Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Декабря 2012 в 21:28, курсовая работа
Народногосподарське значення. Овес — цінна зернофуражна культура. Зерно його, крім білків і вуглеводів, містить багато жирів та вітамінів. Воно є цінним концентрованим кормом для коней і молодняка великої рогатої худоби, а також для свійської птиці.
Найстаріші рештки зерен вівса були виявлені в свайних будівлях бронзового віку на території теперішньої Швейцарії, Франції і на Датських островах.
Гадають, що скіфи, серед яких були і слов'янські племена, ще до приходу в Причорномор'я сарматів (близько 2400— 2300 років тому) почали запроваджувати в культуру поряд з іншими зерновими злаками також і овес.
I Вступ.
II Природно - кліматичні умови господарства і коротка
характеристика господарства 8
спеціалізація господарства 10
питома вага культури в структурі посівних площ 12
динаміка врожайності 13
собівартість продукції 14
схема сівозмін, в якій розміщується культура, характеристика поля 14
III Господарська - біологічна характеристика культури 16
морфологія 16
біологічні особливості вівса 18
IV Технологія вирощування культури в господарстві 27
місце в сівозміні 28
обробіток ґрунту 29
підготовка насіння до посіву 34
посів вівса 35
догляд за посівами 39
збирання врожаю 43
V Проект на технологію вирощування культури 44
VI висновки і пропозиції доцільності впровадження інтенсивної
технології в господарстві 45