Основи фотографії

Судова фотографія поділяється на фотографію фіксуючу (судово-оперативну) та фотографію дослідницьку (судово-експертну).

Судово-оперативна фотографія — являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються для фіксації та проведення нескладних досліджень речових доказів у процесі розслідування. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти в тому вигляді та стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчих дій. Судово-оперативна фотографія як засіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, складанням схем та планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки; предмети; сліди; трупи; живі особи; окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Судово-дослідницька фотографія — це система спеціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабо видимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, тому що її методи й засоби застосовують експерти в процесі провадження своїх досліджень. Об'єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються в ході експертизи. Судово-дослідницька фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії та ін.

Застосування судової фотографії при проведенні слідчих дій передбачено кримінально-процесуальним законодавством. Так, відповідно до ст. 191 КПК України слідчий під час огляду місця події в необхідних випадках проводить фотографічну зйомку. У ст. 79 КПК України зазначено, що речові докази повинні бути по можливості сфотографовані.

За своєю правовою природою фотознімки відносяться до документів і можуть використовуватися у кримінальному процесі як джерело доказів.

Фотозйомка успішно застосовується при розслідуванні різних видів злочинів, при провадженні різноманітних слідчих дій (огляду місця події, слідчого огляду документів, освідування, обшуку, пред'явлення для впізнання, перевірки показань на місці та ін.), у експертних дослідженнях, в оперативно-розшуковій діяльності. Фотографічний метод фіксації не порушує стану матеріальних слідів та інших об'єктів. У деяких випадках фотографічна зйомка може заповнити прогалини в описі фактів у протоколах слідчого огляду, виявляти маловидимі або невидимі деталі і ознаки об'єктів. Ілюстративність та наочність фотографії дозволяють застосовувати її в попередженні злочинів, у розшуку осіб, які зникли безвісти, та злочинців.

Види та методи судово-оперативної фотозйомки.

Залежно від характеру слідчої дії та її цілей, специфіки об'єкта фотозйомки і завдань фіксації застосовуються різні види, методи і способи судово-оперативної фотографії. Судово-фотографічні способи, методи і види зйомки становлять систему судової фотографії.

Спосіб — це порядок дії, спрямований на вирішення завдань щодо використання фотографії: що, як, у якій послідовності, за допомогою яких засобів; що і як показати на фотознімках. Методи судової фотографії — це сукупність способів (правил і рекомендацій) щодо обрання фототехнічних засобів і прийомів їх застосування. Сукупність методів і способів (прийомів) зйомки щодо особливостей криміналістичних об'єктів становлять види зйомки.

У судово-оперативній фотографії найпоширенішим видом зйомки є фотозйомка місця події.

 

 

До фотографічної фіксації місця події ставляться такі вимоги:

1. порядок фотозйомки та процедури огляду місця події є взаємопов'язаними;
2. фотозйомка повинна передувати іншим методам фіксації;
3. засоби і методи фотозйомки обираються залежно від ситуації огляду, для забезпечення повноти, всебічності та точності фіксації;
4. сукупність фотознімків повинна давати повне й чітке уявлення про обстановку злочину, його сліди і деталі;
5. до внесення якихось змін в обстановку необхідно сфотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об'єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються у тому вигляді, в якому вони були виявлені.

 

 

ВИСНОВКИ

 

В ході виконаної роботи було досліджено історію виникнення фотографії, принцип її роботи та висвітлено основні галузі застосування світлини, такі як астрономія, цифрова мікроскопія, медицина та криміналістика.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Світлина / / Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона : В 86 томах          (82 т. і 4 доп.) - СПб. , 1890-1907. – С. 50-53.
2. Кольорова фотографія / / Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона : В 86 томах (82 т. і 4 доп.) - СПб. , 1890-1907. – С. 256.
3. Чибисов К. В. Общая фотография. М., 1984. - С.47-55.
4. Нова історія фотографії / За ред. Мішеля Фрізо. Пер. з франц. - Machina; Андрій Спадкоємців, 2008. – С.237-242.
5. Краус Р. повторний винахід засоби: Історія фотографії - ec-dejavu.ru/f/Foto.html / / Синій диван. - 2003. - № 3. - С.105-127.
6. Шаер Е.Г. Применение фотографии в медицине. М., 1974. – С.205.
7. Потапов С. М.Судебная фотография. М., 1948. – С.98-113.
8. Раппапорт А. Історичний час у фотографії / / Світ фотографії / Сост. В. Стігнеев і А. Липко. - М.: Планета, 1989. - С.35-39.
9. Вакулер Ж. Асрономическая фотография. М., 1975. – С. 106.   
10. Фотомистецтво / / Фотокінотехніка: Енциклопедія / Головний редактор Є. А. Іофіс - М .: Радянська енциклопедія, 1981. – С. 80.
11. Лейзеганг З. Электронная микроскопия. М., 1960. – С.76.
12. Блейкер А. Применение фотографии в науке. М., 1980. – С. 187-193.
13. Історичний час у фотографії / / Світ фотографії / Сост. В. Стігнеев і А. Липко. - М.: Планета, 1989. - С.35-39.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

Рис. 1. Огинання поліп водою.

Коралові поліпи випускають тонкі нитки – ціліі, які відбивають своєрідний ритм, підкоряючись течіям. За допомогою флюоресцентних частинок вчені простежили за тим, як вода огинає поліпи, результатом чого і стала ця картина. Рух води заохочує фотосинтез і захищає корали від шкідливих мікроорганізмів. (Зображення Stocker Group, Civil and Environmental Engineering, MIT.)[13]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Рідина, стиснута між двома пластинами.

Надивившись на те, як діти плескають у долоні під струменем води, дослідники вирішили вивчити поведінку рідини, що стиснута між ​​двома пластинами. Виявилося, що воду викидає назовні плоским аркушем з потовщеними краями, які в наступну мить перетворюються на швидко падаючі краплі. (Зображення B. Chang, B. Slama, S. Jung / Virginia Tech.)

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Хвиля у формі морської зірки створена вертикальним рухом води в ємності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4. Зіткнення двох крапель води.

Лобове зіткнення двох крапель води завтовшки з два людські волосини призводить до формування от такого млинця. Дослідників цікавить, як подібні утворення стискаються і розширюються і що відбувається з краплями по краях. (Зображення Xiaodong Chen, Vigor Yang / School of Aerospace Engineering, Georgia Institute of Technology.)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5. Потрапляння цівки меду в охолоджену воду

 

 

 

 

 

 

  

Рис. 6. Відображення хмар в мильній бульбашці.

Переливчасті "райдужного" кольору мильні бульбашки утворюються за рахунок інтерференції світлових хвиль і визначаються товщиною мильної плівки. Коли світло проходить крізь тонку плівку міхура, частина його відбивається від зовнішньої поверхні, в той час як інша частина проникає всередину плівки і відбивається від внутрішньої поверхні. Спостережуваний у віддзеркаленні колір випромінювання визначається інтерференцією цих двох відображень. Оскільки кожен прохід світла через плівку створює зсув по фазі пропорційний товщині плівки і обернено пропорційний довжині хвилі, результат інтерференції залежить від двох величин. Відбиваючись, деякі хвилі складаються в фазі, а інші в протифазі, і в результаті біле світло, що стикається з плівкою, відображується з відтінком, залежно від товщини плівки.

 

 

 

 

Рис. 7. Інтерференція світла на повітряній плівці.

Поверхні пластинок не можуть бути ідеально рівними, тому з’єднуються лише в декількох місцях. Навколо цих місць утворюються тонкі повітряні смужки різної форми, що й показують інтерференційну картинку.