Здоров'я як важлива життєва цінність

 

 

 

 

 

 

                Реферат

На тему: Здоров'я як важлива життєва цінність

 

 

 
 
 
 
 
 
 
 
Виконала: 
Учениця 8-ого класу 
Бурлачек Вікторія

 

 

План: 
1. Здоров'я сучасної людини як цінність

 1.1 Поняття «здоров'я»

1.2 Ціннісні характеристики  здоров'я 
1.3 Критерії здоров'я

2. Медико-соціальні  основи здоров'я

 2.1 Соціальніпредпоссилки

2.2 Медико-соціальні  роботи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запровадження

Людство з кожним щаблем свого розвитку стає більш монолітним, цільним організмом, що підтверджено процесом глобалізації. Посилюється взаємозалежність нашого суспільства та індивіда, зокрема і щодо здоров'я. Реалізація людьми громадських інтересів, виконання соціальних завдань багато чому визначається станом їх індивідуального здоров'я. Натомість, стан здоров'я індивідів безпосередньо залежить від того, наскільки здорово самого суспільства. Така взаємозалежність дозволяє казати про здоров'я як як і справу вітальному, а й як про соціальний феномен. Через те, що інколи має таким значенням, яке обумовлює усі сторони життєдіяльності як суспільства, і індивіда (від самої біологічного існування до переваг полягає у задоволенні духовних потреб), можна розглядати здоров'я як універсальну, фундаментальну, найвищу цінність, актуальність соціально-філософського,аксиологического дослідження якої проявляється натрехосновних рівнях.

Актуальність цієї проблеми на загальнолюдському рівні зростає у силу те, що ми бачимо появи і наростання про глобальних проблем людства, негативні наслідки неминуче пов'язані з порушенням здоров'я в планетарному масштабі. Це було пов'язано лише з техногенними впливами на природу і погіршенням екологічній ситуації. Проблеми здоров'я дитини і людства що неспроможні розглядатися поза зв'язки й з негативними тенденціями і деформаціями у суспільному розвиткові. Локальні війни" та військово-політичні конфлікти, сепаратизм, тероризм, наркоторгівля неминуче пов'язані з злочинами проти життя і здоров'я. Нерідко вони мають вже загрозливий людству характер. Звідси зрозуміла занепокоєність пошуком практичних заходів розв'язання. У цьому вочевидь постає завдання вироблення єдиної, здатної до практичної реалізації громадської стратегії і тактики вирішення цього насущного питання. Недооцінка такого завдання і недостатня вивченість пов'язаних із нею проблем не перебільшуючи ставить людство до межі життя і смерть.

Об'єкт дослідження – здоров'я як універсальна цінність.

Предмет дослідження – здоров'я й суспільства як соціальна цінність, взаємозв'язок у ній вітального та високого соціального змісту аби на формування наукової концепції здоров'я у сучасних умовах.

Мета дослідження залежить від розгляді соціально-філософських проблем здоров'я у томуаксиологическом аспекті, дослідженні сутності здоров'я дитини і тенденцій у поступовій динаміці його ціннісних характеристик, аналізі причин, що призвели до «знецінення здоров'я», та обгрунтування шляхів їх лікування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Здоров'я сучасної людини як цінність

1.1 Поняття «здоров'я»

Поняття «здоров'я» відбиває жодну з фундаментальних характеристик існування, форму його життя. Тому воно, природно, переосмислюється щоразу, коли соціальна життя переживає глибокі зміни, чи то зміни у громадських відносинах чи зміни у технічні можливості людства.

Сьогодні панує розуміння здоров'я людини як відсутність хвороб. З феноменологічної погляду це пояснюється лише тим, що досвід переживання здоров'я дано нам не спочатку, а вдруге. Він опосередковується первинним досвідом нездужання, болю, недуги, слабкості, а саме здоров'я сприймається як звільнення від цих негативних відчуттів. Невдоволеність таким розумінням здоров'я часто намагаються обійти з допомогою використання стосовно людини поняття «практично здоровий». Воно дозволяє не брати до уваги пов'язані з здоров'ям окремі недоліки, співвідносити здоров'я із віком людини, враховувати рід його занять тощо.

Поняття «практично здоровий» носитьаксиологический відтінок і використовують як деяка грань чи, краще, як певна протяжне прикордонне простір між абсолютно здоровим станом чоловіки й тим, коли його вже треба оцінювати як хворого. Кордони стану, за якого людину вважають практично здоровим, рухливі. Але тоді здоров'я можна розуміти, як характеристику й оцінку тих фізичних і соціальних можливостей, що має людини, з огляду на те, що їй, через особливості його організму, робити годі було, ніж зашкодити самої себе чи оточуючим.

Використовуючи марксистську методологію визначення суті людини, можна стверджувати, що сутність здоров'япредставима як частину сукупності громадських відносин,детерминируемая медико-біологічними чинниками стану організму людини, що у певної соціокультурної середовищі. Причому, це такий частина, що у деяких, але істотних відносинах визначає ціле.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Ціннісні характеристики  здоров'я

Здоров'я може мати різні ціннісні характеристики, що значно різняться по носіям, за видами, структурі та т.д. Насамперед,аксиологический аналіз здоров'я передбачає з'ясування його ціннісної сутності, структури та роль «життєвому світі» людини.

По ціннісної сутності здоров'я виступає благом, тобто. тим, який відповідає потребам, інтересам, має позитивне значення для таких людей. Поаксиологической ієрархії здоров'я належить до розряду вищих, універсальні цінності, оскільки має неминуще, всеосяжне і позачасове значення. У той самий час, здоров'я є цінністю - засобом, бо «існує саме собою» (Платон), а є умовою існування ще більше значимої цінності - життя. Можна жити, будучи нездоровим, але не можна, будучи здоровим, вмирати.Антиподом здоров'я в ціннісному вимірі виступає хвороба якантиценность.

Ціннісне зміст здоров'я акумулюється щодо людини (соціуму) до свого стану, що забезпечує успішну (гідну, прийнятної даних умов) життєдіяльність. Разом зі ставленням людини до здоров'я вибудовується система його ціннісних орієнтації, переваг, цілей, без яких існування позбавляється сенсу. У свій зміст здоров'я як цінність включає безлічсубценностей,имеющихсмисложизненное значення в людини. Здоров'я - те й насолоду, і, і слава, і краса, і добро, та обдаровує щастям. І це відношенні про духовне здоров'я можна говорити як про універсальної цінності. Носіями здоров'я, отже, і суб'єктами ціннісного відносини можуть виступати окремих осіб, соціальні групи, суспільство загалом. У цьому плані різняться індивідуальне здоров'я,социумное (здоров'я колективу, соціальної спільності, етносу, релігійної конфесії, професійної чи вікової групи тощо.) і планетарне (загальнолюдське) здоров'я. Здоров'я індивіда як цінність - це значимість заходи можливого здійснення людиною цілеспрямованих і усвідомлених дій (обмеження невмінням байдуже) без погіршення свого та духовної стану, без втрат надходжень у адаптацію життєвої середовищі.Здоров'я соціуму (суспільства) як цінність - це значущість суспільства ступеня реалізації змістовних життєвих можливостей його членів.Пo своєї структурі здоров'я як цінність включає дві основні компонента. Об'єктивний компонент -це сукупність можливостей, які можна реалізовані за наявності повноцінного здоров'я. Це то, можливо статусна роль суспільстві, професія, рід занять, тривалість життя тощо. Суб'єктивний компонент здоров'я людини як цінності - цей показник суб'єкта до свого здоров'я, що виражається в перевагах, ціннісних орієнтаціях, мотивації поведінці стосовно здоров'ю. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4 Критерії  здоров'я

Важливоюаксиологической характеристикою здоров'я є її критерії. Вочевидь, що у різних культурах вони можуть бути різними, а існують узвичаєні показники, якими оперує Всесвітня організація охорони здоров'я. До них належать: тривалість життя, рівень смертності, травматизму, схильність епідеміям, ефективність системи охорони здоров'я, кількість інвалідів, розвиненістьФарминдустрии, розвиток медичної науку й інші. Оцінюючи здоров'я важливе його місце займає аналіз причин смерті, зокрема, порівняння кількості смертей, що з екзогенними (зовнішніми стосовно організму і соціальними за своєю природою) і з ендогенними причинами.

Протягом тисячоліть проблема здоров'я був у основному особистою справою кожного, а головними причинами смерті виступали екзогенні чинники - голод, епідемії, війни, відсутність ліків. Смерть з погляду біологічних можливостей організму наступала передчасно, а тривалість життя вона була невелика. Підвищення рівень життя, розвиток медицини, гуманна соціальна політика, пропаганда здорового способу життя й культивування здоров'я призвели до того, що сьогодні у розвинених країн основними причинами смерті стали ендогенні чинники.

Від суто екзогенних чинників 2004 року загинуло майже четверту частину мільйона росіян. Слід врахувати також, щосердечнососудистие і ракові захворювання, яких померло більше мільйона чоловік, пов'язані з хворими умовами життя. Зростає смертність від такої соціальної хвороби, як туберкульоз. Очевидно, Росія знову робить виток убік посилення екзогенних чинників смерті. По-перше, ті хвороби, що тепер викликають смерть й носять начебто ендогенний характер, фактично результат дедалі гіршого стану довкілля і, стресових соціальних навантажень. По-друге, з'явилися такі нові захворювання, які мають соціальний характер, тому, які пов'язані з усталеними громадськими відносинами, що склалися у суспільстві цінностей і моральними нормами. Сюди відносяться, наприклад, ВІЛ-інфекція, наркоманія, алкоголізм. По-третє, проблема здоров'я перетворилася на специфічну громадську проблему особистісного характеру, коли чоловік у результаті техногенного на середу свого перебування виявив, що це реально і потенційно поставив в небезпека непросто здоров'я окремих осіб, а й власне існування як виду.

Розвиток біологічних і медичних наук, нові методи і засоби, властиві сучасним біотехнологій, породжують багатоаксиологические і моральні проблеми. Усе це слід враховувати, але цього потрібно розуміти здоров'я інакше, ніж просто відсутність хвороб.

Отже, поняття «здоров'я» відбиває жодну з фундаментальних характеристик існування. Тому переосмислюється щоразу, як у «життєвому світі» людини відбуваються глибокі зміни, однак у своїй універсальною цінністю. Суть цієї цінності у тому, що став саме здоров'я як стан індивіда чи соціуму дозволяє людині реалізувати певний набір фізичних, духовних і соціальних можливостей, у тому мірою реалізувати свій людський потенціал. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Медико-соціальні  основи здоров'я 

 

2.1 Соціальніпредпоссилки

Найважливішим критерієм соціального добробуту суспільства є здоров'я населення. Збереження здоров'я – головна мета Школі соціальної роботи, хоча у суспільній думці збереження здоров'я вважається прерогативою медицини. Проте річ цілком очевидна, будь-які соціальні послуги населенню однак торкаються питань здоров'я – стосується це надання нічлігу бездомним, розподілу гуманітарної допомоги малозабезпеченим, надання допомоги старим та інших. Усе це допомагає людині вижити за тих умов, у яких виявився, отже, позитивно впливає для здоров'я. Саме тому розділяти поняття «соціальні послуги» і «медична робота» може лише умовним.

У період існування СРСР значної частини соціальних функцій звинувачували не так до обов'язківврачебному й середньому медперсоналу дільничної служби. Дільничний лікар і особливо дільнична медична сестра як займалися лікувально-профілактичній роботою, а й вирішували соціальні проблеми своїх пацієнтів. Причому акценти у роботі дільничної терапевтичної іакушерско-педиатрической служби було у бік контингентів високого соціального ризику.Целим поруч нормативних актів, вказівок і інструкцій регламентувалася частота відвідувань пацієнтів вдома, неухильно дотримуваний принцип наступності не дозволяв хворому «вислизнути» з полем зору медичних працівників, лікар вважав себе зобов'язаним допомогти «своєму» пацієнтові з побудовою до лікарні, санаторій, будинок для літніх тощо.

Розпад Союзу ознаменувався деструктивними процесами у багатьох сферах економіки. Дедалі більше дефіцит бюджету зумовив брак фінансових засобів і загострення ситуації у першу черга у охороні здоров'я,финансировавшемся по залишковим принципом, а слабка моральна, і матеріальна мотивація медичного персоналу призвела до зниження якості лікувально-профілактичній допомоги, «інфляції» звання лікаря, і клятви Гіппократа.

Система державної охорони здоров'я не може виконувати повному обсязі своїх функцій. Соціальний компонент непомітно зник із роботи лікаря, а сама медицина стала поступово набувати дедалі більш «пожежний» характер. Останнім часом людей в амбулаторному ланці охорони здоров'я істотно зменшилася обсяг профілактичних програм. Зазначається повсюдне погіршення матеріально-технічної бази щодо занять фізкультурою, спортом, оздоровлення у період. Негативно вплинуло надають промислове забруднення довкілля, погіршення якості харчування, стресові ситуації у повсякденні та недосконалість психологічної підтримки. Усе це спричинило різке погіршеннямедико-демографической ситуації у країні: помітному «старіння» населення; зниження рівня народжуваності, який забезпечує навіть простого відтворення населення; зростання кількості хронічні захворювання, інвалідності, психічні розлади. Збільшується кількість хворих «старими» хворобами (туберкульоз, захворювання та інших.), з'явилися нові (СНІД, наркоманія тощо.).