Загальні відомості про віруси та їх роль у природі

 До числа  таких ферментів відносяться, наприклад, дезоксітілендінкінази і ДНК-полімерази. Так, напрмер, ацілогуанозін (ацикловір), проникаючи в клітину, фосфорилюється вірусної дезоксітімідінкіназой і у вигляді трифосфату пригнічує ДНК-полімеразу вірусу простого герпесу (більшою мірою, ніж ДНК-полімеразу клітини). Крім того, це з'єднання вбудовується в ДНК вірусу. Рибавірин діє за іншим принципом: у вигляді 5 - трифосфату, він специфічно пригнічує РНК-полімерну транскриптазу ДНК вірусів. Отримані дані дуже перспективні для створення нових вибірково діючих противірусних засобів.

 Спрямованість  дії противірусних засобів може  бути різною. Вона стосується  різних стадій взаємодії вірусу  з клітиною. Так відомі речовини, які діють наступним чином :

1. Пригнічують  адсорбцію вірусу на клітці і (або) проникнення його в клітку, а також процес вивільнення («депротеїнізация») вірусного генома (мідонтан, ремантадин).

2. Пригнічують  синтез «ранніх» вірусних білків-ферментів  (гуанидин).

3. Пригнічують  синтез нуклеїнових кислот (зидовудин, ацикловір, відарабін, ідоксурідін).

4. Пригнічують  «збірку» віріонів (метисазон).

5. Підвищують  резистентність клітини до вірусу (інтерферони).

 Одні препарати  призначені для лікувальних цілей,  інші - переважно для профілактики вірусних захворювань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Віруси (від  лат. virus — отрута) — неклітинні форми живих організмів , які складаються з нуклеїнової кислоти (ДНК або РНК) і білкової оболонки, зрідка включаючи інші компоненти (ферменти, ліпідні оболонки тощо). Віруси настільки малі, що лише в кілька разів перевищують розміри великих молекул білків. Віруси мають розміри 8—750 нм. їх можна побачити лише під електронним мікроскопом. Специфічність вірусів у тому, що вони є особливою групою неклітинних форм життя, яким властивий строгий паразитизм на молекулярному, а часто й на молекулярно-генетичному рівні, що уражують усіх представників царства природи: рослини, тварини і мікроорганізми, а також людей. Віруси поширені всюди, але самостійно не можуть поширюватись в природі, це залежить від їх властивостей та наявності чутливих до них клітин. . Боротися з цими організмами дуже важко, так як, вони мають властивість змінювати склад своєї будови при попаданні в сприятливі умови. Віруси викликають різні хвороби. Вірусні хвороби дуже різноманітні і залежать від природи вірусів, їх вірулентності, шляхів проникнення в організм і подолання природних захисних бар'єрів організму. У зв'язку з цим вченні постійно намагаються розробити нові методи для боротьби з інфекційними захворюваннями.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Білай В.І. Основи загальної мікології. – К.: «Вища школа», 1980. – 

     360 с.

2. Генкель Л.А. Микробиология с основами вирусологии. - М.: Просвещение, 1974. - 270 с.
3. Векірчик К.М. Мікробіологія з основами вірусології: Підручник. – К.: Либідь, 2001. – 312 с.
4. Ґудзь С.П. та ін. Основи мікробіології. – К., 1991.
5. Хвороби сільськогосподарських культур/ Московець С.Н., Бобирь А.Д., Глушак Л.Е. / Під ред. Бобиря А.Д. — К.: Урожай, 1975.
6. Бойко А Л. Экология вирусов растений. — К.: Вища шк., 1990. — 165с.
7. Пяткін К.Л., Кривошеїн Ю.С.Мікробіологія з вірусологією та імунологією. К.: Вища школа, 1992. – 431 с.
8. Леонтьєв Д. В., Акулов О. Ю. Загальна мікологія: Підручник для вищих навчальних закладів. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 228 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2