ = 0,25).

 

= 0,40

Зовнішній діаметр барабана, м:

                                                          D =1,05 ∙D₀                                                   (2)

D =1,05 ∙1,5 =1,57

Довжина камери, м:

                                                           L=1,09∙L₀                                                                                  (3)

L =1,09∙5,6 = 6,10

 

Діаметр цапфи, м:

                                                         D_ц = 0,25∙ D₀                                                  (4)

D_ц = 0,25∙1,5 =0,375

Об’єм камери, м²:

                                                         V=π ∙ L₀ /4                                                  (5)

V= 3,14∙1,5²∙5,6/4 = 9,89

 

 

Маса мельних тіл, т:

                                                              m_ш =φµρ_мет∙V                                            (6)

де µ = 0,5…0,6 – коефіцієнт пустотності завантаження; ρ_мет = 7,8 т/м³т - густина матеріалу помельних тіл; q =0,03…0,06 – питома продуктивність млина у тоннах на годину на 1 кВт корисної потужності (збільшується зі зменшенням міцності матеріалу, що подрібнюється) К =1,21.

m_ш =0,34∙0,55∙7,8∙9,89 = 14,42

Продуктивність, т/год:

                                         Пρ = 6,45∙ V ^0,8∙ qK                                       (7)

Пρ=6,45∙9,89∙1,22

^0,8∙0,045∙1,21 = 40,04

Потужність двигуна привода, кВт:

                                                     N = 0,45πg m_ш /ƞ_n                                                 (8)

де ƞ_n – ККД приводу.

         N = 0,45∙3,14∙9,8∙1,5∙14,42∙0,40/0,92 =130

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Сапожников М.Я. Механическое  оборудование предприятий строительных  материалов, изделий и конструкций.  – М.: Высшая школа, 1971. – 382 с. 

 2. Сапожников М.Я., Дроздов Н.Е. Справочник по оборудованию заводов строительных материалов. – М.: Издательство литературы по строительству, 1970. – 488 с. 

 3. Банит Ф.Г., Несфижский О.А. Механическое оборудование цементных заводов. – М.: Машиностроение, 1975. – 318 с. 

4. Бахталовский И.В., Барыбин В.П., Гаврилов Н.С. Механическое оборудование керамических заводов. – М.: Машиностроение, 1982. – 432 с. 

5. Зубанов В.А., Чугунов Е.А., Юдин  Н.А. Механическое оборудование  стекольных и ситалловых заводов. – М.: Машиностроение, 1975. – 408 с. 

 6. Бауман В.А., Клушанцев Б.В., Мартынов В.Д. Механическое оборудование предприятий строительных материалов, изделий и конструкций. – М.: Машиностроение, 1981. – 324 с. 

7. Дроздов Н.Е., Журавлев М.И. Механическое  оборудование заводов сборного железобетона. – М.: Стройиздат, 1975. – 302 с. 

8. Ильевич А.П. Машины и оборудование по производству керамики и огнеупоров. – М.: Машиностроение, 1968. – 356 с.