Розрахунок та корегування вихідного складу води

Після припинення подачі регенераційного розчину починають відмивання шару іоніту від продуктів регенерації та залишків регенераційних розчинів.    Останні порції відмивочной води збирають в баку для подальшого використання при проведенні розпушування або приготування регенераційних розчинів, заощаджуючи, тим самим, воду власних потреб.  

З урахуванням, що мається випал  шламу продувки освітлювача і  механічного фільтра з поверненням  води на обробку і що, вода для  розпушення використовується з лінії  відмивки частка води на власні потреби буде складати 6,96%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розрахунок  зворотнього осмосу

Метод зворотнього осмосу як альтернатива іонномуобміну

Метод зворотнього осмосу полягає у фільтруванні розчину через напівпроникну мембрану з розміром пор, сумірними з розмірами окремих іонів, що пропускають розчинник та повністю або частково затримують молекули або іони розчинених речовин.

Вихідний розчин поділяється в зворотно осмотичному апараті з напівпроникними мембранами на два потоки: фільтрат (перміат) та концентрат з повишеними у зрівнянні з вихідним розчином  вмістом розчинених речовин.

При цьому забезпечується інтенсивний постійний рух розчину вздовж поверхні мембран та видалення концентрату вилучених речовин із апарату. Прирусі вихідної води вздовж поверхні мембрани частина води проходить через неї та концентрації речовин в розчині постійно збільшуються в ході процесу, що призводить до їхнього концентрування.

Ефективність мембранного процесу визначається в основному властивостями мембран. Основними характерстиками мембран являються затримуюча здатність, питома продуктивність та селективність, а також їх хімічна стійкість в різних розчинах при різних значеннях рН.

Мембранні методи очищення води можуть розглядатись в якості альтернативи іонному обміну на АЕС.

Якість обробленої води, що досягається на двухступінчатих установках зворотнього осмосу не відповідає вимогам нормативних документів до додаткової води для живлення ПГ АЕС. Для досягнення необхідного для цієї цілі якості, перміат потребує фінішного доочищення на ФЗД завантаженого СКК та ВОА.

 

 

 

 

 

Оборотні  системи охолодження (ОСО)

      Оборотна система охолодження є одним з важливих елементів теплової станції і служить для ефективного відведення тепла від теплообмінників (конденсаторів, маслоохолоджувачів та ін.). Оборотні системи охолодження з випарним охолодженням циркуляційної води в градирнях дозволяють різко зменшити (в 50-80раз) потребу станції в свіжій воді з урахуванням того, що продувна вода скидається у водойму.

      Зазвичай оборотна система охолодження складається з охолоджувача води (градирні, бризкальних басейнів), ставка охолоджувача, циркуляційного насоса, теплообмінника.       Чим більше кількість випареної води, тим нижче температура охолоджуючої води на вході в конденсатор і більше тепловідвід в конденсаторі. Теоретичним межею охолодження води є температура змоченого термометра, залежна від вологості повітря і  його температури.

     Крім температури, яка не повинна перевищувати величину, що забезпечує оптимальне охолодження теплообмінних апаратів, основна вимога до теплоносія зводиться до того, щоб він не викликав освіти в ВЗГ мінеральних або біологічних відкладень, а також корозії конструкційних матеріалів при вибраному водному режимі. Основними завданнями водного режиму ВЗГ є регулювання кількості і дисперсності суспензії, концентрації кальцію, бікарбонат іонів і вільної вуглекислоти, а також введення в оборотну воду тих чи інших реагентів, які перешкоджають накипформування і корозії в теплообмінниках.

В результаті циркуляції по замкнутому циклу в системі охолодження частина оборотної води виводиться з системи внаслідок випаровування , частина виноситься з градирні в вигляді крапельного виносу і, нарешті, ще одна її частина виводиться із системи у вигляді продувки або на технологічні потреби .

Коефіцієнт концентрування солей, які не випадають в осад:

 

,

де к – залежить від температури повітря,

∆t - охолодження води в градирні, приймається 5-10 .

 вибирається в залежності від виду градирні. Вибираємо баштову градирню з краплеуловлювачем. Для неї:

=0,05.

 прагне до нуля.

Основною метою режиму ОСО є запобігання відкладень.

Обробку води в системі ОСО проводимо двома методамі.В першому випадку з додаванням ОЕДФК. У другому випадку підкислювали воду сірчаною кислотою з додаванням ОЕДФК, регулюючи продувкою склад води, щоб не утворився сульфат кальцію

ОСО1

з додаванням ОЕДФК коефіцієнт упарювання не повинен перевищувати, Ку<1,6

HCO^-₃<6 мг-экв/л

 

 

 

ОСО2

Додаємо оксіеділдіфосфоновую (ОЕДФК) і сірчану кислоти.

НСО₃^- не повинно превищать значення. 6 мг-экв/дм³. Намагаємося до, щоб Р₃ прагнуло до нуля.

 

 

Для попередження випадіння гіпсу необхідно витримувати таку нерівність:Ca²⁺ < .

 

 

 

 

Где, òCaSO₄ = 2,5 × 10^-5 (моль/кг)².

Доза сірчаної кислоти:

 

 Розраховуємо для даної системи охлаждення:

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

У даній курсовій роботі вивчили і скоригували вихідний склад води.

Визначили оптимальну схему передочистки, яка залежить від виду та концентрації домішок у вихідній воді. Для даної вихідної води ГДП>2 мг/л, Ок>4 мгО₂/л, Жк>2 мг-экв/л, Жнк<10 мг-экв/л, концентрацією оптимальним є бікарбонатнийтний режим вапнування.    Також розрахували склад домішок по етапах обробки для теплової мережі, а так само блоку. Проскакування жорсткості після обробки води на теплові мережі склав 0,005 мг-екв / л.

Електропровідність води після ланцюжка глибокого знесолювання для підживлення блоку - 0,11 мкСм / см, що відповідає нормі. З урахуванням, що мається випал шламу продувки освітлювача і механічного фільтра з поверненням води на обробку і що, вода для розпушення використовується з лінії відмивки, частка води на власні потреби буде складати 6,96%.

Якість обробленої води, що досягається на двухступінчатих установках зворотнього осмосу не відповідає вимогам нормативних документів до додаткової води для живлення ПГ АЕС. Для досягнення необхідного для цієї цілі якості, перміат потребує фінішного доочищення на ФЗД завантаженого СКК та ВОА.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

1. Кишневский В.А. Современные методы обработки воды в энергетике: Учебное пособие. - Одесса: ОГПУ,1999-196 с.

2. Громогласов А.А., Копылов  А.С., Пильщиков А.П. Водоподготовка: Процессы и аппараты: Учеб. пособие  для вузов.-М.: Энергоатомиздат,1990-272с.

3. Кульский Л.А., Строкач П.П. Технология очистки природных вод.-Киев: Вища школа. Головное изд-во,1981.-328 с.

4. Стерман Л.С. и др.Тепловые и атомные электростанции: Учебник для вузов.- М.: Энергоиздат,1982.-456 с., ил.