Заходи регулювання рівня забур`яненості в агрофітоценозі

У південних областях України (у районах недостатнього зволоження) через 3—4 тижні після ранньої навіть глибокої оранки зябу за умов наявності в ґрунті хоча б невеликих запасів вологи спостерігається більш інтенсивне відростання пагонів багаторічних бур'янів, чим після пізньої оранки. Тому за таких умов доцільно додатково обробити зяб культиваторами або дисковими лущильниками, що значно зменшить запаси поживних речовин у кореневій системі багаторічників і призведе до їх виснаження. За такої системи обробітку ґрунту бур'яни у зиму йдуть ослабленими, що погіршує їх зимівлю і значно полегшує боротьбу з ними в наступному році.

Особливо ефективна глибока  зяблева оранка у районах достатнього зволоження в боротьбі з бур'янами, що розмножуються насінням, якщо вона один раз на 3—4 роки чергується із звичайною.

Пожнивне лущення ґрунту на глибину 8—14 см, що передує зяблевій оранці за наявності вологи в ґрунті, є ефективним заходом у боротьбі як із однорічними, так і багаторічними  бур'янами. Воно сприяє більш швидкому проростанню насіння бур'янів, знищенню вегетуючих бур'янів і виснаженню підземних органів дво- і багаторічників. Причому ефективність цього прийому зростає з півночі на південь, оскільки у південних областях збирання хлібів проводиться раніше, ніж у північних, і за тривалої теплої осені бур'яни тут інтенсивно ростуть і розвиваються, особливо коренепаросткові й пожнивні.

У посушливих районах лущення  грунту хоч і не сприяє прискоренню  проростання насіння бур'янів, однак  підрізання вегетуючих бур'янів порушує їх нормальний розвиток (не допускає нагромадження в їхніх підземних органах запасних речовин, виключає утворення додаткового насіння). Крім того, зменшуються втрати вологи в ґрунті і полегшується основний його обробіток.

При плоскорізному обробітку  грунту відростання пагонів багаторічних кореневищних і коренепаросткових  бур'янів підсилюється, особливо у вологому ґрунті і тим інтенсивніше, чим менша глибина обробітку. Тому у даному випадку зростає потреба у збільшенні обсягів застосування ґрунтових гербіцидів, особливо за наявності великої кількості насіння бур'янів у верхньому шарі грунту. Якщо завдяки цьому запас насіння зменшується, засміченість бур'янами при плоскорізному обробітку ґрунту не зростає і ефективність його за таких умов не нижча у порівнянні з оранкою.

 

Боротьба з  кореневищними бур'янами.

Особливе місце у системі  зяблевого обробітку ґрунту займає боротьба з кореневищними бур'янами. Щодо цього існує декілька методів, суть яких зводиться до виведення  підземних вегетативних бруньок бур'янів із стану спокою, подрібненні, придушуванні, висушуванні або виморожуванні кореневищ.

Метод придушення — подрібнювання  дисковими знаряддями кореневищ, розташованих у верхньому (10—15 см) шарі ґрунту з  наступним заорюванням відрізків з шильцями на глибину 28—30 см.

Метод висушування (перегару) — витягування на поверхню ґрунту основної маси кореневищ, висушування  їх впродовж 15—30 діб у суху погоду до повної втрати життєздатності і наступне заорювання на глибину 28—30 см.

Метод виморожування —  витягування на поверхню фунту основної маси кореневищ з наступною глибокою пізньоосінньою або весняною (у районах достатнього зволоження) оранкою або вичісуванням пружинними робочими органами культиваторів чи важкими боронами (у посушливих районах).

 

2.3 Біологічний метод боротьби з бур'янами

На сучасному рівні розвитку землеробства можливості застосування біологічного методу боротьби зі злісними бур'янами на основі використання фітофагів, мікроорганізмів, вірусів і т. ін. поки що обмежені і не знайшли широкого практичного застосування. Зокрема, досить важко підібрати засіб, який, пригнічуючи ріст і розвиток бур'янів, не спричинював би негативного впливу на культурні рослини. Крім того, в посівах будь-якої культури зустрічаються різноманітні види бур'янів, відносно яких просто не існує універсального засобу боротьби.

 

Існує декілька аспектів у  застосуванні біологічного методу боротьби з бур'янами:

1. Використання у сівозміні  культур, здатних пригнічувати  ріст і розвиток окремих бур'янів. До них відносяться озимі культури (жито і пшениця), суміші злаково-бобових культур на зелений корм, коноплі, гречка, гірчиця та ін.

2. Використання деяких вузькоспеціалізованих фітофагів. Зокрема, листки березки польової добре поїдаються жуками та личинками берез-кового щитника; молоді листки осоту польового та будяка охоче поїдають личинки зеленого щитника; личинки несправжнього слоника розвиваються на насінні тільки амброзії полинолистої, живляться у її чоловічих суцвіттях, де і заляльковуються, а дорослі жуки живляться пилком цієї рослини; гусениці амброзієвої совки живляться листками цієї рослини; амброзієвий листоїд в умовах степової зони здатний знищити 100 % рослин амброзії; рослини гірчака звичайного дуже пошкоджуються гірча-ковою нематодою та личинками брунькової галиці.

3. Використання фітопатогенних  мікроорганізмів і вірусів, що спричиняють захворювання окремих бур'янів. Наприклад, гірчакова іржа спричинює затримку росту цієї рослини, засихання листків, формування неповноцінного насіння. Іржа осоту рожевого може призвести до відмирання до 80 % його пагонів ще до цвітіння. Токсичні штами гриба Fusarium orobanche, внесені в ґрунт при сівбі баштанних культур, тютюну і махорки, уражають вовчок ще у стадії кореневих наростів (до появи квітконосів на поверхні ґрунту). Відомі віруси і фітоплазми, що призводять до спотворення розвитку суцвіть осоту рожевого, ромашки непахучої, чистецю болотного та ін., внаслідок чого не утворюється насіння.

4. Застосування біогенних  препаратів — продуктів біосинтезу  мікроорганізмів або препаратів  на основі живих мікроорганізмів.  Зокрема, в СІЛА вже зараз  широко застосовують так звані  мікогербіциди: колле-го — для  боротьби з ситняками в посівах рису і квасолі; девайн —для знищення ваточника на цитрусових плантаціях. Проходять виробниче випробування мікогербіциди каст і мікоген для боротьби з касією та з канатником Теофраста, відповідно.

5. Використання деяких  видів риб для борьбьі з  небажаними водяними рослинами.  Наприклад, товстолобик і білий  амур живляться бульбо-очеретом  приморським, водяним горіхом,  рогозом вузьколистим, очеретом  звичайним, осоками та ін. Тому  використання цих риб для боротьби  з водяними бур'янами доцільне в районах зрошення.

6. Використання птахів  для знищення насіння бур'янів. Зокрема, зернівка проса рисоподібного  є улюбленим кормом диких качок.  Тому у ряді країн плантації  після збирання врожаю рису використовують восени і взимку для годівлі диких качок (крякв), що дозволяє практично повністю очистити рисові поля від цього бур'яну.

 

2.4 Хімічний метод боротьби з бур'янами

У системі інтегрованого  захисту рослин від шкідливих  організмів при вирощуванні їх за інтенсивними технологіями хімічний метод боротьби з бур'янами відіграє провідну роль.

На даний час світова хімічна індустрія поставляє на аграрний ринок близько 240 спеціальних препаратів для боротьби з бур'янами (гербіцидів). їх асортимент постійно поповнюється і оновлюється: на зміну високотоксичним, стійким, малоефективним, легким, а також тим, що застосовуються у великих нормах, синтезуються, випробовуються і надходять у виробництво екологічно безпечні, дешевші і високоефективніші при низьких нормах витрат гербіциди.

Класифікація  гербіцидів.

Гербіциди, що випускаються промисловістю, належать до хімічних сполук різної природи.

За хімічним складом:

• неорганічні;
• органічні.

Переважна більшість гербіцидів належить до органічних, похідних різних класів сполук.

 

Залежно від властивостей:

• суцільної дії (неселективні);
• вибіркової дії (селективні).

Гербіциди суцільної дії  застосовують для знищення всіх бур'янів та іншої небажаної рослинності на землях несільськогосподарського використання (узбіччя доріг, зрошувальні й осушувальні канали, лінії електропередач, майданчики, що готуються під забудову, тощо). На сільськогосподарських угіддях гербіциди суцільної дії можна застосовувати в період відсутності культурних рослин (у системі основного або передпосівного обробітку грунту, на парових полях), а також при спрямованих обробках у садах, виноградниках, плодо- і лісорозсадниках. Для цієї мети використовують препарати: реглон, раундап, арсенал, баста. Багато препаратів при завищених нормах можуть виявити суцільну дію.

Гербіциди вибіркової (селективної) дії здатні знищувати або пригнічувати ріст одних рослин у посівах за наявності інших рослин, які під  дією гербіцидів нормально ростуть і розвиваються. Препарати селективної дії при правильному доборі норм витрат, способу застосування, фази розвитку культури і бур'янів забезпечують знищення більшості їх видів, звільнюючи посіви від надзвичайно сильних конкурентів за світло, вологу, поживні речовини, життєвий простір.

 

Види вибірковості.

Частина гербіцидів відзначається вузькою вибірковістю. Наприклад, тарга, фюзилад, поаст, фуроре супер знищують односім'ядольні бур'яни родини тонконогих у посівах двосім'ядольних сільськогосподарських культур, а препарат пума супер здатний знищити вівсюг і мітлицю звичайну в посівах озимої пшениці, хоча вони й належать до однієї родини.

Вибірковість гербіцидів часто зумовлена відмінностями  в анатомічній і морфологічній будові рослин. Така вибірковість називається топографічною. Так, рослини з щільною кутикулою і восковим нальотом, а також з густим опушенням більш стійкі до гербіцидів, оскільки ці анатомічні особливості запобігають надходженню препарату в рослину. У рослин з вузьким вертикальним листям (цибуля, часник та ін.) відбувається стікання робочої рідини з поверхні листової пластинки, при цьому гербіцид майже не проникає в тканини.

 

У рослин з глибоким заляганням кореневої системи виявляється  стійкість до препаратів, що утримуються у верхньому шарі грунту і не досягають зони діяльності коріння. До таких рослин, зокрема, належать осот польовий, гірчак повзучий, хвощ польовий, березка польова та інші багаторічні бур'яни.

Стійкі до гербіцидів культурні рослини виявляють біохімічну вибірковість внаслідок швидкого руйнування молекули гербіциду до неактивних компонентів. В окремих випадках рослини здатні швидко виділяти гербіциди через кореневу систему в незміненому стані без шкоди для них. Стійкість злакових рослин до дії 2,4-Д пояснюється детоксикацією гербіциду шляхом зв'язування його білковими комплексами клітинних структур, білками мембран цитоплазми, а також утворенням комплексів зі сполуками небілкового походження. Чутливість бур'янів до дії гербіцидів пояснюється значними незворотними порушеннями процесів обміну речовин, що призводить до загибелі цих рослин. Вибірковість похідних симетричного триазину пояснюється особливостями переміщення гербіцидів і нагромадженням їх у місцях фітотоксичної дії. Виявлено, що у стійких рослин (кукурудзи) гербіцид накопичується в коренях, у той час як у чутливих видів він швидко нагромаджується в листовому апараті — в місцях фотосинтетичної активності, через що і виявляє свою фітотоксичну дію. Крім того, внаслідок руйнування гербіциду окисно-відновними ферментами (пероксидазою) в рослині кукурудзи сим-триазинові гербіциди руйнуються до нетоксичних сполук.

З розвитком досягнень  біотехнологій та генної інженерії  розкриваються можливості в керуванні  стійкістю рослин до дії гербіцидів. Визначення генетичного коду стійкості  рослин до гербіцидів дає можливість переносити гени стійкості в культури та вирішувати проблему регулювання  рівня забур'яненості посівів цукрових буряків, кукурудзи, сої, ріпаку та інших культур за допомогою гербіцидів суцільної дії, до яких стійкості в культури не було (гліфосату, глуфосинату амонію тощо).

 

Залежно від особливостей дії на рослини:

• контактні;
• системні.

Гербіциди контактної дії  — препарати, які здатні уражати  рослини в місцях змочування робочою сумішшю. Контактні гербіциди практично не здатні рухатися по провідній системі рослин, через це вони не проникають у кореневу систему багаторічних бур'янів, які спроможні відростати знову.

Гербіциди системної дії  здатні рухатися судинно-провідною  системою, впливаючи на всю рослину  і викликаючи загибель як надземних, так і підземних її органів. Під час переміщення по судинах рослин гербіциди взаємодіють із клітинним вмістом, що призводить до часткової їх інактивації шляхом поглинання клітинами, руйнування ферментами, утворення комплексних сполук. По флоемі гербіциди рухаються в кореневу систему, генеративні органи, нагромаджуються в зонах активного росту, викликаючи глибокі порушення фізіологічних процесів, що призводить до загибелі чутливих рослин. З ґрунтовим розчином гербіциди поглинаються кореневими волосками, передаються до судин ксилеми і з транспіраційною течією пересуваються в надземні органи рослин. Системні препарати доцільно використовувати в боротьбі з багаторічними видами бур'янів, коренева система яких проникає глибоко в грунт.

Поглинання й пересування  по рослині системних гербіцидів відбувається пасивним способом, якщо використовується теплова енергія дифузії або енергія транспірації. Активне поглинання і транспортування гербіцидів відбувається за рахунок використання енергії аденозинтрифо-сфорної кислоти (АТФ).

 

За способом проникнення  в рослину:

• післясходові;
• грунтові.

Післясходові гербіциди проникають через надземні органи (листки, стебла, черешки) і застосовуються після появи сходів культури та бур'янів (бетанал, раундап, поаст, гродил та ін.).

Грунтові гербіциди проникають у рослини через кореневу систему  і виявляють дію на проростки  насіння, також їх називають гербіцидами  кореневої дії (дуал, зенкор, прометрин  та ін.).

 

В Україні періодично видається  «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні», погоджений з Головним державним  санітарно-епідеміологічним управлінням  МОЗ України, у якому подаються  всі дозволені для використання хімічні засоби боротьби з шкідливими організмами, у т. ч. і гербіциди, і регламенти їх застосування, дотримання яких є головною складовою безпеки щодо навколишнього середовища, тварин і людей.