Організація роботи малого приватного підприємства та шляхи підвищення її ефективності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,                                                        МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ                                   

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВІННИЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

КАФЕДРА ТОВАРОЗНАВСТВА ТА МАРКЕТИНГУ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „Організація торгівлі”

на тему: Організація роботи малого торговельного підприємства та шляхи  підвищення її ефективності

Роботу виконано за матеріалами  МПП „ФермерСервіс”

Вінниця 2007

ЗМІСТ

Вступ

1. Принципи та завдання торговельних підприємств щодо здійснення комерційної роботи

2. Коротка організаційно-економічна характеристика малого приватного підприємства „ФермерСервіс”

3. Організація вивчення попиту та формування товарного асортименту в магазині

4. Комерційні зв’язки підприємства та порядок укладання договорів

5. Оцінка ефективності комерційної діяльності торговельного підприємства

Висновки та пропозиції

Література

Додатки

ВСТУП

Становлення ринкової економіки, посилення  конкуренції передбачає перехід до активної комерційної діяльності юридичних та фізичних осіб.

Суттєвою особливістю комерційної  діяльності у сучасних умовах є спрямованість  на забезпечення раціонального ведення  господарства в умовах дефіцитності ресурсів з мінімальними витратами, подолання малої ефективності регулювання торгівлі адміністративними методами, прискорення переходу до інтенсивного характеру розвитку тощо.

Найбільший вплив на підприємства має економічне середовище, зокрема  спад виробництва, інфляційні процеси, рівень безробіття тощо. Все це негативно позначається на успішному функціонуванні роздрібних підприємств торгівлі.

Важливим аспектом комерційної  діяльності торговельних підприємств  є дотримання принципів, які виражають  вимоги законів ринку збуту, вони є визначальними в організації взаємодії і побудови взаємовідносин суб’єктів ринку.

Одним із елементів концепції комерції є намагання досягти цілі - торговці ставлять перед собою цілі, а потім  застосовують певну стратегію для  їх досягнення. Щоб посилити свої комерційні позиції на ринку, торговельні фірми проводять різні стратегічні заходи.

У процесі комерційної діяльності торговельні організації та підприємства, а також індивідуальні підприємці вивчають попит населення і ринок  збуту товарів, визначають потребу  в них, виявляють джерела надходження і постачальників товарів, встановлюють господарські зв’язки, здійснюють оптову та роздрібну торгівлю, займаються рекламно-інформаційною діяльністю. Крім цього, проводять роботу щодо формування асортименту товарів і управління товарними запасами, надання торгових послуг.

Предметом особливої уваги є  питання підвищення якості продукції. Підприємства, які не дотримуються комерційних та технологічних вимог, санітарних правил та норм, поступово втрачають свої позиції на споживчому ринку.

Фірми повинні орієнтуватись не на товари, а на споживачів, якщо бажають  сформувати такий процес торгівлі, який приносив би задоволення покупцям та спонукав би їх у подальшому користуватись послугами цих роздрібних підприємств. Підприємствам дуже важливо досліджувати та звертати особливу увагу на кінцевого споживача, оскільки їх „виживання”, функціонування на ринку залежить від спроможності знаходити споживачів і задовольняти їхні запити та потреби.

Узагальнюючи все вище сказане  можна зробити висновок про те, що комерційна діяльність торговельного підприємства забезпечує переміщення та накопичення продукції у просторі та часі, доводить товари від виробника до споживача, а також виконує ще ряд інших важливих функцій, що й зумовлює актуальність обраної теми.

Метою роботи є ознайомлення та аналіз комерційної діяльності торговельного підприємства та визначення шляхів підвищення її ефективності.

Предметом дослідження є комерційна діяльність торговельного підприємства та шляхи її підвищення.

Об’єктом дослідження даної  теми є мале приватне підприємство „ФермерСервіс”, що є юридичною  особою та займається оптовою та роздрібною реалізацією товарів народного  споживання.

В роботі будуть розглянуті наступні питання: принципи та завдання торговельних підприємств щодо здійснення комерційної роботи; коротка організаційно-економічна характеристика малого приватного підприємства „ФермерСервіс”; організація вивчення попиту та формування товарного асортименту в магазині; комерційні зв’язки підприємства та порядок укладання договорів; оцінка ефективності комерційної діяльності торговельного підприємства.

Курсова робота висвітлюється на 48 сторінках комп’ютерного тексту і складається з вступу, п’яти  питань, висновків та пропозицій, складається  із 8 таблиць, 6 додатків, перелік літератури містить 15 джерел.

1. ПРИНЦИПИ ТА ЗАВДАННЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЩОДО ЗДІЙСНЕННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ РОБОТИ

Суттєвою особливістю комерційної  діяльності у сучасних умовах є спрямованість  на забезпечення раціонального ведення  господарства в умовах дефіцитності ресурсів з мінімальними витратами, подолання малої ефективності регулювання торгівлі адміністративними методами, прискорення переходу до інтенсивного характеру розвитку тощо.

Концепція комерції складається із чотирьох елементів: орієнтація на покупця, скоординовані дії, орієнтація на цінність, намагання досягти цілі.

Орієнтація на покупця означає  те, що оптові та роздрібні торговці визначають характеристики та потреби  своїх клієнтів і намагаються  найбільш повно задовольнити ці потреби.

Під скоординованими діями розуміють  усі плани та дії торговців, об’єднаних у єдине ціле для досягнення максимальної ефективності роботи.

Орієнтація на цінність полягає  у наступному. Торговельне підприємство намагається забезпечити високу цінність для клієнтів. Під цінністю розуміють:

• створення магазину, що має високий статус (бутик, торговельний центр, супермаркет), де пропонуються відомі товарні марки, новинки;
• відповідність цін якості товарів;
• високий рівень сервісу та приваблива атмосфера для відвідування магазину;
• зручність та швидкість здійснення покупок;
• наявність широкого асортименту.

Одним із елементів концепції комерції є намагання досягти цілі. Суть даного елементу полягає у тому, що торговці ставлять перед собою  цілі, а потім застосовують певну  стратегію для їх досягнення. Щоб  посилити свої комерційні позиції на ринку, торговельні фірми проводять різні стратегічні заходи, зокрема:

• беруть на озброєння стратегію постійного підвищення якості обслуговування покупців;
• намагаються зробити процес купівлі найбільш приємним для покупців, вкладаючи значні кошти у сервісну інфраструктуру, розважальні заходи;
• інвестують у нові технології, докладаючи зусиль щодо скорочення витрат та зекономлені кошти прагнуть витратити на підвищення якості обслуговування;
• розширюють асортимент товарів або роблять власні (магазинні) торгові марки, як це властиво відомим корпоративним торговельним мережам;
• об’єднуються з іншими компаніями для отримання конкурентних переваг, забезпечення чіткої організації комерційної роботи та ритмічного товаропостачання завдяки створенню розподільчого центру у структурі об’єднання.

Важливим аспектом комерційної  діяльності торговельних підприємств  є дотримання принципів, які виражають  вимоги законів ринку збуту, вони є визначальними в організації  взаємодії і побудови взаємовідносин суб’єктів ринку. Основними принципами комерційної діяльності є:

• суворе дотримання чинного законодавства;
• забезпечення високої культури обслуговування покупців;
• прийняття ефективних комерційних рішень;
• економічна свобода та рівноправність торгових партнерів;
• сувора матеріальна та фінансова відповідальність сторін за виконання прийнятих зобов’язань;
• спроможність вміло управляти фінансами;
• максимально повне врахування інтересів і дій інших суб’єктів ринку, що необхідно з точки зору етики поведінки комерсантів для досягнення поставлених ними стратегічних цілей комерції;
• вміння передбачати комерційні ризики та враховувати їх наслідки;
• націленість на досягнення кінцевого результату – прибутку;
• виявлення особистої ініціативи, що необхідно для формування ділових якостей комерсанта;
• виокремлення комерційних пріоритетів, що передбачає постійне вивчення та знання усіх деталей комерційної діяльності;
• активне використання маркетингових підходів у прийнятті комерційних рішень;
• мобільність комерції, що виявляється у своєчасному врахуванні вимог ринку. Це обумовлює необхідність вивчення та прогнозування товарних ринків, розвиток і удосконалення реклами, залучення до комерційної діяльності інноваційних елементів, у разі потреби – зміну профілю діяльності, внесення змін в організації структури управління підприємств.

У процесі комерційної діяльності торговельні організації та підприємства, а також індивідуальні підприємці вивчають попит населення і ринок збуту товарів, визначають потребу в них, виявляють джерела надходження і постачальників товарів, встановлюють господарські зв’язки, здійснюють оптову та роздрібну торгівлю, займаються рекламно-інформаційною діяльністю. Крім цього, проводять роботу щодо формування асортименту товарів і управління товарними запасами, надання торгових послуг.

За характером функцій, що виконуються, процеси, які здійснюються у торгівлі, можна поділити на два основних види:

• комерційні (суто торгові);
• технологічні (виробничі).

Комерційні процеси – це процеси, пов’язані зі зміною вартості, тобто  з купівлею та продажем товарів. До них належать організаційно-господарські процеси, безпосередньо не пов’язані з процесами купівлі-продажу, але які забезпечують безперервність їх здійснення і не є виробничими (технологічними) – вивчення потреб, укладання договорівкупівлі-продажу, реклама та ін.

Основні процеси у торгівлі можна  поділити на такі види:

• вивчення та прогнозування споживчого попиту, вивчення та виявлення потреб населення у товарах та послугах;
• виявлення та вивчення джерел постачання та постачальників товарів;
• організація раціональних господарських зв’язків з постачальниками товарів, у тому числі укладання договорів (контрактів) на постачання товарів, розробку та представлення замовлень на товари; організація обліку та контролю за виконанням договірних зобов’язань, різні форми комерційних розрахунків;
• організація та технологія проведення оптових закупівель товарів у різних постачальників;
• організація та технологія оптового та роздрібного продажу товарів, у тому числі форм продажу товарів, умов їх застосування, якість обслуговування;
• рекламно-інформаційна діяльність щодо збуту товарів;
• формування товарного асортименту на складах та у магазинах, управління товарними запасами.

Технологічні (виробничі) процеси  – це процеси, пов’язані з рухом  товару як споживної вартості, та є  продовженням процесу виробництва  у сфері обігу (транспортування, зберігання, пакування, фасування, підсортування  та ін.).

Крім комерційних та технологічних (виробничих) процесів у торгівлі надають також додаткові торгові послуги, оскільки здійснення актів купівлі-продажу товарів пов’язано з різними операціями з обслуговування покупців.

Оптові підприємства повинні реорганізовувати свою роботу для того, щоб проводити її на успішних комерційних засадах, не лише забезпечувати умови для зберігання продукції певний час, організовувати постійне та безперервне постачання своїх клієнтів-покупців необхідними товарами, але й запропоновувати портфель послуг комерційно-сервісного обслуговування роздрібних та дрібнороздрібних підприємств, оптово-посередницьких структур.

До послуг, які надаються оптовим  підприємствами роздрібній торгівлі, належать:

• інформування про наявність на оптових базах, складах товарів достатнього асортименту;
• надання допомоги роздрібним підприємствам зі складання замовлень на доставку товарів; виконання замовлень-пропозицій магазинів щодо здійснення посередницьких операцій з їх реалізації іншим оптовим покупцям;
• зберігання товарів, поставлених на підставі прямих господарських зв’язків, закуплених за децентралізованим постачанням, а також зберігання в оптовика сезонних запасів;
• додаткова робота з формування товарного асортименту, сортування та комплектування невеликих партій товарів для роздрібних торговельних підприємств;
• надання консультацій працівникам роздрібної торгівлі з питань властивостей та якості товарів, правил їх приймання та зберігання у магазинах, проведення маркетингових досліджень та вивчення попиту покупців;
• організація постачання товарів за каталогами; рекламна діяльність, інформування про місця продажу продукції;
• доставка населенню великогабаритних товарів, проданих за зразками, перевірка якості та комплектності.

Проте оптовим торговельним підприємствам  необхідно приділити більше уваги  тим послугам, які роздрібні торговці не можуть безпосередньо отримати від  виробників (постачання товарів у  підсортованому вигляді, зберігання в  оптовій ланці сезонних товарів тощо).

Перед комерційними службами торговельних підприємств в умовах ринкових відносин постають такі завдання:

• формувати відносини з партнерами на взаємовигідних умовах, залучаючи до товарообороту продукцію підприємств-виробників та інших постачальників різних форм власності, а також індивідуальних підприємців, зарубіжних постачальників;
• забезпечувати виконання договорів поставки, розвивати тривалі господарські зв’язки з постачальниками;
• підвищувати рівень роботи комерційних служб із вивчення та прогнозування попиту на товари, розвитку рекламно-інформаційної діяльності;
• своєчасно реагувати на зміни, що відбуваються на товарному ринку;
• забезпечити комп’ютеризацію виконання комерційних операцій з оптових закупівель і оптових продажів товарів, управління товарними запасами й оптимізацію асортименту товарів, контроль виконання договірних шляхом створення автоматизованих робочих місць комерсантів;
• розширювати сферу зовнішньоторговельної діяльності;
• підвищувати конкурентоспроможність та культуру торговельного обслуговування;
• вивчати та прогнозувати ємність регіональних і товарних ринків;
• мінімізувати рівень господарських ризиків, пов’язаних із діяльністю торговельного підприємства;
• сприяти максимізації чистого прибутку та обґрунтованому його використанню.

Предметом особливої уваги є  питання підвищення якості продукції. Підприємства, які не дотримуються комерційних та технологічних вимог, санітарних правил та норм, поступово  втрачають свої позиції на споживчому ринку.

Фірми повинні орієнтуватись не на товари, а на споживачів, якщо бажають сформувати такий процес торгівлі, який приносив би задоволення покупцям та спонукав би їх у подальшому користуватись послугами цих роздрібних підприємств.

2. КОРОТКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА  ХАРАКТЕРИСТИКА МАЛОГО ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА „ФЕРМЕРСЕРВІС”

Мале приватне підприємство „ФермерСервіс” зареєстроване 1 грудня 2011 року виконавчим у відповідності з чинним законодавством України. Підприємство створене з метою задоволення потреб суспільства, забезпечення інтересів засновника та отримання прибутку. Засновник підприємства є власником всього майна підприємства.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, статутний  фонд, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банківських установах  України, печатку з назвою підприємства, кутовий та необхідні інші штампи, володіє відособленим майном, має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових та немайнових прав, вступати у зобов’язання, бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному чи третейському. Підприємство діє на принципах повного господарського розрахунку та самоокупності.

Підприємство „ФермерСервіс” створене з метою задоволення потреб в  послугах, роботах, товарах та їх реалізації, отримання прибутку та задоволення  інтересів засновника, а також економічних та соціальних інтересів колективу.

Для реалізації своїх статутних  завдань підприємство здійснює наступне:

• оптова торгівля недержавних організацій, крім споживчої кооперації;
• посередницькі послуги при купівлі-продажі товарів народного споживання;
• заготівля;
• неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;
• реалізація продовольчих та непродовольчих товарів народного споживання;
• вирощування та реалізація сільськогосподарської продукції;
• здійснення торгово-посередницької діяльності з відкриттям магазинів, кіосків, складів для реалізації закуплених товарів;
• проведення експортно-імпортних операцій з товарами народного споживання та сільськогосподарської продукції на засадах зовнішньоекономічної діяльності;
• здійснення маркетингової, дилерської, брокерської та комівояжерської діяльності, виконання лізингових операцій;
• відкриття представництв, філіалів, як на території України, так і за її межами;
• інвестиційна діяльність.

Одним із основних видів діяльності підприємства є роздрібна торгівля товарами народного споживання, яка здійснюється магазином, загальна площа якого становить 145 м².

Раціональне виконання операцій торговельно-технологічного процесу в магазині залежить від  наявності певних приміщень. За функціональним призначенням приміщення магазину поділяють  на такі групи: 1) торговельні приміщення (торговельний зал, приміщення для приймання та видачі попередніх замовлень, оформлення продажу товарів у кредит, кафетерій тощо); 2) приміщення для приймання, зберігання та підготовки товарів до продажу (розвантажувальні рампи, приміщення для приймання товарів, комори); 3) підсобні приміщення (приміщення для зберігання тари, контейнерів, інвентарю); 4) службово-побутові приміщення (кабінет директора, конторські приміщення, кімната для приймання їжі і відпочинку тощо); 5) технічні приміщення; 6) комунікаційні приміщення.

Одним із основних приміщень, де безпосередньо  виконуються головні торговельно-технологічні операції є торговельні приміщення, тобто торговий зал та приміщення, в яких надаються додаткові послуги  покупцям. Площа даного приміщення у магазині МПП „ФермерСервіс” складає 94,25 м². Решта ж приміщень, а саме приміщення для приймання, зберігання та підготовки товарів до продажу, підсобні та службово-побутові приміщення займають відповідно 30, 13,5 та 7,25 м².

Розміщення  приміщень визначається їх функціональним призначенням і особливостями торговельно-технологічного процесу магазину, проте необхідно дотримуватись певних вимог при плануванні. Торговельний зал безпосередньо зв’язують з приміщенням для зберігання товарів і підготовки їх до продажу, що забезпечує своєчасне поповнення товарних запасів у торговельному залі найкоротшими шляхами руху товарних потоків. Приміщення для зберігання товарів розміщують відповідно до послідовності виконання торговельно-технологічного процесу, створюючи можливості максимальної механізації робіт з переміщення вантажів та забезпечуючи найкоротші шляхи до торговельного залу. Для збереження товарно-матеріальних цінностей вони повинні бути не прохідними. Службово-побутові приміщення розміщують окремо від приміщень для приймання, зберігання та підготовки товарів до продажу, але вони повинні мати зручний зв’язок з іншими групами приміщень і окремий вхід.

У торговельних залах магазинів для розміщення виставкового, робочого та резервного запасів товарів використовують наступні види немеханічного обладнання: гірки, корпусні вироби торгового обладнання, автономне обладнання.

Гірки –  найбільш розповсюджений тип обладнання; за розташуванням поділяються на пристінні, острівні й привітринні, а за товарним профілем – на універсальні й спеціалізовані. Універсальні гірки застосовуються для демонстрації і продажу більшості продовольчих та деяких непродовольчих товарів. Спеціалізовані гірки призначені для обмеженого асортименту товарів (хлібобулочних виробів, кондитерських і бакалійних товарів, тканин, взуття тощо). До корпусних меблів належать прилавки, столи, подіуми, стенди для демонстрації товарів. Прилавки використовують для викладки і продажу продовольчих і непродовольчих товарів, пакування і розміщення реєстраторів розрахункових операцій. Столи призначені для викладки і пакування товарів, перекладання товарів покупцями із закупівельних кошиків у власні сумки.

Важливим  показником, що визначає вибір торгових меблів та ефективність використання площі торговельного залу, є розмір експозиційної площі, тобто площі меблів, призначеної безпосередньо для розміщення та демонстрації товарів. Відношення сумарної площі викладки до площі торгового залу визначає ступінь використання торгового залу під викладку товарів, яка характеризується коефіцієнтом експозиційної площі, що розраховується за формулою (1):

К_е = S_е/ S_{т. з.} , (1)

де: К_е – коефіцієнт експозиційної площі;

S_е – експозиційна площа, м²;

S_{т. з.} – площа торговельного залу, м².

Підставивши дані досліджуваного магазину в вищезазначену формулу ми визначили, що коефіцієнт демонстраційної площі  складає 0,71.

К_е = 66,95/94,25=0,71.

А це свідчить про те, що площа обладнання використовується не зовсім ефективно, оскільки оптимальний розмір коефіцієнта експозиційної площі дорівнює 0,60 – 0,86. Даний показник можна збільшити за рахунок збільшення експозиційної площі, тобто збільшення сумарної площі різних площин торговельно-технологічного обладнання, що використовується для показу і демонстрації товарів у торговому залі.

Ступінь раціональності добору комплекту  меблів визначає також коефіцієнт установчої площі, що визначається відношенням  сумарної площі, зайнятої торговими  меблями, до площі торгового залу (формула 2):

К_у= S_у/ S_{т. з.}, (2)

де: К_у – коефіцієнт установчої площі;

S_у - установча площа магазину, м²;

S_{т. з.} – площа торговельного залу, м².

К_у=27,3/94,25=0,29.

Аналізуючи значення даного показника  можна зробити висновок про те, що у магазині можна збільшити  частину площі торговельного залу, що зайнята обладнанням, яке призначене для викладки товарів та проведення грошових розрахунків з покупцями, оскільки оптимальними параметрами коефіцієнта установчої площі є коефіцієнт, що коливається в межах 0,27 – 0,32.

Особливо важливу роль у реалізації товарів відіграє викладання товарів у магазині. У практиці торгівлі розрізняють товарну та декоративну викладку. Товарна викладка формується з товарів робочого запасу з метою одночасного їх показу та відпуску. Декоративна викладка формується з товарів виставкового запасу у вигляді різноманітних фігур, штабелів, пірамід тощо і завдяки цьому забезпечується привертання до них уваги покупців. Залежно від ступеня доступу покупців до товарів виділяють відкриту та закриту викладку.

Для створення максимальних зручностей для покупців та для ефективного використання площі елементів торгового обладнання при викладці товарів рекомендується дотримуватися наступних вимог:

• викладати однорідні товари по вертикалі для кращого їх огляду і відбору покупцями;
• застосовувати для товарів робочого запасу найпростіші прийоми викладання;
• викладати в оптимальній зоні огляду (в межах 1100-1600мм від підлоги)товари, швидка реалізація яких є пріоритетною для магазину;
• викладати окремі зразки товарів без упаковки або в прозорій упаковці для більш детального ознайомлення покупця з пропонованим товаром.

Вибір того чи іншого виду викладки визначається методом продажу товарів та асортиментним  профілем магазину. У магазині підприємства „ФермерСервіс” здебільшого товар  реалізується з відкритою викладкою методом індивідуального обслуговування. Загальна кількість працюючих магазину складає 22 чол., з яких 4– адміністративно-управлінських працівника, 12 торговельно-оперативних та 6 допоміжних працівників. Вищим органом управління підприємства є засновник. Виконавчим органом є директор, який призначається засновником. До компетенції засновника належить:

• визначення основних напрямків діяльності підприємства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;
• внесення змін до Статуту підприємства;
• призначення та звільнення директора та головного бухгалтера;
• затвердження річних звітів діяльності підприємства;
• створення, реорганізація та ліквідація підприємства;
• винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб підприємства;
• прийняття рішень про припинення діяльності підприємства, призначення ліквідаційної комісії.

Директор займається поточною діяльністю підприємства в тому числі:

• забезпечує виконання поточних та інших перспективних планів;
• розпоряджається майном підприємства, включаючи його грошові засоби;
• представляє інтереси підприємства у всіх державних та іноземних організаціях, підписує договори, заключає угоди;
• затверджує правила внутрішнього трудового розпорядку, положення по оплаті праці та інші локальні нормативні акти підприємства.

Для того, щоб торговельне підприємство успішно функціонувало необхідно  провести глибокий аналіз його комерційної  діяльності. Проводячи систематичний  аналіз комерційної діяльності швидко і якісно оцінити результативність комерційної роботи, як підприємства загалом, так і його структурних підрозділів, точно і своєчасно знайти і врахувати фактори, що впливають на кінцевий результат діяльності цього підприємства.

Найважливішим показником ефективності роботи торговельного підприємства є прибуток, в якому відбиваються результати торговельної діяльності підприємства. Від розміру отриманого прибутку залежить поповнення фондів, матеріальне заохочення працівників, сплата податків. Наявність прибутку свідчить про те, що витрати торговельних підприємств повністю покриваються прибутками від реалізації товарів і надання послуг.

Одним із якісних показників ефективності комерційної роботи є витрати обігу. Витрати обігу являють собою виражені у грошовій формі витрати на здійснення торгівлі. Показник, який відображає кінцевий результат його господарської діяльності є рентабельність. Основні показники фінансово-господарської діяльності малого приватного підприємства „ФермерСервіс” за останні три роки наведені в табл. 1.

Таблиця 1

Основні показники фінансово-господарської  діяльності малого приватного підприємства „ФермерСервіс” за 2004 – 2006 роки

Як видно з табл. 1 виручка від реалізації у 2006 році в порівнянні з 2004 р зменшилась на 939,1 тис. грн., або на 58,9 %, а відносно 2005 року – на 707,7 тис. грн., що становить 65,6%.Відповідно зменшився чистий дохід від реалізації продукції у 2006 році в порівнянні з 2004 роком на 881 тис. грн. (56,0%) та 589,7 тис. грн. у 2005 році, що складає 65,5%.Прибуток підприємства у звітному році складає 2174,3 тис. грн., а це на 253 тис. грн. менше, ніж у 2004 році, тобто на 89,6%. Проте в порівнянні із 2005 роком у 2006 році цей показник збільшився на 12,3 тис. грн., тобто на 0,6%, що пояснюється зменшенням витрат обігу та збільшенням валового доходу від реалізації продукції. Також спостерігається тенденція збільшення рентабельності товарообороту та рентабельності витрат обігу. Так, у 2006 році рентабельність товарообігу складає 161,7%, а це на 52,1 більше, ніж у 2004 р та на 52,64% більше, ніж у 2005 році. Збільшення рентабельності витрат є негативним явищем, що свідчить про великі витрати підприємства. Для зменшення витрат і збільшення прибутку необхідно підприємству впроваджувати сучасне технологічне та торговельне обладнання, удосконалювати організацію праці, зменшувати кількість працюючих. Таким чином, на підставі аналізу економічних показників, можна зробити висновок, що досліджуване підприємство на даний момент є рентабельним, але необхідно темпи зростання прибутку збільшувати порівняно з темпами зростання товарообороту.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИВЧЕННЯ ПОПИТУ  ТА ФОРМУВАННЯ ТОВАРНОГО АСОРТИМЕНТУ  В МАГАЗИНІ

Попит – це форма вияву потреби, що забезпечується коштами. Обсяг попиту визначається сумою коштів, яка знаходиться у населення і може бути спрямована на купівлю товарів. Вивчення попиту – складовий елемент комерційної діяльності будь яких підприємств, як виробничих, так і торговельних.

Розрізняють три види споживчого попиту:

• реалізований попит;
• незадоволений попит;
• попит, що формується.

Реалізований попит – це складова попиту населення, що фактично задоволена у результаті покупок товарів.

Незадоволений попит – це попит  на товари, які на певний момент були відсутні у продажу.

Попит, що формується – це попит  на нові товари.

У малому приватному підприємстві „ФермерСервіс” здійснюється постійна, комплексна, оперативна робота щодо вивчення попиту. Головною метою даної роботи є правильне  формування асортименту товарів  і своєчасне поповнення його необхідними виробами згідно зі змінами запитів обслуговуючого контингенту покупців. Оцінювання попиту має велике значення для визначення можливостей збуту товару, планування маркетингових зусиль, обґрунтування рішення про можливе розширення цільового ринку.

Для вивчення реалізованого попиту на товари підприємства найбільш прийнятним є балансовий метод, що ґрунтується  на аналізі даних про рух товарів  у підприємстві. При цьому використовується формула товарного балансу:

Р= З_п + Н – Д - З_к, (3)

де: Р – реалізація товару за обліковий  період (обсяг реалізованого попиту);

П – постачання;

З_п – запаси товарів на початок періоду;

Д - документовані витрати;

З_к – запаси товарів на кінець облікового періоду.

Наприклад, реалізація лікеро-горілчаних виробів у 2006 році в досліджуваному підприємстві склала:

Р= 3,2 + 280,4 – 19,2=264,4 тис. грн.

Порівняльна характеристика даних  про реалізацію лікеро-горілчаних та тютюнових виробів показана у  табл. 2.

Таблиця 2

Реалізація лікеро-горілчаної та тютюнової  продукції в МПП „ФермерСервіс” за 2004-2006 роки

Як видно з табл. 2 найбільша  частка товарообігу припадає на лікеро-горілчані вироби та горілку і складає 96,5 тис. грн. або 52,5%, а найменша – на безалкогольні напої 3,0 тис. грн. (1,6%). У 2005 та 2006 році тенденція збереглась, однак частка лікеро-горілчаних виробів зменшилась на 12,9 та 21% відповідно, а безалкогольних напоїв, навпаки, збільшилась на 0,2 та 6%.

Одним із важливих умов культури торгівлі є  постійна наявність та широкий вибір  товарів у роздрібній торговельній мережі. Виконання цієї умови значною  мірою досягається планомірним формуванням товарного асортименту магазинів. Формування товарного асортименту – це процес підбору для продажу різних груп товарів, їх видів та різновидів за певними ознаками, від якого залежить задоволення попиту споживачів та результати торговельної діяльності.

Одним із основних факторів, який впливає  на формування товарного асортименту  є попит споживачів. Торговельним підприємствам дуже важливо досліджувати кінцевого споживача, оскільки їх „виживання”, функціонування на ринку залежать від  спроможності знаходити споживачів і задовольняти їхні запити та потреби. При формуванні асортименту продовольчих товарів в роздрібному торговельному підприємстві МПП „ФермерСервіс” враховуються й деякі особливості попиту на продукти харчування. Так, попит на продовольчі товари відрізняється високою мірою стійкості, а в окремих випадках – відомою консервативністю. Необхідно також враховувати і чинник взаємозамінності продовольчих товарів, особливо це стосується товарів однієї групи. Крім того, на продовольчі товари попит комплексний, тобто одночасно придбаваються продукти, що доповнюють один одного. Купівельний попит на товари простого та складного асортименту також має певні особливості, які необхідно враховувати при формуванні асортименту. Так, на товари простого асортименту, що мають незначну кількість різновидів, попит в основному конкретний, твердо сформульований і не допускає заміни цих товарів. Навпаки, при покупці товарів складного асортименту, що нараховують десятки і сотні різновидів, в попиті допускається їх широка взаємозамінність. Також потрібно зазначити, що на попит і споживання багатьох товарів, особливо продуктів харчування, впливає сезонність їх виробництва. Внаслідок цього відбувається нерівномірність їх споживання протягом року і попит перекидається на товари, що їх замінюють. На формування товарного асортименту впливає також тип магазину і зона його діяльності. Тип торговельного підприємства, що характеризується асортиментним профілем і його торговою площею, визначає напрям у формуванні товарного асортименту. Не менш важливими факторами, що впливають на формування асортименту є такі фактори, як канали товароруху та збуту, матеріально-технічні можливості торговельного підприємства, рівень цін на товари, метод продажу товарів, сезонні коливання тощо.

Магазин МПП „ФермерСервіс” є  неспеціалізованим магазином, на формування асортименту якого впливають, крім вищезазначених чинників, соціально-економічні (рівень податків та обов’язкових зборів тощо), демографічні (статево-віковий склад населення) та природно-кліматичні фактори.

Процес формування асортименту  товарів в магазинах складається з трьох етапів.

На першому етапі встановлюється груповий асортимент товарів. Магазин  МПП „ФермерСервіс” реалізує такі групи товарів, як хліб та хлібобулочні вироби, молоко та молокопродукти, бакалія, кондитерські вироби, гастрономія, лікеро-горілчані та тютюнові товари. На наступному етапі визначається детальний (внутрішньо груповий) асортимент товарів. При цьому кожне найменування може бути представлене різною кількістю його різновидів в залежності від глибини асортименту товарів. Так, наприклад, лише у межах лікеро-горілчаних виробів налічується 784 різновиди. Заключним етапом формування товарного асортименту є визначення для кожного товарного виду та різновиду ступеня їх представлення на обладнанні. При цьому враховується попит на товар, сезонність, торговельна площа магазину, новизна товару.

Структура асортименту магазину представлена в табл. 3, де визначено питому вагу товарних груп та підгруп товарів у загальному асортименті та показано реалізацію товарів по групах у 2004-2006 роках.

Таблиця 3

Структура асортименту товарів  МПП „ФермерСервіс” та питома вага груп у загальному асортименті

2004

2005

2006

Тис. грн.

Питома вага, %

Тис. грн.

Питома вага, %

Тис. грн.

Питома вага, %

Лікеро-горілчані вироби

183,9

8,1

286,5

14,0

838,1

62,3

Хліб та хлібобулочні вироби

257,6

11,3

195,9

9,5

65,5

4,9

Молоко та молокопродукти

456,1

20,0

285,7

13,9

80,4

6,0

Бакалія

406,1

17,8

348,5

17,0

126,0

9,4

Кондитерські вироби

598,5

26,2

579,3

28,2

189,0

14,1

Гастрономія

381,5

16,6

356,4

17,4

45,6

3,3

Всього

2283,7

100

2052,3

100

1344,6

100

№п/п

Показники

Механізм розрахунку

Значення

1

2

3

4

1

Ціна закупівлі, грн. (Цз)

Цз

39

1.1. У т. ч. ПДВ,  грн. (податковий кредит)

Цз/6

39/6=6,5

2

Ціна реалізації (Цр), грн.

Цр

47

2.1. У т. ч. ПДВ,  грн.

Цр/6

7,8

3

Кількість (К), шт.

К

70

4

Витрати, пов’язані із реалізацією товарів (ВР), грн.

МВ + ФОП

24,57+164,5=189,07

4.1. Рівень матеріальних  витрат до обороту по закупівлі, %

Рмв

0,9%

4.2. Сума матеріальних  і прирівняних до них витрат (МВ), грн

(Цз *К*Рмв)/100

(39*70*0,9)/100=24,57

4.3. Середньомісячний  рівень витрат на оплату праці  (Роп),%

Роп

5%

4.4. Витрати на оплату  праці (ФОП), грн.

(Цр *К*Роп)/100

(47*70*5)/100=164,5

5

Сума обов’язкових платежів, що відносяться на витрати обігу (ОП), грн.

ВПФ+ВВБ+ВТН+ВНВ

52,64+3,13+4,8+1,48=62,05

5.1. Відрахування до  пенсійного фонду (ВПФ), грн.

(ФОП*32)/100

(164,5*32)/100=52,64

5.2. Відрахування до  фонду соціального страхування на випадок безробіття (ВВБ), грн.

(ФОП*1,9)/100

(164,5*1,9)/100=3,13

5.3. Відрахування до  фонду соціального страхування  на випадок тимчасової непрацездатності (ВТН),грн

(ФОП*2,9)/100

(164,5*2,9)/100=4,8

5.4. Відрахування до  фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві (ВНВ), грн.

(ФОП*0,9)/100

(164,5*0,9)/100=1,48

6

Податок на додану вартість, що підлягає сплаті, грн.

(ПЗпдв-ПКпдв)*К

(7,8-6,5)*70=91

7

Витрати обігу (ВО), грн.

ВР+ОП

189,07+62,05=251,12

8

Прибуток до оподаткування (Пр)

(Цр-Цз)*К-ПДВ-ВО

(47-39)*70-91-251,12=217,9

9

Податок на прибуток (ПП), грн.

(Пр*Сп)/100

(217,9*25)/100=54,5

10

Чистий прибуток (ЧП), грн.

Пр-ПП

217,9-54,5=164,4

11

Рентабельність витрат (РВО), %

(ЧП*100)/ВО

(164,4*100)/251,12=65,5

12

Рентабельність обороту по закупівлі (РОЗ), %

(ЧП*100)/Цз*К

(164,4*100)/39*70=6,02

Місяці

Фактична сума надходження, тис. грн.

Планова сума надходження, тис. грн.

Відсоток виконання  плану

Зараховано у виконання  плану за ритмічністю, тис. грн.

Січень

41

40

102,5

40

Лютий

38

36

105,6

36

Березень

34

35

97,1

34

I квартал

113

111

101,8

110

Квітень

45

42

107,1

42

Травень

33

40

82,5

33

Червень

38

36

105,6

36

II квартал

116

118

98,3

111

I півріччя

229

229

100

221

Показники

Алгоритм розрахунку

Значення

1

2

3

Оцінка господарських зв’язків з поставок товарів

Ступінь виконання договірних зобов’язань (Дв)

Коефіцієнт рівномірності  поставки товарів (Кр.п.)

Обсяг замовлення на чергове  постачання товарів (Зч)

Тривалість інтервалу між поставками (Тін)

Рентабельність витрат з угоди (Рв)

Рентабельність обороту  із закупівлі товарів (Рз)

Рентабельність обороту  з реалізації товарів (Рр)

Оцінка комерційної діяльності з управління товарними запасами

Частка роздрібного  товарообороту у товарних ресурсах (Чр)

Товарні ресурси на 1 грн. роздрібного товарообороту (Е m.р.)

Рентабельність товарних запасів (Рт.з.)

Постачання на 1 грн  роздрібного товарообороту (Пт)

Прибуток від реалізації на 1 грн товарних ресурсів (ПРр)

Ступінь осідання товарних запасів (Со)

Рівень реалізації товарів (Ср)