Сутність і ознаки науки

Тема 1. Сутність і ознаки науки

 

Питання, що розглядаються в темі

1.1. Наука як соціальний інститут

1.2. Характерні ознаки науки

1.3. Функції науки

 

Ключові поняття

 

1.1. Наука як соціальний  інститут

Термін «наука» має досить широке трактування. Вона починається із сукупності тих або інших явищ, між якими установлюється певна узгодженість і певні закономірності, із засвоєння цих закономірностей та вироблення понять, які дають змогу природно виразити їх.

Наука виступає у трьох іпостасях: як соціальний інститут, як діяльність і як система знань.

Інституціональне бачення науки  об'єднує норми та організацію, соціологічні й аксіологічні виміри наукової діяльності. Наука являє собою певну соціальну інфраструктуру, яка тримається на соціально-інституціональних, правових, моральних, когнітивних, методологічних імперативах. Призначення цієї структури – виробництво знання.

Як діяльність наука виявляє себе у двох аспектах – соціологічному і когнітивному. Перший фіксує рольові функції, які збігаються зі стандартними зобов'язаннями й повноваженнями, покликанням суб'єктів у рамках науки як академічної системи і соціального інституту. Другий відображає процеси породження – творчі процедури емпіричного і теоретичного рівня, які дають змогу розширити і поглибити знання.

Як знання наука являє собою розгорнуту асоціацію одиниць емпіричних і теоретичних, фундаментальних і прикладних, формальних і змістових, суворих і не суворих, описових і пояснювальних, якісних і кількісних пізнавальних – усі вони націлені на розкриття об'єктивних законів. Закони, в свою чергу, відіграють роль матриці досліджень. Вони ж (закони) зумовлюють просякнутість науки єдиносущою об'єднавчою метою, надають їй своєрідної фінальності, яка забезпечує замкнутість, внутрішню органічність науки і разом з тим виокремленість її в культурі.

Серед ознак науки як системи  наукових знань найбільш рельєфні: 1) систематизованість сукупності нагромаджених знань; 2) їхня перевіреність і достовірність; 3) віддзеркалення знанням об'єктивних закономірностей; 4) довговічність системи знання.

Щодо дати і місця народження науки існують п'ять поглядів:

• наука була завжди, оскільки вона органічно властива практичній і пізнавальній діяльності людини;
• наука зародилась у Стародавній Греції у V столітті до н. е., саме тут уперше знання поєдналося з обґрунтуванням;
• наука виникла в Західній Європі в пізньому середньовіччі (ХІІ-ХІУ століттях) разом з особливим інтересом до знання, здобутого дослідним шляхом, і до математики;
• наука починається з ХVІ-ХVІІ століть працями І. Кеплера, X. Гюйгенса і особливо Г. Галілея та І. Ньютона, що розробили першу теоретичну модель фізики мовою математики;
• наука розпочинає свій розвиток у першій третині XIX ст., коли дослідницька діяльність було поєднано з освітою.

Нині найчастіше під наукою розуміють: по-перше, систематизоване знання про об'єктивні закони природи, суспільства і мислення, по-друге, спеціальний соціальний інститут суспільства, призначений для формування наукового знання, по-третє, систему принципів, методів і прийомів пізнання дійсності.

Сучасна наука – це складна, організована система, сфера людської діяльності, спрямована на виявлення насамперед закономірного в існуванні і розвитку об'єктів, явищ, процесів. Наука як специфічна сфера пізнавальної діяльності базується на допущенні існування реального світу, який не залежить від суб'єкта пізнання, всі процеси якого підпорядковані закономірностям, доступним пізнанню за допомогою відчуттів і мислення.

Наука стає настільки складною, багатоманітною, величною, що сама перетворюється на предмет наукових досліджень. Склався цілий комплекс наук про науку, який зазвичай називають наукознавством. До цього комплексу входить і загальна теорія науки, яка розглядає загальне визначення науки, аналізує структуру наукових теорій і логіка науки, що займається вивченням системи істинних пропозицій науки, їх співвідношенням із системою об'єктів предметної сфери.

Проблеми суті науки  розглядають багато відомих філософів, природознавців, соціологів, психологів та інші фахівці. Найвідоміша концепція – це так звана стандартна концепція науки, сформульована американським філософом І. Шеффлером. Ця концепція потребує, передусім, щоб реальний світ природних явищ розглядався як реально існуючий та об'єктивний. При цьому характеристики світу не залежать від уподобань чи намірів спостерігачів і можуть бути описані з великою або меншою точністю. Наука за своєю суттю уявляється як інтелектуальна діяльність людей, мета якої полягає в точному і ретельно розробленому описанні та поясненні об'єктів, процесів і взаємозв'язків, які існують у природі. Наукове знання через свою реальність та обґрунтованість нагромаджує істинні характеристики зовнішнього світу. При цьому головне її призначення – пояснення всього сущого.

 

1.2. Характерні ознаки науки

Наука вирізняється величезною кількістю характерних ознак. Сучасні дослідники науки виділяють у ній такі ознаки, як універсальність, фрагментарність, загальну значущість, знеособлення, систематичність, незавершеність, спадкоємність, критичність, достовірність, позаморальність, раціональність і чутливість.

Універсальність науки виявляється в тому, що вона дає знання, істинні для всього універсуму.

Фрагментарність виражається в тому, що наука диференційована на окремі дисципліни, вивчає фрагменти реальності, які описуються цими дисциплінами.

Загальна значущість науки полягає в тому, що її знання значуще для всіх людей.

Знеособленість науки зводиться до того, що на її кінцеві результати не впливають індивідуальні особливості учених.

Систематичність виявляється в тому, що наука надає системної природи знанню, систематизує його.

Незавершеність науки зумовлена безкінечністю сущого як у ширину, так і в глибину, коли досягнення абсолютної істини неможливе.

Спадкоємність науки передбачає вічний процес співвіднесення нового знання зі старим.

Критичність науки виражається у тому, що наука завжди готова поставити під сумнів і переглянути свої навіть основоположні результати.

Достовірність науки потребує постійної перевірки знань, яке і становить тіло науки.

Позаморальність науки не слід зводити до етики ученого, вона виражається в тому, що саме знання не є ні моральним, ні аморальним; моральні оцінки стосуються лише до діяльності дослідників, або до застосування результатів досліджень.

Раціональність науки виражається у тому, що наука будується на раціональних засадах, опирається на процедури мислення, закони логіки, закономірності функціонування і розвитку об'єктів.

Чутливість науки визначається тим, що результати потребують емпіричної перевірки, сприйняття дослідником.

Слід знати, що наука принципово відрізняється:

• від релігії, оскільки заснована на доказах, а не на вірі;
• від мистецтва – тому що будується не на чуттєвих образах, а на раціональності;
• від ідеології, бо орієнтована на об'єктивну істину, а не на вираження інтересів певних соціальних і політичних сил.

 

1.3. Функції науки

Наука виконує у суспільстві  дві основні функції: пізнавальну  і практичну, які тісно переплелися  одна з одною. Головне призначення  науки полягає в осягненні  істини і відкритті об'єктивних законів. І все ж надзавдання науки не у вияві цікавості, а в забезпеченні практичних потреб людей, суспільства. Наука – це особливий, раціональний спосіб пізнання світу, заснований на емпіричній перевірці чи математичному доказі. Призначення науки не вичерпується пізнавальною функцією, хоча саме цю функцію справедливо вважають родовою. Практична функція науки набуває конкретного змісту залежно від конкретної сфери практичної діяльності людей. Функціональне поле науки можна подати у вигляді таблиці 1.1.

 

Таблиця 1.1

Функціональне поле науки

Назва функції	Характеристика
Евристична	Засіб здійснення відкриттів, отримання  принципово нового знання
Пізнавальна	Засіб отримання знання: фіксації, описання, узагальнення фактів, побудови теорій, виділення закономірностей
Пояснювальна	Пояснює явища дійсності через  виявлення законів, закономірностей  та тенденцій
Інструментальна	Формує інструмент розуміння реальності
Технологічна	Здійснює технологічне втілення наукового  знання
Інституційна	Специфічний інститут у суспільстві
Культурологічна	Важлива підсистема та елемент механізму  культури
Світоглядна	Забезпечує формування наукового  світогляду
Експертно-оцінна	Оцінює ті або інші проблеми, практичні  і наукові проекти
Управлінська	Забезпечує реалізацію управління суспільством
Комерційна	Являє собою засіб отримання  комерційного прибутку від реалізації продукту науки
Соціалізаторська	Реалізує процес освіти і соціалізації людей
Практична	Підвищує ефективність діяльності людини

 

Проблема цілей сучасної науки бачиться виключно складною і неоднозначною. Кожне проблемне питання тягне за собою нові питання, які так само повинна вирішувати наука. Узагальнюючи, можна стверджувати, що для науки властиві чотири основні цілі: описати, усвідомити, передбачити, вирішити.

Головне призначення науки полягає  у знанні. Тому з погляду гносеології  її функціональне поле можна навести  у таблиці 1.2.

 

Таблиця 1.2

Гносеологічні функції  науки

Назва функції	Характеристика
Отримання наукових знань	Висування гіпотез і їх перевірка, отримання фактів, побудова теорій, виявлення законів функціонування і розвиток, пошук шляхів втілення результатів досліджень у практику
Поширення знань	Популяризація наукових знань, їх дифузія  в інші галузі науки
Удосконалення наукових знань	Удосконалення теорій, доказів обґрунтувань, методів наукових досліджень
Нагромадження наукових знань	Нагромадження масивів наукової інформації, необхідної для вирішення більш  складних наукових і практичних завдань
Застосування наукових знань	Використання наукових знань у техніці, виробництві, політиці, соціальному житті, освіті, охороні здоров'я і культурі

 

Прийнято вважати, що це знання особливе, а саме: знання яке прагне знайти загальні закони, що зв'язують величезну  кількість окремих фактів. Поступово, все ж, погляд на науку як на знання відтісняється на задній план поглядом на неї як на силу, яка управляє природою. Саме тому, що наука дає нам владу над природою, вона має більшу соціальну значущість, ніж мистецтво. Наука як пошук істини рівноправна з мистецтвом, але не вища за нього. Наука як метод, хоч може й не мати особливої самостійної цінності, має практичне значення, незрозуміле для мистецтва».

Наука, не зважаючи на все її позитивне  значення для розвитку людства, має  також і негативні функції, або  дисфункції. Найбільш рельєфною з них бачиться функція прикриття, коли авторитет науки використовується для просування досить таки неоднозначних проектів, які нерідко суперечать самій науці. Як відзначає Ж.-М. Леге: «Ідеологічне використання наукових результатів і особливо прикриття наукою чисто політичних рішень також обман, тим більше неприйнятний, що у широкої громадськості немає можливості відрізнити правду від брехні, і вона досить гостро реагує на наукоподібні аргументи».

Дисфункціональність науки використовується у боротьбі проти самої науки: підкреслюється її безсилля і нездатність учених вирішувати актуальні проблеми, перебільшуються невдачі наукових досліджень. Найчастіше основний удар завдається по раціоналізму, що є великим завоюванням цивілізації. Отже, поряд з міфологізацією науки, з уявленням про її начебто необмежені можливості, завдається величезна шкода самій науковій діяльності.

На початку XX ст. у науці зроблено величезні відкриття, які в середині століття були впроваджені у технічні винаходи. Ці винаходи зумовили якісну зміну виробництва, в основу якого були покладено процеси автоматизації. Кардинальна зміна ролі науки і техніки у житті суспільства отримала назву науково-технічної революції.

Соціальні аспекти науки досліджуються  окремою галуззю соціології – соціологією науки, яка вивчає:

• науку як соціальний інститут, її роль у суспільстві, закономірності розвитку;
• наукові товариства, їх появу, інтеграцію;
• розподіл наукової праці, обмін діяльністю;
• взаємодію науки з виробництвом та іншими інститутами;
• розроблення політики у сфері науки, управління нею, виділення пріоритетів досліджень, форм організації тощо.

Отже, зважаючи на науку як особливий  вид людської діяльності та першооснову  пізнання, важко переоцінити її зміст  і завдання. Саме тому наукові дослідження становлять значну частину діяльності студентів і науково-педагогічних працівників.