Білки мембрани еритроцитів

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Ноября 2013 в 15:44, доклад

Описание работы

Мембрана эритроцита в течение долгого времени представлялась исследователям лишь оболочкой, отделяющей гемоглобин от плазмы. Роль мембраны в функционировании этой высоко специализированной клетки, казалось, ограничивается только способностью быть проницаемой для газов крови. Однако успехи, достигнутые в мембранологии за последние годы и, в частности, изучении мембраны эритроцита млекопитающих с помощью биохимических и биофизических методов, заставляют в настоящее время по-
иному взглянуть на роль мембраны в работе клетки.

Файлы: 1 файл

Білки мембрани еритроцитів.ppt

— 3.03 Мб (Скачать файл)

 

 

 

 

LOGO

 

Білки мембрани еритроцитів

 

Виконала:

Студентка групи БЛБ-44

Брезвин Наталія

 

 

 

 

Мембрана еритроцита

 

Мембрана еритроцита складається з білків, ліпопротеїнів і глікопротеїнів і, можливо, чисто ліпідних ділянок.

Товщина її складає близько 10 нм, вона приблизно в мільйон разів більш проникна для аніонів, ніж для катіонів.

Мембрана еритроцита є вибірково проникною. Через неї проходять гази, вода, іони Н+, аніони ОН-, Сl-, НСО3-; вона малопроникна для глюкози, сечовини, іонів К+ і Na+. Через неї майже не проходить більшість катіонів, і вона абсолютно не пропускає білків.

 

 

 

 

Класифікація

 

  • Вперше запропонована Файрбанксом та Стеком в 1971 році 
  • Для опису автори використовували результати, отримані при фракціонуванні білків електрофорезом в поліакриламідному гелі за молекулярними масами Перша класифікація включала 10 мембранних білків еритроцитів
  • Вподальшому уточнена і доповнена, завдяки використанню двовимірного електрофорезу

 

 

 

 

 

 

 

 

Спектрин

 

  • Становить ~25% маси всіх мембранних білків еритроцитів;
  • Представлений у кількості 200 000 копій на клітину
  • Відіграє важливу роль у підтримці форми і розміру клітини, визначає міцність, механічну стабільність і деформованість еритроцита

 

  •  Зв'язуючись з внутрішньою стороною мембрани, стабілізує фосфоліпідний бішар і обмежує латеральну рухливість інтегральних білків
  • Маючи зв'язуючі регіони для транспортних АТФаз, бере участь у формуванні активних центрів цих ферментів і здатний за певних умов викликати їх конформаційні перебудови, за рахунок чого може модулювати процеси активного переносу катіонів через плазматичну мембрану

 

 

 

 

 

Анкірин

 

  • Від грец. ankyra - заякорювати
  • Інша група дослідників назвала його синдеїном , від грец. syndeo ― зв'язуватися разом.
  • Мг = 200 кДа
  • Складається з 2-ох доменів: нейтрального і фосфорильованого

 

 

 

 

 

Білок смуги 3 ― аніонтранспортний білок

 

  •  глікопротеїд, Мг=90 кДа
  • Тетрамер цього білка зв’язаний з анкірином, котрий взаємодіє зі спектрином
  • N-термінальний домен має сайти зв’язування для дезоксигемоглобіну і ряду ферментів гліколізу (гліцеральдегід-3-фосфатдегідрогенаи і альдолази)
  • С-термінальний домен зв’язує карбоангідразу ІІ

 

 

 

 

Білок смуги 4.1

 

  • На електрофореграмі розділяється на 2 смуги: 4.1а (Мг=80 кДа) і 4.1b (Мг=78 кДа)
  • Складається з 4 доменів:
  • Основний N-кінцевий гідрофобний (Мг=30 кДа)
  • Гідрофільний (Мг=16 кДа)
  • Центральний (Мг=10 кДа)
  • Карбокситермінальний 
    (Мг=22 кДа)

 

 

 

 

Text

 

Text

 

Будова спектрину (А), навколомембранного  білкового комплексу (Б) і цитоскелету  еритроцитів (В).

  • Кожен димер спектрину складається з двох антипаралельних, нековалентнозв’язанних між собою α-і β-поліпептидних ланцюгів (А).
  • Білок смуги 4.1 утворює зі спетрином і актином "вузловий комплекс", який за допомогою білка смуги 4.1 зв'язується з цитоплазматичних доменом глікофорину. Анкірин з'єднує спектрин з основним інтегральним білком плазматичної мембрани - білком смуги 3 (Б).
  • На цитоплазматичній поверхні мембрани еритроцита формується гнучка ниткоподібна структура, що складається з білків і забезпечує пластичність еритроцита при проходженні через дрібні капіляри (В).

 

 

 

 

Білок смуги 4.2 - Палідин

 

  • Олігомер, Мг=72 кДа
  • Присутній у димерній і тримерній формах
  • З’єднується з цитоплазматичним доменом білка смуги 3, анкірином, спектрином і білком смуги 4.1.

 

 

 

 

Білок смуги 4.9

 

  • Виділений у вигляді тримера з Мг=145 кДа
  • Стабілізує взаємодії спектрина з актином і впливає на ступінь його полімеризації
  • Співвідношення до кількості спектрину - 1:1
  • Взаємодіє з актиновими нитками, знижуючи швидкість полімеризації актину

 

 

 

 

Білок смуги 5 - Актин

 

  • Мг=43 кДа
  • Практично по всій довжині має сайти зв’язування для спектрину
  • Кожен актиновий олігомер може зв’язувати ~ 6 спектринових тетрамерів
  • Кожна молекула актину може зв’язувати до 4 інших молекул актину
  • Сполуки, які інгібують полімеризацію актину, підвищують гнучкість еритроцитарної мембрани

 

 

 

 

 

  • Становить ~1% мембранних білків еритроцитів
  • Гетеродимер, складається з двох α-спіралеподібних субодиниць (Мг=29 кДа і Мг=27 кДа)
  • Відношення субодиниць 3:1
  • 2 молекули еритроцитарного міозину зв’язують 15 мономерів актину
  • Стабілізує мембранозв’язуючі форми актину
  • Здатний пригнічувати асоціацію спектрину і актину

 

Білок смуги 7 - Тропоміозин

 

 

 

 

Міозин

 

  • Гексамер, утворений двома важкими ланцюгами Мг=200 кДа і двома легкими, Мг=25 кДа і Мг=19,5 кДа.
  • Вперше ідентифіковани в структурі мембранного цитоскелету Фовлером і співавт. В 1985 р.
  • Володіє АТФ-азною активністю

 

 

 

 

 

Глікофорини

 

  • Гетерогенна група сіалоглікопротеїнів еритроцитарної мембрани
  • Містять основну частину вуглеводів еритроцитарної мембрани
  • Становлять ~2% білків мембрани еритроцита
  • Є маркерами клітинної диференціації
  • Трансмембранна орієнтація дає їм змогу бути посередниками у процесах передачі сигналів з поверхні клітини, взаємодіючи з білками цитоскелету

 

 

 

 

Аквапорин 1

 

  • Приймає участь у транспорті вуглекислого газу через мембрану еритроцитів
  • Через аквапорин переноситься ~60% СО2

 

 

 

 

LOGO

 

Дякую за увагу!


Информация о работе Білки мембрани еритроцитів