Малярійний плазмодій,їх життєвий цикл. Ліквідація малярії ,як масової хвороби в минулому України

ПОЛТАВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В. Г. КОРОЛЕНКА

 

 

кафедра біології

та основ  здоров’я людини

 

 

Реферат

на тему:

« Малярійний плазмодій,їх життєвий цикл. Ліквідація малярії ,як масової хвороби в минулому України.»

 

 

Виконала:

студентка I курсу

природничого  ф-ту

групи П-11

Кошеленко Юлія

 

Полтава 2012

 

Зміст:

-Вступ,

-Визначення малярійного плазмолію,

 

-Епідеміологія малярії. Життєвий цикл малярійних плазмодіїв,

 

- Малярія її симптомі та лікування:

-Перші засоби лікування,

- Дослідження причин хвороби,

- Симптоми та діагностика,

- Значення.

-Ліквідація малярії ,як масової хвороби в минулому     України,

 

-Висновок,

 

-Список використаних джерел

 

 

 

Вступ

До класу Споровиків належить близько 3600 видів найпростіших (за новою класифікацією — це клас типу Апікомплекси), які ведуть паразитичний спосіб життя. Переважно це внутрішньоклітинні паразити людини й тварин, що викликають малярію та інші захворювання (токсоплазмоз). У зв'язку з паразитичним способом життя споровики не мають органел захоплення і приймання їжі, у них зникли травні й скоротливі вакуолі, а також органели активного руху (крім джгутиків у чоловічих гамет). Проте завдяки паразитизму виникли складні життєві цикли.

Ця проблема досить актуальна на сьогоднішній день і досить часто зустрічається серед людства. Малярія щорічно викликає близько 350—500 мільйонів випадків захворювання і приблизно 1,3-3 мільйонів смертей людини — як мінімум одна смерть кожні 30 секунд. Африка на південь під Сахари відповідає за 85-90% цих випадків , значна більшість з яких відбуваються в дітей віком до 5 років. Смертність, як очікується, зросте вдвічі протягом наступних 20 років.

Мета:Вивчити будову ,систематики та життєві цикли типових представників класу Споровики. Підняти проблему хвороби малярії . Вивчити будову ,систематики та життєві цикли типового представника класу Споровики-Малярійний плазмодій.

Завдання:

1-Визначення малярійного плазмодію,

2-Розглянути життєвий цикл малярійного плазмодію,

3-Малярія,її  симптоми та лікування,

4-Розглянути методи ліквідації  малярії в минулому України.

 

 

 

 

 

 

Глава 1.Малярійний плазмодій

 

 

Малярійний  плазмодій — це збудник малярії, одного з найнебезпечніших захворювань людини, що забрало мільйони людських життів. Переносять його від хворої людини до здорової кровососні малярійні комарі. Під час укусу зі слиною комара у кров здорової людини проникають рухливі клітини плазмодія. Малярійний плазмодій починає розвиватися в організмі людини з того часу, коли заражений плазмодієм комар проколює шкіру людини при укусі і вводить в кров слину, в якій є спорозоїти плазмодія (інвазійна форма). Веретеноподібні рухливі спорозоїти з потоком крові досягають печінки, де здобувають амебоїдну форму, ростуть, розмножуються множинним поділом, проходячи поступово стадії трофозоїта і шизонта. У процесі розподілу шизонта (шизогонія) утворюються молоді особини - тканинні мерозоїти (тканинний або позаеритроцитарний цикл). Тканинні мерозоїти виходять з пошкодженої ними клітини і проникають в нові клітини, де знову проходять зазначений цикл розвитку. Розвиток малярійного плазмодія в тканині печінки не викликає реакції організму. Для подальшого свого розвитку тканинні мерозоїти повинні проникнути в еритроцити, в яких вони ростуть, харчуються їх цитоплазмою, а також розмножуються способом шизогонії.

 

Цикл розвитку Малярійного плазмодія(Plasmodium vivax)(Рис.1)

 

 

Рис.1.Цикл розвитку Малярійного плазмодія(Plasmodium vivax):

1-спорозоїти,

2 4 шізогонія в печінці ,

3 зростаючий шизонти з численними ядрами, 4 - шизонти,

5 10 еритроцитарна шізогонія ,

7 8 ділення ядер всередині  шизонти,

9 10 розпад шизонти на мерозоїти і вихід їх з еритроцита , крім мерозоїтів, видно зерна пігменту,

11 молодий макрогамонт, 11а - молодий мікрогамонт,

12 зрілий макрогамонт, 12а - зрілий мікрогамонт,

13 макрогамета,

14 мікрогамонт, 15 - флагелляція,

16 копуляція,

17 зигота,

18 рухома зигота (оокінета),

19 проникнення оокінети крізь стінку кишечника комара,

20 перетворення оокінети в ооцисту на зовнішній стінці кишечника комара,

21, 22 зростаюча ооцист з делящимися ядрами,

23 зріла ооцисти зі спорозоитами і залишковим тілом,

24 спорозоїти, покидающие ооцисту,

25 спорозоїти в слинних залозах комара

 

 

Резервуар збудника малярії - Хвора людина; основний механізм зараження - трансмісивний. Переносники малярії - Самки комарів роду Anopheles; етіологічну роль комарів довів Р. Росс (1897). Людина-проміжний, а комар - остаточний хазяїн паразита. Також можливе вертикальне зараження від матері до плоду. У 104 ендемічних малярії країнах реєструють близько 250 млн нових випадків захворювання, смертність від малярії досягає 1-2 млн щорічно. Захворюваність безпосередньо залежить від розмірів популяції комарів і кількості хворих, службовців резервуаром інфекції. У зв'язку з розвитком індустрії туризму захворювання стали виявляти в країнах, що лежать за межами природного ареалу.

 

Глава 2.Життєвий цикл малярійних плазмодії

 

У різних видів малярійних плазмодіїв життєвий цикл практично однаковий, а основні відмінності пов'язані з характером уражень еритроцитів. В організмі людини відбувається безстатева стадія (шизогонія), в організмі комарів - статева стадія (спорогония).

• Спорогонія малярійних плазмодіїв відбувається в клітинах епітелію ШКТ комара; її тривалість 1 -3 тиж. З кров'ю хворого в організм комара проникають чоловічі і жіночі гамети (гамонти), попарно зливаються в зиготи, що проникають в стінку кишки і утворюють там ооцисти. Вміст ооцист зазнає процес спорогонии, тобто багаторазового поділу з утворенням веретеноподібних спорозоїтів. Спорозоїти - рухливі клітки завдовжки 11-15мкм, діссемінірующім по всьому організму комахи. Частина з них проникає у слинні залози комара, внаслідок чого він стає переносником хвороби.

• Тканинна (екзоерітроцитарній) шизогонія малярійних плазмодіїв відбувається в гепатоцитах і триває 1-25 міс. Вже через годину після укусу комара спорозоїти проникають з кровотоком в клітини печінки, де відбувається їх розмноження і ділення. У результаті ділення утворюються мерозоїти (кожен спорозоіт може утворити від 2000 до 40000 мерозоїтів), що руйнують гепатоцити і проникаючі в кровотік.

• Еритроцитарна шизогонія малярійних плазмодіїв відбувається після проникнення мерозоїтів в еритроцити шляхом ендоцитозу, де утворюється паразітоформная Псевдовакуолі. Потім мерозоїти перетворюються в трофозбіти (безстатеві форми), утилізують гемоглобін. В ході розвитку паразитів в еритроцитах відбувається накопичення пігменту. Юні трофозоіт-ти містять ядро з одним хроматіновие зерном і зовні нагадують перстень або кільце. Незрілі трофозоіти мають амебоподібну форму, а трофозоіти P. vivax здатні пересуватися всередині еритроцитів[от лат. vivax, живой]. У зрілих трофозоітов ядра діляться; утворюються багатоядерні шизонти (діляться форми), що дають нове покоління мерозоїтів. Вихід мерозоїтів з еритроцита супроводжується його руйнуванням. Цикл розвитку для P. malariae становить 72 год, для інших видів - 48 ч. В деяких еритроцитах розвиваються чоловічі (Мікрогаметоціти) і жіночі (макрогаметоціти) гамонти, завершальні свій розвиток тільки в організмі комара протягом 7-45 діб.

• З настанням еритроцитарної шизогонії малярійних плазмодіїв розмноження P. malariae і Pj. falciparum в печінці припиняється, однак у P. vivax і P. ovale частина спорозоїтів (гіпнозоїти) залишається в гепатоцитах, утворюючи дрімаючі вогнища, що дають віддалені рецидиви.

 

 

 

 

 

2.1. Розмноження плазмодія

 

Для збудника малярії (плазмодія) характерна зміна двох хазяїв: людини і комара, при цьому відбувається чергування статевого і безстатевого розмноження. Статеве розмноження плазмодіїв відбувається в тілі різних видів малярійних комарів, безстатеве — в тілі людини. На певному етапі розвитку мерозоїти більше не діляться, а перетворюються на мікро і макрогаметоцити, які є джерелом зараження комарів. Під час укусу хворої людини у шлунок комара потрапляють плазмодії різних стадій розвитку. Проте тільки гаметоцити зберігають свою життєздатність і перетворюються на зрілі статеві клітини. Вони копулюють і дають початок рухливій зиготі, що через низку перетворень дає кілька тисяч спорозоїтів. Вони проникають у слинні залози комара і під час укусу зі слиною передаються людині.

 

 

 

 

Глава 3. Малярія її симптомі та лікування.

Малярію виявляють в регіонах від 45 ° північної до 40 ° південної широти, частіше в тропіках і субтропіках. У країнах з помірним кліматом основний збудник малярії - P. vivax, в тропіках - P. Falciparum.

Малярі́я (с.в. італ. mala — «погане» і італ. aria — «повітря»), раніше відома як болотна лихоманка — інфекційне захворювання, що викликається протозойними паразитами роду плазмодіїв (Plasmodium, 80-90% випадків смерті — «тропічна малярія», що викликається Plasmodium falciparum) та передається людині при укусах комарів роду Anopheles (в переважній більшості випадків так званих «малярійних комарів»). Перебіг хвороби супроводжується гарячкою, ознобом, потом, спленомегалією (збільшенням розмірів селезінки), гепатомегалією (збільшенням розмірів печінки) і анемією, характеризується хронічним перебігом з можливістю рецидивів.

Малярія щорічно  викликає близько 350—500 мільйонів випадків захворювання і приблизно 1,3-3 мільйонів  смертей людини — як мінімум одна смерть кожні 30 секунд. Африка на південь під Сахари відповідає за 85-90% цих випадків , значна більшість з яких відбуваються в дітей віком до 5 років. Смертність, очікується, зросте вдвічі протягом наступних 20 років.

3.1. Перші засоби лікування

Першим відомим засобом лікування був полин однорічний або цінхао (Artemisia annua L), який містить  артемізинін, перша згадка про використання цієї рослини належить роботі Ге Конга 340 року до н. е. З відкриттям Нового Світу з'явився новий засіб, кора хінного дерева, яка віками використовувалася індіанцями як жарознижувальний засіб. Його назва пішла від першого відомого європейця, якого ним вилікували, графині Хінон, жінки віце-короля Перу.

 

 

3.2.Дослідження причин хвороби

У 1880 році французький військовий лікар Шарль Луї Альфонс Лаверан навів перші свідоцтва, що малярія викликається найпростішими — перший випадок, коли найпростіші були ідентифіковані як причина хвороби. За це та інші відкриття його було нагороджено Нобелівською премією з фізіології та медицини в 1907 році. Роком пізніше кубинський лікар Карлос Фінлей, який лікував хворих на жовту лихоманку в Гавані, вперше засвідчив, що хвороба може бути передана людині комарами. Британець Сер Рональд Росс показав в 1898 році, що певні види комарів передають малярію птахам, і одержав в 1902 році Нобелівською премією з медицини за опис життєвого циклу цього малярійного паразита. Дані, одержані Фінлеєм, були визнані дещо пізніше, в 1900 році, коли були підтверджені медичною радою, очоленою Вальтером Рідом; рекомендації цієї ради були вперше і з великою ефективністю використані Вільямом Горгасом в оздоровчих заходах, здійснених протягом будівництва Панамського каналу.

3.3. Симптоми та діагностика

Ознаки малярії  зазвичай такі: гарячка, озноб, артралгія (біль у суглобах), блювання, анемія, викликана гемолізом, гемоглобінурія (виділення гемоглобіну у сечу) і конвульсії. Можливе також відчуття поколювання в шкірі, особливо у випадку малярії, викликаною P. falciparum. Наслідки малярійної інфекції, якщо її не лікувати, включають кому і смерть. Особливо уразливими є діти і вагітні жінки. Також можуть спостерігатися спленомегалія (збільшення селезінки), нестерпний головний біль, ішемія головного мозку і гемоглобінурія, викликана побічною дією деяких ліків, зокрема пошкодженням нирок.

Діагноз ставлять на основі виявлення паразитів у мазках крові. Традиційно використовують два типи мазків — тонкий та товстий («товста крапля»). Тонкі мазки подібні до звичайних мазків крові і дозволяють визначити різновиди, тому що зовнішність паразита краще всього збережена при цьому методі. Товсті мазки дозволяють мікроскопісту проглянути більший об'єм крові і тому вони в одинадцять разів чутливіші, ніж тонкі мазки, але зовнішність паразита набагато більш спотворена і не дозволяє легко відрізняти різновиди малярії. При аналізі товстого мазка досвідчений мікроскопіст може виявити паразитів на рівні 0.0000001%.Мікроскопічний діагноз може бути складним, тому що ранні трофозоїти різних видів плазмодія важко відрізнити, і звичайно необхідно декілька з них для діагностики.

 

 3.4. Значення

Малярія завжди була і є однією з найнебезпечніших хвороб людини. Вона приводила до занепаду великі країни, знищувала народи, вирішувала результати війн. До відомих жертв, що найбільш ймовірно померли від малярії, належать: Олександр Македонський, Аларіх (король готів), Аттила (король гунів), Чингісхан, святий Августин, принаймні 5 римських пап, італійський поет Данте, імператор Священної Римської імперії Карл V, Христофор Колумб, Олівер Кромвель, лорд Байрон та багато інших .

Сучасні дані щодо малярії приведені нижче:

• В районах, небезпечних на малярію, мешкає 2,4 мільярди людей або 40% населення світу.
• Щороку від 300 до 500 мільйонів людей заражуються малярією, та, згідно з даними ВОЗ, ця цифра щорічно зростає на 16%. 90% випадків реєструється у Африці, із решти країн 70% випадків припадає на Індію, Бразилію, Шрі-Ланку, В'єтнам, Колумбію та Соломонові острови.
• Щороку від 1,5 до 3 мільйонів людей вмирає від малярії (в 15 разів більше, ніж від СНІДу).

 

       

 

          - За останнє десятиліття з  третього місця за числом смертних  випадків у рік     (після пневмонії та туберкульозу) малярія вийшла на перше серед інфекційних захворювань.