Система управления РБУ

 

5.1.3 Визначення трудомісткості і обсягу робіт технологічної підготовки виробництва

 

У відповідності з  ЄСТВ встановлені наступні етапи  підготовки виробництва і технологічний  контроль креслень, складання технологічних  маршрутів, розробка технологічних  процесів, проектування і виготовлення технологічного оснащення, налагодження і впровадження технологічних процесів.

Трудомісткість технологічної  підготовки виробництва:

Т_ті=Н_нт^.N_д,     (5.3)

де  Т_ті – трудомісткість технологічної підготовки виробництва;

Н_нт – норма часу на проектування технологічного процесу;

N_д – кількість облікових одиниць.

Результати розрахунку технологічної підготовки виробництва  заносимо в таблицю.

 

Таблиця 5.3 – Трудомісткість окремих етапів технологічної підготовки виробництва.

Етапи технологічної  підготовки виробництва	Кількість облікових  одиниць	Норма часу на 1-у облікову одиницю, люд-год	Трудомісткість загального обсягу робіт, люд-год	Кваліфікація виробників
1.Розробка технологічного  маршруту	6	3,2	19,2	І
2.Розробка технологічних  процесів:				І
- друкованих плат	6	9,5	57	І
- складання і пайка	6	5,8	34,8	І
- складання вузлів	6	12,3	73,8	І
- монтаж на обладнання	1	10,3	10,3	І
3.Виготовлення оснащення	-	13,9	13,9	ІІ
4.Налагоджування і  впровадження	-	35,9	35,9	ІІ
Разом	-	-	244,9	-

 

5.2.1 Визначення економічної ефективності нового пристрою

 

Економічний ефект визначаємо по умовах використання нового пристрою за розрахунковий період:

                    (5.4)

де  Ерп – екологічний  ефект за розрахунковий період;

Ррп – вартісна оцінка результатів використання нового пристрою;

Зрп – вартісна оцінка затрат на виробництво.

Розрахунковий період, за який визначається економічний ефект, складається з трьох складових:

                (5.5)

де  Тр – величина розрахункового періоду;

Тtn – тривалість робіт по технічній підготовці виробництва;

Тв – тривалість виготовлення нового пристрою;

Те – тривалість часу використання нового пристрою.

Приймаємо

Отже, розрахунковий період, для якого будемо визначати економічний ефект, становить

 

5.2.3 Визначення лімітної ціни нового пристрою

 

Лімітна ціна – оптова ціна, яка відповідає певним техніко-економічним  параметрам нового пристрою, відображає покращення його споживних властивостей в порівнянні з різними, що замінюється  і зацікавлює споживача нового пристрою в його експлуатації.

Ц_л=С_пм+П_н;         (5.6)

де   Ц_л – лімітна ціна нового пристрою;

С_пм – максимальний рівень повної собівартості нового пристрою;

П_н – нормативна величина прибутку, показник якості.

Максимальний показник (рівень) повної собівартості нового пристрою:

С_пм=0,85^.С_па^.П_к;     (5.7)

де   С_па – повна собівартість нового пристрою;

0,85 – нормативний коефіцієнт  відносного здешевлення;

П_к – коефіцієнт якості; П_к=1,05.

Нормативна величина прибутку на повний пристрій приймається 15% від повної собівартості.

П_н=0,15^.182245,68=27336,852 грн.

С_пм=0,85^.182245,68^.1,05=162654,27 грн.

Отже,

Ц_л=162654,27+27336,852=189991,12 грн.

5.2.4 Визначення затрат по експлуатації пристрою

 

Затрати на матеріали  не змінюються, тому що їх використання регламентовано технологією. Отже для  базового і проектного варіантів:

;    (5.8)

де   М_оі – річні витрати і-го матеріалу;

Ц_оі – ціна одиниці і-го основного матеріалу.

М_оі=Н_вм^.N;     (5.9)

де   Н_вм – норма витрат і-го виду основного матеріалу;

N – річна програма  деталей.

М_оі=1500000^.0,1=150000

Затрати на допоміжні  матеріали, також залишаються не змінними як для базового, так і  проектного варіантів:

;    (5.10)

де   Н_дмі – річна норма витрат і-го допоміжного матеріалу;

Ц_ді – ціна одиниці і-го допоміжного матеріалу;

П₂ – річна продуктивність нового пристрою;

П₁ – річна продуктивність замінюваного пристрою.

Затрати на основну і  допоміжну зарплати з нарахуванням визначаються:

а). для базового пристрою:

       (5.11)

де   t₁ – час однієї трудової дії замінюваного пристрою;

Т_сі – годинні тарифні ставки робітників і-го розряду;

К_до – коефіцієнт доплат;

К_дд – коеціфієнт додаткової зарплати;

К_зз – коефіцієнт відрахування на зарплату;

К_до=0,4; К_дд=0,11; К_зз=0,37.

 коп. або 6198,2 грн.

б). для проектованого  варіанту:

          (5.12)

де   t₂ – час однієї трудової дії нового пристрою.

 коп. або 4966 грн.

Затрати на енергію:

а). для базового варіанту:

     (5.13)

де   М₁ = потужність, споживана замінюваним пристроєм;

а – тариф за 1кВт/год, грн.; а=0,165 грн/кВт^.год.

 грн/рік 

б). для проектного варіанту:

 грн/рік 

Затрати на ремонт пристрою:

З_рі=З_рпі+З_роі;      (5.14)

де   З_рпі – затрати на ремонт пристрою;

З_роі – затрати на ремонт технологічного обладнання.

а). для базового пристрою:

    (5.15)

де  З_рбі – затрати на ремонт базового пристрою в і-му році;

К_пн – коефіцієнт, що характеризує етапи зростання продуктивності;

К_еф – коефіцієнт, який характеризує долю зменшення затрат на ремонт.

К_пн=1,2; К_еф=1.

 грн/рік

Затрати на ремонт технологічного обладнання:

а). для базового варіанту:

;     (5.16)

де   В_то – початкова вартість технологічного обладнання;

Р – процент затрат на капітальний, поточний, середній ремонт.

В_то=9500 грн.; Р=8%.

 грн/рік

З_рі=876,92+512,3=1389,22 грн/рік

б). для проектованого  варіанту:

 грн/рік

 грн/рік

З_рі=849,23+720=1569,23 грн/рік

Втрати від браку:

а). для базового варіанту:

Брак обумовлений рівнем надійності пристрою.

;     (5.17)

де   В_бр – вартість браку в результаті одного відказу;

Т_р – число годин роботи пристрою на протязі року;

П_вб – параметр потоку відказів пристрою.

грн.

б). для проектного варіанту:

грн.

Затрати на періодичні перевірки:

а) базового варіанту:

;    (5.18)

де   Н_пп – кількість перевірок пристрою на протязі року;

З_пп – величина затрат на одну перевірку пристрою.

грн.

б). проектного варіанту:

грн.

Величина умовно постійних  затрат із врахуванням зростання  продуктив-ності:

;   (5.19)

де   З_упі – величина умовно-постійних затрат в і-му році;

К_уп – коефіцієнт, який враховує долю приросту умовно-постійних затрат на 1% приросту продуктивності.

К_уп=1,02.

З_уп=250^.1,035^.1,02=263,93 грн.

Визначаємо економічний ефект від виготовлення і експлуатації пристрою за розрахунковий період:

а). економічний ефект  від виготовлення пристрою:

;   (5.20)

де   З_пвр – затрати на виготовлення нового пристрою;

З_бвр – затрати на виготовлення базового пристрою.

Е_в=(1654277,9-189991,12)-(1678978-190849,52)=36156,3 грн.

б). економічний ефект  від використання пристрою:

;   (5.21)

де  З^б_екр – затрати поточні і разові по експлуатації базового пристрою;

З^п_екр – затрати поточні і разові по експлуатації нового пристрою;

Т_С1, Т_С2 – строк служби, відповідно базового і нового пристрою.

Е_е=1678978^.10/7-1654277,9=744262,1 грн.

Тоді економічний ефект  від виробництва і експлуатації пристрою за розрахунковий період буде:

Е_ве=Е_в+Е_е;      (5.22)

Отже,

Е_ве=36156,3+744262,1=780418,4 грн.

Визначимо термін окупності  розробленого пристрою:

 роки

Отже, термін окупності автоматизованої системи складе 2,5 роки.

 

6 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

6.1 Значення охорони праці для забезпечення безпечних умов праці

 

Створення безпечних, нешкідливих  і сприятливих виробничих  умов праці - одне з найважливіших завдань сучасного виробництва і має не тільки інженерне, але і соціальне значення.

На сучасному етапі охорона  праці являє собою систему правових, соціально-економічних, лікувально-профілактичних засобів та заходів спрямованих на забезпечення здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Основним принципом політики в  галузі ОП є визнання пріоритету життя  і здоров’я працівників. Виходячи з цього сформовані основні завдання в галузі ОП:

- розробка і впровадження високовиробничих  технологій;

- підвищення рівня безпеки діючого  виробничого устаткування і технологічних  процесів за рахунок ліквідації  небезпечних і шкідливих виробничих факторів;

- удосконалення оснащеності підприємств  сучасними технічними засобами  безпеки і виробничої санітарії;

- впровадження стандартів (ССБП);

- здійснення навчання населення  і підвищення кваліфікації працівників  з ОП;

- зміцнення технологічної і виробничої дисциплін;

- охорона навколишнього середовища.

 

Техніка безпеки і заходи по охороні  праці і промисловій санітарії  невід’ємно пов’язані з технологією. Зміна технологічних процесів і  обладнання потребують вивчення їх з  точки зору безпеки виробництва та вишукування відповідних шляхів, які усувають фактори, які приводять до нещасних випадків.

Основна задача в тому, щоб зробити працю на підприємстві безпечною та здоровою. Виконання  цієї задачі може бути забезпечено  шляхом комплексної механізації виробничих процесів, більш повної їх автоматизації, досконалістю технологічних процесів, переходом від техніки безпеки до безпечної техніки, а також широкого впровадження на підприємствах заходів по оздоровленню умов праці, техніки безпеки та наукової організації праці.

У повній відповідності  з діючим законодавством на підприємствах  розробляються правила внутрішнього розпорядку і інструкції з техніки  безпеки з детальним вказівками профілактичних заходів, безпечних  прийомів роботи для кожної професії і кожного виду робіт. Питанням охорони праці і техніки безпеки присвячено ряд наказів Міністерства нафтової промисловості [18].

Контроль за дотриманням  законодавства, а також за виконанням заходів по охороні праці на всіх підприємствах покладається на органи державного та громадського нагляду. Функції держнагляду виконують технічні інспекції профспілок, Державний міський технагляд, Державна санітарна інспекція та інші.

Велику роль у створені на підприємствах здорових та безпечних  умов праці грають комісії та громадські інспектори по охороні праці. Ця комісія утворюється з числа членів профспілки – робочих, інженерно-технічних робітників і службовців та очолюється членом місцевого комітету підприємства, в цеху – членом цехового комітету.

Комісії повинні здійснювати: контроль над виконанням законодавства про працю, правил і інструкцій з техніки безпеки та промислової санітарії і над проведенням заходів по попередженню нещасних випадків на виробництві та по зниженню захворюваності контроль організації і якості інструктування і навчання працюючих безпечним прийомам роботи, а також своєчасного постачання їх спецодягом, спеціальним взуттям і індивідуальними засобами захисту.

Комісії сприяють впровадженню у виробництво більш сучасної технології, нової техніки, автоматизації і механізації виробничих процесів з метою ліквідування тяжких ручних робіт.

Існують номенклатурні  заходи, які підлягають в план роботи підприємства: по попередженню нещасних випадків, захворювань на виробництві  і по загальному поліпшенню умов праці. Раціональне використання коштів що виділяються, на номенклатурні заходи сприяє зниженню числа виробничих нещасних випадків та полегшенню праці працюючих.