Звіт по практиці в ВАТ « Запорожкокс »

Зміст:

1. Вступ……………………..........3
2. Концерн «Міські теплові мережі» Ленінського району……………4
1. Класифікація котельних і котлів……………………...6
3. « ДніроГЕС »……………………………………...6
4. ВАТ «Запоріжсталь» ………………….10
1. Історія та сучасний потенціал ВАТ "Запоріжсталь"…………11
5. ВАТ « Запорожкокс » ……………………17
6. Висновки………………………………………….21
7. Література…………………22
 

Вступ

В 1932 році була пущена велика для того часу районна котельня з  розгалуженими тепловими мережами. Попервах паливом для котлів служило вугілля. Однак поставка в місто природного газу і його використання як палива дозволило не тільки поліпшити екологію міста, але й зробити значний крок у розвитку теплоенергетики.

Дніпровську гідроелектростанцію  ім. В.І. Леніна по праву можна вважати  символом Запоріжжя та цілої епохи. З його пуском були затоплені дніпровські пороги і відкрилося судноплавство по Дніпру. На енергетичній базі ДніпроГЕСу розгорнулося будівництво великого промислового комплексу чорної і кольорової металургії. Під час Великої Вітчизняної війни дамба ДніпроГЕСу була зруйнована, а устаткування машинного залу знищено. Знову запустили електростанцію лише в 1950 році.

Одним з найбільших промислових  підприємств не тільки Запоріжжя, а  й усієї України поправу можна  вважати відкрите акціонерне товариство «Запоріжсталь». Основними споживачами продукції комбінату являються підприємства автомобільного, авіаційного, сільськогосподарського, транспортного машинобудування, виробники зварних труб, виробів побутової техніки та інші. Комбінат входить до рейтингу 80 кращих підприємств світу.

ВАТ « Запорожкокс » - провідне підприємство коксохімії України, що має повний технологічний цикл переробки коксохімічних продуктів. 'Запорожкокс' робить близько 10% усього коксу, що випускає в Україні. Сьогодні ВАТ «Запорожкокс» має повний комплекс коксохімічного виробництва переробки вугілля, випалювання коксу, уловлюванню та переробки продуктів коксування.

 

 

1. Концерн «Міські теплові мережі» Ленінського району

Запоріжжя є одним з  великих промислових міст України. На початку 30-х років минулого століття, коли на Дніпрі була споруджена Дніпровська  ГЕС і на її базі будувалися великі металургійні комплекси, одночасно  будувалося соцмісто для будівельників, енергетиків і металургів. В 1932 році була пущена велика для того часу районна котельня з розгалуженими тепловими мережами для потреб центрального опалення й централізованого гарячого водопостачання. Це була одна з перших таких систем в Україні. Всі магістральні трубопроводи були виконані в прохідних каналах і експлуатуються дотепер. Паливом для котлів служило вугілля. Поставка в місто природного газу і його використання як палива для котелень дозволило не тільки поліпшити екологію повітряного басейну міста, але й зробити технічний прогрес у теплоенергетиці. Більша частина малопродуктивних котелень у районах міста, що працювали раніше на вугіллі, була газифікована. Для нормалізації роботи паливно-енергетичного комплексу міста (на підставі рішення 34-й сесії 23-го скликання Запорізької міської ради від 11.10.2002 р. № 17 „ Про створення комунальних підприємств теплових мереж ”) був заснований Концерн „ Міські теплові мережі ”, що об'єднав, створені з акціонерних товариств, комунальні підприємства теплових мереж районів міста.

Створення Концерну було обумовлено необхідністю контролю процесу виробництва  теплової енергії, транспортування  її до споживачів, одержання оплати й власних витрат підприємств  із єдиного центра, підконтрольного  міськвиконкому.

Модернізація мереж теплопостачання  є зараз одним з головних завдань, що стоїть не тільки перед тепловиками, але й перед урядом країни. Сьогодні лідером в області підвищення ефективності української комунальної теплоенергетики стає не столиця, а місто Запоріжжя, де висококваліфіковані й ініціативні керівники й менеджери розгорнули активну діяльність, спрямовану на підвищення рентабельності теплопостачальної організації - Концерну «Міські теплові мережі».

В Запоріжжі затверджена  оптимальна схема теплопостачання, розроблений цілий ряд інвестиційних  програм у сфері модернізації теплопостачання. Це відрізняє Запоріжжя  від багатьох інших міст України.

Для теплотехніків необхідні  відомості, що дозволяють хоча б приблизно  оцінити капіталовкладення, які  вимагає будівництво котелень, а  потім мати можливість знайти вигідну  техніко-економічне рішення і визначити  вартість теплової енергії. Вартість спорудження джерел теплопостачання залежить від його продуктивності, виду палива, обладнання, одиничної потужності основних агрегатів, правильного вибору і технічної досконалості допоміжних пристроїв і механізмів, глибини механізації та автоматизації виробничих процесів, вартості основного і допоміжного обладнання, типу і вартості основної будівлі, допоміжних споруд і витрат на проектування, будівництво будівель і монтаж устаткування. Інакше кажучи, будівництво котелень за своєю вартістю пов'язано з основними технічними рішеннями, прийнятими при його проектуванні та будівництві.

Котли є основним елементом котельної установки. У останню, окрім котла, входять газоходи, димар, конденсаційний бак, насоси, а також інше устаткування.  Розрізняють опалювальні і виробничо-опалювальні котельні установки. Перші служать в основному для опалювання будівель, другі обслуговують виробничі підприємства і забезпечують їх теплом на потреби опалювання, вентиляцію, гарячого водопостачання і на виробничі потреби. 

1.1 Класифікація опалювальних котельних і котлів

1. Опалювальні котельні  розрізняють по радіусу їх  дії (будинкова, групова, квартальна, районна) і по місцю їх розташування (вбудована в будівлю, така, що  окремо стоїть).

2. Котли розрізняють за видом теплоносія (водогрійні, парові), що по вигляду виробляється, за матеріалом (чавунні, сталеві), за типом (з внутрішньою або із зовнішньою топкою, вертикальний двохбарабанний казан ДКВР, водотрубний казан ПТВМ і т. д.) і по величині тиску теплоносія (низького або високого тиску).  У домових і групових котельних встановлюють чавунні котли різних типів. Ці котли можуть працювати як водогрійні, з температурою води до 115° і максимального тиску 6 кгс/см’г (59-104 Па) або як парові з робочим тиском пари 0,7 кгс/см2, що допускається (6.9-10* Па).

 

2. « ДніроГЕС »

Дніпровську гідроелектростанцію  ім. В.І. Леніна по праву можна вважати  символом Запоріжжя та цілої епохи. Вже майже 80 років вона працює на користь людям. В історії ДніпроГЕСу є кілька знаменних дат, пов'язаних із його спорудженням, повоєнною відбудовою та реконструкцією. Одна з них і, мабуть, найголовніша, відзначається 8 листопада, в день урочистого закладання першого кубометру бетону у фундамент гідроелектростанції імені Леніна - символу індустріальної могутності Радянського Союзу. Ця подія датована 1927 роком.

Керував будівництвом відомий  радянський учений академік О. В. Вінтер. Проект комплексу споруд розробили архітектори В. О. Веснін, М. Д. Коллі, Г. М. Орлов та С. Г. Андрієвський. Комплекс складався з греблі, завдовжки 700 м, шлюзу з баштами управління, силової та знижувальної станцій, моста та інших будівель. Гребля пружинистою кривою вигинається назустріч водяному напору, її могутні стояки утворюють чіткий метричний лад. Потоки води бурхливо спадають з водостічних отворів, підсилюючи враження напруги й динаміки.

Об'єм силової підстанції з машинним залом завдовжки 200 м  і заввишки 20 м спокійний і  урівноважений. Він гармонійно контрастує з динамічним образом греблі і  ніби виражає могутню силу людей, що подолали стихію.

У 1932 р. Дніпрогес, найвизначніша  споруда першої п'ятирічки, дав країні перший струм. Споруди Дніпрогесу в  єднанні з природою створюють  видатний архітектурний комплекс. Усі  його елементи — гребля, електростанція, шлюз, мости і навіть такі інженерні  споруди, як крани і щогли електропередач, — органічно вплітаються в  єдиний ансамбль великої художньої  виразності.

Поряд з Дніпрогесом, там, де колись стояли будинки невеликого міста Александровська, виросли  квартали соціалістичного Запоріжжя, одного з найкращих обласних міст нашої республіки. З пуском ДніпроГЕСу були затоплені дніпровські пороги і відкрилося судноплавство по Дніпру. На енергетичній базі ДніпроГЕСу розгорнулося будівництво великого промислового комплексу чорної і кольорової металургії. До 1937 тут вироблялося 60% алюмінію, 60% феросплавів, 100% магнію, 20% сталевого прокату.

Однак 18 серпня 1941 року о 20:00~20:30 після прориву німецьких військ в районі Запоріжжя гребля ДніпроГЕСу була підірвана працівниками НКВС. В результаті вибуху 20 тонн толу у греблі виникла пробоїна завдовжки 135 метрів, через яку ринула вниз багатометрова хвиля, спричиняючи руйнування і загибель людей, що опинились у береговій зоні. В зону повені потрапили як німецькі війська, так і червоноармійці, що здійснювали переправу через Дніпро, а також цивільні мешканці острова Хортиця та прибережної зони.  Вибух призвів також до руйнації машинного залу і припинення енергопостачання, в результаті чого була паралізована діяльність промислових підприємств Запоріжжя.

Після захоплення Запоріжжя  німецькими військами, що мало місце  через 46 діб після вибуху, німецькими будівельними частинами була відновлена зруйнована частина греблі, а влітку 1942 року замість виведеного з ладу запрацювало нове, німецького виробництва, обладнання гідроелектростанції. При  відступі німці замінували ГЕС, але  радянські розвідники змогли вчасно перерізати дріт і врятувати станцію  від другої руйнації. Під час Великої Вітчизняної війни дамба ДніпроГЕСу була зруйнована, а устаткування машинного залу знищено. Знову запустили електростанцію лише в 1950 році. У 1969 було почато будівництво другої черги гідровузла. ДніпроГЕС-2, запущений у 1975 році.

Дніпровська гідроелектростанція  складається з греблі і двох машинних залів (ДніпроГЕС-1, ДніпроГЕС-2). Гребля служить для створення перепаду рівня води, а в машинних залах  встановлені турбіни, що виробляють електроенергію. За першим машинним залом  знаходиться аванкамера для забезпечення постійного тиску води.

Зверху греблі знаходяться  два крана, які піднімають заслінки для скидання води повз турбін. Це робиться, наприклад, при паводках, коли рівень води перевищує нормальний. Поряд  з будівлею дирекції ГЕС знаходиться  масивна будівля музею ДніпроГЕСу. 16 квітня 1939 року з пуском дев’ятого гідроагрегату був повністю завершений монтаж устаткування, і станція вийшла на проектну потужність – 560 тис. кіловатів .

У 1969 році почалось будівництво  Дніпрогес 2 та нового однокамерного  шлюзу, яке очолив М.О. Дубовець. У 1974–1975 рр. були змонтовані і пущені шість гідроагрегатів, два останніх – у квітні 1980 року. Був введений у дію другий Дніпровський судноплавний шлюз. Вперше у практиці вітчизняного гідробудівництва здійснено розширення станції. При цьому потужність збільшилася більш як у два рази, пропускна спроможність судноплавних шлюзів – у 3 рази, автодорожнього переходу – у 6 разів .

З 1996 р. з огляду на особливу роль Дніпровської ГЕС в енергосистемі  України, почата її великомасштабна  реконструкція, яка проходить в  два етапи до 2012 року. Середньорічне  виробництво електроенергії Дніпровською ГЕС дорівнює 4008 млн. кВт.г. За всю історію свого існування виробила більше 230 млрд. кВтгод. електроенергії. Сьогодні Дніпрогес, крім основної своєї задачі, виконує роль мосту між лівим і правим берегами.

Можна зробити висновок, що своїм другим народженням Запоріжжя  завдячує Дніпрогесу. Саме завдяки  будівництву Дніпровської гідроелектростанції  заштатне повітове містечко перетворилося  на великий промисловий та науково-технічний  центр, який дав могутній поштовх  у прискоренні індустріалізації України і всього колишнього Радянського  Союзу. За півстоліття до виникнення популярного нині терміну місто  біля Дніпровських порогів стало  першим у світі технополісом.

 

3. ВАТ «Запоріжсталь»

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" ім. С. Орджонікідзе" - одне з найбільших промислових  підприємств України, продукція  якого добре відома і користується попитом у споживачів на внутрішньому ринку та в багатьох країнах світу.

 Комбінат виробляє  високоякісний листовий прокат (гарячекатаний  та холоднокатаний) товщиною 0,5-7,0 мм  із вуглецевих, низьколегованих,  легованих та нержавіючих сталей.

 Основними споживачами  продукції комбінату являються  підприємства автомобільного, авіаційного,  сільськогосподарського, транспортного  машинобудування, виробники зварних  труб, виробів побутової техніки  та інші. Комбінат входить до рейтингу 80 кращих підприємств світу, виробляє майже 11 % чавуну і сталі, а також 29,4 % листового прокату в Україні, постачає продукцію на зовнішній ринок. "Запоріжсталь" володіє повним виробничим циклом випуску металургійної продукції. У чотирьох доменних печах комбінат щорічно виплавляє 2,6 млн. тонн чавуну високої якості для виробництва сталі, великогабаритного чавунного литва і товарного чавуну в чушках.

3.1 Історія та сучасний потенціал ВАТ "Запоріжсталь"

1931 рік — початок будівництва  «Запоріжсталі». Будівництво «Запоріжсталі»  було почато 22 січня 1931 року на  підставі рішення Вищої ради  народного господарства СРСР  від 3 травня 1929 року і мало  на меті забезпечення потреб  машинобудівної промисловості листовим  металом. 

За своїми масштабами металургійний  завод мав стати найбільшим у  той час у Європі, його проектна потужність була розрахована на 1 224 000 т чавуна і 1 430 000 т високоякісної  сталі.

6 листопада 1933 року відзначається  як день народження комбінату  "Запоріжсталь".

В цей день на доменній печі № 1 була видана перша плавка чавуну. В 1935 році стала до ладу перша мартенівська піч, в 1937 - слябінг. В наступні роки були введені в експлуатацію цехи з виробництва гарячого та холодного  прокату.  Метою будівництва найбільшого в Європі металургійного заводу було забезпечення потреб в листовому прокаті автомобільної промисловості та машинобудування, які бурхливо розвивалися. Більшість обладнання і технологій вводились і освоювались на комбінаті вперше в країні. Високий технологічний рівень проектування, будівництва та експлуатації металургійного обладнання завжди були відмінною рисою спеціалістів комбінату. Металурги "Запоріжсталі", по праву, здобули славу майстрів своєї справи.