Систематика рослин

                              СИСТЕМАТИКА  РОСЛИН

 

ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ  ПРО СИСТЕМАТИКУ РОСЛИН. На земній кулі росте більш як 450 тис. видів рослин. Систематика вивчає, описує, дає назву кожному виду, встановлює спорідненість і класифікує їх. Вивчення будови рослин дало можливість прослідкувати їх розвиток від найпростіших до більш складних форм, тобто відновити процес еволюції рослинного світу, історію його розвитку. Тому сучасна систематика рослин називається філогенетичною (від грецьких слів "філон" - вид, "генезис" – походження).

Для виконання перерахованих задач  систематика користується різними методами. Порівняльно-морфологічний метод застосовують у вивчені зовнішнього вигляду рослин та встановленні степені їх спорідненості на основі морфологічної подібності. Анатомічний метод застосовують у встановленні спорідненості даних видів на основі вивчення подібності їх анатомічної будови. За допомогою палеонтологічного методу встановлюється спорідненість більш великих систематичних одиниць (відділів, класів, порядків) при вивченні і відновленні будови проміжних форм рослин, які вимерли. Географічний метод при вивченні областей поширення видів (ареалів) та степені їх відокремленості підтверджує близькість або віддаленість спорідненості видів. Ці та деякі інші методи дозволяють систематиці рослин відновлювати загальну картину розвитку рослинного світу.

Лісник повинен знати види дерев, з якими він працює, їх назву  особливості будови та біологію, вимогливість до факторів середовища. Окрім того, щоб стати надійним господарем лісу, необхідно знати і вірно розуміти роль інших членів лісових угруповань: чагарників, трав'яного та мохового покривів, лишайників, знати їх назву, властивості, можливість практичного використання (їстівні, отруйні, лікарські). Багато видів трав'янистих рослин, мохів, лишайників є добрими індикаторами родючості і зволоженості лісових грунтів. Курс систематики лежить в основі вивчення спеціальних дисциплін - дендрології, лісівництва, лісових культур, фітопатології, ґрунтознавства.

Систематика - одна з самих стародавніх розділів ботаніки. Людина з давніх давен користувалася оточуючими її рослинами, а отже, вивчала їх зовнішній вигляд, можливість користування їх в їжу, для лікування, інших практичних засобів. По мірі розширення об'єму знань про рослини з'явилася потреба в їх систематизації. Спочатку рослини класифікували за якоюсь однією ознакою, -  будовою плодів, або формі віночка. Так виникли штучні системи рослинного світу. Найбільш зручною з них була система, яка була представлена шведським вченим К.Ліннеєм  (1707-1778). Він вперше вказав на значення тичинок та маточок в розмноженні рослин, відмітив постійність в будові квітки кожного виду і по числу тичинок в квітці розділив всі види на 24 класи. Ця система була дуже простою і панувала в науці довгі роки Лінней також запропонував давати видам латинську назву із двох слів: перше означає родину, друге   вид. Внаслідок їх зручності подвійні назви видів і зараз прийняті в ботаніці та зоології.

Систима Ліннея була недосконалою, і  її замінили натуральні системи, в яких організми поділяються на групи не за однією випадковою ознакою, а на основі подібності багатьох рис їх будови. Перша натуральна система рослинного світу була запропонована на початку XIX століття французьким ботаніком А.Жюссьє (1748-1856). Набагато пізніше з'явилася більш сучасна система швейцарського ботаніка  О.Декандолля  (1778-1841).

Після поширення в біології еволюційного вчення Ч.Дарвіна (1809-1882) були запропоновані  філогенетичні системи, в основу яких покладені ідеї історичного розвитку рослинного світу. Такі системи мають мету відобразити еволюцію рослин від найпростіших до складних форм. Але відновити картину розвитку рослинного світу - задача дуже складна, і деякі погляди вчених на сьогоднішній день залишаються суперечливими. Найбільш відомі системи австрійського ботаніка Г. Веттштейна (1901), німецького ботаніка А. Енглера (1912), російського ботаніка Х. Гобі (І9І6), англійського ботаніка Д. Хадчинсона (1939), радянських ботаніків Н. Буша (І930),  А. Гроссгейма (1945),  А. Тахтаджяна  (1970).

Основною систематичною  одиницею живих організмів (втому  рахунку і  рослин) є вид, який можна визначити як сукупність подібних один до одного особин, які вільно схрещуються між собою та займають загальну територію.          Ч. Дарвін показав, що вид - поняття історичне: він виникає розвивається, змінюється, зникає, але ці процеси відбуваються на протязі дуже тривалих періодів часу. Вид нерозривно пов'язаний з середовищем, в якому він живе, розвивається. Умови середовища, також  як і оточуючі рослинні і тваринні організми, сильно впливають на формування виду.

Подібні, близькоспоріднені види поєднуються в більш великі систематичні одиниці - роди, близькі роди - в родини, родини в порядки,  далі класи, відділи, царства.

Види рослин мають  подвійну назву, наприклад сосна  звичайна - Pinus  sylvestris  L., сосна кримська - Pinus  pallasiana  D. Don.

Перше слово назви  вказує на належність рослин до роду сосна, називаається іменником і пишеться на латинській мові з великої літери. Друге слово в назві вказує на належність рослини до визначеного виду, називається прикметником і пишеться на латинській мові з маленької літери. Міжнародними назвами рослин є латинська мова. В науковій літературі після латинської видової назви рослин скорочено пишуть прізвище автора, який описав даний вид вперше, наприклад Pinus  sylvestris  L., (Лінней).

Із запропонованих на сьогоднішній  день систем зупинимося коротко на новітній системі академіка А. Л. Тахтаджяна. В цій системі всі живі організми поділяються на два надцарства: А - надцарство Доядерні, які не мають в клітинах ядер; до них відноситься царство Дроб'янки і два підцарства: Бактерії і Синьозелені водорості; Б - надцарство Ядерні, в клітинах яких є ядра; до них відносяться три царства - Тваринни, Гриби і Рослини. Царство Рослин складається з трьох під-царств: Багрянки,  Сучасні водорості і Вищі рослини. Вищі рослини поділяються за новою системою на 8 відділів: 1) ринієподібні, 2) мохоподібні, З) псилотоподібні, 4) плауноподібні, 5) хвощеподібні, 6) папоротеподібні, 7) голонасінні, 8) покритонасінні.  Викладена вище система поки що широко в навчальну літературу не ввійшла.

У підручнику матеріал даний  за схемою академіка А. А.Гроссгейма, з якою студенти технікумів зустрічаються  в підручниках, визначниках і довідниках за своєю спеціальністю. В цій системі всі рослини за стародавністю походження, будови і особливостями  життя поділяються на дві великі групи: нижчі та вищі.

 

 

НАДЦАРСТВО           ДОЯДЕРНІ                                        ЯДЕРНІ

 

 

ЦАРСТВО                                     Тваринни                     Гриби                  Рослини

 

 

ВІДДІЛ             Мохоподібні    Папоротеподібні Голонасінні    Покритонасінні

 

КЛАС               Однодольні                                                             Дводольні

 

 

ПОРЯДОК                   Розоцвіті                          Березоцвіті                  Вербоцвіті

 

РОДИНА                       Розові                                Березові                          Вербові

 

РІД             Шипшина    Горобина    Яблуня          Береза                Верба   Тополя

 

ВИД            колюча       садова        домашня     бородавчаста           біла          біла

                    корична    звичайна                             пухнаста               ламка        сіра 

           собача                                                                                               чорна         

 

До нижчих рослин відносяться найбільш стародавні і просто побудовані рослини, які в більшості випадків не досягають великих розмірів. Тіло у нижчих рослин не розчленоване на корінь, стебло і листок, а представлене сланню. Серед них багато одноклітинних та колоніальних форм. Нищі рослини  розвиваються у водному або вологому середовищі (за деяким винятком). Ми вивчимо відділи бактерій, грибів та лишайників, представники яких мають те чи інше значення в житті лісу, а також відділ зелених водоростей, на представниках яких наочно прослідковується поступове укладення рослинних організмів в процесі еволюції.

Для вищих рослин, характерна поява тканин, диференціація тіла на вегетативні і генеративні органи та в основному наземні умови існування. За способом розмноження вони поділяються на вищі спорові і насінні. До вищих спорових відносяться відділи мохоподібні і папоротеподібні, до насінних - відділи голонасінні та покритонасінні.