Фізична реабілітація при плоскостопості

Вступ

 
         Актуальність теми. В усьому світі спостерігається тенденція до збільшення числа захворювань опорно-рухового аппарату. Аналіз причин порушень основних функцій організму, що виникає у хворих на плоскостопість, вказує на те, що найчастіше вони виникають не стільки через важкість патології, скільки через відсутність профілактичних заходів, недооцінки ролі відновного лікування із використанням різноманітних засобів та методів фізичної реабілітації, а також через відсутність реабілітаційних програм, що одночасно впливають на стан стопи та хребта. Тому у відновному лікуванні таких хворих мають бути передбачені комплексні лікувальні заходи, що сприяють зміцненню м'язово-зв'язкового апарату нижніх кінцівок.

Вивчення науково-методичної літератури показало, що нині сучасна система реабілітації осіб з ортопедичною патологією передбачає використання різних засобів та методів кінезотерапії, де особливе місце відводиться гімнастичним та спортивно-прикладним вправам, спрямованим на зміцнення м'язів, що формують склепіння стопи. У запобіганні виникнення плоскостопості також важливу роль відіграють різні види комплексної терапії: масаж, фізіотерапія, бальнеотерапія, ортопедичні технології, лікувальна гімнастика, спортивно-прикладні вправи.

Таким чином, одним з актуальних напрямів у проблемі відновного лікування на фоні різних захворювань та деформацій опорно-рухового апарату є: створення нових програм з включенням до них сучасних методів фізичних впливів, визначення найраціональніших режимів використання різних засобів та методів реабілітації для лікування та профілактики плоскостопості.

Об’єкт дослідження – фізична реабілітація при плоскостопості.                   Предмет дослідження – вплив фізичної реабілітації при плоскостопості.

        Мета дослідження: дослідити вплив фізичної реабілітації при плоскостопості.

 

Розділ 1. Поняття про фізичну реабілітацію

 

Поняття "фізична реабілітація" було введено Ю.М. Ніколаєвим і В.М. Видріним в 1974 р. В останні роки утвердився термін "рухова реабілітація", так  як він більш чітко визначає специфіку  даного явища. Зміст рухової реабілітації полягає у відновленні або компенсації тимчасово втрачених або знижених фізичних здібностей із застосуванням адекватних фізичних вправ.  
          Фізична реабілітація - складова частина медичної, соціальної та професійної реабілітації, система заходів щодо відновлення або компенсації фізичних можливостей та інтелектуальних здібностей, підвищенню функціональногостану організму, поліпшення фізичних якостей, психоемоційної стійкості й адаптаційних резервів організму людини засобами і методами фізичної культури, елементів спорту та спортивної підготовки, масажу, фізіотерапії та природних факторів.

          Фізичну реабілітацію слід розглядати як лікувально-педагогічний і виховнийпроцес або, правильніше сказати, освітній процес. Основним засобом фізичної реабілітації є фізичні вправи і елементи спорту, а застосування їх - завжди педагогічний, освітній процес. Якість його залежить від того, наскільки методист опанував педагогічною майстерністю і знаннями. Тому всі закони і правила загальної педагогіки, а також теорії та методики фізичної культури надзвичайно важливі в діяльності реабілітолога - фахівця з фізичної реабілітації. Він повинен бути перш за все хорошим педагогом - фахівцем з фізичного освіти, фізичної культури і в той же час володіти глибокими знаннями сутності патологічних процесів і хвороб, з якими йому доводиться зустрічатися у своїх пацієнтів. Він зобов'язаний уміти визначати, які методи і засоби нададуть загальний вплив на організм, а які - місцеве, локальне або, краще сказати, специфічне, диференційоване. У "Доповіді наради ВООЗ" (Женева, 1973) підкреслюється; що метою лікування хворого є не тільки збереження його життя, але й здатності до незалежного існування. Звідси випливає цілеспрямований характер всієї системи реабілітації в інтересах насамперед самого хворого, його близьких і всього суспільства. В даний час реабілітація зайняла міцне місце серед провідних медико-соціальних напрямів, що розробляються в усьому світі. Наукові дослідження впливу засобів реабілітації чітко показали, що при правильно розробленої її програмі до активного життя можна повертати 50% тяжкохворих.  

1.1.Зміст фізичної  реабілітації

 

   Фізичні реабілітологи надають послуги приватним особам та населенню загалом, метою яких є максимально можливий розвиток, підтримання та відновлення втрачених або послаблених рухових функцій та працездатності організму впродовж усього життя. Це включає також надання послуг у випадках, коли повноцінне функціонування рухового апарату та дієздатність можуть бути послаблені чи втрачені внаслідок старіння, перенесеної травми, захворювання або негативного впливу навколишнього середовища. Повноцінне функціонування рухового апарату є ключовим у понятті «здорова людина».

Фізична реабілітація займається визначенням  та покращенням якості життя та функціонування в потенційно можливих межах, застосовуючи методи заохочення, профілактики і реабілітації. Цей процес включає в себе досягнення фізичного, психологічного, емоційного і соціального благополуччя. Фізична терапія передбачає взаємодію між фізичними терапевтами, пацієнтами/клієнтами, іншими фахівцями галузі охорони здоров'я, членами родини, доглядачами і громадою в процесі визначення потенційних можливостей відновлення чи дотримання рухових функцій та окреслення мети, використовуючи унікальні знання і навички фізичних терапевтів.

Фізичні реабілітологи мають відповідну кваліфікацію для виконання таких  професійних обов'язків:

• проведення комплексного обстеження, оцінки, визначення потреб окремого пацієнта, клієнта або потреб групи клієнтів
• встановлення діагнозу, визначення прогнозів і плану заходів
• надання консультації в рамках своєї компетенції та визначення того, коли пацієнтам (клієнтам) слід звернутися до інших медичних фахівців
• впровадження програми втручання/лікування, складеної фізичним терапевтом
• визначення очікуваних результатів будь-якого втручання/лікування
• надання рекомендацій для самостійного функціонування

Ґрунтовні знання фізичних реабілітологів про тіло, потреби і можливості його рухового апарату мають ключове  значення для здійснення діагностики  і втручання. Практичні заходи будуть відрізнятися в залежності від того, з якою метою застосовуватимуться  методи фізичної терапії: для пропаганди здорового способу життя, профілактики, лікування/втручання чи реабілітації.

Фізична реабілітація — це комплекс послуг, які надаються виключно фахівцем з фізичної реабілітації або під його керівництвом і контролем. Вона включає в себе обстеження, оцінку, діагностування, прогнозування, планування догляду/втручання та повторне обстеження.

Оцінка включає:

• обстеження окремих пацієнтів (клієнтів) або груп клієнтів з фактичними або потенційними порушеннями, руховими розладами, функціональними вадами шляхом збору анамнезу, діагностування з використанням спеціальних аналізів і замірів
• оцінку результатів обстеження окремих пацієнтів та/або навколишнього середовища на основі аналізу та синтезу в процесі клінічного обґрунтування з метою визначення посередників/виконавців і перешкод на шляху до досягнення оптимального функціонування організму людини.

Діагностика і прогнозування є  результатом обстеження і оцінки. Вони представляють результати клінічного обґрунтування з урахуванням  додаткової інформації від інших  фахівців, в разі необхідності; можуть бути виражені в якості певної дисфункції рухового апарату або охоплювати комплекс вад, обмеження функцій  організму, втрату працездатності, розлади  в результаті негативних впливів  навколишнього середовища, неповносправність.

Прогнозування починається з визначення потреб у догляді/втручанні та, як правило, веде до розробки плану догляду/втручання, в тому числі визначення конкретної реальної мети у співпраці з пацієнтом/клієнтом, членами родини чи опікуном. В іншому разі, може виникнути потреба скерувати пацієнта (клієнта) до іншої установи чи медичного фахівця, у випадках, які не належать до компетенції фізичного терапевта.

Лікування здійснюється і моделюється для досягнення попередньо узгоджених цілей і може включати в себе мануальну терапію; фізичні вправи; фізичні, електротерапевтичні та механічні засоби; рухові вправи; забезпечення допоміжними засобами; навчання та консультування пацієнтів; ведення документації, координацію і спілкування. Втручання/лікування може бути спрямоване на запобігання порушенням, обмеженням активності, втраті працездатності, інвалідності і травматизму, в тому числі на зміцнення і підтримання здоров'я, якості життя, працездатності і гарного самопочуття у будь-яких вікових чи соціальних групах. Повторне обстеження вимагає визначення результатів.

Фізична реабілітація — це застосування фізичних вправ і природних чинників з профілактичною та лікувальною метою у комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану та працездатності хворих і інвалідів. Вона є невід'ємною частиною лікувального процесу та застосовується на усіх етапах лікування.

У науковій літературі частотним  є таке трактування явища фізичної реабілітації: «це застосування з  лікувальною і профілактичною метою  фізичних вправ і природних факторів у комплексному процесі відновлення  здоров'я, фізичного стану та працездатності хворих». Таке визначення збігається з  тлумаченням терміна «реабілітація», представленим у резолюції Генеральної  Асамблеї ООН № 48/96 від 20 грудня 1993 року: «Стандартні правила щодо зрівняння можливостей інвалідів». Також у резолюції зазначається, що реабілітація може передбачати заходи збереження і відновлення функцій, або ж компенсацію втраченої чи відсутньої функції. В українському законодавстві (Закон України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», 2006) фізичною реабілітацією названо систему заходів, спрямованих на вироблення і застосування комплексів фізичних вправ на різних етапах лікування і реабілітації, що забезпечують функціональне відновлення особи, виявляють і розвивають резервні і компенсаторні можливості організму шляхом вироблення нових рухів, компенсаторних навичок, користування технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення.

 

1.2.Завданням та принципи фізичної реабілітації

 

Головним завданням фізичної реабілітації є:

• Функціональне відновлення (повне або компенсація при недостатньому чи відсутності відновлення);
• Пристосування до повсякденного життя і праці;
• Залучення до трудового процесу;
• Диспансерний нагляд за реабілітованим.

Принципи фізичної реабілітації:

1. Ранній початок реабілітаційних заходів. Це допомагає швидше відновити функції організму, попередити ускладнення і у випадку розвитку інвалідності — боротися з нею на перших етапах лікування;
2. Безперервність реабілітаційних заходів. Цей принцип є основою ефективності реабілітації, тому що тільки безперервність та поетапна черговість реабілітаційних заходів — запорука скорочення часу на лікування, зниження інвалідності і витрат на відновне лікування;
3. Комплексність реабілітаційних заходів. Під керівництвом лікаря, реабілітація проводиться й іншими фахівцями: соціологом, психологом, педагогом, юристом та ін.;
4. Індивідуальність реабілітаційних заходів. Реабілітаційні програми складають індивідуально для кожного хворого чи інваліда з урахуванням загального стану, особливостей перебігу хвороби, вихідного рівня фізичного стану, особистості хворого, віку, статі, професії тощо.
5. Необхідність реабілітації у колективі. Фізична реабілітація розглядає людину у взаємозв'язку з навколишнім середовищем, тому бажано, щоб пацієнт проходив реабілітацію або ж у звичному тренувальному середовищі, або ж у середовищі пацієнтів, які мають такі ж рухові дисфункції.
6. Повернення хворого чи інваліда до активної праці.

Засоби фізичної реабілітації. Засобами фізичної реабілітації вважають масаж, лікувальну фізичну культуру, фізіотерапію, механотерапію тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Характеристика порушень постави

 

У сучасному  темпі життя надзвичайно важливо  залишатися здоровим у всіх відносинах людиною. Не останньої в черзі  необхідних «характеристик» є правильна  постава. На жаль, сидячий спосіб життя, малорухомість, відсутність необхідної гімнастики в сучасної людини приводять  до серйозних порушень постави, яка  згодом може вилитися в самі різні  хвороби хребта, нервової системи  й внутрішніх органів.

Постава - звичне положення  тіла при сидінні, стоянні, ходьбі. Вона починає формуватися з раннього дитинства і залежить від форми  хребта, рівномірності розвитку і тонусу мускулатури торсу . 

Постава - це вміння без особливої  ​​напруги зберігати правильну позу в різних положеннях: сидячи, при ходьбі, під час ігор. При правильній поставі голова і тулуб під час ходьби знаходяться на одній вертикальній лінії, плечі розгорнуті, злегка опущені і обидва знаходяться на одному рівні, лопатки притиснуті, груди злегка опукла, живіт втягнутий, вигини хребта виражені нормально, ноги випрямлені в колінних і тазостегнових суглобах. Правильна постава цінна тому, що при ній для всіх внутрішніх органів створюються найбільш благополучні умови функціонування, а рухи людини найбільш природні, економічні та результативні .