Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Сентября 2015 в 21:34, реферат
Описание работы
Хімі́чний зв'язо́к — це взаємодія між атомами, яка утримує їх у молекулі чи твердому тілі. Хімічні зв'язки є результатом взаємодії електронів та ядер атомів і описуються квантовою механікою. В першій третині XX ст. зародилася окрема галузь хімії, предметом якої є вивчення структури молекул і кристалів за допомогою квантово-механічних розрахунків: квантова хімія. Ця галузь набула особливо інтенсивного розвитку протягом кількох останніх десятиріч.
Із встановленням наявності
водневого зв'язку в структурі речовини
пов'язані певні труднощі, оскільки атом
водню важко локалізувати за допомогою
стандартного рентгеноструктурного
аналізу через його надзвичайно малу
відносну масу. Існує кілька критеріїв
встановлення водневого зв'язку:
1) структурний (за скороченими
відстанями між електронегативними
атомами та характерними валентними
кутами);
2) спектроскопічний (за низькочастотним
зсувом та уширенням смуг поглинання
в ІЧ спектрах, що відповідають зв'язкам E-H;
за уширенням піків в 1H ЯМР спектрах).
В останні роки крім класичного
водневого зв'язку виділяють слабкий
водневий зв'язок, сильний
водневий зв'язок та симетричний
водневий зв'язок.
Си́ли Ван дер Ваа́льса — сили міжмолекулярної взаємодії
з енергією 0,8 — 8,16 кДж/моль, загальний
термін для позначення сил взаємодії між
нейтральними атомами на далекій, у порівнянні з розмірами
атомів, відстані.
Сили Ван дер Ваальса задаються
сферично симетричним потенціалом, обернено пропорційним відстані
у шостому степені:
,
де a — характерна для конкретних
атомів стала, r — відстань між атомами.
Знак мінус свідчить про те, що сили Ван
дер Ваальса зумовлюють притягання між
атомами.
Існують три типи Ван дер Ваальсових
сил, причому всі вони мають електростатичну
природу:
орієнтаційні
сили, дисперсійні
(лондоновські) сили, індукційні
сили.
У випадку нейтральних атомів
без власного дипольного
моменту, сили Ван дер Ваальса зумовлені
взаємодією наведених дипольних моментів
атомів. Заряджене ядро й електрони одного
атома поляризують інший атом. Як наслідок,
обидва атоми отримують наведений дипольний
момент. Взаємодія цих моментів (її часто
називають наведеною диполь-дипольною
взаємодією, Лондонівською взаємодією або дисперсійною
взаємодією) зумовлює притягання між атомами,
тобто Ван дер Ваальсові сили. Вона залежить
відполяризовності атомів.
У випадку атомів, які мають
власний дипольний момент, у Ван дер Ваальсові
сили вносять вклад два додаткові ефекти: орієнтаційна
взаємодія й поляризаційна
взаємодія.
Сили Ван дер Ваальса слабкі
в порівнянні з іншими видами електромагнітної
взаємодії (енергія ван-дер-ваальсових
зв'язків становить 0,1-2,4 ккал/моль, водневих
зв'язків — 5-6 ккал/моль, хімічних зв'язків —
50-100 ккал/моль). Проте вони зумовлюють
утворення молекулярних
кристалів.