Гігієна повітря

Вступ. Гігієна повітря

Предмет, завдання і методи гігієни. Гігієна – це наука про збереження та покращання здоров’я людей. Головними її завданням є:

1. Вивчення впливу різноманітних  чинників зовнішнього середовища (фізичних, хімічних, соціальних та  ін.) на здоров’я та працездатність  людей.

2. Розробка засобів і  способів підвищення опірності  організму до можливих шкідливих  впливів оточуючого середовища.

На підставі вивчення зовнішнього  середовища розробляються практичні  санітарні заходи щодо його оздоровлення, встановлюються гігієнічні вимоги та норми, що забезпечують оптимальні умови  праці та побуту.

Існують різні методи гігієнічних  досліджень.

1. Санітарний опис –  складається на підставі огляду  населеного пункту, окремого приміщення, споруди тощо.

2. Експериментальний метод  – застосовуються різноманітні  лабораторні, фізичні, хімічні,  бактеріологічні та інші дослідження.  Їх результати співставляються з відповідними гігієнічними нормами і на підставі цього робиться висновок про досліджуваний об’єкт.

3. Фізіологічні, біохімічні  та клінічні методи дослідження.  Наприклад, оцінку фізичного розвитку  проводять за допомогою, фізіологічних  проб, антропометричних вимірів,  загального медичного огляду.

4. Статистичний метод  застосовується у всіх масових  спостереженнях для обґрунтування  вірогідності результатів досліджень. Він потрібний для вивчення  захворювань, народжуваності, смертності  та фізичного розвитку населення,  які є показниками стану здоров’я  людей.

Одним із розділів гігієнічної  науки є гігієна фізичного  виховання. Її змістом є науково  обґрунтоване нормування засобів, методів  і умов занять фізичною культурою  і спортом для найефективнішого їх використання з метою збереження та зміцнення здоров’я людини. Гігієна  фізичного виховання вивчає вплив  фізичних вправ і загартовування на здоров’я людей для обґрунтування  найефективніших методик і сприятливих  умов занять.

Завданнями гігієни фізичного  виховання є: нормування модельних  параметрів здоров’я людини за критеріями фізичного стану (фізичний розвиток, підготовленість, загартованість); нормування фізичних навантажень (структура, об’єм, інтенсивність); процедур загартування, які запобігають не лише гіподинамії, але й справляють оптимальний тренувальний вплив для досягнення і підтримання модельного рівня здоров’я; регламентування режиму тренувальних і загальних навантажень, відпочинку, харчування, відновних заходів у великому спорті; нормування умов занять фізичною культурою і спортом (клімат, мікроклімат, спортивні споруди і обладнання), що сприяють їх доброчинному впливу на здоров’я.

Гігієна повітря. Повітря потрібне людині для дихання. Воно відіграє велику роль в теплообмінних процесах організму. Несприятливі зміни повітря можуть викликати значні порушення в організмі: перегрівання або переохолодження тіла, гіпоксію, зниження працездатності тощо.

Важливе гігієнічне значення має стан повітря при виконанні  м’язової діяльності, що пов’язано  з підвищенням легеневої вентиляції і великим теплоутворенням.

Для гігієнічної  оцінки повітря враховують:

1. Фізичні властивості  – температура, вологість, атмосферний  тиск, швидкість і напрямок руху, охолоджуюча спроможність, електричний  стан, радіоактивність тощо.

2. Хімічний склад –  постійні складові повітря і  сторонні гази.

3. Механічні домішки –  вміст пилу, диму і т. ін.

4. Бактеріальна забрудненість  – наявність мікробів.

Температура може позитивно  і негативно впливати на організм людини, але завдяки терморегуляційним  механізмам людина пристосовується  до різних температурних умов.

Тривале перебування в  приміщенні з високою температурою спричинює підвищення температури  тіла, прискорення ЧСС, головний біль, швидку розумову та фізичну втому, тепловий удар. Щоби уникнути теплового удару  потрібно температуру повітря у  приміщенні підтримувати на 5-10˚С нижче  температури тіла.

Висока температура негативно  впливає на функції вищої нервової діяльності: порушується увага, влучність, координація рухів, швидкість реакції, пластичність центральної нервової системи, що може спричинити травми під  час занять фізичною культурою і  спортом.

При високій температурі  повітря організм стає більш вразливим  до інфекційних хвороб.

При низькій температурі  повітря посилюється віддача  тепла і створюється небезпека  переохолодження організму. Тривалий вплив низьких температур викликає різноманітні рефлекторні реакції в організмі. Наприклад, охолодження ніг викликає зниження температури слизових оболонок носу, горла, що може бути причиною нежиті, кашлю, ангіни через зниження опірності до патогенних мікробів. Охолодження периферичних нервів, м’язів, сполучного апарату спричинює ревматизм, радикуліт, неврит та інші простудні захворювання. При виконанні фізичних вправ в умовах низької зовнішньої температури поруч із тим виникає небезпека пошкодження м’язів і зв’язок, оскільки при цьому зменшується їх еластичність.

Явища переохолодження можна  попередити. Для цього використовують теплий одяг, підтримують комфортну  температуру в приміщеннях (18-20˚С) і застосовують різні процедури  загартовування. Допомагають також  активні рухи, прийом їжі в гарячому вигляді. Температура повітря в  спортзалі повинна бути на рівні +15˚С, щоби забезпечити кращу віддачу  тепла, надлишок якого утворюється  під час виконання фізичних вправ.

Під час занять спортом  на відкритому повітрі у літній час  оптимальною є температура 18-20˚С при нормальній вологості та швидкості  повітря 1,5 м/с. Для пересування на лижах допускається температура 5-15˚С нижче нуля при швидкості вітру не більше 5 м/с.

Позитивний вплив температури  повітря полягає також у загартовуванні.

Вологість повітря – це вміст в ньому водяних парів, яким притаманна пружність, що вимірюється  висотою ртутного стовпчика в  міліметрах. Кожній температурі повітря  відповідає певна міра насичення  його водяними парами. Чим вища температура  повітря, тим більша міра насичення  його водяними парами і навпаки.

Перебільшення міри насичення  повітря спричинює виділення  вологи у вигляді туману, роси, інею та ін. Вологість повітря характеризується такими поняттями, як абсолютна, максимальна, відносна вологість, дефіцит насичення.

Абсолютна вологість –  це кількість водяних парів, що знаходяться  в даний час в 1 м3 повітря.

Максимальна вологість –  це кількість водяних парів при  повному насиченні повітря вологою  за даної температури.

Відносна вологість –  це відношення абсолютної вологості  до максимальної, яка виражається  в процентах, іншими словами, процент насичення повітря водяними парами під час спостереження.

Дефіцит насичення – арифметична  різниця між максимальною вологістю  повітря при температурі 37˚C (температура  тіла) і абсолютній вологості під  час спостереження.

Найбільше гігієнічне значення мають відносна вологість та дефіцит  насичення. Вони дають уяву про міру насичення повітря водяними парами і вказують на його спроможність прийняти додаткову кількість водяних  парів при випаровуванні з  поверхні шкіри. Наприклад, чим нижча  відносна вологість повітря та дефіцит  насичення, тим менше повітря  насичене водяними парами. Чим менша  вологість повітря, тим швидше відбувається випаровування поту з поверхні тіла, а отже, посилюється тепловіддача (випаровування 1 г поту забирає 0,6 ккал), що дуже важливо для підтримання  гомеостазу під час виконання  фізичних вправ.

Висока вологість повітря  утруднює тепловіддачу, оскільки нагріте  вологе повітря погано проводить  тепло. У таких умовах загальне самопочуття  різко погіршується, знижується працездатність, особливо в умовах м’язової діяльності, яка прискорює перегрівання. У  сухому повітрі, не дивлячись на високу температуру, перегрівання організму не відбувається внаслідок випаровування.

Підвищена вологість повітря  за низької зовнішньої температури  сприяє охолодженню організму, оскільки при цьому посилюється тепловіддача. Це пов’язано з наступними причинами: 1) підвищується теплопровідність повітря; 2) підвищується теплопровідність тканин.

Нормальною вологістю повітря  у приміщеннях вважається 30-60%. При  фізичній роботі за температури повітря  вище 20˚С або нижче 15˚С вологість  повітря не повинна перевищувати 30-40%, а при температурі вище 25˚С - 20-25%.

Рух повітря. Атмосферне повітря майже  завжди знаходиться в русі через  нерівномірне зігрівання його на земній кулі. Рух повітря характеризується напрямком і швидкістю.

У галузі фізичної культури і спорту рух повітря має своє специфічне значення.

1. При плануванні стадіонів,  спортивних майданчиків, спортзалів  потрібно враховувати напрямок  домінуючих вітрів. Будуватись ці  споруди повинні з того боку  від промислових підприємств,  де вітер частіше дує на  завод. Це дасть можливість  зменшити негативний вплив на  організм шкідливих викидів виробництва.

2. Визначення напрямку руху повітря  може також допомогти скласти  вірний прогноз погоди, який варто  враховувати при організації  тренувань і змагань. Південно-західні  вітри несуть потепління, хмарність,  опади, а північно-східні –  похолодання, суху погоду.

3. Гігієнічне значення руху повітря  переважно полягає в його спроможності  збільшувати тепловіддачу організмом  шляхом конвекції – вітер відносить  від тіла більш зігріті шари  повітря, а на їх місце надходять  більш холодні; при цьому посилюється  і процеси випаровування. Якщо  температура повітря вища температури  тіла і повітря наповнене водяними  парами, то рух повітря не дає  охолоджуючого ефекту і викликає  підвищення температури тіла, що  негативно впливає на працездатність  організму.

4. Крім впливу на тепловіддачу, вітер, подразнюючі рецептори  шкіри, посилює рефлекторно процеси  теплоутворення, посилюючи обмін  речовин; теплопродукція зростає  у міру посилення швидкості  вітру і пониження температури.

5. Вітер своїм тиском на поверхню  тіла механічно перешкоджає пересуванню  і виконанню фізичних вправ.  Це спричинює додаткові витрати енергії і зменшує показники м’язової роботи. Потужний вітер сповільнює швидкість пересування і посилює нервово-м’язову напругу.

6. Потужний вітер перешкоджає  нормальному ритму дихання, збільшує  навантаження на дихальні м’язи.  При зустрічному вітру потрібно  надавати видихуваному повітрю  швидкість, щоби подолати силу  вітру. При попутному вітру  виникають перешкоди під час  вдиху, оскільки створюється деяке  розрідження. Під час занять  фізичними вправами ці умови  можуть негативно позначитися  на ритмі пересування.

7. Визначення напрямку руху повітря  потрібно в багатьох видах  спорту, і перш за все в таких,  як вітрильний, планерний, парашутний  і т.д.

Потрібно враховувати і вплив  вітру на нервово–психічну сферу. Помірний вітер справляє тонізуючий вплив (1-4 м/с), тривалі ж сильні вітри викликають збудження і дратівливість (6-7 м/c і вище).

Швидкість руху повітря необхідно  також враховувати при визначенні спортивних результатів. Так, приміром, у правилах змагань зазначається, що рекорди в бігові по прямій і  у стрибках в довжину не реєструються, якщо швидкість попутного вітру  перебільшує 2 м/с.

У жилих приміщеннях нормою швидкості  руху повітря є 0,1-0,3 м/с; більша швидкість  викликає відчуття протягу, а нерухоме повітря виключає його освіжаючий вплив. У спортзалах припускається швидкість  повітря до 0,5 м/с, за винятком залів  для боротьби та настільного тенісу, де вона не повинна перевищувати 0,25 м/с, і в закритих басейнах для  плавання – до 0,2 м/с.

Влітку вітер справляє доброчинний  вплив на організм, посилюючи віддачу  тепла, що особливо цінно при виконанні  фізичної роботи. Взимку за наявності  вітру зростає швидкість переохолодження  – в погоду без вітру мороз 25-40˚С переноситься легше, ніж мороз  в 10-25˚С при сильному вітрі.

Сонячна радіація. Через те, що атмосфера  не є абсолютно чистим середовищем, частина сонячної радіації (особливо короткохвильової, ультрафіолетової) поглинається. Посилено поглинається променева енергія у нижніх шарах  атмосфери, яка у найбільшій мірі наповнена водяними парами.

У міру збільшення висоти щільність  атмосфери зменшується, різко знижується концентрація водяних парів. Це спричинює  посилення сонячної радіації, яка  зростає приблизно на 10% на кожні 1000 м. Найбільші зміни спостерігаються з боку ультрафіолетової радіації, інтенсивність якої зростає на 3-4% на кожні 100 м.

Сонячна радіація по-різному  впливає на організм людини.

1. Світловий ефект. У горах  радіація багата на ультрафіолетові  (хімічна енергія) та інфрачервоні (теплова енергія) промені, освітлення  може бути досить потужним, і  потрібно остерігатися опіків  шкіри і захищати очі окулярами  з жовто-зеленими лінзами.

2. Тепловий ефект. Частина сонячної  радіації відбивається від поверхні  землі інших споруд, що різко  погіршує мікроклімат і спричинює  перегрівання тіла.

3. Посилення окремих функцій  організму. Ультрафіолетові промені  позитивно впливають на загальний  тонус організму, обмін речовин  і багато інших функцій організму.  Механізм цього впливу полягає  в подразненні нервово-рецепторного  апарату шкіри і утворення  в ній при розщепленні клітинних  і тканинних білків активних  речовин, які надходять у кров  і впливають гуморальним шляхом  на окремі органи і тканини.  Наприклад: