Заходи поліпшення родючості грунту

 

 

 

Розділ 2.Грунти господарства

Таблиця 3.

2.1. Номенклатурний список ґрунтів : СВК Фрунзе, ТОВ

Повна назва грунту	Площа яку займає грунт, га
	Всього	%		В т.ч. рілля		%
Чорнозем мало гумусний південний	4745		89.4		1373	100
південні солонцюваті чорноземи	155		10,6		141	90.9

 

 

 

2.2.Генетико-морфологічна  будова грунту

 

Профіль ґрунтів диференційований, розчленований на гумусний і два перехідних горизонти (Рисунок 3.1). Горизонт А товщиною 25—см має темно-сірий або темно-бурий колір, грудкувату структуру, часто з незначним коричневим відтінком. Загальна товщина гумусного горизонту (А+Ві) 45—см. В ілювіальному карбонатному горизонті чітко виражена «білозірка». Лінія скипання знаходиться в нижній частині горизонту Ві або на межі з гумусним горизонтом. Перехідний горизонт (Вк) темнувато-бурий, слабкоущільнений, по всьому профілю карбонатний. Товщина гумусного  Рис. 3.1 Профіль грунтів (А) ——см. Гумусний горизонт темно-сірого кольору, структура дрібнозерниста (цілина). На поверхні ясно видно борошнисту псішку. Нр(Ві)——8 см. Гумусований перехідний горизонт з темно-коричневим відтінком, структура горіховидна, окремі агрегати гострочастої форми. Горизонт щільний, перехід до порід різкий. Рк(В2)——см. Бурувато-палевий щільний горизонт, по щільності помітні затікання гумусу. Рк(ВС)——см. Багато карбонатів у вигляді білозірки. Рк(С) ——см. Темно-палевий глинистий лес. На глибині 100 см зустрічаються кристали гіпсу. горизонту у чорноземів південних, звичайних і солонцюватих легко- і важкосуглинкових збільшується у напрямі зі сходу на захід —від 50—см на Лівобережжі Дніпра до 60—см на Правобережжі, на легкосу-глинкових лесовидних породах досягає 80—см і більше. Товщина гумусного горизонту чорноземів південних міцеляро-карбопатних у Задніпров'ї ——см, а в Кримському Степу ——см. [6] Характерною ознакою чорноземів південних є невелика товщина горизонтів, проникання і фіксація гумусних речовин (50-60 см). На глибині 60-120 см розвинений ущільнений шар буруватого кольору з нагромадженням вуглекислих кальцію і магнію у вигляді білих плям. Особливістю цих ґрунтів є також наявність гіпсу на глибині 2,5-4 м. У підвищеній північній частині гіпс залягає на глибині 4, а на південь з пониженням місцевості - 2-2,5 м. Вміст гумусу в чорноземах південних збільшується на північ з поширенням чорноземів звичайних З переходом до каштанових ґрунтів зменшується товщина гумусного горизонту і процентний вміст гумусу в чорноземах. У ході аналізу ґрунтового профілю чорноземів південних можна зробити висновок, що цей тип ґрунту належить до одних з родючих ґрунтів України. Використання ґрунтів обмежується умовами недостатньої зволоженості території. Тому вони є цінним меліоративним фондом для розвитку іригації. 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3.Гранулометричний  склад грунту

 За гранулометричним складом серед чорноземів південних і звичайних рівня міжлиманних вододільних поверхонь переважають важко- і середньосуглинкові ґрунти, що утворились на лесових породах. Проте існують відмінності в розподілі окремих гранулометричних фракцій залежно від характеру рослинного покриву та господарської освоєності навіть в межах одного гіпсометричного рівня. Так, для сільськогосподарських угідь (ріллі) характерне переважання фракцій: дрібного піску (0,25-0,05 мм), грубого і дрібного пилу (0,05-0,01 мм) і мулу (0,001-0,1 мм) – відповідно 8-17, 38-43, 10- 19 і 19-30 % у верхніх горизонтах. Переважаючі фракції цілинних ґрунтів – грубий пил (42-52 %), дрібний пил (12-16 %) і мул (24-28 %). Вірогідно, причиною таких особливостей гранулометричного складу є ерозійні процеси, які проявляються на орних землях і відсутні на цілинних ґрунтах. Підтвердженням ерозії є збільшення вмісту дрібного піску і зменшення пилуватих і мулуватих фракцій у верхніх горизонтах орних ґрунтів у порівнянні із цілинними [1]. Вміст фізичної глини – 42-45, до 52 % (Т-3-2), що засвідчує середньо- і важкосуглинковий склад досліджуваних ґрунтів. Щодо профільного розподілу, то характерна збідненість верхнього (гумусового) горизонту мулистою фракцією і збільшення її вмісту в нижніх горизонтах і орних (на 1-5 %, рис. 1, а), і цілинних ґрунтів (4-8 %, рис. 1, б). Рілля вирізняється рівномірнішим розподілом мулистої фракції з глибиною, що пов’язано із перемішуванням ґрунту при обробітку. Максимальний вміст фракції грубого пилу, навпаки, зосереджений у поверхневому горизонті, розподіл з глибиною нерівномірний, проте є тенденція до зменшення цієї фракції донизу по профілю.

 

 

 

 

2.4.Гумусовий стан грунтів та  розрахунок балансу гумусу в  ланці сівозміни

 

Під вмістом гумусу в грунті розуміють різницю між статтями набходження і витрат за однаковий проміжок часу. Виділяють три типи балансу гумусу:

Бездифіцитний – коли витрати гумусу поповнюються його новоутворенням.

Позитивний – новоутворення перевищує його витрати на мінералізацію.

Від`ємний (дефіцитний) – витрати гумусу перевищують його новоутворення.

Застосувуючи методику розрахункового визначення за Г.Я. Чесняком баланс гумусу в грунті розраховують для умов окремої сівозміни за ротацію. Розрахунки ведемо за формулою:

 

БС = SП1 + SП2 / tp - SР / tp,

 

де БС – середньорічний баланс гумусу в грунті на гектарі за ротацію сівозміни, т/га, SП1 – сума новоутвореного гумусу під культурами за ротацію за рахунок рослинних решток, т/га, SП2 – збільшення вмісту гумусу за рахунок органічних добрив, т/га, SР – сумарна кількість гумусу, який мінералізується під культурами за ротацію сівозміни, т/га; tp – тривалість ротації сівозміни, років.

 

 

Таблиця 4.

Баланс гумусу у грунті відповідної ланки сівозміни

Культура сівозміни	Площа, га	Урожайність, ц/га	Утворилося гумусу за рахунок рослинних решток і гною, т/га	Кількість гумусу, який мінералізується, т/га	Баланс гумусу, т/га	Нг  для вирівняння Бг т/га
Озима пшениця	1554	33.0	0.20	1,35	0,03	-
Соняшник	750	12.0	0.14	1.39	-0.55	17.5
Овочеві	300	95	0.14	0.16	-0,02	0.3
Кукурудза	300	21.0	0.20	1.56	-0,20	8,4

 

 

Розрахунки балансу гумусу у ланці сівозміни

1. Озима пшениця:

Поживні рештки: поверхневі : х = 0,32у + 13,5 = 0,32 · 33 + 13,5 = 24,06 ц/га

Кореневі : z = 0,71у + 10,0 = 0,71 · 33 + 10,0 = 33,43 ц/га

Σ = 24,06 + 33,43 = 57,49 ц/га

Σ з урах. коеф. гуміфікації = 57,49 · 0,20 = 11,50 ц/га = 1,15 т/га

Органічні добрива = 4 · 0,25 · 0,23 = 0,23 т/га

Приход = 1,15 + 0,23 = 1,38 т/га

Приход на всю площу = 1,38 · 1554 = 2144,52 т/га

Витрати = 1,35 · 1554 = 2097,9 т/га

Баланс гумусу = 1,38 – 1,35 = 0,03 т/га

2. Кукурудза:

Поживні рештки: поверхневі : х =0,29у + 6,8 = 0,29 · 21 + 6,8 = 12,89 ц/га

Кореневі : z = 0,54у + 9,3 = 0,54 · 21 + 9,3 = 20,64 ц/га

Σ = 12,89 + 20,64 = 33,53 ц/га

Σ з урах. коеф. гуміфікації = 33,53 · 0,22 = 7,4 ц/га = 0,74 т/га

Органічні добрива = 5 · 0,25 · 0,23 = 0,286 т/га

Приход = 0,74 + 0,286 = 1,028 т/га

Приход на всю площу = 1,028 · 300 = 308,4 т/га

Витрати = 1,23 · 300 = 369,0 т/га

Баланс гумусу = 1,028 – 1,23 = -0,20 т/га

Нг = 5 + 0,20 ÷ 0,058 = 8,4 т/га

3. Соняшник:

Поживні рештки: поверхневі : х =0,41у + 3,2 = 0,41 ·12 + 3,2 = 8,12 ц/га

Кореневі : z = 1,16у + 4,9 = 1,16 · 12 + 4,9 = 18,82 ц/га

Σ = 8,12 + 18,82 = 26,94 ц/га

Σ з урах. коеф. гуміфікації = 26,94 · 0,14 = 3,77 ц/га = 0,38 т/га

Органічні добрива = 8 · 0,25 · 0,23 = 0,46 т/га

Приход = 0,38 + 0,46 = 0,84 т/га

Приход на всю площу = 0,84 · 750 = 630 т/га

Витрати = 1,39 · 750 = 1042,5 т/га

Баланс гумусу = 0,84 – 1,39 = -0,55

Нг = 8 + 0,55 ÷ 0,058 = 17,5 т/га

Овочеві культури: поверхневі рештки

х = 0,008y + 0,5 = 0,008 * 95 + 0,5 = 1,26=0,12 т/га

Кореневі рештки

z = 0,07y + 8,9 = 0,07 * 95 + 8,9 = 9,565=0,9 т/га

Загальна кількість рослинних решток1,26 + 9,565 = 10,825=1,1 т/га

 

 

2.5.Фізико-хімічні властивості чорнозему  південного

Таблиця 5

Характеристика чорноземів півдня України

Ґрунти	Глибина см.	Гумус %	рН сольової витяжки	Сума увібраних основ мг-екв на 100г ґрунту	Гідрологічна кислотність, мг – екв на 100 ґрунту	Ступінь насичення основами	Поживні речовини, мг на 100 г ґрунту
							валові		Розчинність в кислотах
							N	Р2О5	Р2О5 За Ареніусом Труогом	К2О соляної витяжки
Чорноземи опідзолені	0—10 25—35 50-60	3,23 2,56 1,74	6,0 6,3 6,8	17,7 18,2 21,3	2,1 1.6 0,8	87 91 95	161 117	140 820	18,3 13,5	—
Чорноземи глибокі мало гумусні легкосуглинкові	0—20 20-45	4,1 3,2	5,1 6,3	18,9 21,2	1,9 0,8	—	180 150	130 100	6,6 10,0	6,1 7,2
Чорноземи глибокі мало гумусні середньо суглинкові	0-20 20-45	4,85   3,63	6,4   6,6	28,5   29,9	1.3 0,5	—	250 180	120 ПО	16,0 7,0	7,9 6,5

 

 

 

 

 Механічний склад — важлива агрономічна характеристика ґрунту. Він до деякої міри характеризує родючість ґрунту. Від механічного складу ґрунтів залежать майже всі їхні фізичні властивості (щільність, прозорість, вологоємність, водопроникність, водопідйомна здатність, повітряний і тепловий режими й ін.), а, також технологічні особливості ґрунтів (твердість, липкість, крихкість шару при оранці). Знання механічного складу ґрунтів необхідно для вирішення таких питань, як визначення глибини оранки, підбор грунтооброблюючих знарядь, розміщення культур, визначення глибини закладення насінь і добрив, установлення термінів і способів поливу і т.п.

Загальні відомості про ґрунти чорноземи південні, їх особливості

Чорноземи південні поширені в північній частині південного Степу. В центральній і південній частині зони вони змінюються каштановими ґрунтами і солонцями.

У кожному ґрунті міститься кілька механічних фракцій. У фракцію “фізичного піску” поєднують усі частки крупніше 0,01 мм, а у фракцію “фізичної глини”— усі частки дрібніше 0,01 мм. Усі частки крупніше 1 мм називають кістяковою частиною ґрунту, а менше 1 мм — мілкоземом. У залежності від співвідношення різних фракцій виділяють ґрунту різного механічного складу.

Територія поширення чорноземів південних розчленована долинами багатьох річок, порізана балками та діючими ярами. Місцевість здебільшого дренована, поверхневий стік супроводжується процесами водної ерозії.

Чорноземи південні поділяють на звичайні (Азово-Причорноморська провінція), міцелярно-карбонатні (Задніпровський і Кримський Степ) і солонцюваті — в зоні переходу ґрунтів до темно-каштанових.

Характерною ознакою чорноземів південних є невелика товщина горизонтів, проникання і фіксація гумусних речовин (50—60 см). На глибині 60—120 см розвинений ущільнений шар буруватого кольору з нагромадженням вуглекислих кальцію і магнію у вигляді білих плям.

Особливістю цих ґрунтів є також наявність гіпсу на глибині 2,5—4 м. У підвищеній північній частині гіпс залягає на глибині 4, а на південь з пониженням місцевості — 2—2,5 м.

Чорноземи південні утворилися за умови чітко вираженого дерново - гумусно акумулятивного процесу ґрунтоутворення. Відбувається він під впливом багаторічної трав'янистої рослинності в умовах помірного вологого клімату і найбільш енергійно на нещільних карбонатних гірських породах.

Помірне зволоження при не промивному типі водного режиму, що характеризується чергуванням низхідних та висхідних потоків ґрунтової вологи, призвело до рівномірного просочування профілю гумусом і вилуговування легкорозчинних сполук і карбонатів кальцію (останній вимивається з верхньої частини). Перехідні до материнської породи горизонти, як правило, збагачені карбонатами кальцію (СаС03). Насиченість вбирного комплексу кальцієм та закріплення ґрунтових колоїдів (глини і гумусу) сприяють утворенню агрономічноцінної водостійкої зернисто-грудкуватої структури. Руйнування мінеральної частини не спостерігається.

Саме дерновий процес призводить до формування різних чорноземних ґрунтів, які характеризуються високою гумусованістю, насиченістю кальцієм, нейтральною або близькою до нейтральної реакцією ґрунтового розчину, сприятливими фізико-механічними властивостями

З даних фізико-хімічної і агрономічної характеристики чорноземів України видно певну відмінність між основними видами ґрунтів степової і лісостепової зон за вмістом гумусу, реакцією середовища, насиченістю основами, кислотністю, вмістом поживних речовин тощо.