Технологія вирощування конопель в районі Глухова

 

 

 

 

 

 

 

 

Господарське значення. Коноплі забезпечують потреби народного господарства у волокні та олії. Волокно конопель, якого в сухих стеблах міститься 18 — 23 %, є досить міцним і стійким проти гниття при тривалому перебуванні під водою. Із довгого волокна виробляють морські й річкові канати, шнури; із короткого — вірьовки, снопов'язальні та пакувальні шпагати, а також грубі тканини — брезент, парусину, полотно, мішковину та ін. Кострицю використовують для виробництва паперу, теплоізоляційних плит, костроплит для меблів, целюлози, пластмаси, на паливо.

 

Насіння конопель містить 30 — 35 % швидковисихаючої олії (йодне число 140 - 165), яке широко використовується в лакофарбовій промисловості та виробництві оліфи й мила. Конопляна олія є також цінним продуктом харчування. Її використовують у їжу, для виготовлення консервів, кондитерських виробів.

 

Конопляна макуха, у складі якої міститься до 7 - 10 % жиру та 25 — 30 % білка, є цінним концентрованим кормом для худоби, особ­ливо молочних корів. Кілограм макухи за вмістом перетравного протеїну прирівнюється до 2,9 кг вівса або 3 кг ячменю, 3,1 кг куку­рудзи, 15,3 кг картоплі, що свідчить про її високу кормову поживність.

 

Достовірних даних про  походження культури конопель та їх вік  немає. Перші повідомлення про них  є в індійських літописах за 900 — 800 рр. до н. е. В Індії їх вирощували спочатку як лікарські рослини, пізніше — як прядивні. Є також свідчення, що за 500 р. до н. е. коноплі культивувалися в Китаї. На території Росії вони з'явилися в ІХ ст., а в XVI ст. їх волокно стало важливою частиною російського експорту в інші країни. У європейських країнах історія конопель бере свій початок з XVI ст. Із зарубіжних країн коноплі найпоширеніші нині в Індії та Китаї, з європейських — в Італії, Франції, Югославії, Угорщині, Польщі.

 

Не так давно (1956 — 1960 рр.) перше місце у світі  за посівними площами конопель (понад 600 тис. га) посідала Росія. В останні  роки вони скоротилися до 60 — 100 тис. га, що пояснюється різким збільшенням  виробництва синтетичного волокна. Особливо інтенсивно скорочувалися посівні площі конопель в Україні — з 160 тис. га в 1956 р. до 11 тис. га у 1990 р. Їх вирощують у Сумській, Чернігівській, Черкаській, Полтавській, Дніпропетровській, Миколаївській областях. Вихід волокна конопель при дотриманні належної технології становить 10 — 12 ц/га.

 

Морфобіологічні та екологічні особливості. Коноплі належать до родини коноплеві (Cannabinaceae), яка об'єднує три самостійних види: коноплі звичайні, або посівні (Cannabis sativa L.), які вирощують на волокно й насіння; коноплі індійські (Cannabis indica Lam.), з листя яких синтезують для потреб медицини наркотичні речовини (гашиш), та коноплі-засмічувачі (Cannabis ruderalis Janisch.), які трапляються на полях Сибіру, Середньої Азії, Поволжя в дикому стані і як бур'ян засмічують посіви культурних конопель. У державах СНД, в тому числі в Україні, виробниче значення мають коноплі звичайні, або посівні, — дводомні роздільностатеві рослини, у яких чоловічі квітки розміщуються на одних рослинах, жіночі — на інших (рис. 73). Рослини з чоловічими квітками дістали назву плосконі, з жіночими — матірки. Плоскінь на відміну від ма-тірки достигає на 30 — 45 днів раніше, що створює труднощі при збиранні конопель на волокно й насіння. Це спонукало селекціонерів на виведення однодомних конопель, які достигають одночасно й сорти яких широко впроваджені у виробництво.

 

Найціннішою господарською  частиною конопель є їх волокнисті стебла — важлива сировина для  виробництва волокна. Останнє утворюється  в коровій частині стебла у  вигляді волокнистих (луб'яних) пучків на периферії камбіального кільця. Волокнисті пучки зовнішнього кільця (первинний луб) складаються з довгих еластичних елементарних волоконець завдовжки до 35 — 50 мм, міцно склеєних між собою. Вони є основною сировиною виробництва високоякісного довгого конопляного волокна. Пучки внутрішнього кіль­ця (вторинний луб) утворюються з коротких (4 — 10 мм завдовжки) і слабкоеластичних волоконець, які при переробці трести придатні лише на клоччя.

 

Первинний луб з довгими  волоконцями формується переважно в середній частині, вторинний з короткими волоконцями — в нижній третині стебла.

 

Ріст і розвиток конопель, їх продуктивність значною мірою  залежать від забезпеченості рослин у період вегетації потрібними факто­рами урожайності — теплом, вологою, елементами живлення та ін.

 

Насіння конопель починає  проростати при температурі посівного  шару ґрунту 1 — 3 °С, а сходи здатні витримувати весняні заморозки  до мінус 5 — 6 °С. Тому нерідко сіяти  коноплі починають у ранні  строки при прогріванні ґрунту до 5 — 7 °С, що сприяє формуванню більш високорослих рослин. Проте максимального виходу насіння і волокна досягають при сівбі конопель у ґрунт, прогрітий на глибині загортання насіння до 8 - 10 °С. Найсприятливіша температура під час вегетації конопель 18 - 20 °С з підвищенням до 25 °С у фазі бутонізації, коли рослини інтенсивно ростуть у висоту з добовим приростом до 5 — 10 см. Зниження температури повітря в цей час пригнічує ріст і розвиток конопель.

 

Коноплі виявляють підвищені  вимоги до вологи, про що свідчить їх досить високий транспіраційний коефіцієнт — у середньому 600 — 800 - 1200, а при підвищених температурах досягає 1000 - 1200. Більш економно витрачають вологу на утворення сухої речовини південні коноплі.

 

 

 

Найвищої якості волокно (довге, міцне) утворюється в стеблах конопель при вирощуванні їх в умовах достатнього зволоження і забезпеченості елементами живлення протягом усієї вегетації, особливо в період інтенсивного формування волокнистих пучків з дов­гими волоконцями, що спостерігається у період від початку бутонізації до цвітіння рослин. При недостатній вологості ґрунту в цей час процеси утворення волокна сповільнюються, волокнисті пучки формуються рихлими, з низькою якістю волокна. Слід, проте, врахову­вати, що надмірна вологість ґрунту, яка особливо часто спостерігається при вирощуванні конопель на ґрунтах з близьким заляганням ґрунтових вод, негативно впливає на їх ріст і розвиток. Найсприятливіший водний режим для конопель складається при вологості ґрунту протягом вегетації у межах 70 — 80 % НВ.

 

Коноплі, маючи недостатньо  розвинену кореневу систему, вибагливі  до родючості ґрунту — наявності  в них протягом вегетації до­статньої  кількості рухомих форм елементів  живлення, особливо азоту й калію. Встановлено, що середньоруські коноплі  при утворенні 10 ц волокна виносять з ґрунту 120 - 150 кг азоту, 35 - 40 кг фосфору та 80 — 90 кг калію. Краще засвоюються елементи живлення та інші фактори врожайності при вирощуванні конопель на ґрунтах з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 7,1 - 7,4).

 

Найбільш придатні для  конопель низинні чорноземні й темно-сірі опідзолені ґрунти, а також осушені  торфові із заляганням ґрун­тових вод  глибше 75 — 100 см від поверхні. Не рекомендується вирощувати коноплі на дерново-підзолистих, важких глинистих і легких піщаних ґрунтах.

 

У перший період вегетації, який триває до початку бутонізації  рослин, коноплі ростуть повільно, досягаючи максимального приросту загальної маси і виходу волокна  у період від бутонізації до цвітіння. У дводомних конопель до цвітіння швидше ростуть чоловічі рослини (плоскінь), після цвітіння — жіночі (матірка).

 

Коноплі — рослини  короткого світлового дня. При тривалому  світловому дні розвиток репродуктивних органів затримується. Вегета­ційний  період у скоростиглих сортів дводомних  конопель становить 116-123 дні, середньостиглих 132-140, пізньостиглих 152-160 днів (П. П. Вавилов та ін., 1986).

 

Районовані сорти конопель в Україні: Глухівські 33, Глухівські 46, Дніпровські однодомні 14, Золотоніські 15, Золотоніські однодомні 11 та ін.

 

Технологія вирощування. Коноплі в головних коноплярських районах вирощують в основних коноплярських сівозмінах, під які від­водять родючіші землі. Кращими попередниками для них вважаються найбільш удобрені озимі зернові культури, цукрові буряки, картопля, кукурудза, зернові бобові культури на зерно або на зелене добриво. У районах достатнього зволоження або при вирощуванні конопель на зрошуваних землях рекомендованими попередниками є також багаторічні бобові трави.

 

Спеціальні сівозміни  бувають 4 — 7-пільними з таким, наприклад, чергуванням культур: 1 — кукурудза на силос, 2 — коноплі, З — картопля, 4 — коноплі; 1 — картопля (або цукрові буряки), 2 — коноплі, 3 — зернові бобові культури, 4 — коноплі; 1 — кукурудза на силос, 2 — коноплі, 3 — коноплі, 4 — озима пшениця, 5 — коноплі, 6 — цукрові буряки (або картопля), 7 — коноплі.

 

Обробіток ґрунту. Основний обробіток ґрунту після стерньових попередників полягає в глибокій зяблевій оранці (25 — 27 см) з по­переднім  одноразовим лущенням стерні на глибину 6 — 8 та 10 —12 см при наявності коренепаросткових багаторічних бур'янів та на 10 — 12 см у двох напрямках — на полях, засмічених кореневищними бур'янами. Поля після кукурудзи дискують важкими дисковими боронами на глибину 10 — 12 см і орють на 27 — 30 см; після картоплі, цукрових буряків часто обмежуються лише дискуванням на 10 — 12 см. На дерново-підзолистих ґрунтах з мілким орним шаром орють на повну його глибину з одночасним ґрунтопоглибленням, яке поліпшує фізичні властивості ґрунту та його поживний режим.

 

Навесні, з настанням фізичної стиглості ґрунту, закривають шлейф-боронами вологу та проводять 1—2 передпосівні культивації з боронуванням, а коли вносять гній (добре перепрілий), то зяб переорюють на 14 — 16 см і ущільнюють кільчасто-шпоровими котка­ми. Щоб забезпечити рівномірну глибину загортання насіння, передпосівну культивацію треба проводити одночасно з коткуванням легкими котками.

 

При вирощуванні конопель на заплавах, осушених торфовищах зяблеву  оранку замінюють весняним дискуванням  на 10 — 12 см з одночасним боронуванням і ущільненням котками.

 

Удобрення. Урожайність  конопель великою мірою залежить від достатнього забезпечення органічними  та мінеральними добривами. З органічних добрив під коноплі вносять гній, компости — на бідних ґрунтах і  після неудобрених попередників в районах достатнього зволоження не менше 60 т/га, а на більш родючих ґрунтах та після удобрених попередників 30 — 40 т/га, у південних районах 20 — 25 т/га. На дерново-підзолистих ґрунтах Полісся також вирощують і заорюють під коноплі як зелене добриво післяжнивний посів люпину. Дерново-підзолисті ґрунти, крім того, вапнують за гідролітичною кислотністю. Мінеральну добрива вносять з урахуванням попередника конопель та ґрунтової відміни. При розміщенні конопель після зернобобових культур мінеральні добрива вносять так, щоб на одну частину азоту припадало 1,5 — 2 частини фосфору, 2 — 3 частини калію, наприклад, на родючих ґрунтах (чорноземах) N30Р45-60К45-60, на менш родючих (сірих, темно-сірих опідзолених) N60Р90К90-120.

 

Висіваючи коноплі після просапних культур (картопля, цукрові буряки, кукурудза) або після озимих, норму азоту на середньородю-чих ґрунтах збільшують до 90 — 120 кг/га при нормі фосфору і калію по 60 — 90 кг/га. При вирощуванні конопель після озимої пшениці, кукурудзи на південних чорноземах норми калію зменшують до 30 — 45 кг/га. У зв'язку із здатністю конопель засвоювати важкороз­чинні сполуки фосфору, на дерново-підзолистих ґрунтах їх доцільно удобрювати фосфоритним борошном. Калійні й основну частину фосфорних добрив вносять під зяб, азотні — під передпосівну культивацію й частину фосфорних (Р10-15) — в рядки під час сівби.

 

Досить високою є  ефективність сумісного застосування органічних і мінеральних добрив, тому при вирощуванні конопель після  неугноєних попередників, особливо на малородючих ґрунтах, рекомендується вносити 30 — 40 т/га гною або компостів і повне мінера­льне добриво N90Р60-90К60-90.

 

На окультурених торфових ґрунтах застосовують мідь у вигляді  мідного купоросу (20 — 25 т/га) або  піритних недогарків (3 — 5 кг/га) один раз за 4 - 5 років та фосфорно-калійні добрива з підвищеними нормами калію — Р60К150-180.

 

Широкорядні посіви конопель, які відстають у рості, у фазі 2-3 пар листків підживлюють азотними добривами з розрахунку на 1 га N30-45 або вносять 5 — 6 т/га гноївки чи 7—10 ц/га пташиного посліду.

 

Сівба. Для сівби використовують відсортоване крупне насіння, яке за посівними якостями належить за стандартом до 1 — 3 репродукцій із схожістю не менше 70 %, чистотою не менше 96 %. Перед  сівбою його протруюють меркураном або ТМТД по 2 - 3 кг/т. Сіють коноплі, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 8 — 10 С.

 

При вирощуванні конопель на волокно (зеленець) та їх використанні на волокно й насіння їх сіють, як правило, звичайним рядковим способом (15 см), насінницькі посіви — широкорядним з міжряддям 45 — 60 см або двострічковим з шириною міжрядь 45 — 60 см, між рядками у стрічці 15 см. У південних районах коноплі вирощують на волокно й насіння широкорядним способом з міжряддями 60 см. Норма висіву при звичайній рядковій сівбі однодомних конопель 80 — 90 кг/га, дводомних 100—110 кг/га, при широкорядній — відповідно 10 — 15 і 15 — 20 кг/га, при двострічковій 20 та 25 — 30 кг/га. Насіння загортають на глибину 3 — 4 см, у посушливу погоду 5 — 6 см. Якщо весна суха й швидко пересихає верхній шар ґрунту, відразу після сівби його коткують.

 

Догляд за посівами починається  з досходового боронування, яким руйнують ґрунтову кірку і знищують до 60 % пророслих однорічних бур'янів. На широкорядних і стрічкових посівах 2 — 3 рази розпушують ґрунт у міжряддях: перший раз на глибину 5 — 6 см, на більш важких ґрунтах — на 6 — 8 см; другий — на 8 — 10 см, третій — на 5 - 6 см.

 

Для знищення бур'янів використовують гербіцид тилам, який вносять під  передпосівну культивацію у дозі 3 — 4 кг/га д. р. Проти конопляної блохи, стеблового метелика посіви обробляють 20 %-м

 

метафосом (1,2-2,5 кг/га) або 50 %-м метатіоном (1-1,5 кг/га). Проти  стеблового метелика використовують також  трихограму.

 

Збирання. При висіванні  конопель на волокно й насіння вирощують однодомні, на зеленець (волокно) — одно- й дводомні сорти. Збирати починають при достиганні на рослинах 60 — 76 % насіння. Застосовують спочатку роздільний спосіб збирання з використанням жаток-снопов'язалок ЖСК-2,1 з наступним обмолотом насіння в стаціонарних умовах або безпосередньо в полі коноплемолотарками МЛК-4,5 пересувним способом і закінчують однофазним збиранням коноплезбиральним комбайном ККП-1,8. Для поліпшення комбайнового збирання рекомендується провести десикацію (підсушування) конопель, обприскуючи їх за 5 — 6 днів до збирання розчином хлорату магнію до 25 кг/га. Коноплі на зеленець починають збирати на початку масового цвітіння чоловічих квіток і закінчують з відцвітанням їх. Використовують на збиранні коноплежатки, жатки-снопов'язалки та коноплемолотарки для обчісування рослин. При збиранні конопель на насіння треба відразу після обмолоту старанно очистити його на зерноочисних машинах та при потребі досушити в зерносушарках з доведенням вологості до 11 — 13 %.