Оцінка деградаційних процесів ґрунтів в агроекосистемах на прикладі ВП НУБіП України «Великоснітинське навчально-дослідне господарство

1. Канаш О.П. Консервація  деградованих і малопродуктивних  земель як один з основних  заходів щодо оптимізації землекористування  // Зб. наук. праць, Міжнародна конференція  “Ґенеза, географія та екологія  ґрунтів ”. – Львів, 1999. – С.156–159.

2. Канаш О.П. Сучасні  проблеми землекористування і  екологічна орнопридатність земель // Наук. вісник НАУ. – 2005. –  №81. – С.154=157.

Мазур Г.А. Хімічна  меліорація ґрунтів // Довідник по удобренню  сільськогосподарських культур / За ред. П.О. Дмитренка, Б.С. Носка. – К.: Урожай, 1987. – С.34–47.

Мазур Г.А., Медвідь  Г.К., Сімачинський В.М. Підвищення родючості  кислих ґрунтів. – К.: Урожай, 1984. – 176 с.

 

ДОДАТКИ

КОНЦЕПЦІЯ

Загальнодержавної програми використання

та охорони земель на період до 2022 року

проект Держземагентства, редакція від 18 листопада 2011 року

Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Використання та охорона земель є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері природокористування, екологічної безпеки і охорони  навколишнього природного середовища і є невід’ємною умовою збалансованого економічного і соціального розвитку.

Надмірна розораність земель (53,8 відсотка від земельного фонду України), у тому числі на схилах, призвела до порушення екологічно збалансованого співвідношення сільськогосподарських  угідь, лісів та водойм, що негативно  позначилася на стійкості агроландшафтів і зумовила значне техногенне навантаження на екосферу.

Понад 800 тис. гектарів деградованих, малопродуктивних та техногенно забруднених  земель підлягають консервації, 141 тис. гектарів порушених земель потребують рекультивації, 253 тис. гектарів малопродуктивних угідь - поліпшення.

Найбільш істотним фактором зниження продуктивності земельних ресурсів і зростання деградації агроландшафтів є водна ерозія ґрунтів. Загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнали згубного впливу водної ерозії, становить 13,3 млн гектарів (32 відсотки), у тому числі 10,6 млн гектарів орних земель. У складі еродованих земель налічується 4,5 млн гектарів із середньо- та сильнозмитими ґрунтами, у тому числі 68 тис. гектарів повністю втратили гумусовий горизонт.

Досить інтенсивно розвиваються процеси  лінійного розмиву та яроутворення. Площа ярів становить 140,4 тис. гектарів, а їх кількість перевищує 500 тисяч. Інтенсивність ерозії в окремих  яружно-балкових системах перевищує  середні показники у 10 20 разів.

Вітровій ерозії систематично піддається понад 6 млн гектарів земель, а в  роки з пиловими бурями - до 20 млн  гектарів.

На якісному стані земельних  ресурсів позначаються також інші негативні  фактори, такі як засоленість, солонцюватість, перезволоженість, кислотність, кам’янистість  тощо.

Інтенсивне сільськогосподарське використання земель призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення (особливо чорноземів), втрати грудкувато-зернистої  структури, водопроникності та аераційної здатності з усіма екологічними наслідками.

Останнім часом посилилися процеси  деградації ґрунтового покриву, що зумовлено  техногенним забрудненням. Найбільшу  небезпеку для навколишнього  природного середовища становить забруднення  ґрунтів радіонуклідами, важкими  металами, збудниками хвороб.

У структурі земель України значні площі займають ґрунти з незадовільними властивостями (деградовані та інші малородючі ґрунти), площа яких у  складі орних земель перевищує 6,5 млн  гектарів, або 20 відсотків площі  ріллі.

На якісний стан земельних ресурсів та цілого ряду об’єктів галузей економіки  істотно впливають гідрометеорологічні  та небезпечні екзогенні геологічні процеси і явища (селі, зсуви, обвали, карсти, просідання ґрунту, абразія, руйнування берегів водосховищ тощо), які поширені більш як на 50 відсотках території.

Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом

Основними причинами виникнення проблеми є:

- надзвичайно високий і економічно  та екологічно необґрунтований  рівень господарського (передусім  сільськогосподарського) освоєння  території;

- значна землеємність основних  галузей економіки;

- нерівномірна сільськогосподарська  освоєність територій, внаслідок  чого розораність земель в  окремих регіонах досягла надмірних  розмірів;

- відсутність у більшості сільськогосподарських  підприємств науково-обґрунтованих  сівозмін, ґрунтозахисних технологій  вирощування сільськогосподарських  культур, необхідної кількості  органічних та мінеральних добрив, що призводять до виснаження  та деградації земель, зменшення  родючості ґрунтів;

- стихійне формування нових  типів землекористування в ринкових  умовах шляхом оренди земельних  часток (паїв), які характеризуються  нестабільністю, дрібноконтурністю,  черезсмужжям тощо;

- інтенсивний розвиток деградаційних  процесів та наявність значних  площ деградованих земель, що  є суттєвим фактором зниження  продуктивності земельних ресурсів;

- наявність територій, що зазнають  постійного впливу небезпечних  стихійних явищ;

- недостатність земель природно-заповідного  та іншого природоохоронного,  рекреаційного, оздоровчого та  історико-культурного призначення;

- наявність значних площ земель, використання яких законодавчо  обмежується (територія радіаційного  забруднення внаслідок катастрофи  на Чорнобильській АЕС, санітарно-захисні  та охоронні зони підприємств  промисловості, транспорту, зв’язку,  оборони, об’єктів природно-заповідного  фонду та історико-культурного  призначення, курортів і водних  об’єктів);

- високий рівень техногенного  забруднення навколишнього природного  середовища в багатьох регіонах, недостатній розвиток екологічної  інфраструктури;

- недостатній обсяг фінансування  робіт із використання та охорони  земель за рахунок коштів державного  та місцевих бюджетів;

- відсутність комплексного підходу  до вирішення питань щодо використання  та охорони земель.

Комплексне розв’язання проблеми можливе шляхом розроблення, затвердження і виконання Загальнодержавної  програми використання та охорони земель на період до 2022 року (далі Програма).

Мета Програми

Метою Програми є проведення державної  політики, спрямованої на раціональне  використання та охорону земель, захист їх від деградації та забруднення, підвищення врожаїв сільськогосподарських  культур, збільшення обсягу виробництва  високоякісної, екологічно безпечної  продукції та забезпечення продовольчої безпеки держави, збереження ландшафтного і біологічного різноманіття, створення  екологічно безпечних умов проживання населення і провадження господарської  діяльності, а також визначення обсягів  робіт, необхідних для розв’язання  цих проблем.

Визначення оптимального варіанта розв’язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

Можливі три варіанти розв’язання  проблеми:

перший - залишити без змін державну політику у сфері використання та охорони земель, що обумовить незадовільний  стан використання земель, загострення  екологічних проблем у землекористуванні;

другий - здійснити часткові зміни  в системі державного управління земельними ресурсами, збільшити фінансування з державного бюджету заходів  з охорони земель, що дасть змогу  частково зменшити прояви деградаційних  явищ, але не забезпечить істотних зрушень у формуванні сталого  землекористування, особливо сільськогосподарського;

третій - розробити та затвердити Загальнодержавну програму використання та охорони земель на період до 2022 року, яка надасть  змогу забезпечити здійснення комплексу  узгоджених природоохоронних, економічних  та організаційно-технічних заходів, сприятиме розв’язанню екологічних  проблем, запобіганню виникненню надзвичайних ситуацій, створенню екологічно безпечних  умов проживання населення і провадження  господарської діяльності.

Третій варіант оптимальний  для впровадження.

Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання Програми

Проблему передбачається розв'язати  шляхом:

- поетапного відновлення екологічно  збалансованого співвідношення  земельних угідь у землекористуваннях, необхідних для задоволення виробничих  та природоохоронних потреб, зокрема  зменшення розораності та збільшення  лісистості території України;

- підвищення рівня родючості  ґрунтів за рахунок внесення  добрив в оптимальних нормах  і співвідношеннях, проведення  хімічної меліорації ґрунтів,  впровадження науково обґрунтованих  сівозмін, елементів біологізації  землеробства, прогресивних технологій  збереження та відтворення родючості  ґрунтів і ведення землеробства;

- запобігання деградаційним процесам  ґрунтового покриву, зокрема на  землях сільськогосподарського  призначення, шляхом впровадження  ґрунтозахисних технологій, розробки  проектів землеустрою, що забезпечують  еколого-економічне обґрунтування  сівозміни та впорядкування угідь,  проведення консервації деградованих, малопродуктивних і техногенно  забруднених земель, здійснення  інших заходів щодо збереження  та відтворення родючості ґрунтів;

- обмеження вилучення (викупу) особливо  цінних земель, зокрема сільськогосподарського  та лісогосподарського призначення,  для несільськогосподарських потреб;

- проведення агрохімічної паспортизації  земель сільськогосподарського  призначення;

- встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок природно-заповідного  фонду та іншого природоохоронного  призначення, а також оздоровчого,  рекреаційного та історико-культурного  призначення;

- розширення територій природних  та окультурених ландшафтів для  їх рекреаційного і лікувально-оздоровчого  розвитку;

- істотного зниження рівня землеємності  промислового та інших видів  виробництва з урахуванням рівня,  досягнутого в розвинутих державах;

- розроблення і забезпечення  виконання ряду актів законодавства,  нормативних документів зі стандартизації  у галузі використання та охорони  земель.

Програму планується виконати протягом 2013–2022 років.

Очікувані результати виконання  Програми, визначення її ефективності

Виконання Програми дасть змогу:

- оптимізувати структуру земельних  угідь;

- провести консервацію деградованих, малопродуктивних і техногенно  забруднених земель;

- збільшити площу земель з  природними ландшафтами до рівня,  достатнього для збереження ландшафтного  і біологічного різноманіття;

- зберегти природні водно-болотні  угіддя;

- створити систему лісомеліоративних  насаджень у долинах річок  і на вододілах;

- створити та упорядкувати водоохоронні  зони і прибережні захисні  смуги водних об’єктів, зокрема  на ділянках витоку річок;

- створити базу нормативно-правових  актів та нормативно-технічної  документації з питань використання  та охорони земель, збереження  і відтворення родючості ґрунтів;

- удосконалити механізм управління  здійсненням заходів щодо використання  та охорони земель, збереження  та відтворення родючості ґрунтів;

- збільшити врожаї сільськогосподарських  культур, забезпечити гарантовану  продовольчу безпеку держави,  стабільний фінансово-економічний  стан сільськогосподарських підприємств;