Метод організуючих понять

Метод організуючих понять

Метод організуючих понять, розроблений Ф. Ханзеном (ГДР) в 1953 р., найбільш близький по своїй сутності до морфологічного ящика й припускає проведення роботи з рішення конструкторського завдання в кілька етапів.

Метод організуючих понять входить до групи, яка заснована  на комбінаторному підході й за цією ознакою певним чином схожа з  морфологічним аналізом.

Метод включає наступні етапи:

1. Установлення  організуючих понять і визначення  їх  ознак (під першими мають  на увазі конструктивні морфологічні  ознаки технічної системи).

2. Класифікація  організуючих понять по ступені  їхньої важливості.

3. Проведення наочних  зіставлень організуючих понять  із їхніми відмітними ознаками  й розробка на цій основі керівного матеріалу для всіх можливих рішень, що відповідають обраним обмеженням.

4. Оцінка ознак  відносно  їх відповідності спеціальним  вимогам завдання.

5. Комбінація ознак  різних організуючих понять у  рішення.

Наприклад, необхідно  певним чином з'єднати рухомі колодки затискного пристрою з точним центруванням деталі. У можливих конструктивних варіантах можна виділити поняття, що організують дану технічну систему, загальні для всіх варіантів рішення, систематизуючи їх по виду руху колодок, по їхньому розташуванню, по числу затискних поверхонь, по виду рухомого з'єднання й т.д.  Кожному організуючому поняттю відповідають різні конструктивні виконання (варіанти морфологічних ознак), які характеризуються певними відмітними ознаками. Наприклад, рух затискної колодки може бути прямолінійним або обертальним.

Після встановлення організуючих понять здійснюють їхню класифікацію по ступеню впливу на результати рішення завдання. Це дозволяє на початкових етапах не брати до уваги менш важливі організуючі поняття й спрощує процес рішення. Для зменшення обсягу робіт необхідний також попередній аналіз відмітних ознак. Деякі з них – ті, що найменш істотні - можна викреслити заздалегідь, що істотно зменшує надалі  число комбінацій.

Запис організуючих понять, їхніх відмітних ознак  здійснюється у вигляді таблиці (керівного матеріалу) і полегшує знаходження елементів шуканого рішення. Кожна комбінація відмітних ознак (по одному від кожного організуючого поняття) дає один варіант рішення.

Для полегшення пошуку раціональних комбінацій пропонуються прийоми, аналогічні прийомам складання  морфологічних матриць.

Якщо потрібно комбінувати  відмітні ознаки лише двох організуючих понять, то рекомендується таблична форма, у стовпцях якої записані відмітні ознаки одного організуючого поняття, а в рядках - іншого. У кожній клітці таблиці втримується варіант  із комбінації двох елементів рішення. Таблиця робить легко доступним  для огляду поле пошуку рішення. Коли організуючих понять більше двох, застосовують матричну форму запису. Але при  великій кількості комбінацій вона стає менш наочною й заплутаною. У цьому випадку кращої є арифметична форма запису.

При використанні арифметичної форми запису на ескізах рішень відзначається, які комбінації були застосовані. Запис про деяке рішення виглядала б приблизно так:

1.1+2.3+3.1+4.6+...

Метод придатний  для проектування нового технічного рішення й для модернізації наявних. До особливостей і відмінностей методу організуючих понять від морфологічного ящика ставиться складання за особливою формою керівних матеріалів для певного класу завдань, графічне подання організуючих понять і їхніх  ознак, а також класифікація ознак  по важливості, спрямована на раціональне  скорочення варіантів рішення.

Подібній оцінці Ф. Ханзен приділяє велику увагу, вважаючи її важливим елементом у зменшенні числа  варіантів, що розвиваються. На його думку, ретельне відпрацьовування організуючого поняття дозволяє на ранніх стадіях проводити дослідження, позбутися від слабких варіантів, безперспективних напрямків роботи.

Литература

1.  Ахо А.В., Хопкрофт Дж.Э., Ульман Дж.Д. Структуры данных и

алгоритмы. - М.: Издательский дом “Вильямс”, 2000.

2.  Форд Л.Р., Фалкерсон Д.Р. Потоки в сетях. - М.: Мир, 1966.

3.  Таха Х.А. Введение в исследование операций. - М.: Издательский дом “Вильямс”, 2001.