Административный ресурс как политическая технология

 

Зміст.

Вступ……………………………………………………………………………….3

Поняття адміністративного  ресурсу та його складові………………………….4

Практика використання адміністративного  ресурсу в нашій державі……...…5

Способи нейтралізації адміністративного ресурсу……………………………..7

Висновки……………………………………………………………………...…...9

Література

 

Вступ.

Проблема використання адміністративного ресурсу на виборах обговорюється в засобах масової інформації досить давно. Саме завдяки публікаціям ЗМІ стали добре відомі скандали. Однак саму проблему, крім замальовок журналістів, ніхто із серйозних політологів і аналітиків не обговорював.

Незважаючи на всі спроби ЗМІ й законодавства про вибори, надати адміністративному ресурсу статус порушень виборчого законодавства, тема адміністративного ресурсу, як би це не виглядало парадоксальним, на сьогоднішній день є найза- чиненішою. Дотепер ніхто так і не зміг не тільки представити ясну систему використання адміністративного ресурсу на виборах, не говорячи вже про те, щоб спробувати теоретично осмислити механізм реалізації адміністративного ресурсу, але й дати більш-менш чітке визначення, а тим більше спробувати класифікувати «адміністративні методи» проведення виборів.

 

Поняття адміністративного  ресурсу та його складові.

Сучасна наука, не дивлячись на очевидну проблему незаконного використання адміністративного ресурсу, єдиного визначення того, що можна вважати адміністративним ресурсом, не виробила.

Адміністративний ресурс можна визначити як використання посадовими особами своїх службових повноважень з метою впливу на виборчий процес. По суті, адміністративний ресурс –це повний комплекс ресурсів, володіння якими надає кандидату від влади додаткові можливості під час виборів.

Адміністративний ресурс  – це наявність в суб'єкта виборчого процесу  (з уваги на його належність до влади) додаткових ресурсів, які дозволяють йому здійснювати законний чи незаконний вплив на виборчий процес та волевиявлення виборців, щоб  досягнути особистих чи групових цілей.

Оскільки його реалізація є фактичною монополією державних органів та посадових осіб, то дана категорія може кваліфікуватися як посадовий злочин. В якості прикладу можна навести статті 364, 365 Кримінального Кодексу України , які визначають адміністративний ресурс як злочин.

Сьогодні можна говорити про кілька компонентів адміністративного  ресурсу. Один, найважливіший  – суто організаційний: використання місцевого керівництва, від рівня області до рівня району. Тут йдеться про  здатність керівництва впливати на трудові колективи та на окремих виборців, аж до незаконного „тіньового” тиску. Сюди входить організаційне перешкоджання діяльності конкурентів,  тобто  ненадання  приміщень,  відсутність  доступу  до  ЗМІ, відмова аеропортів приймати літаки „неугодних” політичних лідерів тощо.

Другий компонент  – безпосередній вплив адмінресурсу на місцях на підрахунок  голосів, який коливається в межах від маніпуляцій до прямих фальсифікацій результатів виборів.

Третій  компонент    –  психологічний.  Він  розрахований  на  високий, „феодального типу” авторитет місцевого керівництва в регіонах.

 

Практика використання адміністративного ресурсу в  нашій державі.

За результатами перебігу президентської кампанії 2004 року центральну позицію в реалізації несанкціонованого впливу органів виконавчої влади на виборчий процес відігравала Адміністрація Президента України. Згідно  з  Указом  Президента  України  "Про  Адміністрацію Президента України" від 14 грудня 1996 року доручення Глави Адміністрації Президента, Першого помічника Президента, першого заступника та заступників  Глави  Адміністрації  Президента  є  обов'язковими  для виконання органами виконавчої влади та їх посадовими особами. А найтиповішим інструментом діяльності адмінресурсу  щодо  державних службовців  є таке явище, коли  керівник  вимагає держслужбовця написати заяву на звільнення без вказання дати з погрозою підписати її у разі "негативного" результату голосування на виборах. Що дає змогу, у разі невиконання певних усних наказів, розірвати „контракт” за власним бажанням службовця...

Адміністративний ресурс в Україні можна поділити на два види: 

– приклад інституційного адмінресурсу  – використання потенціалу державних структур. Під час виборчої кампанії штаб В. Ф. Януковича широко використовув матеріальну базу та кадровий ресурс органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що перебували у державній власності. На потреби кампанії активно використовували важелі впливу на державні структури– від вищих навчальних закладів та ЖЕКів  (не завуальована  експлуатація  для  роботи  зі  збору  підписів, розклеювання агіток, участі у „масових” акціях тощо) до  пологових  будинків, лікарень та місць позбавлення волі. ДП „Українська Залізниця” за 30 % від реальної вартості надавала штабові одного з кандидатів спецпотяги для масового перевезення мешканців Сходу України з відкріпними талонами для голосування в Центральній чи Західній Україні. Ці люди та державні ресурси використовувались для організації масових фальсифікацій виборчого процесу, що пізніше підтвердив Верховний Суд України;

Верховний Суд України  скасував   результати другого  туру виборів  21 листопада  2004 р.  через неможливість встановити реальні  результатів голосування. Вперше в  історії пострадянських держав вищий  судовий орган країни визнав наявність  значного впливу державних службовців на перебіг виборчого процесу: В  ухвалі Верховного Суду зазначено таке:  „Судом... встановлено, що при проведенні... голосування... не дотримувалися вимоги щодо заборони участі у передвиборній агітації органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, мало місце їх незаконне втручання у виборчий процес...”. Отже, держава (в особі Верховного Суду ) визнала наявність адміністративного ресурсу та засудила його застосування під час виборчого процесу. 

–  під бюджетним ресурсом мають на увазі широко практиковані масові  соціальні  виплати  напередодні  виборів  та  спрямування  бюджетних коштів на забезпечення гострих соціальних та побутових потреб значної кількості громадян. У загальнонаціональну бюджеті виявляються незаплановані статті, що покриватимуть виплату кількарічних заборгованостей  працівникам  бюджетної  сфери,  газифікацію  сіл,  будівництво об’єктів соціальної інфраструктури тощо.

До прикладу можна навести збільшення на 30 грн (шляхом введення „надбавки до пенсії”) у другому півріччі 2004 року пенсії 11,5 млн пенсіонерів. До того ж, цю надбавку давали з окремим письмовим повідомленням, що вона стала можливою завдяки прем’єр-міністрові,  [кандидатові в президенти] (очевидно, друк цих повідомлень  відбувався  теж  за  кошти  держбюджету). Щоправда, не  всі кошти з наданої доплати до пенсії безповоротно йшли пенсіонерам, оскільки Державна податкова адміністрація України одразу знімала податок на прибуток, повертаючи до державної скарбниці хоч якусь частину з незапланованих у бюджеті видатків...

Очевидним є те, що штаб  „рекламував” свого кандидата за рахунок державних коштів в обсязі 345 мільйонів гривень на місяць. 

Практика свідчить, що зекономити суттєві кошти на політичній рекламі можна також завдяки певним додатковим посадам, що теж можна трактувати як вираз адміністративного ресурсу. Наприклад, один з кандидатів у президенти України на Олімпійський іграх в Афінах, будучи головою Національного олімпійського комітету, має змогу одержати значні політичні  дивіденди  шляхом  багаторазової  безкоштовної  реклами  в  прайм-тайм під час трансляцій з олімпіади на всю країну. 

Згідно з документальними  даними фінансування виборчої кампанії 2004 року за період з 1 до 27 серпня ні у пресі, ні на радіо, ні на ТБ не було жодного ролика прямої політичної реклами за чинного тоді прем’єр-міністра В. Ф. Януковича. Однак ефір центральних телеканалів був наповнений новинними повідомленнями про активну роботу прем’єра та роликами щодо його опікувань спортивними досягненнями українців у Афінах.

Зрозуміло, що каналам за це ніхто не оплачував ефірного часу. Натомість, штаб іншого претендента  – В. А. Ющенка був змушений свою медіаактивність оплачувати за стандартними для кампаній цінами – вдвічі вищими, ніж у між виборчий період.

Приклади яскраво ілюструють тезу про те, що адміністративний ресурс може стати також серйозним фактором зниження реальних грошових витрат у кампанії одної сторони. 

 

Способи нейтралізації адміністративного ресурсу.

Виділимо такі способи нейтралізації адміністративного ресурсу:

- Максимально повне висвітлення  в ЗМІ кожного конкретного  випадку використання адміністративного  ресурсу. Медіа та дослідницькі організації мають здійснювати системні моніторинги виборчої кампанії щодо застосування  адміністративного  ресурсу,  щодо фінансування  виборчого процесу, щодо використання політичної реклами тощо. Результати моніторингу повинні постійно публікуватись у ЗМІ.

- Удосконалення законодавства,  яке регулює виборчий процес, з метою вироблення максимально  чіткого, прозорого, зрозумілого способу організації виборчого процесу, який будь-хто може контролювати на всіх виборчої кампанії та в ході встановлення підсумків голосування. 

- Залучення до роботи  дільничних виборчих комісій  спостерігачів від громадських   організацій,  міжнародних  спостерігачів,  створення  мобільних бригад, які можуть швидко реагувати на повідомлення про порушення виборчого законодавства та фіксуватимуть порушення не лише документально  (що, безперечно, дуже важливо), але й фактологічно  – за допомогою відео-фото-аудіо зйомки.

Отже, під терміном „адміністративний ресурс”, з одного боку, можна розуміти здатність органів державної влади впливати на політичний процес, виконувати свої функції (в цьому розумінні адміністративний ресурс набуває  нейтрального  значення,  яке  є  характерним  для  демократичних країн). З іншого, адміністративний ресурс  – це незаконний вплив органів державної влади на виборчий процес, що є анормальним явищем для демократичної держави, з яким треба боротися, активно йому протидіяти.

Вихідною позицією для  аналізу адмінресурсу слід назвати  порушення органами державної влади  прав і свобод громадян у волевиявленні  на виборах.  Інструментарій,  яким  оперує  адмінресурс  перебуває  здебільшого поза правовим полем  України та суперечить міжнародно-правовим нормам.

 

Висновки.

Як бачимо, з 1998 р. під час  виборів в Україні почали активно  використовувати адміністративний ресурс, роль якого постійно зростала.

Починаючи з використання так званого “м’якого” адміністративного ресурсу, українська влада доби Л. Кучми завершила президентські вибори 2004 р. масштабним використанням “тотального” адміністративного ресурсу.

Практика проведення парламентських виборів 2006 р. дає нам всі підстави вважати, що адміністративний ресурс вже не несе серйозної загрози демократії і його вплив на перебіг виборів невпинно зменшується. Хоча для остаточного викорінення цього явища з українського політичного життя потрібно ще багато часу і зусиль.

Отже, адміністративний ресурс одна з найпоширеніших деструктивних  технологій. Використання влади клієнтелістів (друзів, соратників, знайомих та ставлеників) стало практично нормою в суспільстві. Такій ситуації сприяє насамперед система влади в Украйні. В 2010 році відбулися вибори президента України. Можна спокійно сказати, що через певний час почнуться звільнення та нові призначення. На наступних виборах вони і стануть основою для застосування адміністративного ресурсу.

 

Література.

1. Адміністративний ресурс на виборах та методи протидії. - К., НаУКМА 2004.
2. Адміністративний ресурс у виборчій кампанії та способи його нейтралізації / С.Л. Грабовська, Л.С. Скочиляс та ін. - Львів: ЦПД, 2005. - 160 с.
3. Про вибори Президента України. Закон України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.nau.ua.
4. Кримінальний кодекс України. — К.: Парламентське видавництво. Кодекс про адміністративні правопорушення» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: zakon.nau.ua.
5. Тищенко Ю. Використання «адміністративного ресурсу» під час виборчої кампанії 2002 року, 2002 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua/ ukrainian/adminresurs/001.html.
6. Чуклинов А. Административный ресурс как специфическая форма политической коррупции [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.sartraccc.sgap.ru/Explore /chuklinov/main.htm.