Післяпосівний період
У разі весняної сівби за промислового
землеробства слід виконати такі процеси:
післяпосівне коткування; культивацію
міжрядь на глибину 4–6 см після появи
сходів; обстеження на наявність довгоносиків
з інтервалом один-два дні; обробку інсектицидами
за наявності бульбочкових, сірого та
інших довгоносиків (3–5 екз./м2) або ураження
ними 5% листкової поверхні з використанням
рекомендованих інсектицидів, наприклад,
Золону, 35% к.е. (1,4–2,8 л/га), Актелліку, 50
к.е. (1,0–1,5 л/га) тощо. На першому етапі
обробляють лише крайові смуги, а за потреби
— все поле. У фазі трійчастого листка
люцерну проти бур’янів обробляють Базаграном,
48% в.р. (2,0 л/га) та іншими рекомендованими
гербіцицами. Базагран ефективний також
за висівання люцерни під покрив ярих
зернових (пшениці, ячменю, вівса). У цьому
разі його застосовують у фазі кущіння
цих культур.
Усі ці заходи створюють передумови для
отримання дружних сходів, унеможливлюють
появу грунтової кірки, підвищують стійкість
рослин проти шкідливих організмів. Вони
також захищають культури від шкідників,
що заселяють грунт, від бульбочкових,
довгоносиків і бур’янів.
За літньої сівби в умовах біологічного
землеробства за потреби здійснюють післяпосівне
коткування, міжрядні культивації, знищують
у рядках бур’яни тощо.
Стеблування — бутонізація в перший
рік вирощування люцерни. У разі неодержання
насіння в рік весняного й літнього висіву
здійснюють культивацію міжрядь на глибину
6 см. За потреби це роблять кількаразово
до закінчення вегетації культури. Підкошують
травостій у фазі бутонізації люцерни,
але не пізніше ніж за три-чотири тижні
до перших заморозків. Виконання зазначених
заходів допомагає знизити чисельність
шкідників, що населяють грунт, зимуючих
яєць клопів і попелиць, збудників хвороб
та бур’янів.
У разі одержання насіння в рік весняної
сівби здійснюють практично ті самі технологічні
операції, що й на другий та наступні роки
вирощування люцерни в усі фази її розвитку.
Встановлено, що чисельність популяцій
шкідливих комах у перший рік вирощування
культури значно нижча, ніж у наступні
роки, а тому інсектициди переважно не
застосовують.
У разі неодержання насіння. Міжрядний
обробіток грунту здійснюють на глибину
8–10 см. За промислового землеробства
одночасно з міжрядною культивацією вносять
мінеральні добрива, наприклад Р30, К30.
Наприкінці серпня — на початку вересня
насівають смуги озимого ріпаку, перко
або їхні суміші по периметру поля та в
його середині через 150–200 м в один-два
проходи сівалки з нормою витрати насіння
10–12 кг/га. Проводять снігозатримання.
У разі одержання насіння. Міжрядний
обробіток грунту здійснюють на глибину
8–10 см. За промислового землеробства
одночасно з міжрядною культивацією вносять
мінеральні добрива, наприклад Р30, К30.
Проводять снігозатримання.
До відростання люцерни і в період її
відростання на другий та наступні роки
одержання насіння. Навесні на полях першого
укосу (без підкошування) за промислового
землеробства проводять ранньовесняні
боронування в два сліди, компостування
рослинних решток, долотування посівів,
культивацію міжрядь із внесенням мінеральних
добрив. За біологічного землеробства
мінеральні добрива не вносять. Насівання
смуг ярих капустяних культур (ярий ріпак,
гірчиця, їхні сумішки) здійснюють рано
навесні за першої можливості виходу в
поле по його периметру та посередині
через 150–200 м в один-два проходи сівалки
з нормою витрати насіння 10–12 кг/га. До
цього заходу вдаються за умови, що його
не проводили восени з насіванням смуг
озимих капустяних культур. Внесення рекомендованих
гербіцидів, наприклад, Зенкору, 70% з.п.
(0,75–1,0 кг/га), до початку відростання культури
проти однорічних дводольних бур’янів,
багаторічних злакових бур’янів — і тільки
за промислового землеробства. Засіяні
капустяними культурами смуги не обробляють.
Ці заходи знижують чисельність шкідників,
які населяють грунт, зимуючих яєць клопів
та попелиць, бур’янів, збудників хвороб,
створюють передумови для приваблювання
диких бджіл-запилювачів та інших корисних
комах на рослини капустяних культур,
що цвітуть раніше, ніж люцерна.
Навесні на полях проміжного та другого
укосів до підкошування люцерни здійснюють
боронування в два сліди, видалення рослинних
решток, долотування полів, культивацію
міжрядь, насівання смуг ярих капустяних
культур.
Стеблування — бутонізація за одержання
насіння з першого, проміжного та другого
укосів. З першого укосу зазвичай одержують
насіння за промислового землеробства.
При цьому регулярно культивують міжряддя,
за потреби — аж до повного змикання рядків
люцерни, на глибину 8–10 см. На наявність
шкідливих і корисних комах посіви обстежують
один раз на пентаду методом косіння ентомологічним
сачком, а також оглядають рослини; на
наявність збудників хвороб — оглядають
стебла. При цьому здійснюють підрахунок
видового складу бур’янів.
За промислового землеробства проти
шкідливих комах використовують інсектициди,
які застосовують у надвечірньо-нічний
час за чисельності (додат. 2): клопів —
15–20, попелиць — 80–100, фітономусів — 5–8,
гусениць листогризучих совок і п’ядунів
— 15–20, жовтого тихіусу насіннєїда —
20–30, квіткового комарика — 30–40 екз./100
помахів сачком. Для цього використовують
лише рекомендовані інсектициди (додат.
1): Актеллік, 50% к.е. (1,0–1,5 л/га), Волатон,
50% к.е. (0,8–1,5 л/га), Базудин, 60% к.е. (2,0–3,0
л/га), Золон, 35% к.е. (1,4–2,8 л/га), Бі-58 новий,
40% к.е. (0,5–1,0 л/га) тощо.
Виробнича перевірка засвідчила високу
ефективність використання бінарних сумішей
інсектицидів, де один із компонентів
— препарат системної, а другий — контактної
дії, з нормою витрати кожного з них на
50–60% нижчою за рекомендовану, наприклад:
Бі-58 (0,25–0,4 л/га) + Золон (0,7–1,3 л/га). Застосування
цих сумішей безпосередньо перед цвітінням
сприяє тривалішому та ефективнішому
захистові люцерни від шкідливих комах
у найуразливішу для неї фазу — цвітіння,
від якої залежить урожай насіння.
Одночасно з інсектицидами застосовують
мікроелементи (борна кислота — 0,3–0,6,
молібдат амонію — 0,2–0,3 кг/га), рекомендовані
фунгіциди та стимулятори росту. Для боротьби
з повитицею проводять скошування уражених
ділянок, а посіви через сім-десять днів
обробляють рекомендованими препаратами:
Раундап, в.р. (0,6–0,9 л/га), Домінатор, 360
в.р. (0,6–0,9 л/га) або аміачною селітрою,
20%-ним водним
розчином, із розрахунку 500-600 л/га робочої
рідини. Бур’яни навколо поля люцерни
скошують до початку їхнього цвітіння
або обробляють рекомендованими гербіцидами
(див. додат. 1).
За біологічного землеробства на невеликих
площах у фазі бутонізації (особливо перед
цвітінням) використовують фітонцидний
метод захисту рослин. Рослинні препарати
застосовують за умови, що чисельність
комах не більше ніж удвічі вища за економічний
поріг шкодочинності. Це спричинено тим,
що ефективність цих препаратів становить
60–70%. Існують рекомендації щодо використання
понад 30 видів фітонцидних рослин (Вигера
С. М., 2001), наприклад, тютюновий пил (400 г
заливають 10 л води, настоюють одну добу,
проціджують, додають 30–40 г розчиненого
господарського мила) тощо. Ефективність
дії рослинних препаратів проти шкідливих
комах збільшується, якщо використовувати
їхні бінарні суміші, де важливим компонентом
має бути мильнянка лікарська.
4. Одержання насіння.
Для одержання насіння з
проміжного укосу травостій люцерни
підкошують у фазі масової
бутонізації, переважно це третя
декада травня, а з другого
— на початку цвітіння, зазвичай,
це перша декада червня. Смуги
насіяних капустяних культур
не підкошують, і це створює
передумови приваблювання корисних
комах, зокрема комах-запилювачів.
Після підкошування люцерни в разі одержання
насіння з проміжного та другого укосів.
До відростання — відростання. За промислового
землеробства здійснюють боронування
в два сліди, компостування рослинних
решток, долотування загущених посівів,
культивацію міжрядь із внесенням мінеральних
добрив.
Стеблування — бутонізація. В цей період
здійснюють практично ті самі технологічні
операції, що й за вирощування люцерни
з першого укосу.
Цвітіння (усі роки одержання насіння
з першого, проміжного та другого укосів).
Слід створити сприятливі умови для ефективного
запилення люцерни комахами-запилювачами.
Для цього виставляють вулики з домашніми
бджолами з розрахунку вісім-десять сімей
на гектар. Перспективним є використання
дикої бджоли — мегахіли ротундати —
методом розставляння щитів з нею рівномірно
по полю. На початку цвітіння скошують
насіяні смуги з хрестоцвітими культурами.
Цей захід дає можливість переорієнтувати
бджіл-запилювачів із цих смуг на квітки
люцерни. Огляд посівів та облік чисельності
шкідливих організмів проводять один
раз на пентаду. Трихограму випускають
вперше на початку, а вдруге під час масової
яйцекладки самицями лускокрилих (совок,
п’ядунів). Посіви обробляють бактеріальними
препаратами проти гусениць молодших
віків лускокрилих, личинок клопів та
попелиць. Застосування фітонцидного
методу захисту рослин (рослинних препаратів,
наприклад, з тютюну або тютюнового пилу,
піретрумів тощо), замість хімічного, дає
змогу запобігти знищенню корисних комах
і, особливо, бджіл-запилювачів. Ці заходи
знижують чисельність яєць, гусениць листогризучих
совок і п’ядунів, листовійок, клопів,
попелиць та інших шкідливих організмів
і поліпшують запилення люцерни.
Формування й дозрівання бобів люцерни
(усі роки одержання насіння з першого,
проміжного та другого укосів). Насамперед,
здійснюють огляд посівів, облік чисельності
шкідливих організмів, за потреби — застосовують
захисні заходи проти них. За промислового
землеробства для цього використовують
у вечірній час рекомендовані синтетичні
препарати, а за біологічного — лише природоохоронні
засоби й методи захисту рослин.
Збирання врожаюон Супер, 15% в.р. (3,0 л/га)
тощо. Прямим комбайнуванням насіння люцерни
збирають переважно за промислового землеробства.
Роздільний спосіб. За побуріння 80–85%
бобів насінники скошують у валки, які
після підсушування підбирають. Роздільний
спосіб застосовують частіше за біологічного
землеробства.
За прямого комбайнування та роздільного
способу збирання врожаю насіння перевозять
на тік, очищають, доводять до посівних
кондицій. Відходи при цьому використовують
одразу або знищують. Обмолочені рослинні
рештки перевозять у місця скиртування,
де (за потреби) ще раз обмолочують, щоб
одержати додаткову кількість насіння.
Ці заходи знижують чисельність шкідливих
організмів.
Висновки.
За будь-якого способу сівби необхідно створити травостій, щільність якого першого року використання становила в Лісостепу 200 шт./м2. При цьому варто пам’ятати, що дрібнонасінні культури, до яких належить і люцерна, мають низьку польову схожість, чимало рослин гине взимку й у підпокривний період. Отже, для визначення норми висіву слід обов'язково враховувати показники польової схожості та зрідження в підпокривний період. Тобто, для того щоб одержати щільність травостою 200 рослин на 1 м2, потрібно висіяти насіння люцерни: в Лісостепу під ячмінь 15 – 16, під кукурудзу – 14 кг/га.
Норма висіву за безпокривної сівби та якісної підготовки насіння й ґрунту –в межах 10–12 кг/га.
У зоні Правобережного Лісостепу України оптимальна норма висіву люцерни – 8–10 млн схожих насінин на 1 га, або 16 – 20 кг/га за стовідсоткової господарської придатності. У разі висівання люцерни під покрив норму висіву покривної культури зменшують на 20 %: ранні ярі покривні культури висівають із нормою висіву: ячмінь, овес – 2,0, кукурудзу на зелений корм – 0,15 – 0,25; суданську траву – 1,0 млн насінин на гектар.
За весняного чистого посіву агрофітоценози люцернового поля першого року – це нестійкі екосистеми з низькою конкурентоспроможністю до бур'янів, що вимагає постійного контролю й регулювання їх взаємовідносин прийомами агротехніки, яка передбачав знищення бур’янів.
Список використаних джерел
1. Зінченко Б. С. Вплив норми висіву та способів сівби на урожайність нового сорту Полтавчанка / Б. С. Зінченко П. Т. Дровець // Селекція і насінництво : міжвід. темат. наук. зб. – К. : Урожай, 1993. – Вип. 75.1. – С. 62 – 63.
2. Квітко Г. П. Вплив норм висіву і способів посіву на ріст, розвиток і урожайність люцерни на корм / Г. П. Квітко, С. Г. Назаров // Корми і кормовиробництво. – К. : Урожай, 1988. – Вип. 25. – С. 16-21.