Збудник туберкульозу

готують мазки. При другому - мокротиння гомогенізують в р-ні їдкого Na,

потім додають 1-2 мл ксилолу (бензину, бензолу), струшують 10 хв і

виготовляють мазки з  верхнього шару, куди спливли мікобактерії. Методи

збагaчення підвищують відсоток виявлення туберкульозних бактерій.

Бактеріологічний метод  є основним у лабораторній діагностиці

туберкульозу. Досліджуваний  матеріал заливають подвійним об’ємом 6 %

сірчаної кислоти, струшують 10 хв. Суміш центрифугують, осад

нейтралізують 2 краплями їдкого Na, відмивають ізотонічним р-ном хлориду

Na, висівають на середов. Левенштейна-Йєнсена (Фінна, Сотона тощо).

Виділені культури ідентифікують, визначають їх чутливість до

антимікробних препаратів.

Використовують також  прискорені методи бактеріологічної діагностики

Прайса і Школьникової. За методом Прайса досліджуваний  матеріал наносять

на стерильні предметні  скельця, висушують і занурюють  у 6 % р-н сірчаної

кислоти, в якому гинуть всі мікроби, крім мікобактерй. Після  промивання

мазків у 0,85 % р-ні хлориду  Na їх вміщують у флакони з цитратною

кров’ю. Ч/з 2-3 дні скельця  виймають, фіксують і забарвлюють  за

Цілем-Нільсеном. Мікроколонії в мазку мають вигляд зігнутих джгутів

(“кіс”), які утворюються  під впливом корд-фактора. За  методом

Школьникової матеріал після  відповідної обробки кислотою сіють  у

пробірки з цитратною  кров’ю. Ч/з 6-8 днів середов. центрифугують  і з

осаду виготовляють мазки, забарвлюють і мікроскопують.

Біологічний метод використовують у тих випадках, коли збудник

туберкульозу важко або  неможливо виділити на живильних  середов..

Найчастіше його вживають при діагностиці туберкульозу нирок.

Досліджуваний матеріал після  відповідної обробки кислотою вводять

гвінейським свинкам чи кроликам. Починаючи з 5-10 дня, досліджують

пунктати лімфатичних  вузлів бактеріоскопічним методом. Заражених тварин

спостерігають 1-2 місяці. При  їх розтині у внутрішніх органах  виявляють

численні туберкульозні гранулеми.

Алергічну пробу Манту  ставлять для виявлення інфікованих  туберкульозними

бактеріями людей, а також  для оцінки перебігу захв. й відбору  осіб для

ревакцинації. На внутрішню  поверхню передпліччя внутрішньошкірно вводять

туберкулін (5 туберкулінових одиниць в об’ємі 0,1 мл). Результат  проби

Манту оцінюють ч/з 72 год. Позитивною її вважають при розмірі

інфільтрату не < 5 мм.

Серед заходів загальної  профіл. туберкульозу мають значення рання

діагностика і лік. хворих, знезараж. молока й інших харчових продуктів і

широке проведення соціальних заходів (покращання житлових умов, підвищ.

матеріального забезпечення, хороші умови праці).

Для специфічної профіл. використовують живу вакцину ВСG (Bacille

Calmette et Guerin). Її отримали французькі вчені А. Кальмет і М. Герен e et Guerin). Її отримали французькі вчені А. Кальмет і М. Герен

шляхом тривалих пасажів  M. bovis (230 пересівів протягом 13 р.) на

гліцериновому картопляному середов. з додаванням жовчі. За вказаний час

під впливом жовчі знизилась  вірулентність культури і її стали

використовувати як вакцинний  штам. Вакцину вводять внутрішньошкірно всім

новонародженим на 5-7 день життя. Ревакцинацію проводять з  інтервалом у

5-7 років до 30-річного віку.  Лікують туберкульоз АБ і

хіміотерапевтичними препаратами, до яких чутливі збудники захв..

Найбільш ефективними  препаратами є ізоніазид, рифампіцин. До препаратів

середньої ефективності відносять  стрептоміцин, канаміцин, етіонамід,

циклосерін. Найменш ефективними  є ПАСК і тіоцетазон. Важливе значення

мають раціональне харчування, сан.-кур. лік., десенсибілізація організму

туберкуліном та іншими препаратами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

 

Воробьев А. А. Микробиология  и иммунология. М., 1999.

 

Лурия С. Общая вирусология. М., 1970. Кочемасова 3. Н. Микробиология.

М., 1984.

 

Покровский В. И. Медицинская  микробиология. М., 1999.