Автор работы: Пользователь скрыл имя, 16 Ноября 2013 в 16:59, лабораторная работа
1. Лабораторна робота
КЛАСИ НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК
Мета лабораторної роботи – поновлення та закріплення знань у студентів перших курсів на тему „Класи неорганічних сполук”, отриманих у школі, і набуття практичних навичок у проведенні та написанні хімічних реакцій з урахуванням властивостей вихідних хімічних сполук.
Мета лабораторної роботи – поновлення та закріплення знань у студентів перших курсів на тему „Класи неорганічних сполук”, отриманих у школі, і набуття практичних навичок у проведенні та написанні хімічних реакцій з урахуванням властивостей вихідних хімічних сполук.
Завдання лабораторної роботи – вивчення властивостей кислотних, основних і амфотерних оксидів та гідроксидів, а також взаємних перетворень середніх і кислих солей.
Виконавши лабораторну роботу, студент знатиме:
– класифікацію неорганічних сполук;
– суть і визначення таких понять, як оксид, гідроксид, кислота, основа, амфотерний гідроксид, середня, кисла та основна солі;
– найважливіші хімічні властивості кожного класу систематики;
– способи отримання оксидів, гідроксидів, солей;
– номенклатуру неорганічних сполук;
умітиме:
– за формулою хімічної сполуки визначати клас, до якого належить та чи інша сполука;
– складати найпростіші рівняння хімічних реакцій;
– писати графічні формули сполук кожного класу.
Ступінь окиснення кальцію дорівнює +2, нітратна кислота – одноосновна, тому в молекулі кальцій нітрату є два кислотних залишки.
Згідно з правилами IUPAC назва середньої солі походить від латинської назви кислоти і має закінчення -ид чи -ід для солей безоксигеновмісних кислот (NaCl – натрій хлорид, K2S – калій сульфід), -іт чи -ит – для солей оксигеновмісних кислот, у складі яких міститься елемент з нижчим ступенем окиснення (MgSO3 – магній сульфіт, NaNO2 – натрій нітрит), -ат – для солей оксигеновмісних кислот, до складу яких входить елемент з вищим ступенем окиснення (MgSO4 – магній сульфат, NaNO3 – натрій нітрат).
Якщо метал має змінний ступінь окиснення,
то після назви металу
(у круглих дужках) пишуть ступінь його
окиснення римською цифрою:
FeSO4 – ферум (II) сульфат;
Fe2(SO4)3 – ферум (Ш) сульфат.
Назви солей деяких кислот згідно з правилами IUPAC наведені нижче:
Кислота |
Формула |
Сіль |
Нітритна |
HNO2 |
Нітрит |
Нітратна |
HNO3 |
Нітрат |
Сульфітна |
H2SO3 |
Сульфіт |
Сульфатна |
H2SO4 |
Сульфат |
Ортофосфатна |
H3PO4 |
Фосфат |
Карбонатна |
H2CO3 |
Карбонат |
Силікатна |
H2SiO3 |
Силікат |
Хлоридна |
HCl |
Хлорид |
Бромідна |
HBr |
Бромід |
Йодидна |
HI |
Йодид |
Сульфідна |
H2S |
Сульфід |
Оцтова |
CH3COOH |
Оцетат |
Для кращого запам’ятовування численних способів утворення солей пропонуємо розподіляти їх на три групи і в межах кожної використовувати нижчеподані схеми взаємодії.
I. Взаємодія речовин, які мають кислотний характер (кислотні оксиди, кислоти), з речовинами основних властивостей (основні оксиди, основи).
Ці способи отримання солей базуються на найважливіших хімічних властивостях оксидів і гідроксидів:
1. Кислотний оксид 3. Основний оксид
2. Кислота 4. Основа
Приклади
(1 – 3) SO3 + K2O = K2SO4.
Суть реакції не зміниться із заміною
оксиду на відповідний йому гідроксид;
різниця лише в наявності молекули води
у складі молекули гідроксиду. Оксид K2O,
його гідроксид KOН, тобто
K2O + Н2O = 2KOН чи оксид SO3,
його гідроксид Н2SO4, тобто
Н2О · SO3:
(1 – 4) SO3 + 2KOН = K2SO4 + Н2О;
(2 – 3) Н2SO4 + К2О = K2SO4 + Н2О;
(2 – 4) Н2SO4 + 2KOН = K2SO4 + 2Н2О.
Взаємодії між речовинами кислотного характеру не відбувається; те ж саме має місце між речовинами основного характеру.
II. Взаємодія металу з неметалом, кислотою і сіллю:
2. Неметал
1. Метал 3. Кислота
4. Сіль
Приклади
1 – 2 Mg + Cl2 = MgCl2
1 – 3 Mg + 2HCl = MgCl2 + H2 ↑
1 – 4 Mg + CuCl2 = MgCl2 + Cu
III. Взаємодія солі з кислотою, лугом чи іншою сіллю (реакція обміну):
2. Кислота
1. Сіль 3. Луг
4. Сіль
Приклади
1 – 2 Cu(NO3)2 + 2HCl = CuCl2 + 2HNO3
1 – 3 Cu(NO2)2 + 2NaOH = Cu(OH)2 ↓ + 2NaNO2
1 – 4 3Cu(NO2)2 + 3Na3PO4 = Cu3(PO4)2 ↓ + 6NaNO2
Якщо речовини, які входять до реакції, перебувають у розчині, то реакції обміну можливі лише за умови, коли після реакції утворюється важкорозчинна чи летка сполука, слабка кислота чи основа.
Сильні кислоти: HNO3, H2SO4, HCl, HBr, HI, H2CrO4.
Слабкі кислоти: HNO2, H2SO3, Н2СO3, H2SiO3, H2S, СH3COОН.
Розчинні основи (луги) – сильні, а важкорозчинні і NH4OН – слабкі.
2.3.2. Кислі солі
Кислі солі можна розглядати як продукти неповного заміщення атомів Гідрогену багатоосновних кислот металом, наприклад, NaHSO4, Ca(H2PO4)2, MgHPO4.
Графічні формули кислих солей радимо складати, як і формули середніх солей, виходячи із графічних формул відповідних кислот. Далі подано стадії цього процесу в їх логічній послідовності.
Наприклад, для складання графічної формули кислої солі Na2HPO4 спочатку треба написати графічну формулу ортофосфатної кислоти:
Н – О
Н – О Р = О
Н – О
Після цього в цій формулі замістимо два атоми Гідрогену на два атоми Натрію, оскільки ступінь окиснення і Гідрогену, і Натрію дорівнює +1:
Na – О
Na – О Р = О
Н – О
Для складання графічної формули Ca(HCO3)2 спочатку написати графічну формулу карбонатної кислоти і виділити в ній кислотний залишок:
Н О
С = О
Н О
У молекулі солі – два однозарядних кислотних залишки:
Н О
С = О
О
Са
О
С = О
Н О
Згідно з правилами IUPAC назва кислої солі походить від назви середньої солі з додаванням префікса гідро- чи дигідро- залежно від кількості атомів Гідрогену, які входять до складу кислотного залишку кислої солі. Наприклад:
Na2НРO4 – натрій гідрофосфат;
NaН2РO4 – натрій дигідрофосфат;
Ca(HCO3)2 – кальцій гідрокарбонат;
Сa(Н2РO4)2 – кальцій дигідрофосфат.
Кислі солі отримують за допомогою взаємодії:
♦ багатоосновної кислоти з такою кількістю металу, основи або основного оксиду, яких недостатньо для заміщення всіх атомів Гідрогену кислоти на метал:
H2SO4 + NaОН = NaНSO4 + Н2О;
2H2SO4 + Na2О = 2NaНSO4 + Н2О;
♦ кислот з середніми солями:
Н3РO4 + Сa3(РO4)2 = 3СaНРO4.
Кислі солі зберігають деякі властивості кислот, оскільки в їх молекулах міститься Гідроген, здатний заміщуватися металом. Це виявляється в реакціях кислих солей з основами і основними оксидами:
NaНSO4 + NaОН = Na2SO4 + Н2О.
При цьому кисла сіль перетворюється на середню.
2.3.3. Основні солі
Основні солі можна розглядати як продукти неповного заміщення гідроксидних груп багатокислотних основ кислотними залишками: CuОНCl, Fe(ОН)2NO3.
Згідно з правилами IUPAC назви основних солей походять від назв середніх солей з додаванням префікса гідроксо- чи дигідроксо- залежно від кількості гідроксидних груп, які входять до складу молекули основної солі. Наприклад,
Al(OH)2Cl – алюміній дигідроксохлорид;
AlOHCl2 – алюміній гідроксохлорид.
Графічні формули основних солей пропонуємо складати, виходячи з графічних формул основ і кислот. Наприклад, для складання графічної формули основної солі CuОНNO3 (купрум (II) гідроксонітрат) пишуть графічні формули основи Cu(ОН)2 і кислоти НNO3:
O
H – O – Cu – O – H Н – О – N
O
Після цього в графічній формулі основи одну гідроксидну групу заміняють однозарядним кислотним залишком:
O
– О – N
O,
унаслідок чого з'являється графічна формула купрум (II) гідроксонітрату
О
H – O – Cu – О – N
О
Для складання графічної формули (MgOH)2SO4 спочатку написати графічні формули основи Mg(OH)2 і кислоти H2SO4 та виділити залишок основи MgOH+:
H – O О
H – O – Mg – O – H S
H – O О
Далі в графічній формулі кислоти замінити обидва атоми Гідрогену однозарядними залишками основи:
H – O – Mg – О О
S
H – O – Mg – О О
Основні солі отримують завдяки взаємодії:
♦ багатокислотної основи з такою кількістю кислоти чи кислотного оксиду, яких недостатньо для заміщення гідроксидних груп основи на кислотні залишки:
Cu(OН)2 + HNO3 = CuОНNO3 + H2O;
2Cu(OН)2 + N2O5 = 2 CuОНNO3 + H2O;
♦ середніх солей з основами:
CuSO4 + Cu(OН)2 = (CuOН)2SO4.
Основні солі зберігають деякі властивості основ, оскільки до їх складу входять гідроксидні групи, здатні заміщуватися кислотними залишками. Це спостерігається в реакціях основних солей з кислотами і з кислотними оксидами:
ZnOHCl + HCl = ZnCl2 + H2O.
Основна сіль при цьому перетворюється на середню.
Завдання
Ba(OH)2 і HNO3;
Mg(OH)2 і H3PO4;
Fe(OH)3 і H2SO4.