Україну чекає диверсифікація

Україну чекає  диверсифікація

В останні роки виробництво  зерна на експорт в Україні  зросло до рекордних рівнів, що вимагає  певних змін у побудові системи зберігання врожаю та його транспортування. 
 
Історично елеваторна промисловість розвивалась так, аби підприємства зі зберігання зерна були розташовані на території регіонів досить рівномірно. В умовах ринкової економіки офіційно закріплення районів за елеваторними комплексами відсутнє, але, оскільки під час їхнього будівництва наслідувався принцип найбільш вигідного розташування щодо певного кола господарств, стара схема закладки зерна переважно зберігається.

Затрати на послуги елеваторів безпосередньо пов’язані з динамікою  цін на енергоносії (газ, електроенергію) та прожитковим мінімумом.  
Новим видом зберігання зерна, що дозволяє мінімізувати енергоскладову, є зберігання зернових у багатошарових поліетиленових «рукавах» -- герметичних гнучких поліетиленових шлангах. Вартість зберігання в рукавах може бути вдвічі-втричі нижчою, ніж на елеваторі.

У 2009 році за такою схемою було віддано на зберігання 0,9-1,0 млн т зерна. Цьогоріч обсяг зберігання зерна у рукавах може збільшитися на 10-15%. 
Завантаженість сертифікованих елеваторних потужностей в Україні в середньому не перевищує 50-60%. Тим не менш, актуальним залишається будівництво нових елеваторів із подальшим скороченням транспортного шляху доставки зерна з поля.

Економічна ефективність експлуатації елеватора як комерційного проекту є ключовим фактором, що визначає прийняття рішення про  будівництво нових потужностей. 
Виходячи з досвіду США, обсяг потужностей для якісного зберігання зерна повинен перевищувати обсяг урожаю на 15-20%.

За оцінками УкрАгроКонсалт, ураховуючи подальший розвиток виробництва зернових та олійних культур, Україна потребує будівництва нових високотехнологічних елеваторів сумарною потужністю 15-20 млн т.

Зростання експорту українського зерна значною мірою було обумовлено розвитком інфраструктури портів. За оцінкою УкрАгроКонсалт, на початок сезону 2010-2011 року потужності українських портів з перевалки зернових на експорт становлять 33-34 млн т. При цьому максимальний коефіцієнт завантаження існуючих потужностей за їх постійного зростання не перевищував 80%.

На сьогодні Україна має  достатньо портових потужностей, які  повністю можуть задовольнити експортні  потреби. Більш того, ми вважаємо існуючі  спеціалізовані термінальні потужності навіть дещо надлишковими, особливо на фоні фактичних обсягів перевалки  зернових за попередні сезони та скорочення переробки транзитних зернових. 

З точки зору здешевлення  логістичної складової поставок зерна цікавими є проекти з  відновлення функціонування Дніпровського  транспортно-водного вузла. Наразі, як відомо, активно реалізується один проект з доставки зерна Дніпром  компанією «Нібулон». Цей проект являє собою замкнений логістичний комплекс «поле-борт судна»: будівництво перевалочних потужностей з відвантаження на водний транспорт й власного флоту.

В Україні зростає інтерес  до відправок зернових на експорт  у контейнерах у відповідь  на попит деяких стран-імпортерів. Частка відправок зернових у контейнерах на експорт з України невелика: за результатами двох останніх сезонів вона не перевищувала 1% загального експорту. Однак в Україні вже існують та функціонують спеціалізовані термінали та майданчики з відправки зернових у контейнерах або з використанням контейнерного портового обладнання. 

Перспективність розвитку контейнерних перевезень в Україні пов’язується також і з можливістю перевезень вантажів внутрішніми водними шляхами  як України (р. Дніпро, Дунай), так і  Росії (р. Волга та Волго-Донський канал  із заходом до Каспію). Це дає можливість українським портам розвиватися  як центрам з обслуговування транзитних вантажів, а також надання послуг з організації фідерних перевезень в Азово-Чорноморському регіоні. 

Потенційний, але мало використовуваний варіант експорту зерна в Україні -- поромна переправа. Україна активно  збільшує кількість паромних маршрутів  та географію сполучення. На окремих  напрямках вартість доставки зерна  поромом на 5% менше, ніж за традиційного методу транспортування (залізничним  транспортом з перевалкою в порту  та доставкою морем).

Тенденції, що нині спостерігаються  в зерновій логістиці України, дозволять  припустити прихід ери диверсифікації, тобто активного використання різних та альтернативних систем зберігання та транспортування зерна як на внутрішньому ринку, так і на експорт. Головним критерієм вибору способу зберігання або транспортування буде його економічна ефективність.  
 
Світлана МАЛИШ, 
Ольга МОЗГОВА, УкрАгроКонсалт