Хімічне звітрювання гірських порід

У пустелях і напівпустелях, а також у тундрі, де різко переважають процеси фізичного вивітрювання, формується уламкова кора. Профіль її включає згори донизу пилуваті породи, жорству, щебінь, брили, тріщинуваті шари, які поступово переходять у незмінені материнські породи. Вертикальна зональність кор вивітрювання обумовлюється інтенсивністю процесів вивітрювання - останні найактивніше проходять у приповерхневих зонах, де води збагачені на Н2С 03 та органічні кислоти, й поступово згасають з глибиною. З огляду на будову різних кор вивітрювання, Б. Б. Полинов, 1.1. Гінзбург та інші дослідники ввели поняття стадійності процесів вивітрювання. Згідно з їхніми уявленнями, розвиток процесу виві трювання проходить у певній послідовності ( теорія єдиного про цесу вивітрювання). Виділено чотири стадіївивітрювання. - уламкова, на якій переважає фізичне вивітрювання і нагрома джуються уламки первинних гірських порід; - сіалітна (від назви хімічних елементів 8і і А1) обвапнена, що відповідає початку хімічного вивітрювання і під час якої первинні силікати гідратуються й перетворюються на гідрослюди, монтмо рилоніт, бейделіт; хімічні перетворення проходять у лужному сере довищі; утворюються конкреції кальциту; - кисла сіалітна - у кислому середовищі відбувається подальше глибоке перетворення силікатів і утворення глинистих мінералів каоліну, нортроніту; в цьому горизонті вже повністю зникають текс турні ознаки первинних порід; - алітна - характеризується подальшим розкладом силікатів і утворенням найпростіших стійких у поверхневих умовах колоїд них мінералів - гідроксидів Алюмінію, Феруму та Силіцію. Викладені уявлення варто розуміти як ідеальну схему, що ілю струє загальну спрямованість процесу вивітрювання. Конкретні кліматичні умови і особливості складу вихідних порід можуть спри яти цьому процесу чи затримувати його на тій чи іншій стадії. Процесам вивітрювання піддаються також і осадові породи. При фізичному вивітрюванні вапняків утворюється різноманітний улам ковий матеріал, а фізичне вивітрювання пісковиків може призвес ти до перетворення їх на пісок. При хімічному вивітрюванні вапня ки частково чи повністю розчиняються, а на їх місці залишається нерозчинений залишок глинистих мінералів. Потужність кори ви вітрювання на осадових гірських породах відносно невелика - до 5, іноді до 10 м і лише у зонах тектонічних порушень збільшується до десятків метрів. Гіпергенез має місце не лише на суходолі, але й під водою. При підводному вивітрювання, яке ще називають гальміролізом, поверх ня океанічного дна захищена від значних перепадів температури і тиску, що мають місце на денній поверхні. Провідну роль тут відіграє хімічна форма вивітрювання, яка протікає за умови незнач ної концентрації оксигену та С 02 - активних агентів гіпергенезу. Тому процеси вивітрювання тут відбуваються набагато повільніше, ніж на поверхні. Насамперед вивітрюванню піддаються породи вулканічних гір, рифів, серединних океанічних хребтів, океанічних за падин, що не перекриті осадовими відкладами. Продуктами гальміролізу є гідрооксиди Феруму, Мангану, бентонітові глини, чер воні глибоководні глини тощо. 

Кори вивітрювання за поширенням поділяють на площинні та лінійні. Перші з них розвинуті  на великих територіях і зберігають первинну зональність. Лінійні кори мають місце у видовжених зо нах підвищеної тектонічної тріщинуватості і подрібнення, у місцях контакту різних за складом і генезисом гірських порід, жильних проникненнях. За часом утворення кори вивітрювання поділяються на сучасні та давні. Найбільшою потужністю (до 100 м і більше), диференціа цією елювію та вертикальною зональністю характеризуються давні кори вивітрювання. Сучасні кори мають переважно невелику по тужність, недорозвинені, у їхньому верхньому шарі розвиваються сучасні грунти. Вивчення давніх кор вивітрювання, крім пізнання фізико-гео графічних умов минулих геологічних епох, має велике практичне значення. З ними генетично пов’язане формування багатьох корис них копалин (боксити, магнезити, оксиди та гідроксиди Феруму, гідроксиди Мангану, опали, каоліни, гіпс, руди Ніколу, Кобальту та ін.). Широко відоме залізорудне родовище - Курська магнітна аномалія - є палеозойською корою вивітрювання, що розвинулась на докембрійських джеспілітах. У корах вивітрювання, сформованих на породах, що містять до рогоцінні й рідкісні елементи, відбувається збагачення пухких відкладів та утворення елювіальних розсипів золота, платини, алмазів тощо.

Список використаної літератури:

1. Короновский Н.В. «Общая геология», Издательство Московского университета, 2002
2. Поливаний, Кора вивітрювання Л., 1934.
3. Назаренко І.І., Польчина С.М. Нікорич В.А. «Грунтознавство»
4. Якушова А.Ф., Хаин В.Е., Славин В.И. Общая геология: М. МГУ, 1988
5. Оллиер К., Выветривание, М., Недра, 1987.